Деньги и кредит

Недолік. Представники теорії не змогли до кінця розкрити відмінності між  позичковим і реальним капіталом. Нагромадження  позичкового капіталу вони розглядали як нагромадження реального капіталу. Тому їх погляди на основні питання теорії кредиту виявилися обмеженими та однобічними.

Позитив. Положення цієї теорії стосовно посередницької ролі банку та переважання  банківських пасивів над активами були використані багатьма економістами в теоретичних дослідженнях та практичного застосування  протягом всього 20 століття.

В міру подальшого розвитку виробництва, коли дійсні гроші були витіснені  кредитними засобами обігу все більше підвищувалася роль кредиту і  банків у цілях держаного регулювання економіки, тому ця теорія замінюється іншими: експансіоністською, відтворювальною, фондовою, які з’явилися з появою так званої капіталотворчої.

Суть капіталотворчої теорії визначається такими основними положеннями:

• Кредит як і гроші є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу.
• Банки – це не посередники кредитів, а фабрики кредиту, творці капіталу.
• Активні операції є первинними порівняно з пасивними.

Згідно поглядами Джо Ло кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу роль розвитку економіки. Він пропонував пропускати нерозмінні грошові знаки та розширення кредитування за рахунок емісії таких грошей, що в свою чергу в короткий строк приведе до збагачення країни. Цю ідею згодом почали втілювати керівники Франції. Був створений емісійний банк, який випускав не забезпечені банкноти, які знецінились, банк збанкрутував. Це і підірвало довіру до даної теорії.

У другій половині 19 століття англійський  економіст Мак Мод продовжував цю теорію. Він стверджував, що кредит не створює капітал, а сам є капіталом, при чому продуктивним, бо приносить прибуток у вигляді відсотку. Банки називав фабриками кредиту, спираючись на те, що вони надають позички за допомогою депозитної емісії. Банки не повинні чекати доки до них принесуть гроші на депозити, а можуть здійснювати кредитування шляхом готівкової чи депозитної емісії, тобто він бачив відмінності між емісійними та комерційними банками. Головна помилка полягала в ототожнені кредиту з дійсним капіталом.

Над цією теорією працювали німецький  економіст Ган та австралійський економіст Шумпетер. Ган вважав, що банки спроможні безмежно розширювати  кредит шляхом депозитної емісії та зробив спробу розкрити механізм капіталотворчої  функції кредиту. Шумпетер визначав банки і кредит як вирішальні фактори розвитку капіталістичного виробництва здатні відвернути економічні кризи та інфляцію і забезпечити процвітання всього суспільства.

Згодом цю теорію продовжив Кейнс, який стверджував, що кризи і безробіття можуть бути ліквідовані шляхом втручання банку в емісійні процеси. Ототожнював гроші з позичковим капіталом, а рівень відсотку пов’язував з рухом попиту і пропозиції позичкового капіталу і відокремлював його від рівня прибутку. Наступниками Кейнса були Самуельсон, Робінсон, Хайтс, Гелбрейт.

 

3. Функції та роль  кредиту

Сутність кредиту проявляється в його функціях:

• Перерозподілення.
• Емісії.
• Контролю.

Перерозподільча функція полягає  в тому, що тимчасово вільні кошти  юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту передають в тимчасове користування підприємству, населенню для задоволення їхніх виробничих і власних потреб. Такий перерозподіл дає можливість залучити матеріальні ресурси у особисте споживання.

Завдяки цій функції кредит сприяє формуванню і оновленню виробничого потенціалу, прискоренню обігу грошей, підвищення ефективності господарської діяльності.

Емісійна функція полягає у  створені грошей для обігу, цю функцію  виконує лише банківський кредит. Такі нові гроші можуть утворюватися двома методами:

• Кредитна емісія (зниження позичкового відсотку).
• Кредитна рестрикція ( підвищення позичкового відсотку).

Контрольна функція проявляється в процесі кредитного розподілу  коштів з боку банків. Контроль за діяльністю позичальника та одержувача кредиту  банківськими установами здійснюється з метою своєчасного і повного повернення кредитних ресурсів.

Роль кредиту в ринковій економіці  проявляється в регуляції, тобто, в  оптимізації пропорції суспільного  відтворення сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях  кредит впливає на галузеву структуру  економіки, оскільки тимчасово вільні ресурс перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання високих прибутків.

Надзвичайно важлива роль кредиту  в забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інформаційного процесу.

Кредит сприяє прискоренню централізації  капіталу.

Кредит крім всього використовується як один із дієвих інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки у світову економічну систему.

За допомогою кредиту імпортується нові технології, передова техніка, навіть за пасивного торгового балансу. При цьому кредит сприяє розвитку експорту традиційних товарів, використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни.

 

4. Форми та різновиди  кредиту

До функціональних форм кредиту  належать:

• Комерційний
• Банківський
• Споживчий
• Державний
• Міжнародний

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що надається продавцям, покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари, надані послуги.

Об’єктом цього  кредиту є  товарний капітал.

Суб’єктом: агенти товарної угоди, а  саме продавець і покупець.

Призначення: прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено у ціну проданих товарів.

Носить короткостроковий характер, а його погашення може здійснюватися  шляхом:

• Сплатою позичальником боргу за векселем.
• Передачею векселя іншій особі за допомогою індосаменту.
• Переоформлення комерційного на банківський, тобто, перетворення товарної форми на грошову.

Споживчий кредит – це кредит який надається тільки в національній валюті фізичним особам резидентам на придбання товарів та послуг, який погашається поступово.

Суб’єкти: фізичні особи, банки, пара банки (ломбарди, кредитні спілки, кооперативи), підприємства та організації.

Споживчі кредити можуть надаватися безпосередньо позичальникам, які  звертаються у банк за позикою (прямі кредити) або через посередників, які продають товар, надають послуги або обслуговують їх підприємства зобов’язання позичальника (непрямі кредити).

Нові види кредиту: чековий та кредитні картки.

Державний кредит – це кредит, коли позичальником є держава, а кредитором фізичні та юридичні особи.

Державні позики поділяються:

1. залежно від того, хто є позичальником:

• Централізовані (позичальником є Уряд або Міністерство фінансів)
• Децентралізовані (позичальником є місцеві органи влади)

2. Залежно від місця одержання кредиту:

• Внутрішній
• Зовнішній

3. Залежно від строку погашення:

• Короткострокові
• Середньострокові

4. Залежно від порядку оформлення  кредитних відносин:

• Облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій)
• Безоблігаційні (передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету)

Міжнародний кредит – це надання  позичкових капіталів одних країн  іншим у тимчасове користування на засадах оплати у домовлені  строки.

Форми міжнародного кредиту:

1. Залежно від того, хто є кредитором розрізняють:

• Фірмовий
• Банківський
• Урядовий

2. Стосовно об’єктів кредитування:

• Фінансовий
• Комерційний

Гнучкішим є міжнародний банківський  кредит, коли одним із суб’єктів  кредитних відносин стає банк, за формою він є фінансовим кредитом.

Банківський кредит – це позиковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру використання.

Банки можуть надавати кредити у  національній і іноземній валюті.

Прямий банківський кредит надається  безпосередньо тим позичальникам, які мають в цьому потребу  на підставі індивідуальних кредитних  угод.

Непрямий банківський кредит надається  через посередника (облік векселів, факторингові, фондові, гарантійні операції).

Кредити надаються позичальникам  для здійснення заходів пов’язаних із:

• Розвитком виробництва та товарооборотом
• Інвестиційною діяльністю
• Приватизацією державного майна
• Задоволення споживчих потреб
• Іншими напрямками функціонування господарської діяльності.

Забороняється використання позичальниками кредитів на:

• Покриття збитків
• Формування та збільшення статутного фонду комерційних банків
• Придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Кредити, які отримані комерційними банками від Національного Банку  не можуть бути спрямовані на:

• Конвертування національної валюти у валюту інших держав
• Викуп державного майна
• Використання в цілях, які не обумовлені кредитною угодою
• Стабільності грошового ринку в країні
• Рівня облікової ставки НБУ

 

5. Позичковий капітал  та позичковий відсоток

Позичковий капітал – капітал, який приносить дохід у вигляді  відсотку.

Позичковий капітал характеризується такими ознаками:

1. Позичковий капітал – його особливість полягає в тому, що він безпосередньо інвестується у виробничу сферу обігу не його власником, а іншою особою, якій капітал передається в тимчасове користування. Тобто відбувається роздвоєння позичкового капіталу:

• Капітал – функція означає, що підприємець мусить одержати прибуток на авансовані гроші більший, ніж розмір плати за позичковий капітал.

• Позичковий капітал – специфічний товар, який реалізує себе як товар, об’єктом купівлі-продажу є гроші, однак не як товар, а як капітал. Гроші стають капіталом, коли вони використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші для отримання прибутку.
• Позичковому капіталу властива специфічна форма відчуження, тобто капітал відчужується від власника лише на певний строк і за умови повернення з позичковим відсотком.

Ринок позичкових капіталів – сегмент  фінансового ринку, на якому формуються попит і пропозиція позичкового капіталу.

Позичковий відсоток або відсоток за кредит – плата, яку отримує  кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні  цінності.

Під позичковим відсотком розуміють  ціну капіталу взятого в кредит.

За призначенням позичковий відсоток з одного боку відображає ефективність використання позичкового капіталу, а з іншого – має забезпечувати  доходи банку, компенсувати його втрати.

За умов ринкової економіки його сутність розглядається як ціна капіталу взятого в кредит.

Позичковий відсоток – плата  за збереження та відмову власника грошей негайно використати їх на придбання певних цінностей (думка  неокласиків).

Кейнс стверджував, що позичковий відсоток – плата за втрату ліквідності. Він  поділяв величину позичкового  відсотку залежно від 2-х чинників:

• Позичковий відсоток прямо пропорційний перевагам ліквідності
• Позичковий відсоток обернено пропорційний кількості грошей, що перебувають в обігу.

Відсоток за кредит відображає ефективність його використання, а джерелом сплати є прибуток, що одержав підприємець в процесі продуктивного використання позичкового капіталу.

Прибуток розподіляється між суб’єктами кредитних відносин наступним чином: