Соціально-економічне значення екологічного аудиту

- функціонуючі з ризиком, прийнятним частково для   етану навколишнього середовища, відносяться до небезпечного;

- функціонуючі з ризиком, цілком неприйнятним для стану навколишнього середовища, включаються в число особливо небезпечних.

Небезпека підприємства ідентифікується:

- по переліку використовуваних  небезпечних хімічних речовин;

- по кратному перевищенню  граничних норм впливу на навколишнє  середовище.

Як критерії оцінки небезпеки підприємства пропонуються наступні. З урахуванням стану атмосфери:

• до особливо небезпечного відносяться підприємства, на яких маються стаціонарні джерела забруднення:

а) допустили за один рік із трьох, що передують року укладання договору екологічного страхування, максимальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу, що перевищує або дорівнює умовному обсягові викидів за попередній період, рівний передбачуваного терміну дії договору страхування;

б)   максимальна величина збитку від яких за один  рік із трьох, що передують   року   висновку   договору екологічного страхування, більше або дорівнює однієї десятої величини збитку, заподіюваного шкідливими викидами   всіх   джерел   за   рік, що   передує   року   укладання договору екологічного страхування;

•  до небезпечного відносяться стаціонарні джерела, на яких

а) за   один   рік   із   трьох   попередньому   укладанню   договору екологічного   страхування,   максимальний   обсяг   викидів   шкідливих речовин в атмосферу склав величину від половини до умовного обсягу викидів за попередній період, рівний передбачуваного терміну дії договору страхування;

б) максимальна величина збитку від яких за один рік із трьох, що передували року укладання договору екологічного страхування, складає величину від однієї десятої до двох сотих величини збитку, заподіюваного шкідливими викидами всіх джерел за рік, передуючий року укладання договору екологічного страхування;

• малонебезпечними є підприємства, стаціонарні джерела забруднення:

а) максимальний   обсяг   викидів   яких   за   один, рік   із   трьох, що передують   року укладання договору екологічного   страхування, складає менше половини умовного обсягу викидів за попередній період, рівний передбачуваного терміну дії договору страхування;

б) максимальна величина збитку від яких за один   рік із трьох, що передують   року   укладання договору екологічного страхування, менше або дорівнює двом сотим величини збитку, заподіюваного шкідливими викидами   всіх   джерел за рік, що   передує   року укладання договору екологічного страхування;

• до особливо небезпечного відносяться пересувні джерела забруднення:

а)  внесок у забруднення атмосфери від яких перевищує 50 % загальної величини надходжень шкідливих  речовин  в атмосферу від усіх міських джерел за рік, що передує року укладання договору екологічного страхування;

б) збиток від викидів яких за рік, що передує року укладання договору екологічного страхування складає більше або дорівнює чверті величини збитку, заподіюваного всіма міськими джерелами шкідливих викидів за цей же період;

• до небезпечного належать пересувні джерела забруднення:

а) внесок у забруднення атмосфери від яких складає від 25 % до 50 % загальної величини надходжень шкідливих речовин в атмосферу від усіх міських джерел за рік;

б) збиток від викидів від яких за рік, що передує року укладання договору екологічного   страхування, складає від чверті до однієї восьмої величини збитку, заподіюваного всіма міськими джерелами шкідливих викидів за цей же період;

• малонебезпечними вважаються пересувні джерела забруднення:

а)  внесок а забруднення атмосфери від яких складає менш 25 % загальної величини надходжень шкідливих речовин в атмосферу за рік;

б) збиток від викидів від яких за рік, що передує року укладання договору екологічного страхування складає більше або дорівнює однієї восьмої величини збитку, заподіюваного всіма міськими джерелами шкідливих викидів за цей же період.

