Економічне обґрунтування шляхів підвищення рентабельності підприємства

Білоруськими вченими пропонується до використання на практиці аграрних підприємств система показників рентабельності операційної діяльності. Дещо інші показники прибутковості пропонує професор Д.І. Дема. Прибутковість слід вимірювати системою абсолютних і відносних показників. У цьому контексті деякими авторами робиться спроба створити систему показників прибутковості.  Щодо галузі борошномельно-крупяного скотарства, то є пропозиції використовувати для оцінки ефективності виробництва борошна виручку від реалізації, прибуток, у т.ч. на одну голову, та рівень рентабельності. Проте така сукупність показників, на наш погляд, є швидше їх списком, а не системою.

Методологічно вимірювальна система показників прибутковості виробництва й реалізації борошна має базуватися на певних принципах. З огляду на це при побудові системи показників прибутковості намагались абстрагуватися від таких принципів:

1. Забезпечення чіткого економічного змісту показників і зі ставності їх у часі та просторі;
2. Досягнення термінологічної узгодженості, тобто кожен із показників прибутковості повинен мати загальновизнану назву;
3. Системності й відповідності запитів користувачів;
4. Повноти та точності відображення критерію економічної ефективності;
5. Автономності, тобто можливості визначення показників за внутрішньою інформацією підприємства;
6. Дотримання відповідності між прибутком і факторами, що зумовили його одержання;
7. Зручності у використанні;
8. Комплексності, тобто показники повинні розкривати багатогранність прояву категорії «прибутковість»;
9. Адаптивності (гнучкості), тобто здатність системи показників характеризувати прибутковість за умови пристосування до чинників зовнішнього й внутрішнього середовища;
10. Адекватності, тобто можливості розрахунку показників на основі економічної інформації, що міститься в існуючих формах статистичної звітності.

Цей принцип набуває особливої значущості та актуальності з огляду на те, що впродовж останніх років відбулося істотне скорочення кількості показників в офіційній звітності, що призвело до її збіднення. Зазначимо, що показники рівня рентабельності продажу, окупності витрат, приведеної маси прибутку, прибутковості використання застосовуваних і виробничо-спожитих ресурсів розглядаємо як показники прибутковості. Слід  підкреслити, що показники використання  кожного із ресурсів (як застосовуваних, так і виробничо-спожитих) та показника маси прибутку доцільно вважати частковими, оскільки вони свідчать лише про ступінь прибутковості використання того чи іншого економічного ресурсу. Таким чином, запропонована система показників прибутковості виробництва й реалізації борошна дає змогу використовувати її на різних рівнях: починаючи від мікрорівня, тобто окремих підприємств, і закінчуючи макрорівнем. Разом із тим у разі дослідження прибутковості виробництва й реалізації борошна на рівні району, області, зони та країни в цілому слід для повнішої характеристики прибутковості використовувати ще й такі показники, як: кількість і питома вага прибуткових (збиткових) за результатами реалізації борошна підприємств, кількість і питома вага борошна, реалізованого за збитками (прибутками) [56, С. 47-48].

Результатом господарської діяльності аграрних підприємств є чистий дохід, який залишається після вирахування з вартості продукції витрат на її виробництво.

Чистий дохід – це грошовий вираз вартості додаткового продукту, створеного додаткової працею робітників окремого підприємства.

 

      Чд = Вп -

В                                         (1.1)

де

Чд – вартість чистого доходу, грн.;

Вп – вартість валової продукції, грн.;

В – витрати на виробництво продукції, грн..

Частину чистого доходу підприємство реалізує в процесі продажу продукції, і вона набуває форми прибутку.

Прибуток підприємства – лише частина чистого доходу, реалізованого в ціні. Він визначається за формулою:

 

        Пр = Вр -

Ввр              (1.2)

де

Пр – прибуток одержаний підприємством від реалізації продукції, грн.; Вр – виручка від реалізації продукції, грн.;

Ввр – витати на виробництво і реалізацію продукції, грн..

Якщо чистий дохід відображає виробничі відносини лише у сфері виробництва, то прибуток характеризує виробничі відносини як у сфері виробництва, так і у сфері обміну. Він реально досягнутий результат і показує, яку суму і який зиск отримало підприємство від реалізації того чи іншого виду продукції. Однак прибуток не може достатньою мірою відображати внесок кожного окремого підприємства у створення чистого доходу суспільства. Прибуток підприємства залежить від обсягу та якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості та фактичної реалізації ціни.

Охарактеризувати рентабельність виробництва окремого виду продукції або підприємством загалом, використовуючи лише абсолютне значення прибутку, недостатньо. Її необхідно порівняти із виробничими затратами. Для цього використовують відносний показник – рівень рентабельності.

Рівень рентабельності – це відсоткове відношення прибутку до суми матеріально-грошових затрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції. Рівень рентабельності виробництва визначають за формулою:

                                         (1.3)

де

- рівень рентабельності виробництва, %;

- прибуток від реалізації продукції, грн.;

 - сума витрат на виробництво і реалізацію продукції, грн..

Рівень рентабельності виробництва окремого виду продукції можна визначити, використовуючи обсяг чистого доходу і суму витрат в галузі, або одержаний прибуток у розрахунку на одиницю продукції та її собівартість. Рівень рентабельності, який визначено для підприємства, характеризує сукупний рівень рентабельності й за економічним змістом показує, скільки отримано копійок прибутку в розрахунку на одну гривню виробничих витрат загалом на цьому підприємстві. Аналогічно за економічним змістом є характеристика рівня рентабельності виробництва окремого виду продукції.

Визначений у такий спосіб рівень рентабельності виявляє ефективність лише спожитих засобів виробництва. Проте в процесі господарської діяльності підприємства щорічно купують основні засоби виробництва, сировину, основні та допоміжні матеріали, необхідні для здійснення процесу виробництва. Тому доцільно визначити не лише рентабельність виробничих затрат, де основні засоби виступають у вигляді амортизаційних відрахувань, але й основні та оборотні фонди. Для цього використовують норму прибутку.

Норма прибутку – це відсоткове відношення маси прибутку до середньорічної балансової вартості основних і оборотних фондів. Її визначають за формулою:

                                         (1.4)

де

- норма прибутку, %;

- середньорічна вартість основних фондів, грн.;

- середньорічна вартість оборотних фондів, грн..

Показник «норма прибутку» визначають загалом для підприємства. За економічним змістом одержаний результат показує, скільки підприємство отримало прибутку на 1 грн. виробничих фондів, а у відносному – яка їх частка окупилася впродовж року. На практиці є випадки, коли підприємства виробляють однойменний вид продукції, наприклад, яйце, і мають однаковий рівень рентабельності, а норму прибутку різну. Нижча норма прибутку засвідчує, що це підприємство використовує основні й оборотні фонди менш ефективно [31, С. 334-337].

1.2. Методичні підходи  до визначення і алгоритми  обчислення рентабельності підприємства

Систематизація показників рентабельності має важливе значення в сучасних ринкових умовах, коли керівництву підприємства потрібно постійно приймати ряд неординарних рішень для забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Кінцевий результат підприємницької діяльності полягає в досягненні позитивного економічного ефекту, вираженого у вигляді відносного показника - рентабельності. Тим самим рентабельність виступає головним об'єктом і метою фінансового аналізу підприємства. Чим більше приділяється уваги рентабельності, тим успішніше функціонує підприємство. У зв'язку з цим, питання розробки системи показників рентабельності представляють собою актуальну проблему теорії і практики підприємницької діяльності [87, С. 75].

На короткострокову й довгострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його генерувати прибуток. Рентабельність - це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності різних підприємств. Як правило, при розрахунку рентабельності беруть відношення прибутку до таких показників:

- рівень продажів;

- власний  капітал;

- активи;

Але тому що у звіті про фінансові результати існує цілий ряд показників прибутку, то коло показників рентабельності може бути розширений і за цей рахунок, наприклад, якщо ми хочемо виконати діагностику

На відміну від показників прибутковості, показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів та ефективної діяльності підприємства, їх відносною кількісною мірою прибутковості та його функціонування.

Показники рентабельності виступають важливими інструментами дослідження чинників формування прибутку та доходу підприємства. Через це вони є одними із обов’язкових елементів оцінки фінансового стану підприємства.

Рентабельність – це відносний показник ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі витрат і ступінь використання ресурсів. В основі моделі коефіцієнтів рентабельності лежить відношення прибутку (найчастіше в розрахунок показників рентабельності включають чистий прибуток) або до затрачених засобів, або до виручки від реалізації, або до активів підприємства.

Таким чином, коефіцієнти рентабельності показують ступінь ефективності діяльності компанії. Показники рентабельності можна розподілити за групами (табл.. 1.1) [32, С. 285-287].

Таблиця 1.1

Показники рентабельності

Показники рентабельності	Формули розрахунку	Призначення
Рентабельність окремих видів продукції, всієї товарної продукції виробництва	Прибуток в розрахунку на одиницю продукції______ Собівартість одиниці продукції   Прибуток в розрахунку на товарний випуск_______  Собівартість товарної продукції   Балансовий (чистий) прибуток___          Сума основних виробничих фондів і матеріальних оборотних засобів	Характеризує прибутковість різних видів продукції, всієї товарної продукції і рентабельність (прибутковість) підприємства. Є основою для встановлення ціни.
Рентабельність реалізації (продажу)	Прибуток від продажу продукції Виручка від реалізації Балансовий прибуток  Чиста виручка від реалізації продукції + доходи від іншої реалізації	Показує, який відсоток прибутку одержує підприємство з кожної гривні реалізації. Є основою для вибору номенклатури продукції, яка випускається.
Рентабельність активів (капіталу)   Рентабельність поточних активів   Рентабельність чистих активів	Прибуток______      Сукупні витрати   Прибуток______ Поточні активи   Прибуток_______ Чисті активи	Ці комплексні показники характеризують віддачу, яка припадає на 1 грн. відповідних активів. Відображає ефективність вкладених у підприємство грошових засобів.
Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток___ Власний капітал	Характеризує прибуток, який припадає на 1 грн. власного капіталу після сплати відсотків за кредити і податків. Характеризує віддачу або дохідність власних засобів.

Визначення рентабельності ґрунтується на оновленій базі бухгалтерського обліку, який трансформовано з урахуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що наблизило визначення показників рентабельності до країн із сучасною економікою. При цьому використовують оновлену звітність  «Баланс» (форма №1) та «Звіт про фінансові результати» (форма №2). Показник рентабельності взагалі характеризує ефективність, співвідношення показників результату (ефекту) й витрат (чи суми ресурсів), які використовують для його досягнення. Водночас цей показник дає змогу оцінити ефективність фінансової діяльності підприємств. При оцінці рентабельності визначають відношення прибутку до рівня продажу, активів, власного капіталу тощо. Зростання цих показників по періодах звітності вважають позитивною тенденцією.

При здійсненні господарської діяльності на підприємстві за різними напрямками відповідні показники рентабельності використовуються як фінансові інструменти за якими з методичних позицій можна оцінювати їх результативність [71, С. 6]. 

В економічній літературі переважно поділяють показники рентабельності на три групи [17, С. 123-124]:

• показники, які характеризують окупність витрат підприємства (показують скільки підприємство має прибутку з кожної гривні витраченої на виробництво) і розраховують як відношення величини балансового (або чистого) прибутку підприємства до величини витрат на виготовлення його продукції;
• показники, які характеризують рентабельність продажу (показують скільки підприємство має прибутку з кожної гривні доходу підприємства) і обчислюють як відношення суми балансового (чистого) прибутку до вартості реалізованої продукції (виручки від реалізації продукції);
• показники, які відображають доходність капіталу підприємства або його складових (показують скільки підприємство має прибутку з кожної гривні капіталу, яким володіє підприємство) і знаходять як результат ділення величини балансового (чистого) прибутку на величину статутного (власного, залученого тощо) капіталу підприємства.

Рентабельність можна розраховувати на основі валового прибутку, прибутки від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності до оподатковування й чистого прибутку. Вибір використовуваних показників рентабельності, а відповідно, і використовувані показники фінансових результатів визначається цілями діагностики.

До основних показників рентабельності, які використовуються у ході аналізу фінансового стану підприємства, є: