Соціально-економічне значення екологічного аудиту

Екологічний податок - еколого-політичний інструмент, тобто політика, що   встановлює   для   кожного   забруднюючого   суб'єкта   і   відповідної шкідливої речовини граничну границю викидів, скидань забруднюючих речовин.

Екологічні обмеження -   нормативні акти розвитку і розміщення виробничих сил, у границях яких    повинно здійснюватися їхнє функціонування   на територіях    і   в екосистемах держави.  За порушення  екологічних  обмежень  передбачається  економічна відповідальність керівників регіону, підприємств. До екологічних обмежень  відносяться  ліміти     викидів  і  скидань  забруднюючих речовин; ліміти використання природних ресурсів.

Ефективність охорони навколишнього природного середовища - максимальна результативність від проведення комплексу заходів щодо забезпечення якості середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Екологічна політика – система заходів, що спрямована на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів   і створення належних екологічних умов для     життя населення.    По    характері    здійснення виділяють:    глобальну, державну,     локальну;     по     засобах здійснення адміністративні і ринкову {ринкові методи регулювання).

Еколого-економічне   право   відповідальності   -   установлена державою   форма регулювання,       що   дає   можливість підприємству робити встановлену кількість емісій (викидів, скидань), якщо це підприємство гарантує забезпечення якості середовища за допомогою майнових і грошових гарантій.

Екологічна програма - система задокументованих і затверджених урядом, адміністрацією напрямків з визначеними пріоритетами досягнення екологічних цілей і організаційно-правовим і еколого-економічним механізмом забезпечення, здійснення програмних напрямків і заходів. ЕП продукт прийняття рішень відносно екологізації виробництва відповідно екологічній політиці корпорації, підприємства, оформлений у виді документа з метою системної реалізації програмних заходів щодо забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища, раціонального природокористування і захисту інтересів товаровиробника.

Екологізація виробництва - це поступове розширення дії екологічних пріоритетів у виробничій діяльності, підвищення екологічної освіченості і свідомості управлінського персоналу, або поступове проникнення екологічних нововведень у виробництво, екологічна модернізація виробництва. ЕП поступове і систематичне проникнення екологічних нововведень у виробничі системи (управлінські, технологічні, господарські, інформаційні, навчальні).

Екологічний розвиток — форма соціально-економічного розвитку суспільства, що враховує екологічні обмеження для даного історичного етапу і спрямований на збереження природних і антропогенних умов і ресурсів середовища для життя.

Екологічна рівновага - збереження природної (екологічної) або природно-еколого-антропогенної системи в якісно визначеному стані протягом характерного часу (еволюційний період, геологічний період і ін.).

Екологічна ринкова інфраструктура - територіальний комплекс бірж природних ресурсів і об'єктів, екологічних послуг, комерційних екологічних банків, спеціальних фірм, центрів екологічного маркетингу, консалтінга, менеджменту, аудита і т.п..

Екологічна система - це просторово обмежена сукупність організмів і навколишнього середовища, взаємодія між якими забезпечує досягнення екологічної рівноваги.

Екологічна стандартизація - комплекс обов'язкових норм, правил, вимог, положень щодо   охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічний сертифікат -  еколого-економічний інструмент, що забезпечує право на емісію визначеної кількості шкідливих речовин для суб'єкта конкретного регіону, що хазяює.

Екологічне      страхування - добровільні, обов'язкове, державне та інші види страхування громадян і їхнього майна, доходів підприємств на випадок шкоди, заподіяного внаслідок забруднення навколишнього середовища і погіршення якості природних ресурсів.

Екологічне стимулювання - комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього природного середовища шляхом надання пільг по оподатковуванню підприємств і громадян у випадку реалізації ними заходів щодо раціонального природокористування; надання на пільгових умовах кредитів для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охороні навколишнього природного середовища; установлення підвищеної норми амортизації г основних виробничих природоохоронних фондів; звільнення від оподатковування фондів охорони навколишньої природної середовища.

Екологічне спрацьовування виробництва - погіршення екологічного стану промислової площадки, технологічних систем внаслідок експлуатації оснащення підприємства або місцевості. А також підвищення екологічної небезпеки виробництва внаслідок експлуатації оснащення підприємства або місцевості.

