Формування прибутку підприємства

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в  ході п’ятого етапу обгрунтування  стратегій управління прибутком, має  передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного  обсягу виробництва із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов’язані з розв’занням  завдань управління валовим доходом  та поточними витратами торговельного  підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг  отримання прибутку необхідно порівняти  з його цільовим розміром. Якщо відповідність  досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев’ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації. Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку [21, с. 123-127].

Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

• нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
• розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;
• впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) цродукції (тобто її собівартість);
• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;
• зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;
• вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

На кожному підприємстві повинні передбачатися планові  заходи по збільшенню прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру [15, с. 93-96]: 

• нарощення обсягів виробництва і реалізації товарів; 
• здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх

працівників;

• зменшення витрат на виробництво продукції;
• кваліфікованого здійснення цінової політики, оскільки на ринку діють

переважно вільні (договірні) ціни;

• грамотної побудови договірних відносин з постачальниками,

посередниками, покупцями;

• покращення системи маркетингу на підприємстві, тобто виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому потрібно згрупувати свою продукцію за ознакою рентабельності і зосередити увагу на тій продукції, яка є високорентабельною;
• удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а

низькорентабельну зняти з виробництва;

• організації виробничого процесу таким чином, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;
• постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;
• збільшення випуску продукції;
• полі<spa