Соціально-економічне значення екологічного аудиту

 

9.3. Екоаудит і «зелені» технології.

Вираження «зелені» технології має широкий зміст. Це можуть бути як ресурсозберігаючі      технології, так і безпосередньо екологічні технології землекористування, укріплення берегів, рекреаційні й ін. Більшість екологів схиляється до визначення «зелених» технологій   як   екологічно   чистих   виробничих  технологій   і   технологій очищення [1,2, 3, 7, 8,9, 10, 11].

З позицій ринкової економіки це технології, що забезпечують випуск екологічно чистої продукції. З погляду макроекологічної політики «позеленіння» технологій можна показати в територіально-історичній динаміці (табл. 3).

Людство знаходиться зараз на границі між 2 і 3 епохами, переходячи від економічної схеми «товар-гроші-товар» до схеми «екосистема - природні ресурси - товар - гроші - відтворення ресурсів і екосистем». Реалізація цієї схеми можлива лише в результаті розвитку процесу екологізації виробництва як такою. Процес екологізації виробництва в ринковому середовищі спирається, насамперед, на взаємозалежну систему Екологічного менеджменту, маркетингу, аудита й інжиніринга (мал. 6).

Ознакою «позеленіння» технологій є і підвищення на світовому ринку попиту на екологічного аудита (зокрема на аудита мінімізації відходів). Це один з типів екоаудиту. Він здійснюється шляхом аналізу й оцінки технологічного процесу за технологічною схемою з метою пошуку заходів її екологізації («позеленіння» виробництва, раціональне природокористування).

 

 

 

9.4. Екоаудит і захист інтересів товаровиробника. Вигоди проведення екоаудиту для товаровиробництва.

Екоаудит виконується на основі звертання замовника-товаровиробника до екоаудиторської фірми з метою надання кваліфікованої комплексної (правовий, екологічної, технологічної, маркетингово-інжинірингової) або спеціалізованої допомоги в рішенні еколого-інвестиційних ринкових і природоохоронних проблем. Послуга в проведенні екологічного аудита надається на договірній основі. У договорі (Контракті) визначається мета екоаудиту. Вона може бути різною в залежності від того, які виникли в замовника проблеми з постачальниками, технологічним і екологічним станом виробництва, з державними інспекційними органами, з інвесторами, суміжниками і взагалі з розвитком підприємства і конкурентоздатністю його продукції.

Екоаудит може виконуватися як у складі комплексу заходів щодо фінансового оздоровленню підприємства, так і самостійно. Висновки і рекомендації екоаудиту мають конфіденційний характер, що вже саме по собі свідчить про захист інтересів товаровиробника. Цей захист може бути двоякої; захист від самого себе; захист від конкурентів у ринковому середовищі. Захист від самого себе ефективна тоді, коли вичерпані власні можливості управлінської компетенції, і керівник підприємства, розуміючи це, запрошує незалежних екоаудиторів. Висновки в цьому випадку можуть бути не зовсім приємні для управлінського персоналу. Це буде якийсь погляд з боку, що допоможе далекоглядному керівникові вчасно скорегувати керування виробництвом. Екоаудит зробить об'єктивний конфіденційний діагноз і надасть кваліфіковані рецепти або рекомендації для лікування.

Захист інтересів товаровиробника в ринкових умовах базується на більш широких можливостях екоаудиту у виборі рекомендацій і заходів. Це пояснюється, по-перше, великою інформованістю спеціалізованих екоаудиторських фірм. По-друге, у таких фірмах, існують відпрацьовані власні методології або інструменти захисту інтересів товаровиробника, що є їхньою комерційною таємницею (управлінське «ноу-хау») [3, 4,5].

