Деньги и кредит

 

II. Становлення грошової  системи України

10 січня 1992 р. в Україні запроваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що: з вересня 1991 року Україна практично не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень; напередодні 1992 року Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін ¾ їх майже десятикратне підвищення.

12 листопада 1992 р. згідно з  Указом Президента України “Про  реформу грошової системи України”  купоно-карбованець було впроваджено  у сферу безготівкового обороту.  Купоно-карбованець отримав статус  тимчасової національної валюти  і став єдиним на території  України офіційним засобом платежу. Карбованець як тимчасову грошову одиницю, з точки зору сьогоднішнього досвіду, було введено не в кращий спосіб. Він прийняв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб та помилок будувалась національна грошова система. Так завершився перший етап грошової реформи.

25 серпня 1996 року Президент України  підписав Указ “Про грошову  реформу в Україні”, за яким: з 2 по 16 версня 1996 року в обіг введена національна валюта України гривня та її сота частина - копійка. В обіг були випущені банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.

Українські карбованці підлягали  обміну на гривні за курсом 100000 карбованців  за 1 гривню, суми до 100 млн.укр.крб. обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн.крб. - зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.

З 2 по 16 вересня 1996 року на території в  готівковому звертанні функціонували  і гривня і український карбованець, який поступово вилучався із обігу;

З 24.00 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковому обігу  припинилося.

Єдиним  законним засобом платежу на території  України стала гривня.

Офіційне  співвідношення між гривнею і  золотом не встановлюється. Виключне право випуску та вилучення готівки  з обігу належить Національному  банку України.

 

 

 

 

 

 

Тема 7. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВИЙ РИНОК

 

 

I. Ринок цінних паперів  в структурі грошового ринку

Ринок цінних паперів – це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери.

Через ринок цінних паперів акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на виробничу і невиробничу сферу структурну перебудову економіки.

Емітенти цінних паперів, інвестори (покупці) та фінансові посередники  при укладанні угод є основними  суб’єктами операцій на ринку цінних паперів.

Реєстраційна діяльність здійснюється як незалежними реєстраторами так  і фірмами, які ведуть реєстр власників  іменних цінних паперів.

Реєстр акціонерів – система  збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про емітента щодо випущених ним цінних паперів та перелік інших цінних паперів певного емітента.

Покупцями цінних паперів виступають підприємства (юридичні особи) та фізичні  особи.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний  та вторинний ринок. На первинному ринку розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою.

На вторинному ринку обертаються  цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на позабіржовий (мало ліквідні цінні папери невеликих підприємств, які не одержали допуску до операцій на фондовфй біржі) та біржовий.

 

II. Види цінних паперів  та їх класифікація

Цінні папери –  це свідоцтва про участь їх власників  у капіталі акціонерного товариства або наданні позички. Вони передбачають зобов’язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів.

У юридичному розумінні  цінні папери – майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується у порядку, що вказується в цьому документі.

Види цінних паперів: акції, облігації та похідні від них (вторинні) цінні папери (казначейські зобов’язання, ощадні і майнові сертифікати, векселі, приватизаційні папери).

Акція - цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими.

Привілейовані акції дають власникові переважне  право на одержання дивідендів, а  також на першочергову участь у розподілі  майна акціонерного товариства при  його ліквідації.

Вони можуть випускатися з фіксованим дивідендом, що не залежить від фінансового стану підприємства.

Якщо прибуток є недостатнім, то виплата дивідендів здійснюється за рахунок резервного фонду. Їх власники не мають права  брати участь в управлінні акціонерними товариствами.

Дивіденди власників  залежать від фінансового стану підприємства.

Розмір дивідендів на одну привелійовану акцію розраховується:

Дпр = Нф * %Дспл : 100, де

Дпр – ромір  дивіденда на одну привілейовану  акцію;

Нф – номінальна вартість акції;

Дспл – %сплаченоого дивіденду.

Дохід на одну просту акцію розраховується:

Д= Чрп – Дпр : Ап, де

Чрп – чистий прибуток;

Дпр – сума сплачених  дивідендів по акціях;

Ап – кількість  простих акцій.

Курс акцій: Ка = Д * 100% : Рп, де

Д – сума річного  дивіденду поакції;

Рп – рівень позичкового %.

Курс акції знаходиться в залежності від банківського відсотка. Чим нижча норма %, тим вищий курс акцій.

Облігація - цінний папір, що засвідчує  внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента або виконати інші умови згідно проголошених при їх випуску.

В Україні випускаються облігації: внутрішньодержавні, місцевих позик  та облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх і місцевих позик  випускаються лише на пред’явника.

Казначейські зобов’язання України - це вид цінних паперів на пред’явника, що розмішуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань (до одного року) приймається Міністерством фінансів України, середньо- (від 1 до 5 років) і довгострокових (від 5 до 10 років) - Кабінетом Міністрів України.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво  банку про депонування грошових коштів; воно засвідчує право вкладника на одержання депозиту і процентів по ньому після закінчення встановленого строку. Розрізняють строкові або до запитання, іменні та на пред’явника ощадні сертифікати; строкові передбачають визначення певного строку та договірного відсотка. Іменні ощадні сертифікати не підлягають обігу, тому їх продаж іншим особам є недійсним.

