Деньги и кредит

Попит як на активи. Таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться  до концептуального поняття “портфеля”, що означає, як раціональні інвестори вкладають своє багатство в “портфель” (набір цінних паперів або інших ліквідних активів).

Важливим  правилом є диверсифікація портфеля.

Чинники, що визначають параметри попиту на гроші. Попит на гроші залежить від економічних змінних: рівня цін (інфляції), реальних доходів і норми процента.

Номінальний попит - це та кількість грошей, яка необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб. Однак номінальна кількість необхідних в економіці грошей змінюється вслід за зміною цін. Якщо всі ціни, а значить номінальні доходи, подвояться, то потрібно буде просто подвоїти значення відкладення вартості (грошові залишки). Зрозуміло, що тоді ж відповідно подвоїться номінальний попит на гроші. Отже, попит на гроші для трансакцій подвоюється, якщо номінальний ВВП збільшується, а реальний ВВП не змінюється.

Завжди, коли відбувається зміна рівня цін, а реальні доходи залишаються  незмінними, індивідуми для того, щоб  зберегти свою купівельну спроможність, повинні змінити відповідно розмір своїх номінальних грошових залишків. Цей висновок можна сформулювати таким чином:

Попит на гроші - це попит на реальні грошові залишки, або іншими словами, величина грошових залишків, визначена з врахуванням їх купівельної спроможності.

Як  правило, попит на грші визнчається  потребою в реальних грошових залишках, що є вирішальним для розуміння  зв’язку між грошима та інфляцією.

Якщо  обсяг реальних ргошових залишків може змінюватись як внаслідок зміни номінальних грошових залишків, так із-за динаміки рівня цін. Якщо обсяг реальних грошових залишків не підлягає перегляду, то збільшення номінальних грошових залишків манить за собою зміну рівня цін у тій же пропорції, в якій змінилась грошова маса. Звідси витікає висновок, що приріст грошової маси в обігу часто служить причиною росту цін, а значить, і причиною інфляції.

Попит на гроші значною мірою залежить від величини доходу. Підвищення рівня  доходу (реального ВВП) збільшує обсяг  господарських операцій, що потребує для їх забезпечення додаткової кількості грошей. Як наслідок зростає піднімається попит на гроші (Md).

Отже, аналіз чинників, що визначають параметри попиту.

Показники	Зростання динаміки цін	Зростання реальних доходів	Зростання альтернативної вартості збереження грошей (ставка відсотків)
Номінальний попит на гроші Реальний попит на гроші	Пропорційно збільшує залишки грошей Не змінює попиту на реальні залишки  грошей	Збільшує попит Збільшує попит	Зменшує попит Зменшує попит

 

Із  таблиці можна виділити три аспект попиту на гроші:

по-перше, зростання динаміки цін залишає  незмінним реальний попит на гроші, викликаючи при цьму пропорційне  збільшення попиту на номінальні грошові  залишки;

по-друге, зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

по-третє, більш високий рівень реальних доходів  збільшує попит на реальні грошові  залишки.

III. Механізм формування  пропозиції грошей

Монетаристи розглядають пропозицію грошей як альтернативне відношення до їх попиту.

Банківська система управляє пропозицією  грошей, тобто оперативно змінює масу грошей обігц відповідно до зміни  попиту на гроші.

У розпорядженні Центрального банку  знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг у країні. Серед них важливе місце належить економічним макро показникам як:

• грошова база;
• банківські резерви;
• грошово-кредитний мультиплікатор.

Грошова база - це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якої через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.

За  структурою грошова база складається  з суми готівки в обігу, готівки  в сейфах (залишків кас банків) та резервів комерційних банків, що знаходяться  на рахунках у центральному банку. При цьому, загальний обсяг резервів комерційних банків включає суму запасів готівки у касах банків та їх коштів на рахунках в центральному банку.

Отже, грошова база включає гроші готівкою (М0) і банківські резерви (R).

Банківські  резерви – це резервна категорія, яка охоплює також готівку, що пребуває у касах банків. Характерною особливістю є те, що ці гроші не перебувають у обігу і не входять до складу грошових агрегатів М0 і М1, проте, між банківськими резервами та масою грошей у обігу існує тісний зв’язок, який здебільшого впливає на структуру грошової маси, це означає, що готівка може переходити у форму депозитних грошей збільшуючи банківські резерви і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей М1 залишається не змінною. Наявність такого зв’язку створює монетарну базу для впливу на масу грошей через систему регулювання банківських резервів. Для цього в кожній країні вводиться механізм обов’язкового резервування банківських пасивів.

Грошовий мультиплікатор – це величина множника (коефіцієнта) на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на відкритому ринку.

Величину грошового  мультиплікатора можна визначити  за формулою:

М = 1+ (М0:Д) : (R:Д) + М0:Д або М = (1+Кд) : (Кр+Кд),

Отже величина мультиплікатора залежить від співвідношення суми готівки до депозитів (М0:Д=Кд) і норми ефективного резервування (М:Д=Кр).

Основний зміст  мультиплікатора полягає в тому, що він примножує в кратно разів  кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує максимальну  кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця від операції на монетарному ринку.

 

IV. Рівновага на грошовому  ринку

Дестабілізація грошової системи  і звідси - розвиток інфляційних  процесів починається з порушення  рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією грошей.

З цієї причини на грошовому ринку  завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів  вишукувати такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність: виробництво  і споживання, нагромадження  грошей та інвестиції.

