Соціально-економічне значення екологічного аудиту

• запису (задокументоване підтвердження) про впровадження системи екоменеджменту    (підготовчий   екологічний   огляд,    записи   про екологічну підготовку персоналу; правові документи, що мають відношення до  екологічної  діяльності; реєстр екологічних вимог і зобов'язань; копії дозволів  на  природокористування; дані моніторингу й акти інспекторських перевірок; перепис доповіді і звіти природоохоронним органам державного керування; запису скарг і результати їхнього розгляду; запису всіх надзвичайних ситуацій, що загрожують     екологічної безпеки, і дій по їхній ліквідації;   результати   екологічних   аудитів; результати      аналізу системи екоменеджменту);

• виконані раніше екологічні аудити з розробкою програми проведення і звіту про   ефективність системи екоменеджменту (висновки щодо відповідності встановленим вимогам, оцінка ефективності впровадження системи в досягненні кінцевих результатів і цілей, результати аналізу здійснення заходів, загальні висновки і рекомендації);

•   узагальнюючі огляди системи екоменеджменту з розробкою комплексних висновків щодо  її удосконалення на основі аналізу звітів про екоаудит, записів про екологічні порушення і їхнє усунення, записів скарг і запитів, результатів щодо досягнення поставлених цілей,  тенденцій у розвитку виробництва і державному регулюванні природокористування, іншої екологічної інформації.

4. Законодавчо-правові  основи системного екологічного керування в Україні

Законодавчі основи системного екологічного керування в Україні закладені в Конституції України, Законі України про охорону навколишнього природного середовища й інших природоохоронних законодавчих актів (Водний кодекс України, Земельний кодекс України і т.п.), а також у стратегічних напрямках дії Уряду України, в Екологічних програмах національного значення. Реалізуються законодавчі основи екологічного керування через екологічні програми підприємств, областей, регіонів, конкретні екологічні проекти відповідно до програмних заходів.

У таблиці 2 приведені основні положення системи законодавчих гарантій упровадження системного екологічного керування і послідовність їхньої реалізації на рівні конкретних проектів [2].

Організаційно-правові особливості впровадження екоаудиту в перехідний період. Однієї з особливостей періоду зміни форм власності, переходу на ринкові методи господарювання є відставання законодавчої і нормативно-правової бази від практичного впровадження ринкових методів. Це порозумівається багатьма факторами, серед яких одним з найбільш істотних є психологічна і професійна непідготовленість управлінського персоналу до необхідних змін. При цьому виникає визначений дисонанс між бажанням залучати інвестиції для розвитку виробництва відповідно ринковим вимогам, і невмінням створювати привабливі для залучення інвестицій ринкові умови. Подібний дисонанс підсилюється недосконалістю нормативно-правової бази.

Щодо екологічного менеджменту й екологічного аудита як ринкового інструментарію в системі природоохоронного керування можна сказати, що в Україні створені деякі законодавчі й організаційно-правові передумови їхнього впровадження (мал. 3). Зараз проводиться робота з боку Міністерства екології і природних ресурсів по внесенню виправлень до природоохоронного законодавства, що враховують вимоги міжнародних стандартів системи екоменеджменту. Міністерство екології і природних ресурсів і Фонд державного майна України вийшли з пропозицією про підготовку Постанови Кабінету Міністрів «Про твердження Положення «Про порядок обліку екологічних вимог при приватизації майна державних підприємств». Положення «Про порядок проведення екологічного аудита і використанні його рекомендацій» (існує у виді проекту закону) і необхідності створення Центра екологічного аудита.

5. Правова відповідальність  в області екології

Суб'єкти, що хазяюють, (підприємство, компанія, організація, фірма) діють в екологічному правовому полі [16, 17]. Вони можуть діяти «по факті порушення», а можуть і уникати, не допускати фактів настання відповідальності. Ефективне підприємство працює завбачливо і таку передбачливість екологічної відповідальності йому забезпечує внутрішня система екологічного менеджменту і маркетингу (мал. 4).

За законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 68 і 69) порушення   екологічних   вимог   при   проектуванні,   Розміщенні будівництві, реконструкції, запровадженні в дію, експлуатації і ліквідації підприємств, споруджень, пересувних засобів і інших об'єктів; неприйняття м по попередженню і ліквідації екологічних наслідків аварій і іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище волочуть дисциплінарну адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Перелік екологічних правопорушень визначений ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а в сфері використання й охорони природних ресурсів — відповідними статтями земельного, водного, лісового кодексу, кодексу про надра, Закону України «Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря» і іншими спеціальними законодавчими актами.

Санкції за екологічні правопорушення визначаються відповідними статтями кримінального кодексу і кодексу про адміністративні правопорушення України. Однак, оскільки дані кодекси ще не приведені у відповідність із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», те не по всіх екологічних правопорушеннях у даний час визначені міри карної й адміністративної відповідальності.

Екологічні правопорушення мають загальні ознаки: протиправність діяння, провина суб'єкта, наявність заподіяного збитку і причинного зв'язку між протиправним діянням і заподіяним збитком.

Таким чином, фактичною підставою для застосування будь-якого виду юридичної відповідальності є екологічне правопорушення, тобто протиправне діяння. Сутність такого правопорушення розкривається через його склад: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивну й об'єктивну сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість застосування юридичної відповідальності.

З всіх елементів складу екологічних правопорушень найбільше значення для виділення їх у самостійну групу по ознаці екологічності має об'єкт відповідних правопорушень, що у юридичній літературі недостатньо досліджений. Однак позитивне рішення даного питання дозволило б визначити перелік екологічних правопорушень.

Суб'єктами екологічних правопорушень можуть бути підприємства, установи й організації, посадові особи і громадяни. У відповідних випадках юридичну відповідальність при цьому несуть як громадяни України, так і іноземні фізичні і юридичні особи. До числа суб'єктів екологічних правопорушень відносяться і створені на території України спільні підприємства, міжнародні об'єднання організацій, фірм і органів керування. Діяльність підприємств, здійснювана з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища може бути обмежена, тимчасово заборонена або припинена спеціально уповноваженими державними органами «органами місцевого самоврядування відповідно до Постанови Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року «Про твердження Порядку обмеження, тимчасового заборони (призупинення) або припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у випадку порушення ними законодавства «Про охорону навколишнього природного середовища».

По діючому карному законодавству України суб'єктом екологічних злочинів є фізичні осудні особи, що досягай 16-літнього (іноді і 14-ти) віку.

Як показує судова практика, нерідкі випадки, коли до кримінальної відповідальності залучаються винні липа, що володіють правами спеціального суб'єкта. До них відносяться посадові особи, що своїм розпорядженням, наприклад, дають дозвіл на аварійні викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище, щоб не допустити зупинки технологічного процесу виробництва, а також технічний персонал (оператори на АЕС, хімічних підприємствах і т.д.), що виконує професійний обов'язок по керуванню ризиком, тобто дотриманню нормативів екобезпеки, недопущенню тим самим виникнення погрози екологічно небезпечних ситуацій і настання небезпечних наслідків.

Суб'єктивну сторону екологічних правопорушень складає провина у формі наміру і необережності. Провина є відображення психічного відношення правопорушника до своїх дій і їхніх наслідків. Правопорушення визнається зробленим навмисне, якщо особа, його що зробила, усвідомлювало протиправний характер своєї дії, передбачало його шкідливі наслідки і бажало їх або свідомо допускало настання цих наслідку.

Правопорушення визнається зробленим по необережності, якщо особа, його що зробила, передбачало можливість настання шкідливих наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувало на їхнє запобігання, або не передбачало можливості настання таких наслідків, хоча повинно було і могло їх передбачати.

Значна частина екологічних злочинів може відбуватися тільки навмисне, інші — як навмисне, так і необережно, а злочину проти екологічної безпеки відбуваються, на думку більшості дослідників, зі складної (змішаної) формою провини.

Об'єктивна сторона екологічних правопорушень зв'язана з екологічним правопорядком. Він характеризується: а)протиправністю дії (бездіяльності),чиненого у виді одноразової провини або систематичних дій з наступним порушенням екологічного правопорядку; б) настанням шкоди або погрозою його заподіяння навколишньому середовищу шляхом прямого підпалу, браконьєрства, розробки свідомо шкідливих для навколишнього середовища проектів, вибору несприятливих технологій, будівництво підприємств, що забруднюють фунт, водні джерела, повітря і т.д.; в) причинним зв'язком між протиправною дією (бездіяльністю) і шкодою, що наступила.

Екологічна шкода у свою чергу можна розглядати як сукупність різних видів збитку: біологічного (негативні біологічні зміни в системі природного середовища); особистісного (збиток життя і здоров'ю людини) і економічного  (визначення  прямих  втрат елементів  природного середовища додаткових витрат на відновлення природного середовища та втраченої вигоди».

Таким чином, екологічне правопорушення - це противоправне винне, соціально шкідливе, а для карних злочинів - суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що зазіхає на встановлений ° Україні екологічний правопорядок, за здійснення якого законі» установлена юридична відповідальність.

Юридична  екологічна  відповідальність - це особливий стан суспільних екологічних   правовідносин, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами спеціальних обов'язкових вимог природоохоронного законодавства або застосування до винних осіб заходів державно-правового примуса.

Відповідно до діючого законодавства існують наступні основні види юридичної   відповідальності:   дисциплінарна   адміністративна, майнова і кримінальна. Юридична відповідальність настає за такі правопорушення: перевищення лімітів використання природних ресурсів; порушення екологічних нормативів; порушення екологічних стандартів; порушення вимог екологічної безпеки.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення застосовується до посадових осіб, винним у протиправних діях, що виражаються в недотриманні (ігноруванні) екологічних вимог у процесі неналежного виконання функціональних обов'язків, зв'язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки. Діють такі види дисциплінарних стягнень як догана і звільнення з посади.

Дисциплінарна відповідальність накладається на винну особу у виді дисциплінарних стягнень (попередження, догана) за дисциплінарні провини екологічного характеру як результат несвоєчасного і точного виконання розпорядження власника або уповноваженого їм органа, за недотримання технологічної дисципліни, техніки безпеки, виробничої санітарії і за іншими підставами (ст. 139 КЗпроТа).

Її суб'єктами є робітники та службовці підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності. Накладення дисциплінарних стягнень виробляється керівником підприємства, установи, організації шляхом видання відповідного наказу.

Екологічні правопорушення найчастіше супроводжуються нанесенням матеріального збитку навколишньому природному середовищу, якості природних ресурсів або підприємству, установі, організації. У цьому випадку працівник зобов'язаний відшкодувати матеріальний збиток незалежно від того, чи застосовувалися до нього які-небудь види чи відповідальності ні.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення - різновид суспільних відносин, у яких застосовуються міри адміністративного впливу (стягнення) за вчинені протиправні дії, що порушують установлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки й екологічних прав громадян. Видами адміністративно-правових стягнень є штрафи, позбавлення права здійснення спеціальної діяльності, конфіскація знарядь правопорушення; обмеження, зупинка, припинення діяльності підприємств або експлуатації об'єктів.

Сутність адміністративної відповідальності складається в застосуванні уповноваженими за те державними органами (посадовими особами) адміністративно-правових санкцій (стягнень) до громадян і посадових осіб за допущені ними екологічні правопорушення.

Повноваження їх визначені відповідними статтями: глави 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпроАП); органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (ст. 242-1); органів лісового господарства, (ст. 241); органів по земельних ресурсах (ст. 238-1); органів і установ, що здійснюють державний санітарний нагляд (ст. 236) і т.д.