Деньги и кредит

Кредитні гроші

Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній  основі. Це водночас і епоха банківських  грошей, які функціонують значною  мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються  в електронні гроші.

Кредитні  гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.

За  природою кредитні гроші також є  знаками вартості і по формі - паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів. Перший із цих законів, який був відкритий ще Дж. Стюартом, передбачає: умови емісії грошей зберігають у собі умови їх зворотнього притоку. Це обумовлено кредитним характером емісії грошей. Їх випуск здійснюється шляхом видачі кредиту економічним суб’єктам на умовах їх повернення у визначений строк. Гроші повертаються в банк, коли одержувач банківського кредиту або платник за векселем, що знаходиться в портфелі банку, погашає заборгованість. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу) представляє собою результат взаємодії двох грошових потоків; один потік - це випуск грошей через банки де проходить розподіл платіжних засобів між економічними суб’єктами, що мають потребу в грошах; другий потік - це повернення грошей в банки внаслідок погашення боргових зобов’язань.

Збереження  кредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної  і фінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходів у державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означає прямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси в даному випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарної маси в обігу.

Другий  закон обігу кредитних грошей - “забезпеченість” емісії грошей. Умови цього закону передбачають таку систему кредитування, котра гарантувала би видачу позик у міру зростання потреб товарообороту в грошах і погашення кредиту - при її зниженню. Строк користування кредитом (а значить, строк перебування грошей в обігу) визначається його забезпеченням. Практично ця вимога реалізується з допомогою принципу забезпеченості кредиту. З точки зору заставного права банку, забезпечення - це матеріальна гарантія повернення кредиту.

Кредитні  гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні  та електронні гроші.

Вексель. Перші векселі виникли ще в  середині XII століття в Італії, а  вексельне законодавство в європейських країнах було сформовано в XVII столітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель - письмове боргове зобов’язання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений.

 

III. Етапи розвитку форми вартості грошей

На ранніх етапах розвитку людського  суспільства відбувався безпосередній  обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Так з’явилася проста, випадкова, або одинична, форма вартості:

х товару А = у товару В.

Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому перший товар знаходиться  у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить вираженню вартості першого, протистоїть йому як еквівалент. Тому другий товар перебуває в еквівалентній формі вартості.

Отже, проста, випадкова, або одинична, форма вартості - це така форма, за якої одному товару, що знаходиться у відносній формі вартості, відповідає інший один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості. Якщо поміняти товари А і В місцями, суть простої форми вартості не зміниться. Зміниться лише роль товарів (товар В знаходитиметься у відносній формі вартості, а товар А - в еквівалентній). Відносна вартість (тобто вартість товару, виражена в певній кількості товару-еквівалента) залежить як від вартості товару А, так і від вартості товару В.

Еквівалентна форма вартості має  три особливості. Перша особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що споживна вартість товару-еквівалента безпосередньо виражає свою протилежність - вартість. Власна споживна вартість товару-еквівалента не має значення, бо в ній лише виражається вартість іншого товару. Так, при зважуванні предметів люди користуються терезами, на одну шальку яких кладуть предмет, а на іншу - гирі. Метал, з якого вони виготовлені, має ряд фізичних, хімічних та інших властивостей. Проте всі вони при зважуванні не беруться до уваги, крім однієї - метал має вагу.

Друга особливість еквівалентної  форми вартості полягає в тому, що конкретна праця, втілена в  товарі-еквіваленті, виражає свою протилежність  і абстрактну працю, затрачену на виробництво іншого товару. Аналогічно й споживна вартість товару-еквівалента хоч і створена конкретною працею, але віддзеркалює абстрактну працю.

Третя особливість еквівалентної  форми вартості полягає в тому, що приватна праця виробника, який створив  товар-еквівалент, є її прямою протилежністю - безпосередньо суспільною працею. В цьому випадку, як і в перших двох, конкретна властивість товару - еквівалента відбиває свою протилежність.

Функції грошей:

1. Міра вартості - це функція,  в якій гроші забезпечують  вираження і вимірювання вартості  товарів, надаючи їй форму ціни.

Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають в якості самостійної  форми мінової вартості, призначеної  вимірювати вартість товарів. На основі цієї функції вартість виявляє себе в ціні товару, отже, функціональне  призначення грошей як міри вартості нероздільно пов'язано з категорією - "ціна", що є грошовим вираженням вартості товару.

Потрібний масштаб для їх порівняння.

Масштаб цін - засіб вираження вартості в грошових одиницях.

Купівельна  спроможність або реальна вартість грошей - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

2. Гроші  як засіб обігу.

Засіб обігу - це функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Функція грошей як засіб обігу завжди поєднується із попередньою функцією як міра вартості. Тільки в єдності вони дають абстрактну визначеність категорії грошей. Це обумовлено тим, що мінова вартість товару отримує загальне визнання (товарні ціни реалізуються) тільки в результаті обміну товару на гроші.

Процес товарного обміну виражається за формулою Т – Г – Т.

Цю функцію виконують лише наявні гроші.

Важливою ознакою функції грошей засобу обігу є те, що завдяки  грошам товарний обмін розпадається на два самостійних акти - продаж (Т-Г) і купівля (Г-Т), які можуть відокремлюватися у просторі і в часі. А це вносить суттєві зміни у ринкові відносини:

• по-перше, як засіб обігу гроші дають можливість суспільству уникнути незручностей бартерного обміну. Вони значно спрощують товарний обмін, економлять ресурси і час обміну товару на товар, а значить сприяють економії витрат обігу;
• по-друге, розриваються вузькі межі бартерного обміну. Власник грошей за проданий товар може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок, або взагалі використати їх за іншим призначенням. Все це стимулює розвиток підприємницької діяльності та спеціалізації виробництва;
• по-третє, на відміну від бартерного обміну, де єдиною можливою метою є обмін споживних вартостей, товарний обіг відкриває можливість для нагромадження грошей як вартості в її абстрактній формі, що сприяє процесу розширеного відтворення.

3. Гроші як засіб платежу.

Засіб платежу - це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних  боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

Основний зміст функції полягає в тому, що гроші погашають вартість товарів, які були продані в кредит.

Гроші тут функціонують:

• по-перше, як міра вартості при визначенні контрактної ціни реалізованих товарів, тобто гроші визначають суму боргу, яку покупець зобов’язаний погасити у визначений строк. Гроші виступають тут як "образ" товарних вартостей;
• по-друге, гроші функціонують як ідеальний засіб платежу. Внаслідок чого звужується сфера використання грошей як засіб обігу і виникає потреба в грошах для погашення боргів, тобто функціонування грошей як засіб платежу, сфера використання яких в умовах ринку невпинно розширюється. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв’язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення;
• по-третє, на основі обігу боргових зобов’язань виникла принципово нова форма грошей - кредитні. У товарному обігу з’явилися боргові зобов'язання (вексель, чек) як втілення мінової вартості реалізованих товарів у кредит, що надало їм властивостей здійснювати функції грошей, зокрема купівельну і платіжну.

4. Гроші як засіб нагромадження.

Засіб нагромадження - це функція, що пов’язана із здатністю грошей бити засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.

Можливість і необхідність цієї функції витікає із функції грошей як засіб обігу, завдяки розподілу товарного обміну (Т-Г-Т) на два самостійно відокремлених акти: (Т-Г і Г-Т) продаж і купівлю. У даному випадку продаж (Т-Г) здійснюється не заради купівлі, а заради самих грошей. У цій функції гроші не є посередником в обміні, а стають метою продажу.

Тут гроші виступають як представник  абстрактної форми багатства, як засіб нагромадження і збереження вартості. Тому функцію нагромадження  у формі скарбу ідеально виконують  повноцінні гроші (золото і срібло), які мають власну вартість.

5. Світові гроші.

Функція, в якій гроші обслуговують рух вартості і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Функцію світові гроші виконують  вільноконвертовані валюти економічно розвинених країн СДР, ЕКЮ та інші.

СДР - спеціальні права запозичення  в Міжнародному валютному фонді (МВФ).

ЕКЮ – умовна міжнародна розрахункова одиниця країн-членів ЄС, зараз цю функцію виконує євро.

 

 

Тема 2. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ

 

 

I. Розвиток теорії грошей

Філософи в різні часи неодноразово осмислювали суть грошей та визначали  їх місце в економічному житті суспільства. Перші спроби осмислення були здійснені античними мислителями: Ксенофонтом, Платоном, Аристотелем. Пізніше в цьому напрямку працювали Юм, Берклі, Стюард, Рікардо, Фішер.

В економічній літературі досі не існує загальновизнаної теорії грошових відносин.

Нова схема еволюції та становлення  теорії грошей розроблялася Гальчинським. Він розділяє два напрями теорії грошей. З одного боку класичні, неокласичні  та сучасно монетаристські, з другого – кейнсіанські, неокейнсіанські. Вихідною базою такої класифікації грошової теорії є трактування ними питання які визначають специфіку відтворювального процесу в умовах ринкової економіки, а саме - чи володіє вона внутрішніми саморегулюючими методами, які здатні автоматично здійснити ї збалансованість.

Взагалі в економічній літературі виділяють три напрями розвитку теорії грошей:

• Металістичний
• Номіналістичний
• Кількісний

 

II. Характеристика металістичної та номіналістичної теорії грошей

Представники металістичної теорії грошей ототожнюють грошовий обіг з товарним обміном і стверджують, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Вони не враховують суспільної природи грошей (ототожнюючи їх із золотом і сріблом) і вважають гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надають фундаментального значення. Паростки металістичної теорії з’явилися ще в античні часи, коли другий великий поділ праці (виділення ремесла із землеробства) зумовив появу в ролі загального еквіваленту металів: заліза та олова, свинцю та міді, срібла та золота.

Подальший розвиток металістична теорія одержала в епоху первісного нагромадження  капіталу, коли вона відіграла певну  прогресивну роль у боротьбі проти  псування монет. У найбільш закінченому  вигляді ця теорія була сформульована  меркантилістами, які пов’язували її з вченням про гроші як про багатство нації. Ранні меркантилісти ототожнювали багатство із золотом та сріблом і зводили функції грошей до засобу нагромадження. Представники пізнього меркантилізму під багатством розуміли надлишок продуктів, який повинен перетворитись на зовнішньому ринку на гроші. Вони вбачали у грошах не тільки засіб нагромадження, а і засіб обігу та платежу.

Ототожнюючи багатство з грошима, меркантилісти ігнорували проблему вартості товару і замінювали її міновою  вартістю. На їх думку, товар має вартість, бо він купується за гроші. Пізні меркантилісти розуміли, що гроші - це товар, але вони не змогли пояснити, як і чому товар стає грошима, в чому суть вартості самих грошей. Уявлення меркантилістів про роль грошей відображали погляди купців, що займалися зовнішньою торгівлею. Центральним пунктом теорії пізнього меркантилізму була система активного "торгового балансу". При цьому вважалося, що держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю вивезених та ввезених товарів. Прихильниками цієї теорії у ХУІІ-ХУІІІ ст. були: в Англії - У. Стаффорд, Т. Мен, Д. Норе; в Італії - Ф. Галіані; у Франції - А. Монкретьєн.