Розвиток споживчого кредитування в Україні

Якість активів (АК) визначають за формулою:

.

Рейтингова оцінка банку:

якщо АК    менше 5 % — 1 (сильний),        

5—15 %     — 2 (задовільний),        

5—30 %     — 3 (посередній),        

30—50 %    — 4 (граничний),        

 більше 50 %         — 5 (незадовільний).

3. Аналіз ефективності роботи банку. Рівень надходжень (РН) розраховують за формулою:

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних даних з урахуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень установлюють залежно від коефіцієнта прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

більше 1 %          — 1 (сильний),

0,75—1,0 %         — 2 (задовільний),

0,50—0,75 %       — 3 (посередній),

0,25—0,5 %         — 4 (граничний),

менше 0,25 %, або чисті збитки — 5 (незадовільний).

4. Аналіз ліквідності банку. Ліквідність аналізують з метою з’ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов’язаннями в установлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

• перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;
• експертна оцінка за приведеними критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Значення показників постійно підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у формі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності вищий, ніж в інших банків.

Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вищий за середній. Є можливість залучати кошти у разі нагальної потреби. Коефіцієнт ліквідності вищий за середній порівняно з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги щодо ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижчі середніх порівняно з іншими банками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Значний брак ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох одночасно) тягне за собою оцінку стану ліквідності банку до незадовільної категорії.

5. Аналіз менеджменту банку. Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здатність управління банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадовільного управління.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

6. Оцінка чутливості до ринкового ризику.

Рейтинг 1 (сильний). Низька (або помірна) чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери. Внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відображають порядок управління ринковим ризиком. Наявність достатньої системи вимірювання ринкового ризику і використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику.

Рейтинг 2 (задовільний). Банк має характеристики, подібні до характеристик банку з рейтингом 1, але є окремі недоліки, пов’язані з одним або кількома вище зазначеними факторами. Ці недоліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додаткового контролю служби банківського нагляду.

Рейтинг 3 (посередній). Банк має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і контролю ризиків. Підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності ефективних процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу ризиків на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений контроль з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку.

Рейтинг 4 (граничний). Банк має значні недоліки, пов’язані з більшістю зазначених вище факторів, здійснює діяльність із високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним — недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду. Слід вжити заходів щодо зниження обсягів операцій, пов’язаних із ринковим ризиком, та зміцнити здатність керівництва визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ризиками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. Потрібне негайне втручання НБУ для того, щоб запобігти банкрутству банку та забезпечити прийняття керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю ризиків.

7. Визначення сукупного рейтингу банку. Сукупний рейтинг визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із шести компонентів за п’ятибальною шкалою. Визначення сукупного рейтингу має бути добре обґрунтованим і враховувати всі основні фактори, що відображені при отриманні рейтингових оцінок за всіма компонентами. При цьому аналізується, скільки компонентів мають однакову рейтингову оцінку. Комплексна рейтингова оцінка, як правило, виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше.

Банки, що одержали рейтинг 1, або сильний, мають такі характеристики:

• фінансовий стан надійний в усіх аспектах;
• виявлені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи;
• фінансовий стан стійкий до змін і проблем, що відбуваються в економіці або банківському секторі;
• фінансовий стан не викликає в органів нагляду підстав для занепокоєння.

Банкам, що мають рейтинг 2, або задовільний, властиві такі характеристики:

• в основному в усіх аспектах фінансовий стан надійний;
• виявлені проблеми, які може вирішити керівництво банку;
• фінансовий стан в основному стабільний, отже, банк може пристосуватися до умов економічної кон’юнктури, що змінюється;
• занепокоєність органів нагляду обмежується фіксуванням виявлених під час перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити керівництво банку.

Банки, що одержали рейтинг 3, або посередній, мають такі характеристики:

• банк ослаблений у фінансовому й операційному аспектах, а також допущені порушення законів і нормативних актів;
• фінансовий стан має тенденцію до погіршення, якщо умови в економіці або банківському секторі будуть розвиватися несприятливо;
• фінансовий стан, мабуть, погіршиться, якщо не будуть вжиті негайні заходи для виправлення ситуації або вжиті заходи не будуть досить ефективними;
• фінансовий стан викликає особливе занепокоєння в органів нагляду.

Банки, що одержали рейтинг 4, або граничний, мають такі характеристики:

• виявлена велика кількість недоліків у фінансовій діяльності;
• ознаки нестабільного становища, що не усуваються належним чином;
• якщо не будуть вжиті заходи для виправлення ситуації, становище банку може погіршитися до такого ступеня, що поставить під сумнів можливість його існування;
• є ознаки, що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;
• банк потребує пильного нагляду і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій щодо вирішення наявних проблем і усунення недоліків.

Банки, що одержали сукупний рейтинг 5, або незадовільний, мають такі характеристики:

• існує високий ступінь імовірності банкрутства в найближчому майбутньому; є ряд серйозних недоліків;
• становище настільки критичне, що потрібна негайна фінансова допомога власників банку або інших фінансових джерел;
• якщо не вжити оперативних заходів для виправлення ситуації або надання фінансової підтримки, мабуть, буде потрібно здійснити злиття банку з іншою банківською установою, його продаж або почати процедуру його ліквідації.

Отже, за допомогою системи рейтингу CAMEL роблять висновок про фінансовий стан кредитної установи і відповідно про ефективність діяльності банку, її позицію щодо інших банків [1,6].

 

 

 

Організаційна структура банку.

Організаційна структура банку схожа з іншими підприємницькими структурами і регламентується Законами України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» і т. д.

Дія банків, як й інших господарських товариств, ґрунтується на корпоративно-нормативних актах, до яких належать установчий договір і статут.

В Україні банки діють як акціонерні товариства (АТ) та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). В обох випадках майнова відповідальність учасників товариства обмежена розміром коштів, вкладених у статутний фонд товариства. Учасники відкритого акціонерного товариства (ВАТ) на суму своєї частки в товаристві отримують акції, які можуть вільно обертатися. Учасники закритого акціонерного товариства (ЗАТ) розподіляють акції між собою, і ці акції не можуть вільно обертатися.

За схожим принципом формується і товариство з обмеженою відповідальністю, проте учасникам акції не видаються.

Принциповою відмінністю між ТОВ і АТ є те, що учасники ТОВ мають право вимагати виділення своєї частки в статутному капіталі у випадку виходу з товариства. 

 

Рис. 2.2. Типова структура управління комерційного банку.  

Найвищим органом управління комерційного банку є загальні збори товариства, до компетенції яких належить:

• визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звіту про їх виконання;
• затвердження річних результатів діяльності банку, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків;
• затвердження внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури;
• деякі інші повноваження.

Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку (спостережна рада банку), яка контролює діяльність правління банку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами.

Виконавчим органом банку є правління (дирекція - для ТОВ) або інший орган, передбачений статутом. Типова структура управління комерційним банком, побудована за функціональними ознаками, наведена на рис. 2. Правління вирішує всі питання, пов'язані з поточною діяльністю банку, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради банку. Очолює правління голова, який має заступників (менеджерів, які очолюють структурні підрозділи банку). Голова правління несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльності банку.