Вигоди проведення екоаудиту для товаровиробництва. Не всі керівники підприємств розуміють вигоди від системи екоменеджменту і систематичного проведення екоаудиту. Це створює психологічні бар'єри на шляху впровадження екоаудиту. Для керівників підприємств здійснення екоменеджменту і екоаудиту може здаватися даремною витратою грошей. Але насправді впровадження стандартів екоменеджменту і екоаудиту є досить вигідним вкладенням капіталу, що виражається в:

• зменшенні витрат на вивіз відходів шляхом зменшення їхньої маси;

• зменшенні витрат на сировину шляхом більш ефективного його використання і зменшення маси відходів;

• зменшенні витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій і підвищення ефективності технологічного процесу;

• поліпшенні інформації, на якій базуються   рішення на вибір технології, що дозволяє більш вигідно витрачати гроші;

• зменшенні витрат на воду й енергію шляхом більш ощадливого і раціонального їхнього використання;

• підвищенні рівня виробництва, тому що робітники краще працюють там, де відчувають відповідальне керівництво і турботу про благо людей; у розширенні ринків збуту для товарів     серед «екологічно свідомих» покупців;

• підвищенні репутації підприємства.

 

9.5. Екоаудит і страхування.

Фахівці з охорони навколишнього природного середовища і забезпеченню екобезпеки додають екоаудиту виняткову значимість як елементові системи екострахування [12, 13, 14, 15].

Екоаудитування є власне кажучи єдиним інструментом обстеження підприємства-страхувальників: при підготовці договорів екострахування, розробці планів превентивних заходів для зниження екологічних ризиків; при оцінці збитку при настанні страхового випадку; при розгляді позовів до підприємств із приводу забруднення навколишнього природного середовища. При організації екоаудиту з метою обстеження підприємства на етапах підготовки страхового договору і розробки плану превентивних заходів щодо оцінки екологічного ризику і можливостей його зниження спочатку необхідно розробити інвентаризаційні описи основних блоків, установок або в цілому підприємства (табл. 4).

Схеми й описи найбільш великих блоків і технологічного процесу можуть бути підготовлені на основі посібників з експлуатації, технічних інструкцій, документації по аналізі безпеки, планів розміщення, функціональних планів, номограм часу і т.п. Методи обмеження ризику зводяться до виявлення джерел небезпеки і ризику, до оцінки небезпеки іриска; до розробки контрзаходів - плану превентивних заходів.

При «керуванні ризиком» використовуються методи, що сприяють зниженню ризиків, що існують у звичайній діяльності, при нещасному випадку, унаслідок повільно розвивається погрози навколишньому природному середовищу або внаслідок аварій і катастроф (табл. 5) [5]. Методи охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екобезпеки багато в чому порівнянні з методами техніки безпеки устаткування.

У практиці страхування виконання плану превентивних заходів заохочується зниженням страхових платежів (тарифів). На додаток до плану превентивних заходів необхідні організаційні заходи, що входять у загальну схему «керування» забрудненням навколишнього природного середовища. Організація екоаудиту при настанні страхових випадків або при аудитуванні за завданням судових органів принципово не відрізняється від викладеної.

 

 

Словник основних термінів і понять

 

Ліміт  використання  води  - гранична  кількість води, на використання якої з водного об'єкта водокористувачеві видається дозвіл у встановленому порядку.

Ліміт викидів, скидань забруднюючих речовин - визначається для підприємств з обліком   гранично припустимих обсягів  викидів  або скидань  по  кожнім  інгредієнті,  і  встановлюються  як тимчасово погоджені значення викидів або скидань по кожнім інгредієнті в тоннах у рік.

Ліміт розміщення відходів - визначається як фізичний обсяг відходів (у тоннах у рік) по класах їхнього розміщення.

Відходи виробництва - залишки основних або допоміжних ресурсів, які не використовуються або виходять у технологічному процесі і які цілком або частково утратили свої вихідні споживчі властивості. Підлягають похованню, рекуперації або утилізації.

Оцінка впливу на навколишніх середовищ (ОВНС) - визначення характеру і ступеня всіх потенційних видів впливу на стан навколишньої середовища запроектованої  господарської діяльності     очікуваних еколого-економічних наслідків можливої реалізації проекту.

Плата за використання води - плата за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. Розміри платежів розраховуються  відповідно  нормативам  плати,  обсягів використання води і лімітів.

Плата за забруднення водойми - платежі за скидання забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води, а також підземні водні обрії в границях установлених лімітів і за перевищення лімітів скидань забруднюючих речовин.

Плата   за   забруднення   навколишнього    середовища – установлюється відповідно нормативам плати за: викиди в атмосферу забруднюючих речовин,   скидання   забруднюючих   речовин    у   поверхневі   води, територіальні  і     внутрішні  морські  води,  а також  підземні обрії, у тому числі скидання, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації; розміщення відходів.

