Суть собівартості та особливості її формування на підприємстві

 

Вартість матеріалів розраховується по затверджених нормах та діючих цінах на даний матеріал. Розрахована вартість матеріалів та комплектуючих збільшується на суму, що враховує транспортно-заготівельні витрати. Із вище зазначеного помітно, що з-поміж усіх витрат на виробництво продукції матеріальні витрати, тобто витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію становлять велику частку, яка постійно збільшується протягом аналізованого періоду. Це пов'язано з тим, що обсяги випуску продукції коливаються в залежності від попиту на неї, оскільки хоча і появились нові ринки збуту, зберегти частку ринку досить важко. З 2007 по 2008 роки величина матеріальних витрат зросла на 527 тис. грн. або 16,86 %. У 2009 році цей показник зріс ще на 1437 порівняно з 2007 роком.

 

 

Рис. 2.7 Динаміка собівартості  продукції за калькуляцією в порівнянні з базовим роком

Основна заробітна плата включає розцінки робіт на виготовлення продукції. На заробітну плату проводяться нарахування. Витрати на оплату праці у 2008 році порівняно з попереднім зменшилась на 32 тис. грн., оскільки за цей період значно зменшилась чисельність працівників, а розмір заробітної плати незначно збільшився. У 2009 році витрати на оплату праці відносно 2007 року зросли на 176 тис. грн. (8,17%), оскільки розмір середньої заробітної плати збільшився, величина витрат на оплату праці також збільшується.

У 2008 році відрахування на соціальні потреби зросли на 2,6 тис. грн. (3,61%) по відношенню до 2007 року. У 2009 році порівняно з попереднім цей показник зріс на 1 тис. грн., оскільки збільшились  витрати на оплату праці.

Існує тенденція до зростання витрат на амортизацію. З 2007 по 2009 рік цей показник зріс на 167,7тис. грн. (5,54%).

У зв'язку із зменшенням обсягу випущеної продукції, зменшуються й інші витрати з 442,5 тис. грн. у 2007 році до 356,5 тис. грн. у 2009 році (на 19,44%).

Розраховуємо структуру собівартості продукції за елементами витрат. Визначимо, яку частку у загальному значенні собівартості виготовленої продукції займають такі види витрат як витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, витрати на амортизацію та інші види витрат. Результати розрахунків занесемо до таблиці 2.12 і зобразимо графічно на рис. 2.8.

Таблиця 2.12

Структура витрат на виробництво продукції за калькуляцією

Показники, %	Роки
	2007	2008	2009
Витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію	37,05	40,57	45,16
Витрати на оплату праці	20,99	19,31	18,95
Відрахування на соціальні потреби	0,85	0,83	0,75
Витрати на амортизацію	35,86	35,44	31,60
Інші витрати	5,25	3,86	3,53
Всього	100	100	100

 

У  структурі витрат на виробництво  продукції за калькуляційними статтями найбільшу частку займають витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію. У 2007 році їх частка становила 37,05%, у 2008 році – 40,57%, у 2009  році – 45,16%.

Наступне місце займають витрати на амортизацію. У 2007 році вони становили 35,86%, у 2009 році цей показник знизився на 0,42%, а у 2009 році впав до 31,6%.

 

Рис. 2.8   Структура витрат на виробництво продукції за калькуляцією

Знизилась також в структурі витрат частка на оплату праці, на соціальні виплати у зв’язку з скороченням працівників підприємства.

Для здійснення факторного аналізу було обрано показник собівартості одиниці продукції, порядок розрахунку якого було подано в формулі (1.18). Для аналізу використаємо дані попередніх таблиць. Узагальнені показники занесемо в таблицю 2.13.

Таблиця 2.13

Показники для проведення факторного аналізу собівартості одиниці продукції

Показники	Роки	Фактичні дані
Постійні витрати, тис. грн.	2008	5464,60
	2009	6552,30
Обсяг виробництва, тис. од.	2008	6361,00
	2009	6806,00
Змінні витрати, тис. грн./ од.	2008	5,56
	2009	5,21

С0=5464,6/6361000+5,56=14,15тис.грн.

Сум.1=5464,6/6806000+5,56=13,56тис.грн.

Сум.2=6552,3/6806000+5,56=15,24тис.грн.

С1=6552,3/6806000+5,21=14,89тис.грн.

ΔС=14,89-14,15=0,74 тис. грн.

Це відбулося за рахунок:

а)зміни обсягу виробництва

ΔС=13,56-14,15= -0,59 тис. грн.

б)суми постійних витрат

ΔС=15,24-13,56=1,68тис.грн.

в)суми змінних витрат

ΔС=14,89-15,24= -0,35 тис. грн.

Отже, зроблений факторний аналіз показав нам, що обрані фактори впливають по різному на результуючий показник. Вцілому собівартість одиниці продукції зросла на 0,74 тис. грн. Хоча це відбувалося за рахунок зміни обсягу виробництва, що знизило собівартість на 0,59 тис. грн. Величина змінних витрат на одиницю також зменшила собівартість. Величина постійних витрат збільшила собівартість одиниці на 1,68 тис. грн.

 

2.5 Прогнозування величини прибутку підприємства

Суспільне життя неможливе без передбачення майбутнього, без прогнозування перспектив розвитку. Економічні прогнози необхідні для визначення шляхів розвитку суспільства й економічних ресурсів, що забезпечують його досягнення, для виявлення найбільш імовірних і економічно ефективних варіантів довгострокових, середньострокових і поточних планів, обґрунтування основних напрямків економічної і технічної політики, передбачення наслідків прийнятих рішень і здійснюваних у даний момент заходів. В умовах науково-технічного прогресу й удосконалення економічної системи держави, прогнозування стає одним з вирішальних наукових факторів формування стратегії і тактики суспільного розвитку. Таким чином, сучасні умови вимагають прогнозування найважливіших економічних показників.

