Облік і аудит нематеріальних активів та відображення їх у системі звітності підприємства

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Спеціальність - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)

 

 

 

 

Робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня

“Магістр економіки”

 

Облік і аудит нематеріальних активів та відображення їх у системі звітності підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль–2011

 

ПЛАН

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти структури і обліку нематеріальних активів

1.1 Сутність та структура нематеріальних активів підприємства

1.2 Класифікація нематеріальних активів

1.3 Сучасні аспекти стандартизації обліку нематеріальних активів

Розділ 2. Облік операцій з нематеріальними активами

2.1 Оцінка нематеріальних активів

2.2 Облік наявності та руху нематеріальних активів

2.3 Амортизація нематеріальних активів

Розділ 3. Аналіз і аудит ефективності використання нематеріальних активів підприємства

3.1 Організаційне та інформаційне забезпечення аналізу та аудиту нематеріальних активів

3.2 Методика аналізу нематеріальних активів

3.3 Методика аудиту нематеріальних активів

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Зростання конкурентоспроможності підприємств передбачає ефективне використання природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Водночас дедалі більшу роль відіграють нематеріальні активи, частка яких у структурі активів суб’єктів підприємницької діяльності постійно зростає. Наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує ринкову вартість підприємств, підвищує інвестиційну привабливість та забезпечує захист їх прав. За даними Державного департаменту інтелектуальної власності, станом з 1992 по 2011 рік лише на об’єкти промислової власності зареєстровано 315 804 охоронних документів. Трансформація постіндустріального суспільства в суспільство знань передбачає створення інноваційної моделі, основною складовою якої є інтелектуальний капітал як сукупність нематеріальних ресурсів.

Розширення сфери використання нематеріальних активів, недосконалість законодавчої бази та класифікації об’єктів, недостатня розробка методики оцінки, зумовлює потребу в удосконаленні їх обліку та аудиту.

Значний внесок у розвиток та дослідження обліку і аудиту нематеріальних активів внесли українські науковці, такі як І.А. Бігдан, Л. В.Бражна,Ф.Ф.Бутинець, Н.Г. Виговська, С.Ф. Голов, І.П. Житна, В.П. Завгородній, М.В. Кужельний, В.Б. Моссаковський, С.Й. Сажинець, В.В. Сопко, Н.М.Ткаченко, так і зарубіжні – Х.А. Андерсен, Белверд Е. Нідлз, Глен А. Велш, Д. Колдуелл, В.Ф. Палій, З.С. Хендриксен, А.Д. Шеремет, Л.З. Шнейдман та ін. Проте, визнаючи значний доробок цих учених, слід зазначити, що сучасні умови господарювання ставлять нові завдання до вирішення проблем обліку нематеріальних активів. До невирішених на сьогодні проблем щодо обліку нематеріальних активів слід віднести: невизначеність категорії нематеріальних активів, інтелектуальної власності, гудвілу; оцінки нематеріальних активів; формування та відображення в обліку витрат на дослідження та розробки результатом яких є створення нематеріальних активів; документального оформлення обліку нематеріальних активів тощо.

Одним із найважливіших чинників ефективного використання нематеріальних активів є систематичний бухгалтерський контроль за їх рухом та використанням.

Актуальність наведених вище проблем і необхідність удосконалення чинних систем обліку та аудиту нематеріальних активів зумовили вибір теми магістерського дослідження, а також його основні завдання.

