Соціально-економічне значення екологічного аудиту

•   документи, що підтверджують законність видалення відходів;

•   звіти попередніх аудитів;

•   звіти підприємства державним органам;

•   документи, що висвітлюють проведену  роботу  по професійній підготовці, екологічному вихованню й ін.

Зібрану інформацію варто перевірити шляхом одержання додаткової інформації від незалежних джерел. Аудитори повинні перевірити основні моменти методик добору проб і аналітичних вимірів, що проводять для одержання необхідної інформації з метою забезпечення її вірогідності.

На підставі цих документів, огляду підприємства, бесід з персоналом екологічний аудитор складає власні аналітичні документи, що можуть ілюструватися фотографіями.

 

З ЕТАП. Підведення підсумків проведеної роботи і їхнє обговорення.

Остання фаза присвячена аналізові матеріалів аудита, одержанню результатів і розробці висновків аудита, що передаються екоменеджеру для їхнього вивчення керівництвом підприємства, обговорення з групою аудиторів і подальшого використання.

 

Задача 9: Список попередніх результатів

Кінцевим результатом цієї задачі с складання систематизованого списку виявлених недоліків і рекомендації щодо їхнього усунення.

 

Задача 10: Заключна нарада

Перш ніж залишити підприємство група аудиторів повинна провести заключну нараду з його керівництвом. Проведення наради організує екоменеджер. Нарада переслідує дві мети:

1. оперативно інформувати  керівництво про виявлені недоліки  для можливого вживання невідкладних заходів;

2. дати можливість керівництву  підприємства обговорити з аудиторами  їхньої рекомендації.       При   цьому    можуть  бути  зняті   всі   можливі непорозуміння  і підтверджене справедливість  висновків аудита. Усі спірні  моменти повинні бути з'ясовані до моменту складання ведучим аудитором звіту.

 

Задача 11: Підготовка і представлення звіту про аудита Звіт про аудита готують під керівництвом ведучого аудитора за межами підприємства. Він може містити стисло і точно викладені результати аудиторської перевірки підприємства, бути обгрунтованими і підкріпленим необхідними документами. За бажанням замовника аудита в ньому можуть бути приведені витрати по реалізації рекомендацій зроблених аудиторами.

Проект звіту подається на розгляд замовникові, що може дати по ньому свої зауваження. Затверджений керівником групи аудиторів і, якщо це необхідно, його вищестоящим керівництвом, звіт надається замовникові аудита. У випадку, якщо підприємство не є замовником аудита, звіт надається йому лише при дозволі замовника.

 

Задача 12: Звіт перед замовником аудита

Заключною фазою аудита є звіт перед керівництвом організації-замовника екоаудиту. Це може бути керівництво підприємства, а може бути якась інша організація - замовник, зацікавлена в його проведенні.

Якщо замовником є підприємство, то екоменеджер організує засідання його керівництва, на якому воно зможе з'ясувати суть тієї юридичної відповідальності, або тих потенційних правових проблем, що неї очікують відповідно до висновків аудитові. Воно також зможе визначити свої пріоритети в здійсненні екологічної політики і прийняти рішення щодо забезпечення ресурсів, необхідних для реалізації першочергових заходів.

Звіт про аудита повинний бути перевірений і засвідчений спеціально акредитованим що перевіряє (веріфаєром), після чого він офіційно подається замовникові аудита.

 

8.6. Значення   екологічного    аудита   для     інвестиційної привабливості підприємства.

Екологічний облік і контроль є динамічно розвиваються областями діяльності. Вони містять у собі фінансовий і управлінський облік, звітність за екологічними показниками й екологічний аудит. Перший крок у напрямку до введення змістовного екологічного обліку на рівні підприємств був зроблений наприкінці 80-х років Міжурядовою робочою групою експертів за міжнародними стандартами обліку і звітності. Вона була стурбована тим фактом, що бухгалтери залишилися осторонь під час обговорення питань, зв'язаних з охороною навколишнього середовища, і зігнорована їхня роль у керуванні природоохоронною діяльністю.

Практично була упущена можливість використання традиційної моделі обліку для відображення природоохоронної діяльності, навіть у тих випадках, коли від цього залежало виживання їхньої компанії.

Зв'язок між керуванням природоохоронною діяльністю й екологічним обліком стає очевидної, якщо пам'ятати принцип: «не можеш вимірити, не зможеш керувати».

Спочатку облік не сприймався як інструмент керування природоохоронною діяльністю і, незважаючи на швидкий ріст витрат і зобов'язань підприємств, зв'язаних із природоохоронною діяльністю, вони не відбивали у фінансових звітах. Наприклад, Агентство США по охороні навколишнього середовища виявило 27 000 місць поховання відходів, для очищення яких, по оцінках, буде потрібно 1 млрд. дол. Така сума повинна була привернути увагу бухгалтерів, однак цього не відбулося, зазначена сума не була включена у фінансові звіти відповідальних за це підприємств, багато підприємств не захотіли визнати масштаби своїх забруднень навколишнього середовища і вартості по її можливому очищенню, тому що це відбилося б на цінах їхніх акцій.

При першому обстеженні Міжурядовою робочою групою експертів виявлена відсутність національних стандартів обліку екологічної інформації, призначеної для звітності. Це спонукало Групу в 1991 р. розробити перше керівництво (рекомендації) для бухгалтерів, де вказувалося, що повинно бути представлене у фінансових звітах, щоб їхні користувачі могли бачити реальну картину впливу господарської діяльності підприємства на навколишнє середовище. В наступні роки в ряді країн були проведені обстеження діяльності підприємств по налагодженню екологічного обліку і відображення в ньому інформації про охорону навколишнього середовища. Наявність зазначеної інформації відкриває широкі можливості її використання при екологічному аудиті підприємств. Саме з цього погляду представлені нижче матеріали Міжурядової робочої групи експертів заслуговують на увагу екологічних аудиторів.

Міжурядова робоча група експертів проводить огляд розвитку екологічного обліку в різних державах з метою розробки всеосяжної директиви провідних указівок для органів, що займаються встановленням стандартів. Нові рекомендації повинні зменшити імовірність того, що національні органи, що займаються встановленням стандартів, розроблять відмінні один від одного методи обліку тих самих екологічних проблем.

Існує безліч причин, по яких питання, зв'язані з природоохоронною діяльністю, необхідно об'єднати в корпоративний облік [3]:

а) рахунка підприємства повинні відбивати його відношення до охорони навколишнього середовища, вплив витрат, ризиків і зобов'язань відповідальності, зв'язаних із природоохоронною діяльністю, на фінансове становище підприємства;

б) інвесторам для прийняття  інвестиційних рішенні, необхідно розташовувати інформацією з   екологічних заходів і витрат, зв'язаним із природоохоронною діяльністю;

в) питання  природоохоронної діяльності є предметом управлінської діяльності: менеджерам     необхідно виявляти і розподіляти природоохоронні витрати таким чином, щоб продукція була правильно оцінена й інвестиційні рішення базувалися на реальних втратах і вигодах;

г) підприємства можуть мати перевага в конкурентній боротьбі за клієнтів, якщо вони виявляться здатними показати, що їхні товари і послуги користуються більшим попитом з екологічної точки зору;

д) екологічний облік є ключем до стійкого розвитку.

Всесвітнім економічним форумом по стійкому розвитку уперше введений термін «екоефективності». Екоефективний режим роботи знижує вплив підприємства на стан навколишнього середовища, одночасно підвищуючи його рентабельність, прибутковість. Однак екоефективність може бути обмірювана тільки за допомогою ведення екологічного обліку, тобто надання точної інформації з природоохоронних витрат, заощадженням і впливові господарської діяльності на навколишнє середовище.

 

8. 7. Система навчання екоаудиту.

Основні принципи. Основним методологічним принципом функціонування системи екологічного менеджменту й аудита є системний підхід у керуванні природоохоронною діяльністю підприємства по кінцевих екологічних результатах. Цим принципом тією чи іншою мірою повинні керуватися як професіонали-аудитори, так і персонал підприємства, компанії, що відповідає  за функціонування системи екоменеджменту.

Вимоги до навчальних програм. Навчальні програми повинні відповідати стандартам кваліфікаційних критеріїв або вимогам до екологічних аудиторів і функціональних обов'язків персоналу системи екоменеджменту підприємств, компаній. По-друге, вони повинні містити основи знань по застосуванню методів системного підходу в керуванні по кінцевих екологічних результатах; по екологічному законодавству, нормативним актам; по основах екологічної науки і технології. Спеціальні знання в навчальних програмах розкриваються в розділах «Системи екологічного менеджменту, і стандарти», «Типи екологічного аудита», «Економіка екологічного аудита», «Техніко-екологічні аспекти роботи підприємств» і т.п.

Навчальні програми повинні бути зорієнтовані на активні методи навчання з застосуванням роздавального друкованого матеріалу, аналізу конкретних ситуацій, ділових комп'ютерних ігор і ін.

Категорії осіб, що навчаються. Можна виділити три категорії що навчаються:

1) професійні незалежні  екологи-менеджери    й екологічні аудитори, що ліцензуються;

2) управлінський екологічний  персонал підприємств, компаній, галузей, персонал з певною еколого-інвестиційною, еколого-економічною, еколого-господарською  й іншої діяльністю.

Для кожної категорії осіб, що навчаються, необхідно вибирати відповідні форми навчання.

Форми навчання. Для професіоналів екоменеджерів і екоаудиторів міжнародного рівня (вищої категорії) рекомендується одержання другого утворення протягом мінімум трьох років навчання з відривом або без відриву від виробництва. Для інших категорій фахівців може бути застосована форма навчання без відриву від виробництва з застосуванням управлінського консультування або інших методів активного навчання.

Особисті якості екоаудиторів. Професійна діяльність у системі екоменеджменту і екоаудиту вимагає особливих особистих якостей і навичок:

•   володіння системним мисленням;

•  уміння спілкуватися з людьми (комунікабельності, дипломатичність, тактовність);

•  уміння   ясне викладати свої думки (в усній або    письмовій формі);

•  об'єктивність і незалежність;

•  особиста зібраність, організованість, урівноваженість;

•  уміння робити і формулювати висновки;

•  поважне відношення до інших звичаїв і культур.

 

9. Екоаудит у сучасній  економіці України.

 

9.1.  Екоаудит і приватизація.

Найбільш актуальним с: застосування екоаудиту в процесі приватизації. Це пов'язано з урахуванням екологічного фактора при оцінці нерухомості. Інвестор, покупець державного майна бере на себе зобов'язання по забезпеченню екологічної безпеки виробництва. Це неодмінно спричиняє екологічні витрати, що повинні враховуватися в процесі визначення вартості об'єктів приватизації. Інвестор зацікавлений у проведенні незалежного й об'єктивного екоаудитування, причому по європейських або світових стандартах.

Облік висновків і рекомендацій незалежного екологічного аудита в процесі приватизації підприємств можна упевнено віднести до числа вагомих факторів підвищення екологічної безпеки регіону, стимулювання залучення природоохоронних інвестицій з недержавного сектора економіки [1, 4, 5].

Екоаудит у процесі приватизації може проводитися по двох напрямках. Перше зв'язано 3 визначенням цінності місцевості, на якій розташований об'єкт приватизації (екоаудит території). Друге обумовлено визначенням екологічної безпеки самого об'єкта (екоаудит підприємства).

Екологічна цінність території являє собою сукупність функцій, спрямованих на відтворення природних ресурсів, асиміляцію забруднюючих речовин або інших наслідків техногенного впливу. Фактор ступеня екологічної безпеки безпосередньо самого підприємства, що приватизується, зв'язаний з фактичними масштабами сукупного шкідливого впливу підприємства на навколишнє середовище. Для оцінки такого сукупного впливу необхідно проводити комплексного екологічного аудита виробничих площ, процесів відходів, систем екоменеджменту. Такі оцінки можуть виконувати тільки ліцензовані спеціалізовані фірми екологічного аудита й інжиніринга з висококваліфікованим персоналом.

 

9.2.  Екоаудит в інвестиційному  процесі.

В інвестиційному процесі в даний час задіяна державна екологічна експертиза. Однак її функції обмежені законодавчими положеннями в границях висновків, що визначають, встановлюють або оцінюють відхилення від вимог або норм природоохоронного   законодавства.   Це   в   основному   функції   дозволу   на реалізацію інвестиційних програм, проектів і господарських рішень.

Екологічний аудит же має більш широкі функції. Ці функції не тільки оцінні, але і рекомендаційні. Тобто екоаудит не тільки надає висновки про можливі негативні впливи на навколишнє середовище, про ступінь екологічної безпеки, але й оцінює ступінь ризику, надає кваліфіковані рекомендації щодо заходів, необхідних при проектуванні і будівництві об'єктів, оцінює їхня вартість. Таким чином, екоаудит відрізняється більшою комплексністю дослідницьких і інжинірингових процедур. Екоаудит застосовується найчастіше на передінвестиційній стадії. Може він застосовуватися також і при розробці програм реструктуризації підприємств, що виводяться з експлуатації. Для складних інвестиційних програм і проектів екологічний аудит може передувати екологічній    експертизі.