Плата за погіршення якості природних ресурсів – плата за зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водойм і т.п., що відбулося в результаті володіння і користування ними на основі нормативів.

Плата за розміщення відходів - стягується в границях установлених лімітів і за перевищення лімітів розміщення відходів. Нормативи плати встановлюються на підставі небезпеки і токсичності відходів.

Рекуперація - повернення частини матеріалів або енергії для повторного використання їх у тому самому технологічному процесі: уловлювання або виділення коштовних розчинників з використаних сумішей, використання відхідних газоподібних продуктів згоряння палива для нагрівання повітря, газу або води в технологічних установках, повернення електричної енергії в живильну мережу при гальмуванні електричної машини.

Екологічний аудит - це екологічний інструмент еколого-економічного механізму, що застосовується з метою незалежної систематичної оцінки екологічного стану виробничої системи, місцевості для визначення відповідності діючим екологічним вимогам, стандартам і нормам, а також включає розробку необхідних рекомендацій з поліпшення екологічного стану.

Екологічна безпека - регульований стан навколишнього середовища, при якому відповідно до діючого законодавства і нормативами забезпечується запобігання погіршення екологічної обстановки і виникнення небезпеки для здоров'я людей. Компонент системи національної безпеки, що забезпечує .нормальні умови розширеного відтворення природних ресурсів, життя людей і інших організмів і який гарантується законодавчими актами держави.

Екологічні витрати - сумарні засоби, що підприємство може вкласти в запобігання емісії, а також різні платежі за виробниче споживання ресурсів і відшкодування шкоди, заподіяного навколишньому середовищу.

Еколого-економічний кадастр - (природних ресурсів середовища) - систематизований аналітико-нормативний документ, що виконує контрольні функції при купівлі або продажі знарядь і засобів виробництва на тій або іншій території. Кадастр містить визначені кількісні і якісні показники фізичних обсягів природних ресурсів і їхніх використань, якісну оцінку екологічного стану території в сукупності з вартісною оцінкою рівня забруднення навколишнього середовища, без яких неможливо здійснити купівлю або продаж.

Екологічний консалтінг (інжиніринг) - вид діяльності, що забезпечує науково-технічну, техніко-економічну й організаційно-правову підготовку і супровід реалізації екологічних програм, проектів. Екологічний інструмент еколого-економічного механізму, що взаємозалежний з інженерно-економічною діяльністю по обґрунтуванню  рекомендацій екологічного аудитові, еколого-економічних рішень і екологічних програм, проектів.

Екологічний маркетинг - екологічний інструмент еколого-економічного механізму, що діє як функція загальної системи маркетингу з метою визначення, прогнозування і формування споживчих потреб, товарів і послуг екологічного призначення. Задача ЕМ складається в створенні умов для збереження навколишнього середовища, пристосування виробництва до вимог ринку, розробка екологічно чистої продукції й одержання додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва, у тому числі його «зеленої» модернізації.

Еколого-економічний механізм – система економічних важелів екологічного керування і забезпечення охорони навколишнього середовища. Відповідно до природоохоронного законодавства України це система екологічних заходів, фінансові джерела, усі види платежів, розподіл платежів, екологічні фонди, механізм стимулювання і страхування. ЕЕМ - процес, що відбувається між початковою і завершальною економічною дією з екологічним результатом, планування і регулювання якого здійснюється з застосуванням економічних стимулів і екологічних інструментів.

Екологічна модернізація виробництва - розробка і впровадження комплексу управлінських, технологічних і господарських заходів, що поліпшують екологічні характеристики виробничої системи.

Екологічний моніторинг - система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження й аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування її змін і розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття еколого-управлінських рішень.

Екологічні нормативи - ступінь (рівень) максимально припустимого втручання людини в екосистеми, що забезпечує збереження їхньої структури й основних якостей. Система екологічних нормативів включає такі нормативи екологічної безпеки: гранично припустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишнім середовищі, гранично припустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного й ін. шкідливого впливу на навколишнє середовище, гранично припустиме вміст шкідливих речовин у продуктах харчування; гранично припустимі викиди і скидання в навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів.