Економічне обґрунтування шляхів підвищення рентабельності підприємства

Для підприємства важливо, щоб воно мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Маючи щоденні дані про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу:

• оперативно впливати на цей процес;
• оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку з точки зору потреб підприємства.

У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба у координації з юридичною службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій з боку партнерів по взаємних поставках матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді штрафів, неустойок тощо, зменшують чистий прибуток, ускладнюють фінансове становище підприємства, в тому числі вони негативно впливають на рентабельність підприємства. Тому кожний факт збитків має бути оцінений з точки зору відповідальності конкретних посадових осіб, з чиєї вини вони скоїлися, і з точки зору розробки заходів щодо недопущення їх у подальшій роботі підприємства.

У підвищенні рівня рентабельності величезну роль відіграють також і трудові ресурси, з цього випливає що на підприємстві обов’язково:

• потрібно удосконалити роботу відділу кадрів;
• в першу чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівників, їх уміння працювати з колективом, відношення до своїх функціональних обов’язків [13, С. 40-42].

Для підвищення рівня рентабельності важливе значення має собівартість продукції, робіт і послуг. Собівартість дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст, встановити резерви та дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Висновок до розділу 1

Рентабельність – це відносний показник ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі витрат і ступінь використання ресурсів. В основі моделі коефіцієнтів рентабельності лежить відношення прибутку (найчастіше в розрахунок показників рентабельності включають чистий прибуток) або до затрачених засобів, або до виручки від реалізації, або до активів підприємства.

В економічній літературі переважно поділяють показники рентабельності на три групи:

• показники, які характеризують окупність витрат підприємства (показують скільки підприємство має прибутку з кожної гривні витраченої на виробництво) і розраховують як відношення величини балансового (або чистого) прибутку підприємства до величини витрат на виготовлення його продукції;
• показники, які характеризують рентабельність продажу (показують скільки підприємство має прибутку з кожної гривні доходу підприємства) і обчислюють як відношення суми балансового (чистого) прибутку до вартості реалізованої продукції (виручки від реалізації продукції);
• показники, які відображають доходність капіталу підприємства або його складових (показують скільки підприємство має прибутку з кожної гривні капіталу, яким володіє підприємство) і знаходять як результат ділення величини балансового (чистого) прибутку на величину статутного (власного, залученого тощо) капіталу підприємства.

Отже провівши дослідження даної тематики можна зробити висновок, що рентабельність – це показник економічної ефективності виробництва підприємства, який відображає кінцеві результати його господарської діяльності. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво та реалізацію та взагалі на фінансово – господарську діяльність підприємства. При визначенні показників рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.

Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показник рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування та використання.

Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.

Виходячи з даних опрацьованих мною літературних джерел можна зробити висновок, що чим швидше обертається капітал, тим більша рентабельність. Щоб підвищити показник рентабельності, потрібно скоротити всі витратні статті, а саме: зменшити транспортні витрати; налагодити систему збуту; підвищити продуктивність праці; підприємству необхідно скоротити витрати на виробництво та реалізацію продукції [74]. Необхідність поліпшення ефективності управління, підвищення прибутковості праці, ефективності виробництва, конкурентоспроможності підприємства вимагає проведення реструктуризації підприємства. Реструктуризація в широкому розумінні передбачає комплексність змін, а не зміну тільки однієї сфери функціонування; є постійним інструментом управління, а не реалізації одноразової цілі; може охоплювати майнові перетворення вона може бути спрямована на зміну; підлягає модифікації та коригуванню в ході реалізації. Вона може бути спрямована на зміну майна, структури виробничої програми, структури залученого капіталу, активів, доходів та витрат, структури персоналу, інформації або інших структур.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОКАЗНИКІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПрАТ «РІВНЕ-БОРОШНО»

2.1. Характеристика та основні  ринкової позиції підприємства  ПрАТ «Рівне-Борошно»

Приватне акціонерне товариство «Рівне-Борошно» створене 29 березня 2001р. Одним з основних засновників товариства є  ВАТ «Рівненський комбінат хлібопродуктів», яке має свою історію і багаторічні традиції.

Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації та наділяється цивільною, господарською правоздатністю і дієздатністю.

Приватне акціонерне товариство «Рівне-Борошно» є підприємницьким господарським товариством, що підпорядковується зборам акціонерів, і створено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, «Про власність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших нормативно-правових актів.

Юридична адреса та місце знаходження Товариства: Україна, м. Рівне, вул. Біла 35.

ПрАТ «Рівне-Борошно» зареєстрований Розпорядженням Голови Рівненської райдержадміністрації № 205 від 29.03.2001 р. З 22.05.2007 р. було прийнято рішення про видачу ліцензії на внутрішнє перевезення вантажу № 75Л, а також з 01.05.2006 р. підприємство отримало торговий патент на право здійснення підприємницької діяльності у сферах торгівельної діяльності за готівкові кошти.

