Економічне обґрунтування шляхів підвищення рентабельності підприємства

Таблиця 2.3

Аналіз продуктивності праці та ефективності оплати праці ПрАТ «Рівне-Борошно»

Продовження табл. 2.3

З таблиці 2.3 видно, що у 2008 році обсяг виробленої продукції збільшився на 18605,1 тис.грн і зростав до 2011 року, коли знизився на 7537 тис. грн.. Фонд оплати праці працівників також у 2008 році також зріс на 12377 тис.грн., і у наступних роках зростав. Продуктивність праці працівників і робітників найнижча у 2007 році і з роками зростала (за винятком 2011 року).

Середньорічна продуктивність праці працівників з 154,7 тис.грн. у 2007 році зросла до 432,5 тис.грн. у 2010 році, робітників з 238,03 тис.грн. у 2007 році зросла до 611,02 тис.грн. у 2010 році. , і лише у 2011 дещо понизилась ( 390,19 тис. грн. та 551,22 тис. грн. відповідно). Відповідно у цих роках зростала і ефективність оплати праці працівників і робітників. Відношення темпів росту продуктивності праці до темпів росту заробітної плати у 2010 та 2011 роках дорівнюють 1, що є позитивним для підприємства, оскільки продуктивність праці і заробітна плата зростають однаковими темпами.. А це в свою чергу покращує конкурентну позицію підприємства, оскільки на одиницю продукції зменшуються витрати на оплату праці і відповідно знижується собівартість одиниці продукції, що дозволяє збільшувати прибутки, або знижувати ціну, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності продукції і витіснення з ринку виробників аналогічної продукції за вищою ціною.

2.3. Аналіз основних фондів ПрАТ «Рівне-Борошно»

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період [12, с.106-107].

Структура основних фондів визначається специфікою галузі. Структура основних фондів ПрАТ «Рівне-Борошно» наведена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз стану та руху основних засобів ПрАТ «Рівне-Борошно»

Отже, за результатами здійсненого аналізу можемо відмітити позитивну динаміку за показником середньорічної вартості ОВФ у період 2007-2011 рр. Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2008 році збільшилась на 9% і склала 14537,5 тис. грн., в 2009 році збільшилась ще на 10% (1597 тис. грн.), і у2010 та 2011 роках збільшилась на 3 % за кожен рік. Так у 2011 році середньорічна вартість ОВФ становила 17094 тис. грн.. Динаміку та структуру ОВФ відображено на рис. 2.4. З рисунку бачимо, що найбільшу частку ОВФ складають будинки та споруди, трохи меншу машини та споруди і значно меншу транспортні засоби а також інструменти та інвентар.

Рис. 2.4 Динаміка та структура основних засобів ПрАТ «Рівне-Борошно»

Стан основних засобів на підприємстві характеризують коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності. Коефіцієнт зносу показує ступінь зношеності обладнання, найбільш зношеним обладнання було у 2011 році, оскільки коефіцієнт зносу становить – 0,52, а найменш зношеним у 2007 році, де коефіцієнт зносу становив 0,34. Коефіцієнт придатності характеризує придатність обладнання до використання. Можемо спостерігати негативну для підприємства тенденцію – зниження коефіцієнта придатності та зростання коефіцієнта зносу з роками.

Рис. 2.5 Динаміка основних показників стану ОВФ ПрАТ «Рівне-Борошно» (коефіцієнт придатності та зносу)

Рух основних засобів аналізується за допомогою таких показників, як коефіцієнт поновлення та коефіцієнт вибуття. Коефіцієнт поновлення основних засобів характеризує ступінь оновлення основних засобів. Найбільшим він був у 2008 році і становив 0,17, а найменшим у 2011 році – 0,038.

Рис. 2.6 Динаміка основних показників стану ОВФ ПрАТ «Рівне-Борошно» ( коефіцієнт оновлення та вибуття )

Ефективність використання основних фондів визначається за допомогою показників фондовіддачі, фондомісткості та рентабельності (табл. 2.5).

Фондовіддача — відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. В умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реалізації. Розрахована таким способом фондовіддача, хоч і не повністю, але все ж об’єктивніше характеризує економічну ефективність використання основних виробничих фондів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівнянних цінах [57].

Фондомісткість - зворотний фондовіддачі показник. Цей показник відображає величину основного капіталу, що доводиться на одиницю продажів, тобто потужність роздрібного торговельного підприємства за відповідний період. Його ще називають коефіцієнтом закріплення основних засобів. Як і при визначенні фондовіддачі, в розрахунку фондомісткості вартість основних засобів бажано зменшити на величину переданих в оренду об'єктів. При розрахунку фондомісткості на кінець і на початок одного періоду допускається замість середніх даних використовувати миттєві показники. [20]

Рівень рентабельності основних фондів характеризує суму прибутку, що припадає на одиницю вартості основних фондів і визначається відношенням балансового прибутку за рік до середньорічної вартості основних фондів . [24]

Таблиця 2.5

Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів ПрАТ «Рівне-Борошно»