Екологічне керування - це процес підготовки, прийняття і реалізації рішень, спрямованих на досягнення природоохоронних цілей з використанням різних адміністративних і економічних методів і механізмів. Відповідно до міжнародного стандарту визначення система екологічного керування визначається як частина загального керування, що включає організаційну структуру, планування, відповідальність, ресурси, впровадження екологічної політики.

Еколого-економічний збиток - (від забруднення навколишнього середовища) - збитки, заподіяні національному господарству внаслідок забруднення навколишнього середовища і зменшення природних і промислових ресурсів зони впливу промислового підприємства.

Екологічні фактори - будь-які умови навколишнього середовища, на які живе реагує пристосувальними реакціями.

Екологічна ціна — це ціна використання і забруднення навколишньої природного   середовища       (платежі,   штрафні   санкції). Це еколого-економічні витрати поточного і перспективного часу, екологічна рента, екологічна шкода від використання ресурсів.

Емісія - викид забруднюючих речовин у водні системи, атмосферу в визначеній   крапці,   унаслідок   чого   відбувається   пряме   забруднення навколишнього середовища (узагальнюючий термін).

Екологічна експертиза — комплексний аналіз технологій, матеріалів, устаткування, техніки, проектів, техніко-економічних обгрунтувань і іншої документації з метою визначення відповідності представлених на розгляд   матеріалів   чинному   законодавству,   розробка конструктивних пропозицій в області охорони   навколишньої природної середовища.

Екологічна ефективність - здатність за допомогою еколого-економічного механізму досягти   заданого  цільового  значення  емісій   з  мінімальними витратами.    Під    ефективністю    еколого-економічного    механізму    варто розуміти  його здатність змусити забруднювача дотримувати визначених цільових значень емісій.

 

Література, що рекомендується

 

1.  Шевчук В.Я., Саталкин  Ю.М., Навроцкий В.М., Лозанский В.Р.и др. Экологический аудит. Учебное пособие (на укр яз.). - К., 1996. - 204 с.

 

2.  В.Я. Шевчук, Ю.М.Саталкин, В.М.Навроцкий, А.Л.Салюк и др. Модернизация производства (системно-экологический подход). Учебное пособие (на укр яз.)- - К., 1998. -140 с.

 

3.  Дикань В.Л., Дейнека  А.Г., Позднякова Л.А. и др. Основы  экологии и природопользования. - Харьков: Олант, 2002,- 382 с.

 

4.  Серов Г.П. Экологический аудит (концептуальные и организационно-правовые основы).- М: Экзамен, 2000,- 766 с.

 

5.  Серов Г.П. Экологическая  безопасность населения и территории  Российской Федерации. Учебное пособие. - М.: Анкил, 1998. - 205 с.

 

6.  Макаров СВ., Каменская  Ю-Ю. Экологическое аудирование. - М.: Знание, 1995.-234 с.

 

7.  Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990.-303 с.

 

8.  Экология и экономика: Справочник / Под ред. К.М. Сыткина. - К.: Политиздат, 1986. - 306 с.

 

9.  Буркиыский Б.В., Ковалева И.Г. Экономические проблемы природопользования. - К.: Наукова думка, 1995. - 142 с.

 

10.Экология. Учебное пособие. / Под ред. С.А. Боголюбова. - М.: Знание, 1997.-284 с.

 

11.Некое В.Е. Основы общей  экологии и неоэкологии (Часть 2). Учебное пособие. - Харьков: ХНУ, 1998. - 155 с.

 

12.  Моткин Г.А. Основы  экологического страхования. - М.: Наука, 1996.

 

13.  Азаров Г.И., Бринчук  М.М., Серов Г.П. и др. Экологическое  право России. Учебник. – М.: ИМПР РАН, 1997.

 

14.  Гришин Н.Н., Грошев  В.Л. Экологическое аудирование как один из основных элементов системы экострахования в России. Сборник «Теория и практика экологического страхования». Труды 1-й Всероссийской конференции ЦЭМИ. - М., 1995.

 

15.Селиванов Н.А., Скоромников  К.С. Расследование преступных загрязнений  природной среды. - М.: МНЭПУ, 1994.

 

16.Экологическое законодательство  Украины / Под ред. М.В. Шульги. -Харьков: Консум, 1996. -192 с.

 

17.В.В. Петров Экологическое  право России. Учебник. -М.: БЕК, 1996. — 557 с.

 

Законодавчі і правові документи

1.   Конституція України

2.  Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпроАП)

3.  Постановою Верховної Ради  України від 29 жовтня 1992 року «Про  твердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (призупинення) або припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у випадку порушення ними законодавства «Про охорону навколишнього природного середовища»

4.  Закон України «Про охорону  навколишнього природного середовища»

5.  Закону України «Про тваринний  світ»

6.  Закон «Про охорону атмосферного  повітря»

7.  Земельний Кодекс України

8.  Лісовий Кодекс України

9.  Водний Кодекс України

10.Кримінальний Кодекс України

11.Постанова Кабінету Міністрів  «Про твердження Положення «Про порядок обліку екологічних вимог при приватизації майна державних підприємств»

12. Положення «Про порядок проведення  екологічного аудита і використанні його рекомендацій»

13.Проект галузевого (регіонального) тимчасового «Положення про порядок проведення екологічного аудита і використання його рекомендацій»

 

 

Додаток А.

Зразки європейських стандартів по екологічному аудиті

Мета і задача проведення екоаудиту.

Уведення.

1 Екоаудит - це незалежне  свідчення в інтересах виробника (власника) і держави екологічної  ефективності керування підприємством  і використання технологічного  оснащення з метою підвищення  конкурентно здатності продукції.

2. Даний норматив розглядає призначення аудита; основні риси, що визначають сутність і значимість аудита.

Мета й основні задачі.

3. Ціль проведення аудита  залежить від типу аудита (фінансовий, технічний, управлінський), що завершується складанням аудиторського висновку про екологічний стан об'єкта..

4. Основні задачі аудита - збір достовірної вихідної інформації  про виробничу діяльність об'єкта  і формування на цій основі  висновків про його реальний  екологічний стан (відходи, витрати, екологічна чистота технологій, продукції).

5. Аудит Повинний бути  організований так, щоб адекватно  відображати всі аспекти діяльності  об'єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти звіт, аудитор повинний одержати гарантію того, що інформація в представленій документації  й інших джерелах даних достовірному  і  достатня  по  обсязі. Аудитор повинний також вирішити, чи правильно відповідна інформація відтворена в наданій документації.

Сутність екоаудиту.

6. Необхідність проведення  екоаудиту обумовлюється потребою  в зведеннях про екологічний стан об'єкта господарювання.

Користувачами інформації про екологічний стан об'єкта господарювання можуть бути:

• власник об'єкта господарювання або керівництво управлінського апарата цього об'єкта;

• інші юридичні і фізичні особи, що мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності цього об'єкта. Користувачам необхідна впевненість у вірогідності і повноті наданої їм інформації про екологічний стан об'єкта. При цьому самі користувачі не мають доступу до джерел інформації й або не мають спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Це визначає їхня погреба у висновках фахівців.

7. Потребами користувачів  диктується, що висновок повинний  бути об'єктивним. Це передбачає незалежність аудита як обов'язкова умова й одну з основних специфічних рис.

8. Надана користувачам  екоаудиторами впевненість у  вірогідності і повноті інформації  не є абсолютною. Екоаудит дає  лише якусь, хоча і досить високий  ступінь цієї впевненості.

9. Аудитор несе відповідальність тільки за свої висновки, він не відповідає за саму господарсько-фінансову звітність. Відповідальність за звітність лежить на управлінському  апараті об'єкта,  що перевіряється. Аудит   не  звільняє керівництво об'єкта від відповідальності.

Функціональні задачі екоаудиту.

10. Крім основної задачі  екоаудит може, у залежності від  конкретної ситуації і конкретної  потреби, вирішувати ряд функціональних  задач. До функціональних задач  зокрема відносяться: задачі коректування; задачі оперативного контролю; стратегічні  задачі.