З урахуванням стану водних ресурсів:

• особливо небезпечними виступають джерела забруднення:

а) допустили за один рік із трьох, що передують року укладання договору екологічного страхування, максимальний обсяг скидань шкідливих речовин безпосередньо у воду або у відповідні міські очисні спорудження в обсязі, що перевищує умовний обсяг скидання відповідної шкідливої речовини за попередній період, рівний передбачуваного терміну дії договору страхування;

б) максимальна величина збитку від яких за один рік із трьох, що передують року укладання договору екологічного страхування, більше або дорівнює однієї десятої величини збитку, заподіюваного шкідливими скиданнями всіх джерел за рік, що передує року укладання договору екологічного страхування;

• небезпечними є підприємства:

а) максимальний обсяг скидань яких за один рік із трьох, що передують року укладання договору екологічного страхування, безпосередньо у воду або міські очисні спорудження складає від половини до умовного обсягу скидання відповідної шкідливої речовини за попередній період, ріпний передбачуваного терміну дії договору страхування;

б) максимальна величина збитку від яких за один рік із трьох, що передують року укладання договору екологічного страхування, складає від однієї десятої до двох сотих величини збитку, заподіюваного шкідливими скиданнями всіх джерел за рік, що передує року укладання договору екологічного страхування;

• малопебезпечними вважаються підприємства:

а) максимальний обсяг скидань яких за один рік із трьох, що передують року укладання договору екологічного страхування, безпосередньо у воду або міські очисні спорудження складає менш половини умовного обсягу скидання відповідної шкідливої речовини за попередній період, рівний перед термінові дії, що думається, договору страхування;

б) максимальна   величина збитку від   яких   за один   рік   із трьох, що передують року укладання договору екологічного страхування, менше двох сотих величин збитку, заподіюваного шкідливими скиданнями всіх джерел за рік, що передує року укладання договору екологічного страхування.

 

8.3. Оцінка збитку від  діяльності підприємств унаслідок  забруднення навколишнього середовища

В умовах високої імовірності забруднення навколишнього середовища в процесі здійснення діяльності підприємства одним з найважливіших питань екологічного аудита стає перевірка виконання підприємством вимог законодавства про відшкодування шкоди, заподіяного фізичною і юридичною особами внаслідок забруднення навколишнього середовища.

Оцінка збитку внаслідок забруднення навколишнього середовища й аналіз виконання підприємством обов'язків по відшкодуванню заподіяної шкоди (збитку) мають практичну значимість з погляду уточнення ступеня потенційної погрози навколишньому і навколишньому середовищу з боку підприємства, а також для оцінки його можливостей по фінансовому забезпеченню своєї відповідальності.

Розробка методів економічної оцінки екологічного збитку від знищення основних   елементів   біоти   має   й   інше призначення удосконалювання економічного механізму впливу на     порушників     природоохоронного законодавства, захист природних об'єктів від знищення   в   процесі   господарської  діяльності   і   створення   матеріальної   і фінансової основи для компенсації шкоди, уже нанесеного природі.

Інтерес підприємств до цієї проблеми порозумівається прагненням ^ у_б_езречити себе від непередбачених витрат, що виникають у зв'язку з заподіянням збитків власникам, власникам і користувачам природних ресурсів, що вилучаються або знищуваних у процесі господарської діяльності, а також у зв'язку з обов'язками відшкодування шкоди, заподіяною впливом забруднених природних об'єктів на навколишнє і навколишнє середовище.

Особливо гостро стоять питання оцінки шкоди, що завдасться об'єктам живої природи - ґрунтам, рослинним і твариною співтовариствам, розташованим на території урбанізованих регіонів з високою щільністю населення. Почасти це зв'язано з тим, що факти втрати таких ресурсів найбільш очевидні і тому викликають бурхливі протести громадськості.

Існує досить велике число методичних розробок, присвячених економічній оцінці екологічного збитку. Разом з тим, питання вартісної оцінки шкоди, що завдасться природним об'єктам, залишається відкритим. При цьому необхідно мати у виді обов'язковість закріплення юридичного статусу відповідних методик для того, щоб отримані на їхній підставі результати могли використовуватися при оцінці величини позовів, пропонованих у суді підприємствам, унаслідок діяльності яких відбулося забруднення.

 

8.4. Взаємозв'язок загального  й екологічного аудита підприємства

Елементи загального аудита, що рекомендуються при проведенні екологічного аудита підприємства, можуть бути виявлені шляхом порівняльного аналізу організації і методики проведення загального аудита [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Загальний аудит рекомендується починати з аудита установчих документів. Аналіз методичних положень загальною аудита свідчить про те, що при проведенні екологічного аудита аналогом даних процедур доцільно представити аудит свідчень про право власності на природні об'єкти або ліцензій, дозволів, договорів про природокористування й ін.

Необхідним також є аудит ліцензій і дозволів на здійснення окремих видів діяльності в області охорони навколишнього середовища.

Необхідність розрахунків підприємства з власниками природних об'єктів, платежів за користування природними об'єктами, за викиди, скидання, розміщення (поховання) забруднюючих речовин обумовила проведення спеціальних перевірок за порівнянням з перевірками розрахунків із засновниками, передбаченими методологією загального аудита.

Аналогом аудита облікової політики підприємства як елемента загального аудита при проведенні екологічного аудита є аудит облікової політики при здійсненні діяльності підприємства в екологічній сфері (природокористування, охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки).

При формуванні облікової політики в екологічній сфері передбачається (як і при здійсненні загального аудита) майнова відособленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, тимчасова визначеність фактів раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки (захисту від надзвичайних ситуацій).

Облікова політика підприємства повинна відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту перед формою, несуперечності і раціональності.

Питання про те, у якому обсязі зазначені перевірки, властиві загальному аудитові, повинні проводитися в процесі екологічного аудита, вирішується в залежності від того, коли й у якому обсязі був проведений загальний аудит, у чому мета і задачі планованого екологічного аудита.

Головними задачами аудита схоронності, обліку і використання основних засобів, розв'язуваними в процесі загального аудита, є перевірки:

- забезпечення контролю  за наявністю і схоронністю  основних засобів;

- правильності   віднесення   предметів   до   основних   засобів, їхнього угруповання по класифікації, приналежності і по характері участі у виробничому процесі;

- правильності оцінки  основних засобів в обліку;

- правильності оформлення і відображення в обліку операцій по надходженню і вибуттю основних засобів;

- правильності нарахування  і відображення в обліку зносів  і ремонту основних засобів;

- правильності й ефективності  використання основних засобів;

- правильності відображення  даних про наявність і рух основних коштів у бухгалтерському обліку і звітності.

При проведенні екологічного аудита потрібне уточнення класифікації основних засобів з урахуванням переліку використовуваних підприємством природних об'єктів. При перевірці правильності оцінки основних засобів аудитор повинний звернути увагу на наступне: при здійсненні обліку капітальних витрат повинний бути роздільний облік витрат, що формують інвентарну вартість основних засобів і засобів, що не збільшують вартість основних засобів.

До витрат, що не збільшують вартість основних засобів, відносяться:

- витрати перспективного  характеру: геологорозвідувальні, дослідницькі  й інші, зв'язані з будівництвом  об'єктів, у випадку неможливості  їхнього включення надалі у  вартість будівництва об'єктів;

- витрати, зв'язані з  відшкодуванням вартості будівлі  і посадок, що зносяться при відводі земельних ділянок під будівництво;

-  збитки по основних  засобах будівництва, а також  від руйнування не закінчених  будівництвом будинків і споруджень, що виникли від стихійних лих (у тому числі приведених до  їхньої ліквідації);

-  витрати, зв'язані зі  сплатою відсотків, штрафів, пені  і неустойок за порушення в  хазяйновитій-господарчій-фінансово-господарській  діяльності, і інші витрати;