Формування прибутку підприємства

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….4

 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Прибуток підприємства: сутність та характеристика ……………..…6

1.2. Структура та класифікація прибутку підприємства……...…………10

 2. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ, РОЗПОДІЛУ ТА ВИКОРИСТАННЯ           ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Формування прибутку підприємства.…………………………..……16

2.2. Розподіл прибутку підприємства ………………………………...…..19

2.3. Використання прибутку підприємства………………………...…….22

3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА…………………….29

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..….38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….41

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ще з сивих давен і до сьогодні найважливішим показником оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства і основною метою підприємницької діяльності, одним із основних критеріїв ефективності виробництва є прибуток.

Напевно найпростіше  визначення прибутку можна знайти на сайті найвідомішої електронної  енциклопедії «Вікіпедії», де написано, що:             « Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати». І одразу ж стає зрозуміло, що важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде в кінцевому підсумку залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан.

Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка  від звичайної діяльності, яка  залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, покращення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.

Головним складовим  елементом виручки є виручка  від реалізації, а саме та її частина, яка залишається після вирахування  матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням кожного господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Таким чином, актуальність теми дослідження полягає в необхідності глибокого вивчення одного з ключових елементів діяльності будь-якого підприємства - формування, використання та розподіл прибутку підприємства.

Тему курсової роботи в своїх працях досліджували Н.А. Іщенко,    М.М. Бердар, Н.І. Верхоглядова, О.В. Шебаніна, М.М. Павлишенко,                   С.Ф. Покропивний А. М. Поддєрьогін та інші науковці та економісти. 

Об'єктом дослідження  курсової роботи є механізм формування, розподілу та використання прибутку підприємства.

Предметом дослідження  курсової роботи є прибуток підприємства та напрями його оптимізації.

Метою курсової роботи є теоретичне узагальнення основ формування та використання прибутку підприємства, розробка практичних рекомендацій щодо його оптимізації.

Метою роботи зумовлено  виконання таких завдань:

• дослідити теоретичні основи прибутку підприємства;
• охарактеризувати структуру і види прибутку;
• дослідити механізм формування, розподілу та використання прибутку підприємства;
• охарактеризувати чинники підвищення ефективності діяльності підприємства, дослідити шляхи оптимізації прибутку підприємства.

Методи дослідження. Для  розв'язування поставлених завдань  використано такі методи наукового  дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Інформаційну базу курсової роботи становлять наукові праці українських та зарубіжних економічних фахівців та науковців, книги по цьому предмету, нормативно-правові акти вітчизняного законодавства, статистичні дані та інші джерела.

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1  Прибуток підприємства: сутність та характеристика.

 

В економічній  енциклопедії подається наступне визначення прибутку: «прибуток – перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво і продаж цих товарів; узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; визначається як різниця між виторгом від реалізації продукту господарської діяльності і сумою витрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому вираженні» [22, с. 608].

Різні економічні школи в різні історичні періоди по-різному трактували сутність, джерела формування та форми прибутку підприємства:

- згідно меркантилістської теорії, прибуток створюється в невиробничій сфері, а його джерелом є зовнішня торгівля;

- представники класичної англійської школи (в особливості А. Сміт) доводили, що прибуток є відрахуванням з продукту праці найманого робітника, або як породження капіталу.

Проте в даних теоріях не було розкрито джерела та матеріальний змісту прибутку.

Погляди на прибуток у сучасній західній економічній літературі зводяться до таких положень:

1. Прибуток - винагорода власника підприємства за надані ним фактори виробництва, тобто прибуток - це дохід від факторів виробництва;

2. Прибуток - це винагорода за ризиковану підприємницьку діяльність і технічні удосконалення;

3. Прибуток - це монопольний дохід, породжений монопольним становищем товаровиробника;

4. Прибуток - це винагорода за ризик, невизначеність [3, с. 176].

Рівень прибутку на капітал тим вищий, чим більший ризик його застосування. Названі концепції хоча й характеризують з певних позицій сутність прибутку, проте в них практично не розглядаються механізм утворення прибутку та його соціально-економічні аспекти. Більше того, деякі економісти, в більшості представники західних економічних шкіл, заперечують його експлуататорський характер. Однобічність у підходах до проблеми, що досліджується, значною мірою подолана К. Марксом. Взявши за основу трудову теорію вартості, К. Маркс зробив філософський загальнонауковий висновок, що прибуток є перетвореною формою додаткової вартості, яка створена додатковою працею найманих робітників. Чому прибуток є перетвореною формою додаткової вартості? По-перше, для підприємця вартість товару постає у формі витрат виробництва, в яких згладжена різниця між постійним і змінним капіталом, і тому на поверхні господарської діяльності додаткова вартість набуває форми прибутку. По-друге, прибуток, як і додаткова вартість, створюється у сфері виробництва. По-трете, джерелом прибутку, як і додаткової вартості є додаткова наймана праця. По-четверте, прибуток є не лише створеною, а й реалізованою додатковою вартістю. По-п’яте, місцем реалізації прибутку є сфера обігу.

