Дія кримінального закону в часі, просторі та по колу осіб

Визначення характеру впливу на організм потерпілої особи лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин, вживання яких могло привести її до безпорадного стану, потребує спеціальних  знань. Тому у таких та в інших  подібних випадках слід призначати відповідну експертизу.

6. Повторним є зґвалтування чи  насильницьке задоволення статевої  пристрасті неприродним способом, якщо кожному з них відповідно  передувало вчинення цією ж  особою такого ж злочину. Зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила  будь-який із злочинів, передбачених  статтями 153 - 155 КК, а так само насильницьке  задоволення статевої пристрасті  неприродним способом, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-який  із злочинів, передбачених статтею  152 або статтею 154 цього Кодексу,  є спеціальним видом повторності  та окремою кваліфікуючою ознакою  цих злочинів. Для визнання злочину  повторним не мають значення  стадії вчинених винною особою  злочинів, вчинення їх одноособово  чи у співучасті, наявність чи  відсутність факту засудження  винної особи за раніше вчинений  злочин (злочини).

Ознака повторності відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за раніше вчинений злочин було погашено чи знято у  встановленому законом порядку, або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення  до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

Відповідно до вимог статті 33 КК при вчиненні двох або більше зґвалтувань  чи насильницьких задоволень статевої пристрасті неприродним способом, відповідальність за які передбачена різними частинами  статті 152 або статті 153 цього Кодексу, дії винної особи належить кваліфікувати  за сукупністю вчинених злочинів. Це правило  застосовується і тоді, коли перший злочин було вчинено без обтяжуючих обставин, а другий кваліфікується за частиною другою статті 152 чи частиною другою статті 153 КК лише за ознакою  його повторності. Таким же чином  слід кваліфікувати і дії винної особи, якщо вчинені нею злочини  мали різні стадії, а також коли один із злочинів вона вчинила одноособово  чи як виконавець (співвиконавець), а  при вчиненні іншого була організатором, підбурювачем або пособником.

Зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним  способом, вчинене без обтяжуючих обставин, а потім повторне їх вчинення за наявності ознак частини третьої  чи частини четвертої статті 152 або  частини третьої статті 153 КК повинні  кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених частиною першою статті 152 чи частиною першою статті 153 КК та відповідно частиною третьою чи частиною четвертою  статті 152 або частиною третьою статті 153 цього Кодексу. У таких випадках кваліфікація дій винної особи за частиною другою цих статей за кваліфікуючою  ознакою повторності не потрібна. Проте ця ознака має бути зазначена  у постанові про притягнення  особи як обвинуваченого, обвинувальному висновку та у вироку.

7. Зґвалтування або насильницьке  задоволення статевої пристрасті  неприродним способом не може  вважатися вчиненим повторно, якщо  винна особа, діючи з єдиним  злочинним наміром, без перерви  або без значної перерви у  часі, вчинила два чи більше  насильницьких природних статевих  актів або два чи більше  актів насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним  способом з однією й тією  ж потерпілою особою, тобто за  наявності ознак продовжуваного  злочину.

У разі вчинення насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом, а потім зґвалтування чи навпаки  щодо однієї й тієї ж потерпілої особи, ці злочини кваліфікуються самостійно, причому останній злочин кваліфікується з урахуванням спеціальної повторності.

8. Згідно з частиною другою  статті 27 Кримінально-процесуального  кодексу України (далі - КПК) справи  про злочини, передбачені частиною  першою статті 152 КК, порушуються  не інакше як за скаргою  потерпілої особи. Тому при  вчиненні двох зґвалтувань без  кваліфікуючих ознак приводом  до порушення справи за частиною  другою статті 152 КК є подача  скарги особою, потерпілою від  першого злочину, або подача  скарг обома потерпілими особами.  Якщо особа, потерпіла від першого  злочину, не порушувала питання  про притягнення винної особи  до кримінальної відповідальності  і справу на підставі частини  третьої статті 27 КПК не порушено  прокурором, то наступне вчинення  цією ж особою зґвалтування  іншої особи не може розцінюватись  як повторний злочин. У такому  випадку за наявності скарги  про порушення справи лише  потерпілої особи від другого  зґвалтування дії винної особи  мають кваліфікуватися за частиною  першою статті 152 КК.

Вирішуючи питання про перекваліфікацію дій винної особи з частин другої, третьої або четвертої на частину  першу статті 152 КК при відсутності  у справі скарги потерпілої особи, суд  повинен з'ясувати у неї або  її законного представника, чи вимагають  вони притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за зґвалтування. Якщо таке питання виникне при оцінці обставин справи у нарадчій кімнаті, суд повинен поновити судове слідство. Скарга потерпілої особи або її законного  представника подається письмово або  усно, але усна їх скарга обов'язково заноситься до протоколу судового засідання. Якщо від цих осіб не надійде письмової  чи усної скарги про притягнення  підсудного до кримінальної відповідальності, у відповідних випадках суд закриває справу або постановляє виправдувальний  вирок.

9. Злочин, передбачений статтею  152 чи статтею 153 КК, визнається  вчиненим групою осіб, якщо у  ньому брали участь декілька (два  або більше) виконавців (співвиконавців), тобто співучасників, ознаки яких  зазначені у частині другій  статті 27 КК. При цьому виконавці  (співвиконавці) діють узгоджено,  з єдиним умислом і кожен  з них безпосередньо виконує  діяння, що утворюють повністю  чи частково об'єктивну сторону  складу злочину. Для визнання  зґвалтування або насильницького  задоволення статевої пристрасті  неприродним способом вчиненими  групою осіб не вимагається  попередньої змови між виконавцями  (співвиконавцями) цих злочинів. Злочинна діяльність одного виконавця  може приєднуватися до діяльності  іншого (інших) і в ході вчинення  злочину, але до його закінчення  або припинення.

Дії особи, яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий акт  чи задоволення статевої пристрасті неприродним способом, але безпосередньо  застосовувала фізичне насильство, погрожувала його застосуванням  чи довела потерпілу особу до безпорадного стану шляхом уведення в її організм проти її волі наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин з метою зґвалтування її чи вчинення щодо неї насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом іншою особою, повинні розглядатися як співвиконавство у цьому злочині. Дії таких співвиконавців визнаються вчиненими групою осіб і кваліфікуються без посилання на статтю 27 КК.

Дії особи, яка, сприяючи виконавцю (виконавцям) злочину у вчиненні насильницького статевих зносин чи насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом, застосовувала насильство до особи, яка намагалася перешкодити вчиненню злочину, надала приміщення для вчинення злочину тощо, необхідно кваліфікувати  як пособництво в зґвалтуванні або  насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом за частиною п'ятою статті 27 КК і відповідною  частиною статті 152 КК чи статті 153 КК.

Якщо винні особи діяли узгоджено  та одночасно щодо кількох потерпілих осіб, хоча кожна з них мала на меті і зґвалтувала одну потерпілу  особу, дії кожної із таких осіб належить розглядати як зґвалтування, вчинене  групою осіб. Такий підхід має застосовуватись  і у разі вчинення узгоджених дій, направлених на насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним способом щодо декількох потерпілих осіб.

Згідно зі статтею 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна  участь декількох суб'єктів злочину  у вчиненні умисного злочину. Тому у  разі, коли із групи осіб, які вчинили  зґвалтування або насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним способом, лише одна особа є суб'єктом злочину, а решта осіб внаслідок неосудності  або у зв'язку з недосягненням  віку, з якого може наставати кримінальна  відповідальність, чи з інших підстав  не можуть бути суб'єктами злочину, дії  винної особи, яка за таких обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину  групою осіб.

10. Неповнолітніми потерпілими  від зґвалтування або насильницького  задоволення статевої пристрасті  неприродним способом слід вважати  осіб віком від 14 до 18 років,  малолітніми - осіб, яким на момент  злочину не виповнилося 14 років.

