Лекции по "Международной экономике"

* Включають комерційні  папери, короткострокові казначейські  векселі та інші короткострокові  інструменти займу

** Включають іноземні  цінні папери та єврооблігації, інші інструменти євроринку, середньострокові ноти

Складено за даними Банку міжнародних  розрахунків [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.bis.org/publ/qtrpdf/r_qa1109.pdf#page=118

Треба також зазначити, що на ринку все частіше використовується грошова одиниця КНР – юань (женьміньбі). В період з 2007 по 2010 р. компаніями McDonalds та Caterpillar, а також Азійським  банком розвитку було випущено облігації, номіновані в юанях, розвивається торгівля синтетичними облігаціями, які купуються за долари США, а виплати процентів та погашення їх іде в юанях. Передбачається, що скоро іноземні інвестори зможуть виходити на торгівельний майданчик у Шанхаї.

Одними з найбільш стабільних сегментів світового фінансового ринку продовжують залишатися ринки дорогоцінних металів та ринки нерухомості. Останній разом з кредитним та фондовим ринками (точніше, його сегментом інструментів власності - акцій) включається до міжнародного інвестиційного ринку.

Ринки дорогоцінних металів  викликають все більшу зацікавленість інвесторів через зростаючу волатильність  валютних курсів, знецінення навіть раніше стійких валют, різке зростання  обсягів валютних операцій до 2,5-3,5 трлн. дол. США на день,  нестійкість ринків цінних паперів.

Розглянувши сегменти світового фінансового  ринку, можемо визначити наступні функції світового фінансового ринку:

1) забезпечення  міжнародної ліквідності;

2) мобілізація  заощаджень приватних осіб у  позиковий та інвестиційний капітал;

3) перерозподіл  на взаємовигідних умовах грошових  коштів підприємств із метою  їх ефективнішого використання;

4) фінансове  обслуговування учасників економічного  кругообігу та фінансове забезпечення  процесів інвестування у виробництво;

5) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу; 

6) формування  ринкових цін на окремі види  фінансових активів;

7) страхова  діяльність та формування умов  для мінімізації фінансових та  комерційних ризиків;

8) операції, пов’язані з експортом-імпортом  фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

9) кредитування  уряду, місцевих органів самоврядування  шляхом розміщення урядових та  муніципальних цінних паперів;

10) розподіл  державних кредитних ресурсів  і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

5. Основні світові фінансові центри, передумови їх формування. Еволюція багатьох національних фінансових ринків, особливо розвинених країн, з часом перетворила їх на міжнародні, які стали світовими фінансовими центрами. Через вивчення специфіки діяльності останніх можна легше зрозуміти функціональну та географічну структуру світових фінансових ринків. Для того, щоб набути статусу міжнародного, національний ринок мав пройти такі стадії розвитку: розвиток місцевого ринку; перетворення в регіональний фінансовий центр; розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку. Основними умовами його функціонування є:

• широкий спектр інструментів фінансового ринку, який забезпечує інвесторам та реципієнтам капіталу різноманітність варіантів з точки зору витрат, ризиків, прибутку, термінів, ліквідності та контролю;
• існування широкого кола інвесторів для здійснення операцій як у внутрішньому, так і в іноземному секторах;
• наявність розвиненої кредитної системи;
• наявність ефективної сучасної технологічної фондової біржі;
• низький рівень податків;
• валютне законодавство, що дозволяє доступ іноземним позичальникам на національний ринок та іноземних цінних паперів до котирування;
• розвинена правнича система та судова система;
• зручне географічне положення;
• місце країни розташування в світовій економіці;
• стабільна валюта країни розташування;
• наявність сучасної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;
• наявність кваліфікованих кадрів, які можуть працювати у фінансових інститутах, інфраструктурних та консультаційних організаціях, регулюючих органах.

Найбільш  активно переливання фінансових ресурсів здійснюється у світових фінансових центрах (фінансових центрах світу). До них належать: Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих, Женева, Люксембург — у Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. У майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри — Кейптаун, Сан-Паулу, Шанхай. У світові фінансові центри перетворились деякі офшорні зони, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови. Деяке уявлення про роботу світових фінансових центрів дає табл. 4.5.

Таблиця 4.5.

Основні фінансові центри світу  за рейтингом глобальних фінансових центрів

Джерело: Global Financial Centers Index 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.zyen.com/PDF/GFCI%2010.pdf

Основними фінансовими центрами світу залишаються більш диверсифіковані Лондон, Нью-Йорк та Токіо. Їх функціональна структура залишається більш пристосованою до різноманітних потреб, які пред’являються донорами, реципієнтами капіталу та фінансовими посередниками (див. табл. 4.6).

Таблиця 4.6.

Функціональна структура світових фінансових центрів:

Лондону, Нью-Йорку, Токіо

Відмітною рисою функціонування світових фінансових центрів є широка участь у їх діяльності великих мінародних банків, які називають транснаціональними.

6. Транснаціональні  банки, особливості їх діяльності. Транснаціональні банки (ТНБ) – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає їм змогу брати участь в поділі світового ринку позикових капіталів, оперувати на ринках цінних паперів, виступаючи андеррайтерами (гарантами) випусків єврооблігацій, здійснювати функції посередників у операціях між фінансово-кредитними установами різних країн.

ТНБ характеризуються такими основними рисами:

1. Інтернаціональний характер функціонування і вкладання капіталу;
2. Потужний фінансовий потенціал, зв’язок з банківським капіталом переважної більшості країн;
3. Операції на провідних фінансових фінансових майданчиках світу з застосування широкого кола валют та інструментів фондового ринку;
4. Кредитування не тільки приватних, а й офіційних позичальників;
5. Участь у великих за обсягом програмах синдиційованого кредитування;
6. Тісні зв’язки з промисловим капіталом (родина Рокфеллерів – Standard Oil – Manhattan Bank – Chase Manhattan Bank – Chase Manhattan Corporation + J.P.Morgan & Co - JP Morgan Chase);
7. Висока незалежність руху власного капіталу порівняно з рухом капіталів національних банківських установ внаслідок того, що вони можуть маніпулювати потоками, роззосередженими в різних країнах, мінімізуючи внаслідок цього втрати від змін валютних курсів, процентних ставок, інфляції.

Вартість активів таких  установ, як правило, набагато перевищує  обсяг активів нефінансових ТНК. Наприклад, найбільша нефінансова  ТНК у 2008 р. – General Electric - мала показник вартості активів у 797,8 млрд.дол.США. 

Транснаціональні банки  здійснюють такі основні операції:

• Прийняття депозитів на оншорних ринках (на територіях, де діють повні податки, немає пільг) за кордоном та на оффшорних (євровалютних) ринках;
• Здійснення міжнародних дилінгових операцій з іноземною валютою, міжбанківськими депозитами, дорогоцінними металами;
• Послуги з фінансування міжнародної торгівлі;
• Міжнародні інвестиційні банківські послуги в формі андеррайтингу та торгівлі емісіями капітальних та боргових цінних паперів, похідних фінансових інструментів;
• Трастові послуги для інституційних клієнтів;
• Роздрібні банківські послуги (наприклад, обслуговування туристських чеків чи кредитних карток).