Вексель - цінний папір, який засвідчує  безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

На території України впроваджено в обіг простий та переказний вексель.

 

III. Організація, функції  та завдання фондової біржі

Закон України  «Про цінні папери і фондовий ринок» визначає фондову біржу як організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Відповідно  до Закону фондова біржа є акціонерним  товариством, що в ньому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу.

Фондову біржу  можуть створити не менше ніж 20 засновників-торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів, за умови внесення ними до статутного фонду біржі паю.

Членами можуть бути юридичні особи, статутний фонд яких сформований  за рахунок іменних акцій і операції з цінними паперами є єдиним видом їхньої діяльності. А також особи, які володіють біржовими місцями і мають право укладати угоди з цінними паперами від свого імені.

Термін місця на фондовфй біржі  означає право на торгівлю цінними паперами. Це місце купується або в самій біржі або в інших біржових фірмах.

Ринкова ціна місця залежить від  попиту та наявності вільнихмісць на біржі, а попит в свою чергу  від прибутковості біржових операцій. Всі члени біржі мають брокерські місця та проходять акредитацію.

Вищим органом біржі є збори  засновників, де затверджується статаут  і правила функціонування біржі.

Функції біржі:

1. мобілізація тимчасововільних коштів  шляхом продажу;
2. прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, інвестицій у виробничу та соціальну сферу;
3. переміщення капіталу з однієї галузі в іншу;
4. встановлення ринкової вартості цінних паперів;
5. реєстрація курсів цінних паперів і публікації в курсовому бюлетні;
6. збільшення ліквідності цінних паперів та сприяння їх розміщення.

Завдяки біржіінвестори одержують  можливість легко перетворювати  цінні папери в гроші.

 

IV. Види біржових операцій

Біржова торгівля здійснюється із урахуванням  пріоритету ціни та пріоритету часу.

Пріоритет ціни означає, що клієнти, покупці, які готові більше платити першими отримують акції, а клієнти – продавці, які готові зменшити ціну першими їх продають.

Пріоритет часу означає, що замовлення, яке першим надійшло на ринок буде першим виконано.

В результаті біржових торгів укладаються  такі види угод:

• касові;
• термінові.

Косові угоди – це угоди, які  здійснюються з цінними паперами або валютами з негайною виплатою, а саме не пізніше, ніж протягом 2-х наступних банківські дні з дня укладання угоди та поставкою предмету угоди у максимально короткий строк. Ці угоди складають більше 50% обсягу усіх угод, які здійснюються на біржі. Такі угоди здійснюються по спот курсу (поточний курс).

Термінові угоди – це угоди, за якими сторони домовляються про  постачання обумовленої кількості  цінних паперів у визначений угодою термін після її укладання за курсом зафіксованим на момент укладання угоди.

Головні особливості угод:

• існує інтервал часу між моментом укладання та виконання угоди;
• курс валюти фіксується у момент укладання угоди, хоча вона і використовується через певний строк.

Термінові угоди:

1. Форвардні – операції на строк, що дає відстрочку платежу від 1 до 6 місяців. В момент укладання такої угоди гроші не переходять з рук в руки, відбувається фіксування курсу та суми угоди.
2. Ф’ючерсні – операції на строк, торгують стандартними контрактами в яких детально регламентовані всі умови, сума, термін, метод розрахунку.

Ознаки ф’ючерсних угод:

• обсяг операцій чітко фіксований для кожних цінних паперів та валют
• контракти виконуються в узгодженні строки (кожну третю середу місяця)
• за ф’ючерсами відбувається безперервний потік платежів, а за форвардами – оплата не здійснюється до настання дати контракту
• якщо форвардами торгують через прилавок всюди, то ф’ючерсами тільки на окремих біржах ( Токіо, Чикаго, Нова Зеландія).

Торгівля ф’ючерсами відбувається через клірингові палати, тому торговці відповідають лише за своїми чистими позиціями.

Головна мета ф’ючерсних операцій –  хеджування.

3. Хеджування (страхова угода) – застосування ф’ючерсних угод при укладанні контрактів на реальний товар з системою страхування від втрати у випадку зміни ціни на ринку.
4. Операція опціон – придбане за окрему плату право купувати чи продавати цінні папери протягом визначеного часу за встановленою ціною, яка зафіксована в договорі на конкретну угоду. Можлива відстрочка платежу від 1 до 9 місяців.
5. Операції з премією та опціоном відрізняються одна від одної, головним чином, тривалістю відстрочки кінцевих розрахунків. У першому випадку відстрочка дається на строк 1-3 місяці. Операції з премією дають «страховку» лише покупцям цінних паперів, тому що продавати їх відповідно до цієї процедури не можна. Ціна акцій при операціях з премією складається з котирування їх при угодах на строк плюс спеціальне котирування плюс величина премій.
6. Рекордна угода – угода про продаж цінних паперів з обов’язковим їх придбанням через певний час по більш високому курсу.
7. Арбітражні угоди – особливий вид  строкових угод, основна мета яких полягає в отриманні прибутку або уникненні можливих збитків шляхом використання сприятливої кон’юнктури ринку. Здійснюється на одному і тому ж ринку і при  цьому отримувати прибуток від сприятливих змін цін в майбутньому, а також можуть здійснюватися одночасно на різних ринках і отримувати прибуток від різниці цін на один і той же товар на цих ринках.