Метою діяльності Товариства є задоволення суспільних потреб у товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах, послугах та реалізації на основі одержаного прибутку економічних і соціальних інтересів акціонерів та трудового колективу Товариства.

Основними видами діяльності товариства є:

• борошномельна промисловість;
• комбікормова промисловість;
• борошномельно-круп’яна та комбікормова промисловість;
• здійснення заготівельної діяльності;
• круп'яна промисловість;
• оптова торгівля зерном та кормами для тварин;
• зберігання зерна, його очистка, сушка та доведення до кондицій якості, зберігання продуктів переробки зерна;
• роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом;
• розроблення, виробництво всіх видів борошна, комбікормів, білково-вітамінних добавок, круп, а також виробів з них, з подальшою реалізацією юридичним та фізичним особам, в тому числі іноземним або використання у власному виробництві;

Вказані види діяльності не підлягають державному ліцензуванню. Борошномельна продукція відноситься до групи життєво необхідних товарів і користується постійним попитом у споживачів, має значний експортний потенціал, працює безпосередньо на споживчий ринок, забезпечує швидкий обіг капіталу.

Реалізація продукції підприємство здійснюється з торговою маркою «Хлібодар», що є досить відомою в західному регіоні та користується значним попитом основних хлібозаводів. Відповідно така тенденція забезпечує стабільні обсяги продажів та розрахунків, оскільки хлібопекарська промисловість належить до групи підприємств з 100 відсотковим грошовим розрахунком по постачанню сировини.

Товариство може здійснювати свою діяльність самостійно або спільно з іншими суб’єктами господарювання, в тому числі і з іноземними.

Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність у встановленому законодавством порядку.

Управління товариством здійснюють:

• вищий орган товариства – зтагальні збори акціонерів;
• виконавчий орган товариства – директор товариства;
• ревізійна комісія.

Посадовими особами товариства визнаються директор товариства, комерційний директор товариства, голова та члени Ревізійної комісії.

Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства. У загальних зборах акціонерів мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

• внесення змін до статуту товариства, зміна розміру статутного (складеного) капіталу товариства;
• обрання та відкликання членів ревізійної комісії товариства;
• визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів;
• затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства;
• розгляд та затвердження фінансових звітів товариства
• створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, створення або участь у створенні інших юридичних осіб;
• визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
• прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу та ін.

Загальна схема організаційної структури підприємства представлена на рис. 2.1 «Структурно-організаційна схема ПрАТ «Рівне-Борошно».

Рис.2.1 Структурно-організаційна схема ПрАТ «Рівне-Борошно»

Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, дочірніх підприємств, філій та представництв на товаристві створюється ревізійна комісія.

Завдання ревізійної комісії полягає у здійсненні планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності товариства, його філій, дочірніх підприємств та представництв.

Перевірки здійснюються за дорученням вищого органу товариства та власної ініціативи ревізійної комісії товариства або на вимогу акціонерів, що володіють у сукупності більш як 10% голосів.

Ревізійна комісія товариства обирається з числа акціонерів товариства, в кількості 3 осіб. До складу ревізійної комісії входять голова та члени ревізійної комісії, які обираються на загальних зборах акціонерів.

Ревізійна комісія підзвітна вищому органу товариства. Члени ревізійної комісії не можуть бути іншими посадовими особами товариства.

Директор представляє підприємство у всіх установах і організаціях, вирішує самостійно всі питання діяльності фірми, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, видає накази і розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками підприємства, відповідно до трудового законодавства приймає і звільняє працівників, застосовує заходи заохочення і накладає стягнення на працівників підприємства, відкриває в банках рахунку підприємства. Директор несе в межах своїх повноважень повну відповідальність за діяльність фірми, забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей, коштів і іншого майна підприємства.

Головний економіст, що є заступником директора з економічних питань, керує роботою по плануванню і економічному стимулюванню на підприємстві, підвищенню продуктивності праці, виявленню і використанню виробничих резервів поліпшенню організації виробництва, праці і заробітної платні. Він здійснює організацію й удосконалення економічної діяльності підприємства, спрямованої на підвищення продуктивності праці, ефективності й рентабельності виробництва, якості продукції, що випускається, зниження її собівартості, забезпечення правильних співвідношень темпів росту продуктивності праці і заробітної плати, досягнення найбільших результатів при найменших витратах матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проводить роботу по удосконалюванню планування економічних показників діяльності підприємства, досягненню високого рівня їхньої обґрунтованості, по створенню й поліпшенню нормативної бази планування.