Кримінальна відповідальність за вчинення зґвалтування неповнолітньої чи малолітньої  особи або насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом щодо такої особи настає лише за умови, якщо винна особа усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що вчиняє такі дії щодо неповнолітньої або малолітньої особи, а так  само, коли вона повинна була і могла  це усвідомлювати. При цьому суд  повинен враховувати не тільки показання  підсудного, а й потерпілої особи, ретельно перевіряти їх відповідність  усім конкретним обставинам справи. При  вирішенні цього питання враховується вся сукупність обставин справи, зокрема, зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство винної особи  з нею, володіння винною особою відповідною  інформацією. Неповнолітній або  малолітній вік потерпілої особи  не може бути підставою для кваліфікації вказаних дій за частиною третьою  чи четвертою статті 152 КК або частиною другою чи третьою статті 153 КК, якщо буде доведено, що винна особа сумлінно помилялася щодо фактичного віку потерпілої особи.

11. Особливо тяжкими наслідками, передбаченими частиною четвертою  статті 152 та частиною третьою  статті 153 КК, можуть бути визнані,  зокрема, смерть або самогубство  потерпілої особи, втрата нею  будь-якого органу чи втрата  органом його функцій, психічна  хвороба або інший розлад здоров'я,  поєднаний зі стійкою втратою  працездатності не менше ніж  на одну третину, непоправне  знівечення обличчя, переривання  вагітності чи втрата репродуктивної  функції, а так само зараження  вірусом імунодефіциту людини  чи іншої невиліковної інфекційної  хвороби, що є небезпечною для  життя людини, які сталися внаслідок  зґвалтування або насильницького  задоволення статевої пристрасті  неприродним способом.

Відповідальність за спричинення  особливо тяжких наслідків настає як тоді, коли винна особа передбачала  можливість їх настання, так і тоді, коли вона хоча і не передбачала, але  повинна була і могла передбачити  настання таких наслідків.

У разі, коли при зґвалтуванні або  насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом чи замаху на ці злочини смерть потерпілої особи настала внаслідок її власних  дій (наприклад, вона вистрибнула з  транспортного засобу під час  руху й отримала ушкодження, від  яких настала смерть), дії винного  охоплюються частиною четвертою  статті 152 або частиною третьою статті 153 КК і додаткової кваліфікації за статтею 119 цього Кодексу не потребують.

Зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним  способом чи замах на ці злочини, поєднані з умисним заподіянням потерпілій особі тілесного ушкодження, визнаного  тяжким лише за ознакою небезпечності  для життя на момент його заподіяння, не можуть вважатися такими, що спричинили особливо тяжкі наслідки. Такі дії  підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 152 або 153 і відповідними частинами статті 121 КК.

Не є особливо тяжкими наслідками при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним  способом свідоме поставлення потерпілої особи в небезпеку зараження  вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної  хвороби, якщо зараження не настало. Такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статті 152 або статті 153 КК та частиною першою статті 130 КК.

Не становить особливо тяжких наслідків  зґвалтування вагітність потерпілої, а також втрата нею незайманості (дефлорація).

12. Заподіяння при вчиненні зґвалтування  або насильницького задоволенні  статевої пристрасті неприродним  способом тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої  особи, необхідно вважати діянням,  яке спричинило особливо тяжкі  наслідки. Таке діяння кваліфікується  за частиною четвертою статті 152 або частиною третьою статті 153 КК за цією кваліфікуючою  ознакою і додаткової кваліфікації  за частиною другою статті 121 КК  не потребує.

У разі, коли зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним  способом було поєднано з умисним  вбивством потерпілої особи, яке  мало місце в процесі вчинення зазначених злочинів чи одразу ж після  них, такі дії слід кваліфікувати  за сукупністю злочинів, передбачених пунктом 10 частини другої статті 115 та частиною четвертою статті 152 чи частиною третьою статті 153 КК, як такі, що спричинили особливо тяжкі наслідки.

Якщо умисне вбивство потерпілої особи  було вчинено через деякий час  після її зґвалтування чи насильницького задоволення щодо неї статевої пристрасті неприродним способом з метою  приховати ці злочини, дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статті 152 або статті 153 та пунктом 9 частини другої статті 115 КК.

13. Зґвалтування вважається закінченим  злочином з моменту початку  статевих зносин, при цьому не  має значення, чи закінчила винна  особа статевий акт у фізіологічному  розумінні. Насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним  способом вважається закінченим  злочином з початку здійснення  дій сексуального характеру, спрямованих  на задоволення статевої пристрасті  неприродним способом.