Принципово важливою функцією монетарного  ринку є забезпечення рівноваги  між попитом і пропозицією  грошей, за якої Md = Ms.

Перетин ліній Md i Ms в точці (Е) визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми процента (ro), яка в даному разі є похідною величиною. При любій більш низькій процентній ставці рівень попиту на гроші буде перевершувати їх кількісну пропозицію. І навпаки, при любій більш високій процентній ставці пропозиція грошей перевершує рівень попиту. Тільки в точці (Е) пропозиція і попит збігається (рівний).

Отже, на монетарному ринку рівень процентної ставки змінюється таким  чином щоб відновити рівновагу між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважн процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

 

Тема 6. ГРОШОВА СИСТЕМА

 

 

I. Поняття грошової  системи та її типи

Грошова система - це форма організації грошового обороту в країні, що склалася історично та встановлена законодавчо.

Основні елементи грошової системи:

• найменування грошової одиниці;
• масштаб цін;
• валютний курс;
• види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;
• регламентація безготівкових грошових розрахунків;
• регламентація готівкового грошового обороту;
• регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями;
• регламентація режиму банківського процента;
• державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

Тип грошової системи залежить від  того, в якій формі функціонують гроші: як товар (загальний еквівалент) чи як знаки вартості.

1. За типами функціонування грошові системи поділяються на саморегульовані та регульовані грошові системи.

1.1. Саморегульовані грошові системи  - грошові системи, що базувалися на використанні в ролі грошей благородних металів та в обслуговуванні сфери обігу монетами з благородних металів і обмінними на ці метати банкнотами, вартість грошей дорівнювала вартості благородних металів, які містилися в монетах або могли бути одержані в обмін на банкноти.

Саморегульовані грошові системи  виступати у формах біметалізму  та монометалізму.

Біметалізм - це форма саморегульованої грошової системи, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплювалася за двома грошовими металами (золотом і сріблом).

Він був розповсюджений у 16-17 столітті.

Біметалізм існував у трьох  вадах: система "паралельних" валют (співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється на ринку стихійно); система "подвійної" валюти (співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється державою в законодавчому порядку); система "кульгаючої" валюти (один із видів монет карбується у закритому порядку).

Монометалізм - це форма саморегульованої грошової системи, у якій роль грошей виконує один грошовий метал і є загальним еквівалентом і основою грошового обігу.

Монети і знаки вартості розмінні на дорогоцінні метали. Він поділяється на:

• срібний (Росія 1843-1852, Індія 1852-1893, Голландія 1847-1875 роки);
• золотий ( вперше виник у Великобританії, а в інших країнах був введений в останній третині 19 століття).

Різновиди золотого монометалізму:

• Золотомонетний стандарт.

Риси: виконання золотом усіх функцій  грошей, карбування і обіг золотих  монет із фіксованим золотим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золото, дозволяється вільний ввіз і вивіз золота на функціонування вільних ринків золота, формування обмінних курсів валют на основі їхніх золотих паритетів.

Припинив своє існування в роки Першої Світової війни для країн, що воювали. Лише в США проіснував до 1933 року.

• Золотозливковий стандарт.

Риси: відсутність в обігу золотих  монет, заборона на їх вільне карбування, обмін банкнот лише на стандартні золоті зливки. Золотозливковий стандарт використовувався переважно для міжнародних розрахунків.

• Золотодевізний стандарт.

Девізи – платіжні засоби в іноземній  валюті призначені для міжнародних  розрахунків (чек, акредитив, іноземні банкноти).

Риси: перші дві співпадають  із рисами золотозлиткового  стандарту, обмін неповноцінних грошей на золото проводиться через обмін на валюту із золото зливковим стандартом, отже, валюти одних країн встановлювались у залежності від валют інших держав.

1.2. Регульовані грошові системи  - тип грошових систем, які базуються на обігу паперових і металевих грошових знаків, які не мають власної внутрішньої вартості. Регулювання полягає в механізмі грошового обігу: емісія грошових знаків повністю монополізована державою, яка забезпечує сталість емітованих грошових знаків, регулює пропозицію грошей відповідно до потреб обігу в засобах обігу, а курс валют формується на базі паритету їхньої купівельної сили.

За характером регулювання пропозиції грошей виділяються такі види грошових систем:

• паперово-грошового обігу - вид регульованої грошової системи, для якої характерна бюджетна емісія для покриття бюджетного дефіциту. Бюджетна емісія в системі паперово-грошового обігу виступає у двох формах:

а) грошові знаки емітуються державним  казначейством у формі казначейських  білетів;

б) грошові знаки емітуються центральним  емісійним банком у формі банківських  білетів;

• система кредитного обігу базується на використанні ємісії грошей для кредитування економіки.

За характером економічної системи, в межах якої здійснюється грошовий обіг, виділяються такі види грошових систем:

• неринкова - вид регульованої грошової системи, яка характеризується адміністративними методами регулювання грошового обігу (розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями суб'єктами економічних відносин, лімітування кредитів тощо). Існували в раїнах СРСР.
• ринкова - вид регульованої грошової системи, яка характеризується наявністю регулювання грошового обігу на основі використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси.

За характером регулювання валютних відносин виділяються такі види грошових систем:

• відкрита - вид регульованої грошової системи, яка характеризується відсутністю обмежень на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами, повною конвертованістю національної валюти, високою організованістю валютного ринку;
• закрита - вид регульованої грошової системи, яка характеризується використанням валютних обмежень, неконвертованістю національної валюти, обмеженням ринкового механізму формування валютного курсу.