Вивчаючи планування собівартості продукції на підприємстві, ми вивчаємо насамперед її вплив на прибуток підприємства. Аналізуючи попередні дослідження ми спостерігаємо такі закономірності – зростає собівартість реалізації, собівартість одиниці продукції, водночас зменшуються обсяги реалізації, зменшуються замовлення деревообробних матеріалів, зростають постійні витрати через простої у реалізації та у заготівлі лісу, зростає цільове фінансування держави та інше. При таких нестабільних умовах складання фінансового плану, планування обсягів, витрат чи прибутку неможливе без попереднього економічного прогнозування. Зокрема зупинимось на прогнозуванні прибутку на 2010-2011 роки. Результати представлено в таблиці 2.14, 2.15.

 

 
 
Для представлення змін, що відбуватимуться з валовими доходами та витратами підприємства та величиною цього прибутку, зобразимо динаміку цих показників у таблиці 2.16 та на рис. 2.9.

Таблиця 2.16

Динаміка прогнозованих показників на 2010-2011 роки порівняно з 2009р

Показники, грн.	Роки	Фактичне значення	Відхилення, +, -, грн.	Темп росту базовий, %
Валові доходи	2009	2896632
	2010	3294170	397538	113,7241
	2011	4324170	1427538	149,2827
Валові витрати	2009	281320
	2010	367017	85697	130,4625
	2011	437269	155949	155,4347
Прибуток	2009	203106
	2010	254407	51301	125,2582
	2011	345940	142834	170,3249
Чистий прибуток	2009	152329,5
	2010	178085	25755,5	116,9078
	2011	242158	89828,5	158,9699

 

Отже, спостерігається чітка тенденція до росту основних прогнозованих показників. Валові доходи зростатимуть до 49%, прибуток до 70%, хоча зростуть  і валові витрати до 55%. Це все є свідченням збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, що можливе за рахунок розширення виробництва та випуску нових видів продукції, що збільшить реалізацію та, відповідно, доходи.

Проведене нами прогнозування показало, що підприємство наступні два роки матиме прибутки, в 2010 році чистий прибуток становитиме 17808555 грн., а в 2011 році – 24215856 грн. Хоча в прогнозованому періоді собівартість продукції зростатиме від 3670177 грн. в 2010році до 4372696 грн. в 2011 році, більшу частку в ній складають прямі витрати.

 

 

Рис. 2.9 Динаміка прогнозованих показників

Зростатимуть і амортизаційні відрахування в основному у зв’язку із застарілими транспортними засобами на підприємстві. Тому ДП “Солотвинське лісове господарство” необхідно впроваджувати заходи щодо зниження собівартості виробництва та реалізації продукції, зокрема це і скорочення зайвих витрат, впровадження нових транспортних засобів, скорочуючи тим самим простої та витрати на ремонти та інші заходи-резерви зниження собівартості.

 

РОЗДІЛ 3

РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

(РОБІТ, ПОСЛУГ)

 

Метою розробки плану із собівартості продукції є визначення планових, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво запланованих обсягів продукції. Величина витрат на виробництво всієї товарної продукції, продукції, що підлягає реалізації, та кожного виду виробу визначається техніко-економічними розрахунками.

У процесі планування собівартості вирішується низка завдань, серед яких основними є:

• розрахунок вартості необхідних ресурсів;
• обчислення собівартості виробництва кожного виду продукції та її рентабельності. Це є критерієм нижнього рівня ціни та умовою формування виробничої програми;
• визначення загальної величини витрат на виробництво запланованих обсягів виробів.

Вихідними даними планування витрат є:

• планові обсяги виробництва продукції в натуральному та вартісному виразах;
• норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції та розрахунок потреби в ресурсах в натуральному виразі;
• ціни на матеріально-технічні ресурси, необхідні для виробництва та ціни на послуги виробничого характеру сторонніх організацій;
• норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначаються контрактом та колективними угодами;
• економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, обов'язкових платежів, передбачених законодавством;
• плани організаційно-технічних заходів, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці.

Потрібно звернути увагу на те, що план собівартості продукції розробляється в такій послідовності:

• складається кошторис витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг цехів виробничої інфраструктури;
• складаються кошториси: витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції, відшкодування зносу спеціального інструменту та пристроїв спеціального призначення; загальновиробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству; адміністративних витрат; витрат на збут та інших операційних витрат;
• калькулюється собівартість одиниці продукції за видами;
• розраховується собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується;
• складається зведений кошторис витрат операційної діяльності.

Особлива увага звертається на: понаднормативні витрати сировини та матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відхилення від нормативних умов праці; витрати від простою машин та агрегатів, аварій, браку; зміни витрат щодо постачання комплектуючих виробів, порушення технології.

На цій підставі виявляються внутрішньовиробничі резерви та розробляються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

Під час складання проектів річних планів планова собівартість продукції визначається шляхом розрахунків зміни базового рівня витрат за основними техніко-економічними факторами.

Собівартість продукції є комплексним показником, в якому відображена велика кількість факторів, що впливають на рівень собівартості. Усі фактори можуть бути поділені на зовнішні, тобто ті, які знаходяться поза підприємством та внутрішнього порядку.

До зовнішніх відносяться:

• зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, пальне, енергію, які підприємство отримує від сторонніх підприємств;
• зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного роду обов’язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату (наприклад, соціальне страхування);
• зміна тарифів на перевезення вантажів;
• інші.

Основними внутрішніми факторами є:

• підвищення продуктивності праці;
• зниження трудомісткості продукції;
• зниження матеріаломісткості продукції;
• ліквідація втрат від браку;
• інші.