Найяскравіше маскування додаткової вартості у прибутку та кількісна розбіжність між ними виявляється у нормі прибутку. Вона визначається відношенням додаткової вартості до всього авансованого капіталу, вираженим у відсотках. Норма прибутку свідчить, на скільки відсотків зріс авансований капітал, тобто є досить точним критерієм ефективності використання авансованого капіталу. Норма прибутку завжди менша, ніж норма додаткової вартості. Норма прибутку виражає ступінь ефективності вкладання усього капіталу, норма додаткової вартості показує ступінь експлуатації найманої праці. Конкуренція змушує ринкових суб’єктів домагатися не тільки максимального зростання норми прибутку, а й максимізації обсягу прибутку на вкладений капітал: обсяг прибутку є абсолютною величиною прибутку. Це дозволяє зробити висновок про, що обсяг прибутку прямо залежить від величини авансованого капіталу і величини норми прибутку. На норму і обсяг прибутку впливають такі фактори: норма додаткової вартості; органічна будова капіталу; швидкість обороту; економія на постійному капіталі. Фактори, що впливають на норму прибутку, діють несинхронно в усіх галузях і підприємствах економіки. Тому рівновеликі витрати капіталу в різних галузях та на різних підприємствах дають різні показники норми прибутку.

Економічна  роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

- прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

- прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

– прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Прибуток виконує наступні функції: [9, с. 301-303]:

• Оцінювальна - ефект використання основних ресурсів підприємства;
• Стимулююча - функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу;
• Господарського розрахунку - доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв;
• Розподільча - функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів;
• Індикативна (інформаційна) - функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.
• Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

Економічна сутність прибутку чітко проявляється в її функціях, які полягають у тому, що прибуток:

1) узагальнює результати  господарсько-фінансової діяльності  і є вимірником ефективності  використання усіх видів ресурсів;

2) забезпечує формування  доходної частини бюджету підприємства, регіону і країни;

3) є джерелом винагороди  власників капіталу, інвестованого в діяльність підприємства, і преміювання працівників;

4) виступає внутрішнім  джерелом інвестування розвитку діяльності підприємств;

5) створює привабливість  і надійність для внутрішніх  і зовнішніх інвесторів (кредиторів).

Прибуток –  це грошове вираження основної частини грошових нагромаджень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності.  Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості [4].

До прибутку підприємства існує макро- і мікроінтерес.

Макроінтерес полягає в тому, що держава і регіон зацікавлені в тому, щоб підприємства одержували прибуток, оскільки частина його через податки та обов'язкові платежі надходить до відповідних бюджетів, а мікроінтерес виявляється в зацікавленості самого підприємства, його власників, кредиторів і працівників в одержанні такої величини прибутку, яка забезпечить умови для самофінансування підприємства, стимулювання праці та винагороди власників капіталу. З цими інтересами пов'язаний процес розподілу прибутку.

В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, яка необхідна споживачу, зниження витрат на виробництво. При розвитку конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але і задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна добитися найбільшого приросту вартості, створює стимули для інвестування в ці сфери. Свою роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в спрямуванні коштів,  організації виробництва і збуту продукції. Ось чому вирішення завдання щодо організації обліку та формування фінансових результатів, розподілу та використання прибутку для підприємств з різною формою власності є актуальною та загальною задачею на всіх рівнях ієрархії управління [13].

 

1.2. Структура та класифікація прибутку підприємства.

 

Науковці виділяють два підходи до визначення видів прибутку: основні види прибутку та інші [2]. До основних видів прибутку відносять:

• Загальний прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);
• Валовий прибуток - прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Інші види прибутків:

1. За характером відбиття в обліку виділяють бухгалтерський і економічний прибуток підприємства:
• Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 «Прибуток нерозподілений» (збитки відповідно на рахунку 442 «Непокриті збитки»).
• Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньою альтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.
2. За характером діяльності підприємства розділяють прибуток від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій:
• Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі.
• Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.
3. За основними видами господарських операцій підприємства виділяють прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій:
• Прибуток від реалізації продукції - товарів, робіт, послуг - є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «валовий прибуток». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання з основної виробничо-збутової діяльності підприємства.