Аудит операцій з основними засобами на підприємстві

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ  ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ  НА ПІДПРИЄМСТВІ………………………..5

1.1. Облік  основних засобів на підприємстві……………………………………5

1.2. Облік  нематеріальних активів підприємства…………………………….....8

1.3. Організація  проведення аудиту операцій з  основними засобами  і нематеріальними активами на підприємстві…………………………………...18

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ НАЯВНОСТІ  ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ………………………………………………………………...25

2.1. Аудит  операцій з основними засобами на підприємстві…………………25

2.2. Аудит  операцій з нематеріальними активами  на підприємстві………….29

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ  АУДИТУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ…………………..35

Висновки……………………………………………………………………...37

Список використаної літератури…………………………………...39

ДОДАТКИ..............................................................................................................41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Розвиток  України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних  відносин, виникненням акціонерних  компаній, товариств, різних фондів. Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб’єктів господарювання. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів. Тема дослідження даної курсової роботи у світі законодавчих та нормативних актів є дуже актуальною, тому що вона дає можливість охарактеризувати майновий стан підприємства, його виробничі потужності, а також ефективність виробничої діяльності в цілому.

Аудит основних засобів та нематеріальних активів  підприємства є одним за найважливіших напрямків аудиторської перевірки ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства. Мета аудиту основних засобів та нематеріальних активів - встановити дотримання підприємством вимог щодо обліку та відображення в первинних документах та фінансовій звітності інформації стосовно основних засобів та нематеріальних активів згідно вимог Міжнародних стандартів аудиту, а також П(с)БО 7 «Основні засоби», П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» та чинного законодавства. Аудит основних засобів та нематеріальних активів повинен сприяти ефективній роботі, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку. Аудит основних засобів та нематеріальних активів є актуальним напрямком аудиторської перевірки підприємств різноманітних галузей народного господарства у зв’язку з тим, що саме необоротні активи забезпечують та обслуговують виробничий процес на підприємствах України, від їх правильного обліку та використання залежить стан виробничих потужностей підприємства, які задіяні у виробництві продукції, залежить попит на неї на ринку, її якість та завоювання цією продукцією певної частини ринку. Аудит нематеріальних активів – це цілісний процес аудиторської перевірки, що може здійснюватися в різних формах: у формі внутрішнього або зовнішнього аудиту, обов’язкового або ініціативного, первинного або узгодженого тощо. Об’єкти аудиту основних засобів та нематеріальних активів досить багатогранні, до них належать здійснювані господарські процеси, які в сукупності складають господарську діяльність суб’єкта, що перевіряється; це документально зафіксована інформація про наявність і рух засобів підприємства та джерел їх формування. Під час аудиторської перевірки аудиторами, при перевірці основних засобів та нематеріальних активів, можуть використовуватися наступні методи аудиту:

1) Методичні  прийоми проведення аудиту: фактична та документальна перевірка, підтвердження, обстеження, перевірка механічної точності, спеціальна перевірка;

2) Методичні  прийоми організації: суцільний, вибірковий, аналітичний, комбінований.

В цій  роботі будуть розглянуті наступні питання: теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності; загальні принципи організації аудиту; методика аудиту основних засобів та нематеріальних активів підприємства; оцінка стану внутрішньогосподарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ  ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Облік основних засобів на підприємстві

Методологічні основи формування в  бухгалтерському обліку інформації про основні засоби підприємств  всіх форм власності (крім бюджетних  установ) і розкриття цієї інформації в фінансовій звітності регламентуються  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 7 "Основні засоби" (далі - П(С)БО 7)6. Відповідно з П(С)БО 7 в основних засобах підприємство повинно обліковувати матеріальні активи, які утримуються:

а) з метою їх використання в  процесі виробництва робіт, послуг (продукції) чи постачання товарів;

б) для здійснення адміністративних, збутових і соціально-культурних функцій;

в) з метою передачі в оренду іншим особам тощо.

Очікуваний термін використання (експлуатації) таких активів більше одного року (365 днів) або операційного циклу, якщо він довший за рік.

Критерії визнання основних засобів  аналогічні критеріям визнання, які  застосовуються для всіх активів. В  П(С)БО 7 вони приведені в п.6 і в п.4, в яких наведено визначення основних засобів. Окрім цього, в П(С)БО 7 і інших інформаційних джерелах7, зокрема в Посібнику з бухгалтерського обліку (ІВТСІ)8, прописано ряд інших термінів, теоретичних аспектів і вимог щодо організації ведення обліку основних засобів в новій системі бухгалтерського обліку. До них належать: об'єкт та одиниця обліку основних засобів, строк корисного використання, відображення на рахунках бухгалтерського обліку власних, орендованих та інших основних засобів і вимоги щодо їх інвентаризації.

Для підприємств особливо актуальним є питання здійснення правильної класифікації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів у відповідності до вимог п.5.1-5.3 П(С)БО 7.

До 1 липня 2000 р. класифікація основних засобів в бухгалтерському обліку співпадала з класифікацією основних фондів, що застосовувалась в податкових цілях . Після зазначеної дати ситуація змінилася докорінно і тепер це дві різних класифікації, кожна з яких побудована на своїх принципах.

Методологічні зміни обліку основних засобів згідно П(С)БО 7 торкнулися всіх стадій обліку основних засобів підприємств: надходження (п.п.7-13), перебування на балансі (в експлуатації) - п.п.14-15, 16-20, амортизація - 22-30, 31-32 та вибуття (п.п. 33-35). Методологія відображення операцій з основними засобами на стадії надходження на баланс залежить від розрахункових умов і мети їх придбання або отримання (за грошові кошти, в обмін на подібні активи, безоплатне отримання чи внесок засновників в статутну діяльність тощо). Формування первісної вартості об'єктів основних засобів відбувається на стадії їх надходження, а протягом терміну експлуатації ця вартість може змінюватися (зменшуватися, збільшуватися (капіталізуватися) тощо. Розглянемо деякі особливості відображення в обліку підприємствами надходження основних засобів шляхом:

• отримання основних засобів у рахунок внесків до статутного капіталу;
• безоплатного отримання від інших юридичних осіб (державних підприємств, господарських товариств, бюджетних установ тощо);
• придбання малоцінних необоротних матеріальних активів.

Облік основних засобів, отриманих як внесок до статутного капіталу

Перед тим, як відобразити в бухгалтерському  обліку (поставити на баланс) об'єкт основних засобів, отриманий як внески засновника15 до статутного капіталу підприємства, його слід оцінити згідно з вимогами абзацу 2 п.10 П(С)БО 7, де зазначається, що "Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість". Як вказано в додатку до П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств", справедлива вартість основних засобів може прирівнюватись:

• по землі і будівлях - до ринкової вартості;
• по машинах та устаткуванню - до ринкової вартості. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки;
• по інших основних засобах - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки.

Ринкова вартість активу на момент оприбуткування його на баланс визначається вивченням  ринкових цін на аналогічні об'єкти з тим же рівнем зношення і з тим же рівнем готовності до експлуатації.

При відображенні операцій надходження (зарахування на баланс) основних засобів (необоротних активів), які отримуються  підприємством по рішенню засновника (уповноваженого органу, органу місцевого самоврядування) як внески до статутного капіталу спеціалістами пропонується застосовувати рахунки 10 і 40. Однак, існує протиріччя, бо така кореспонденція не передбачена Інструкцією №291. Тому, слід вважати, що на даному етапі реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні це питання нормативно не врегульоване16. Наступна питання: які процедури слід здійснити і яким записом відображати надходження основних засобів, які знаходяться в експлуатації інших підприємств на момент передачі? Далі ще виникає запитання стосовно використання рахунку 15 "Капітальні інвестиції". За Інструкцією17 № 291 рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначено для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Тобто, можна зробити висновок, що отримання основних засобів в статутний капітал, які вилучаються органами місцевого самоврядування у діючих підприємств - це отримання об'єктів, готових до експлуатації, які слід відображати по рахунку 10 "Основні засоби", а отримання об'єктів в тому стані, в якому вони ще не є придатними до експлуатації, - це отримання капітальних інвестицій, які слід відображати по рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

При цьому, усі понесені підприємством реєстраційні (та інші подібні) витрати хоча і можуть називатися витратами, пов'язаними з таким надходженням, але не є такими, що формують первісну вартість отриманого таким чином об'єкту. Це поточні витрати звітного періоду, а не капітальні інвестиції в основні засоби.

 

 

 

1.2. Облік нематеріальних активів  підприємства

 

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття  інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій  та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».

Пунктом 4 зазначеного Положення  визначено, що нематеріальний актив  — немонетарний актив, який не має  матеріальної форми, може бути ідентифікований (відділений від підприємства) і  утримується підприємством з  метою використання протягом періоду  більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Отже, відмітними особливостями  нематеріальних активів є:

• відсутність матеріальної форми;
• використання протягом тривалого часу;
• здатність приносити економічну вигоду підприємству.

Придбаний або одержаний  нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує вірогідність одержання майбутніх економічних  вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена. 
 Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 «Нематеріальні активи» за первинною вартістю, яка визначається за об'єктами:

• придбаних за плату — виходячи з фактичної ціни (вартості) їх придбання (крім одержаних торгових знижок), мита, непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням і доведенням до стану, придатного до використання за призначенням. Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первинної вартості нематеріальних активів, придбаних за рахунок кредиту банка;
• внесених засновниками до статутного капіталу підприємства — в сумі, узгодженій сторонами (справедливій вартості);
• одержаних безоплатно від інших юридичних осіб — за справедливою вартістю;
• придбаних у результаті обміну одного нематеріального активу на інший нематеріальний актив — за залишковою вартістю переданого об'єкта. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю одержаного в обмін нематеріального активу є його справедлива вартість з віднесенням різниці на фінансові результати (витрати) звітного періоду;
• придбаних у результаті обміну нематеріального актива на інший об'єкт — за справедливою вартістю переданого нематеріального активу, збільшеною (зменшеною) на суму грошових коштів, переданих (отриманих) під час обміну;
• одержаних у результаті об'єднання підприємств — за їх справедливою вартістю.

При цьому згідно з Положенням (стандартом) № 19 «Об'єднання підприємств» під справедливою вартістю розуміють суму, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між заінтересованими і незалежними сторонами.