Метою дослідження є теоретичне і методичне обґрунтування положень, практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення методики обліку й аудиту нематеріальних активів та визначення найсуттєвіших аспектів їх організації і обліку на підприємстві. Відповідно до мети роботи було поставлено й вирішено такі завдання:

• дослідити сутність нематеріальних активів як економічної категорії і як об’єкта бухгалтерського обліку та визначити критерії включення об’єктів до складу нематеріальних активів;
• класифікувати нематеріальні активи з метою підвищення ефективності управління цією категорією;
• виробити пропозиції щодо оцінки нематеріальних активів і вдосконалення методики їх обліку;
• дослідити основні напрями амортизаційної політики підприємств для різних груп нематеріальних активів;
• дослідити методику аналізу нематеріальних активів;
• проаналізувати організацію та методику аудиту нематеріальних активів та робочу документацію аудитора для їх перевірки;

Об’єктом дослідження є господарська діяльність, пов'язана з використанням нематеріальних активів у складі промислового підприємства ТОВ «Бережанський склозавод».

Предметом магістерського дослідження є комплекс теоретичних, методичних і практичних питань обліку аналізу та аудиту нематеріальних активів ТОВ «Бережанський склозавод».

Методи дослідження. Теоретичною й методичною основою дослідження є положення (стандарти) бухгалтерського обліку, законодавча база бухгалтерського і податкового обліку та інші нормативно-правові документи, які регламентують методи, порядок оцінки, обліку та аудиту нематеріальних активів в Україні, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених. У процесі дослідження використовувалися наукові методи, які ґрунтуються на діалектичному методі пізнання та об’єктивних законах економіки. При дослідженні теоретичних аспектів обліку нематеріальних активів було застосовано методи теоретичного узагальнення та порівняння (для розкриття сутності поняття “нематеріальні активи”). Історичний та логічний методи було застосовано при уточненні й деталізації рахунків бухгалтерського обліку, призначених для обліку нематеріальних активів.

Наукова новизна дослідження полягає у розкритті та розв’язанні теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із удосконаленням обліку й аудиту нематеріальних активів на підприємстві, зокрема:

- удосконаленння організації та методики проведення аудиту нематеріальних активів (план перевірки, робоча програма, робочі документи), що має на меті максимізувати ефективність дій аудитора);

набули подальшого розвитку:

- основні напрямки амортизаційної політики підприємств та рекомендації, щодо використання окремих методів нарахування амортизації для різних груп нематеріальних активів;

- методика аналізу нематеріальних активів;

- методика аудиту нематеріальних активів в умовах використання комп’ютерних технологій, що призводить до зниження трудомісткості процесу перевірки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій, спрямованих на удосконалення обліку та аудиту нематеріальних активів на підприємствах.

Об’єм та структура магістерської роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають огляд літератури і результати власних досліджень, висновків та переліку з 106 використаних літературних джерел та додатків.

У першому розділі магістерської роботи викладені теоретичні аспекти сутності та структури нематеріальних активів. Проаналізовано класифікацію нематеріальних активів та розкриті проблеми стандартизації їх обліку.

У другому розділі – описані методи обліку операцій з нематеріальними активами та вироблені пропозиції щодо їх оцінки та вдосконалення методики обліку. Досліджено основні напрями амортизаційної політики підприємства для різних груп нематеріальних активів.

Третій розділ присвячений дослідженню методики аналізу нематеріальних активів. Висвітлено організацію та методику аудиту нематеріальних активів та удосконалено робочу документацію аудитора для їх перевірки.

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ аспекти структури І обліку. нематеріальних активів

 

1.1 Сутність та структура нематеріальних активів підприємства

 

Розвиток ринкових відносин в Україні, активізація міжнародних економічних зв’язків, створення спільних підприємств з іноземними інвестиціями, інтернаціоналізація фінансових ринків, намагання інтегрувати нашу економіку в світову, необхідність підвищення ефективності виробництва і забезпечення конкурентоспроможності продукції спонукають підприємства, використовувати ті важелі розвинутої ринкової економіки, які вже довели свою ефективність і можуть бути з успіхом залучені до процесу виробництва, сприяючи зміцненню позиції на ринку. Серед таких важелів особливе місце займають нематеріальні ресурси (активи), під якими розуміють немонетарні засоби, що не мають фізичної, тілесної форми, визнаються об’єктом права власності юридичної чи фізичної особи, мають вартість і можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства), використовуються підприємством більше року і приносять власникові певну економічну вигоду.

Питання економічної визначеності категорій, зокрема категорії нематеріальних активів та їх складових є досить актуальними для конкретних економічних наук, зокрема для бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту. Вирішення цих питань дасть змогу ефективніше розв’язувати завдання управління процесами руху, а також наявності та використання нематеріальних активів підприємства.

Радянська наука взагалі не передбачала вживання в законодавстві термінів ні „нематеріальні активи”, ні „інтелектуальна власність”, оскільки вони суперечили радянській моделі використання результатів інтелектуальної діяльності. Слово „власність” вилучали навіть з поняття „промислова власність”: уся сфера інтелектуальних прав поділялася на окремі інститути авторського та „винахідницького” права. За первинними творцями – авторами – визнавалися лише певні права на використання творів.

Разом із тим нематеріальні активи як реальні об'єкти існували завжди, не знаходячи відображення в балансах підприємств. Причиною цього була відсутність нормативно-законодавчої бази, яка б регламентувала існування такої обліково-правової категорії, як право власності.

Категорія нематеріальних активів для господарської практики України є новою, і не до кінця розробленою. Американські економісти Б. Нідлз, X. Андерсон, Д. Колдуел дають визначення нематеріальних активів як довгострокових, які не мають фізичної субстанції, але мають вартість, засновану на правах або привілеях власника. Типовими прикладами таких активів є торгові знаки, авторські права, гудвіл тощо.

Подібне до наведених визначень пропонують Джон Доунс, Джордан Еллот Гудман та Ю. Потьомкін, В. Степанова. Вони стверджують, що нематеріальні або невідчутні права чи нематеріальні ресурси - це активи, які дають фірмі переваги на ринку (включаючи дозвіл на пошук корисних копалин, імпорт, авторські права, витрати на рекламу, організаційні витрати) [26, 97].

Отже основною особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріальної форми їх втілення. Саме ця обставина створює труднощі при обліку такого роду активів. Проблеми, пов'язані з особливістю нематеріальних активів, враховано в міжнародних стандартах. Зокрема, В. В. Качалін зазначає, що ведення обліку нематеріального активу пов'язане з такими самими проблемами, що й облік інших довгострокових активів, а саме з визначенням їх первісної вартості, веденням обліку змін у цій вартості в нормальних умовах ділової практики, а також веденням обліку в ситуаціях, коли ця вартість незворотно змінюється на суттєву величину. Вирішення цих проблем ускладнено характеристиками нематеріальних активів: відсутність у них фізичних ознак робить невловимими свідчення (що підтверджують їх вартість, термін економічного життя і т. д.), часто їх вартість важко оцінити, а термін корисного життя не підлягає визначенню [45, c.232]. Тобто економічні вигоди від використання нематеріальних активів у майбутньому важко виміряти.

У вітчизняній практиці професор С.Ф. Покропивний зазначає, що нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяльності з метою отримання доходу. [78, с. 138].

У своїх дослідженнях Л.З. Шнейдман та А.І. Добринін дають визначення нематеріальних активів як умовної вартості об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших майнових прав.[105] Це суперечить визначенню активу, оскільки умовна вартість передбачає те, що об'єкт неможливо оцінити.

Визначення нематеріальних активів як довгострокових вкладень підприємства у вартісній оцінці викладено в працях І.К. Бірюкової, А.В. Кодрянського та А.А. Задої, Ю.Е. Петруні. Однак це визначення не містить критерії визнання об'єктів активом і не розкриває економічного змісту нематеріальних активів.

В економічній літературі існують ще й інші підходи до тлумачення поняття нематеріальних активів. Зокрема І.Т. Балабанов пропонує розглядати їх як вкладення коштів підприємства в нематеріальні об’єкти, які використовуватимуться протягом довгострокового періоду в господарській діяльності та приноситимуть дохід. [4, c.36-37]