Дія кримінального закону в часі, просторі та по колу осіб

30. Відповідно до вимог статей 23 і 232 КПК судам необхідно з'ясовувати  причини й умови, що сприяли  вчиненню вбивств чи заподіянню  тілесних ушкоджень, реагувати  окремими ухвалами (постановами)  на недоліки в запобіганні  протиправній поведінці осіб  та невжиття передбачених законом  заходів за заявами громадян  про факти посягання на їх  життя та здоров'я.

13. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Пленум Верховного Суду України про судову практику у справах про статеві злочини

Витяг з Кримінального кодексу  України:

Стаття 152. Зґвалтування

1. Зґвалтування, тобто статеві зносини  із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або  з використанням безпорадного  стану потерпілої особи, -

карається позбавленням волі на строк  від трьох до п'яти років.

2. Зґвалтування, вчинене повторно  або особою, яка раніше вчинила  будь-який із злочинів, передбачених  статтями 153-155 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк  від п'яти до десяти років.

3. Зґвалтування, вчинене групою  осіб, або зґвалтування неповнолітньої  чи неповнолітнього -карається  позбавленням волі на строк  від семи до дванадцяти років.

4. Зґвалтування, що спричинило особливо  тяжкі наслідки, а також зґвалтування  малолітньої чи малолітнього -

карається позбавленням волі на строк  від десяти до п'ятнадцяти років. { Стаття 152 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2295-VI ( 2295-17 ) від 01.06.2010 }

Коментар до статті:

1. Основний безпосередній об'єкт  злочину - статева свобода чи  статева недоторканість особи.  Додатковим об'єктом виступає  нормальний фізичний і психічний  розвиток неповнолітнього (за  наявності відповідного потерпілого)  та здоров'я особи (у разі  зґвалтування, поєднаного з фізичним  насильством).

Під статевою свободою слід розуміти право психічно і фізично здорової особи, яка досягла шлюбного віку, самостійно обирати собі партнера для  статевих зносин і не допускати у  сфері статевого спілкування  будь-якого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у  статеві контакти з особою, яка, в  силу певних обставин, не є носієм статевої свободи (перебуває у безпорадному стані, є малолітньою тощо), всупереч її справжньому волевиявленню або  ігноруючи його.

2. Потерпілою від злочину може  бути особа як жіночої, так  і чоловічої статі.

Вказівка на чоловіка як на потерпілого  від зґвалтування є істотною новелою  порівняно з КК 1960 р., яка викликана  прагненням забезпечити рівний кримінально-правовий захист осіб будь-якої статі у сфері  сексуального життя. При цьому про  наявність природних статевих зносин (див. п. 3 цього коментарю), а отже, і про наявність зґвалтування чоловіка жінкою є підстави говорити лише у випадках сексуального збудження  чоловіка і виникнення стану ерекції  його статевого члена під впливом  тактильної, слухової, зорової, нюхової  або смакової стимуляції.

Стаття 152 не містить обмеження  у тому плані, що зґвалтуванням визнаються лише позашлюбні статеві зносини. Тому потерпілою від цього злочину  може бути й особа, яка перебуває  з винним в офіційно зареєстрованому  або фактичному шлюбі. Віктимна (провокуюча) поведінка потерпілого кримінальну відповідальність за ст. 152 не виключає, однак може враховуватись при призначенні покарання.

На кваліфікацію діяння за ст. 152 не впливає моральний аспект характеристики потерпілої особи (наприклад, вона веде безладне статеве життя), наявність  попередніх статевих зносин з тим, хто  притягується до відповідальності за її зґвалтування, а також досягнення нею шлюбного віку або статевої зрілості.

3. З об'єктивної сторони зґвалтування  полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 1) застосуванням  фізичного насильства; 2) погрозою  його застосування (воля потерпілої  особи придушується) або 3) використанням  безпорадного стану потерпілої  особи (її воля ігнорується).

Під статевими зносинами у ст. 152 слід розуміти природний (гетеросексуальний) статевий акт. Йдеться про коїтус - сполучення чоловічих і жіночих  статевих органів (введення ерегованого  статевого члена чоловіка у піхву  жінки), яке може викликати вагітність. Злочин є закінченим з моменту  початку статевого акту всупереч волі потерпілої особи. При цьому  не вимагається обов'язкової дефлорації (порушення цілісності дівочої пліви), еякуляції (закінчення статевого акту у фізіологічному розумінні) та досягнення оргазму. Для встановлення факту  наявності природного статевого  акту призначається судово-медична  експертиза.

Інші форми задоволення статевої пристрасті, крім статевого акту у  природній формі, складу зґвалтування не утворюють і за наявності для  цього підстав кваліфікуються за ст. 153 або деякими іншими статтями Особливої частини КК. Наприклад, ст. 153 має застосовуватись у випадках поєднаного з насильством або  використанням безпорадного стану  потерпілої введення статевого члена  чоловіка у піхву жінки шляхом фіксації члена до предмета продовженої  форми або шляхом здавлювання  члена біля кореня.

Перелік способів, за наявності хоча б одного з яких статеві зносини  між особами жіночої і чоловічої  статі визнаються зґвалтуванням, є  вичерпним. Тому не є кримінально  караними настирливі пропозиції особі  вчинити з нею природний статевий акт, якщо вони не поєднуються з жодним із таких способів. Дії того, хто  домігся згоди особи на статевий акт не за допомогою фізичного  чи психічного насильства або використання безпорадного стану, а шляхом обману чи зловживання довірою (освідчення у коханні, обіцянка укласти шлюб, у т. ч. зроблена в урочистій обстановці і з повідомленням про це родичам, подача заяви до відділу РАГС, обіцянка згодом сплатити за сексуальну послугу  тощо), не містять складу цього злочину. Вважається, що кримінальний закон  може і повинен захистити особу  від посягань на її статеву свободу  або статеву недоторканість, однак  він не здатен відгородити людину від наслідків її власної легковажності  і недбалості у питаннях особистого життя.

Фізичне насильство при зґвалтуванні може полягати у нанесенні удару, побоїв, пов'язаному із безпосереднім  впливом на тіло потерпілого позбавленні  або обмеженні особистої волі, заподіянні тілесних ушкоджень різного  ступеня тяжкості тощо і спрямовується  на те, щоб учинити з потерпілою особою природний статевий акт, подолати здійснюваний або очікуваний з її боку фізичний опір, пов'язаний з небажанням вступити у статевий контакт. Для інкримінування ст. 152 потрібно встановити, що вказане небажання було більш-менш чітко вираженим, явним, адже відмова на словах, навіть певна фізична протидія не завжди свідчать про дійсне небажання особи вступити у такий контакт. Скажімо, чоловік може сприймати таку поведінки жінки як кокетство, загравання (елемент сексуальної гри) або прояв сором'язливості. У подібних випадках характер, інтенсивність і цілеспрямованість насильницьких дій мають ставати предметом ретельного розгляду. Якщо статеві зносини відбуваються за згодою сторін, однак у процесі їх один із партнерів (будучи, наприклад, схильним до мазохізму) застосовує до іншого фізичне насильство, кваліфікація за ст. 152 виключається. Відсутнє зґвалтування й у разі, коли суб'єкт застосовує фізичне насильство з помсти за відмову потерпілої особи вступити з ним у статеві зносини. У таких випадках посягання на тілесну недоторканість треба розглядати як злочин проти життя або здоров'я особи.

Нанесення під час зґвалтування або замаху на нього удару, побоїв, заподіяння легких тілесних ушкоджень  повністю охоплюється ч. 1 ст. 152. Заподіяння вказаної шкоди здоров'ю є складовою  частиною об'єктивної сторони насильницького зґвалтування. Зґвалтування, поєднане із катуванням потерпілої особи, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами  статей 152 і 127. У разі поєднання зґвалтування із заподіянням потерпілій особі  умисного середньої тяжкості тілесного  ушкодження, дії винного треба  кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами  статей 152 і 122.

Заподіяння під час зґвалтування, з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи, тілесних ушкоджень  її родичам чи іншим близьким особам слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 152 і відповідними нормами КК про відповідальність за злочини проти здоров'я особи, оскільки у такому випадку умисел винного був направлений не тільки на вчинення зґвалтування потерпілої особи, а й на заподіяння шкоди  здоров'ю іншої особи.

Поняттям фізичного насильства при зґвалтуванні охоплюється і  посягання на внутрішні органи тіла людини - застосування без згоди  потерпілої особи з метою викликати  її безпорадний стан наркотичних  засобів, психотропних, отруйних або  сильнодіючих речовин (наприклад, клофеліну  у поєднанні з міцними спиртними  напоями). Для визнання зґвалтування вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи внаслідок  дії на її організм зазначених речовин  не має значення, привів винний потерпілу  особу до такого стану або вона знаходилась у безпорадному стані  незалежно від його дій. Для встановлення у даному разі факту перебування  особи у безпорадному стані, з'ясування характеру впливу на організм людини певних засобів і речовин має  призначатись судово-медична експертиза. Якщо введення в організм потерпілої особи вказаних вище засобів і  речовин з метою зґвалтування відбулося без її згоди (під впливом  обману або із застосуванням до неї  фізичного чи психічного насильства) і після цього було вчинено  природний статевий акт, дії винного  слід кваліфікувати як зґвалтування, вчинене із застосуванням насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Поєднання цих двох способів вчинення злочину має відображатись у процесуальних документах. У разі, коли психотропні, сильнодіючі або інші речовини чи засоби вживались особою добровільно, за власною волею, а згодом безпорадний стан був використаний винним для вчинення статевих зносин, його дії треба розглядати як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Така ж кримінально-правова оцінка повинна даватись у випадках, коли намір вчинити зґвалтування виник у винного вже після того, як потерпіла особа під впливом насильства або обману з боку винного вжила зазначені речовини або засоби і опинилась у безпорадному стані. При цьому результативне фізичне насильство має додатково кваліфікуватись як відповідний злочин проти здоров'я особи.

Погроза як спосіб вчинення зґвалтування - це залякування потерпілої особи  застосуванням фізичного насильства за допомогою висловлювань, жестів, інших дій (наприклад, демонстрацією  зброї або предметів, що імітують зброю). У будь-якому разі погроза  повинна сприйматись як реальна, тобто у потерпілої особи має  скластись враження, що, якщо вона протидіятиме ґвалтівникові і не виконає його вимог, цю погрозу буде негайно реалізовано. Про сприйняття погрози як реальної може свідчити, зокрема, сама обстановка, в якій опинилась потерпіла особа (оточення її групою осіб, безлюдне місце, нічний час тощо). При цьому для  визнання психічного насильства способом злочину, передбаченого ст. 152, не має  значення, чи мав ґвалтівник насправді  намір і фактичну можливість реалізувати  висловлену ним погрозу.

Адресатом погрози може бути не лише потерпіла, а й інші особи, наприклад, її близькі родичі (зокрема діти, батьки). Важливо лише, щоб психічне насильство, будучи погрозою негайної фізичної розправи, мало за мету зламати  волю саме потерпілої особи.

Погроза вчинити вбивство потерпілої або інших осіб, заявлена з метою  вчинити насильницький статевий акт, охоплюється ч. 1 ст. 152 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує. Але  якщо погроза вбивством мала місце  після вчинення зґвалтування (наприклад, її метою було примушування потерпілої особи не заявляти про вчинене  у правоохоронні органи), дії винного  кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених статтями 152 і 129. Якщо винному  вдалося отримати згоду на природний  статевий акт за допомогою погрози  вчинити вбивство потерпілої особи  у майбутньому, такі дії слід кваліфікувати  не за ст. 152 (адже погроза не носить безпосередній характер, вимагає  для своєї реалізації певного  часу, а тому не ставить особу  у безвихідне становище), а за наявності  підстав за ст. 129.

У ст. 152 КК 2001 р. (на відміну від ст. 117 КК 1960 р.) конкретизовано зміст погрози  як способу зґвалтування - це тільки погроза застосування фізичного  насильства. Примушування жінки або  чоловіка до вступу в статеві зносини, поєднане з погрозою заподіяння не фізичної, а іншої шкоди (наприклад, погрозою розголошення відомостей, що ганьблять їх або їх близьких родичів, погрозою знищення, пошкодження або вилучення їх майна), не утворює складу зґвалтування і за наявності підстав може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 154.

Зґвалтування визнається вчиненим з використанням безпорадного стану  потерпілої особи у тих випадках, коли вона за своїм фізичним або  психічним станом не може усвідомлювати  характеру і значення вчинюваних з нею дій (психічна безпорадність) або, усвідомлюючи це, не може чинити опір ґвалтівникові (фізична безпорадність). Поняттям безпорадного стану не охоплюється  вкрай несприятливе майнове становище  особи, потреба у засобах до існування  тощо. Примушування до вступу у статевий зв'язок особою, від якого жінка  або чоловік залежать матеріально, за наявності до цього підстав  потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 154.

Причинами фізичної безпорадності  потерпілої особи виступають, зокрема, її фізичні вади (наприклад, параліч  кінцівок, сліпота), малолітній або, навпаки, похилий вік, тяжке захворювання, яке не є психічним, сильне сп'яніння, знаходження тіла потерпілої особи  у такому положенні, в якому вона позбавлена фізичної можливості чинити опір ґвалтівникові. Психічна безпорадність, за наявності якої воля потерпілої особи на вступ у статеві зносини  взагалі відсутня або є неповноцінною, може бути викликана, скажімо, психічною  хворобою, малолітнім віком, перебуванням у стані гіпнозу, непритомним  станом, застосуванням сильнодіючих або інших речовин.

Для інкримінування ст. 152 потрібно, щоб  винний, вступаючи у статеві зносини  з потерпілою особою, усвідомлював (достовірно знав або припускав), що вона перебуває у безпорадному стані. Наприклад, у деяких психічно хворих періодично спостерігається стан посиленої  сексуальності, перебуваючи в якому  вони можуть виступати ініціаторами статевих зносин. Якщо чоловік, не знаючи про психічне захворювання жінки, сприймає її згоду на природний статевий акт  як дійсне волевиявлення, його відповідальність за ст. 152 виключається. Словосполучення "використання безпорадного стану" означає цілеспрямовану, свідому  діяльність винної особи, а тому має  виключати необережну форму вини щодо цієї ознаки злочину.

Стан сп'яніння може бути визнаний безпорадним станом лише у разі, коли внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або токсичних  речовин особа не усвідомлювала  оточуючу обстановку і не розуміла значення вчинюваних із нею дій або  була позбавлена фізичної можливості протидіяти ґвалтівникові. Даючи кримінально-правову  оцінку вчиненому у таких ситуаціях, варто мати на увазі те, що згода  на спільне вживання алкоголю чи інших  речовин, на знаходження в інтимній обстановці, яка сприяє фізичному  зближенню, ще не свідчить про згоду  на статеві зносини.

Юридична оцінка природного статевого  акту з малолітньою особою за умови  її згоди на це залежить від того, чи усвідомлювала вона характер і  значення вчинюваних з нею дій. Сам  по собі малолітній вік особи не завжди свідчить про наявність безпорадного стану як ознаки зґвалтування. Питання  про наявність або відсутність  цього стану та кваліфікацію дій  винного за статтями 152 або 155 необхідно  вирішувати у кожному конкретному  випадку з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку і виховання малолітньої особи, ступеня її обізнаності та інформованості у питаннях статевого життя.

За спрямованістю умислу замах  на зґвалтування, за якого винна  особа діє з метою вчинення природного статевого акту і саме для цього застосовує фізичне  і психічне насильство, потрібно відмежовувати  від суміжних злочинів, передбачених зокрема статтями 121, 122, 125, 153, 156. Засуджуючи особу за замах на зґвалтування, суд повинен вказати у вироку конкретні причини, не залежні від  волі винного, які перешкодили йому довести злочин до кінця (наприклад, неподоланий опір потерпілої особи, втручання сторонніх, фізіологічні чинники).