Дія кримінального закону в часі, просторі та по колу осіб

При ексцесі виконавця, тобто коли один із співучасників вийшов за межі домовленості щодо обсягу злочинних  дій і вчинив більш тяжкий або  інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні  ушкодження позбавив його життя), за цей  злочин повинен відповідати лише його виконавець, а інші особи - за злочини, вчинені ними в межах домовленості.

4. Особа, яка добровільно відмовилась  від убивства потерпілого або  заподіяння шкоди його здоров'ю,  підлягає кримінальній відповідальності  лише за умови, що фактично  вчинене нею діяння містить  склад іншого злочину. У цьому  разі інші співучасники злочину  відповідно до ч. 1 ст. 31 КК несуть  відповідальність за готування  до того злочину або замах  на той злочин, від вчинення  якого добровільно відмовився  виконавець.

Якщо ж відмова мала місце  вже після вчинення дій, які особа  вважала за необхідне виконати для  доведення злочину до кінця, але  його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити. При цьому  треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з  прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно  небезпечні наслідки і бажає їх настання).

5. Умисне позбавлення життя двох  або більше осіб кваліфікується  за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови,  що їх убивство охоплювалось  єдиним умислом винного. Для  такої кваліфікації не має  значення, яким мотивом керувався  винний і чи був він однаковим  при позбавленні життя кожного  з потерпілих. Якщо ці мотиви  передбачені як кваліфікуючі  ознаки, дії винного додатково  кваліфікуються і за відповідними  пунктами ч. 2 ст. 115 КК.

Наявність розриву в часі при  реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для  кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК не має.

6. Під убивством малолітньої  дитини (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК) розуміється  умисне позбавлення життя особи,  якій не виповнилося 14 років.  Ця кваліфікуюча ознака наявна  тоді, коли винний достовірно  знав, що потерпілий є малолітнім, або припускав це, або за обставинами  справи повинен був і міг  це усвідомлювати.

Умисне вбивство жінки, яка перебувала у стані вагітності, за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК кваліфікується за умови, що винний завідомо знав про такий стан потерпілої.

7. Відповідальність за умисне  вбивство заручника (п. 3 ч. 2 ст. 115 КК) настає за умови, що потерпілий  був заручником (тобто, особою, яка  була захоплена чи трималася  з метою спонукати її родичів,  державну або іншу установу, підприємство  чи організацію, фізичну або  службову особу до вчинення  чи утримання від вчинення  будь-якої дії як умови звільнення) і винна особа це усвідомлювала.

Дії кваліфікуються як умисне вбивство заручника незалежно від того, чи була винна особа причетною  до вчинення злочину, передбаченого  ст. 147 КК. Разом з тим, мотив такого вбивства повинен мати зв'язок із даним  злочином (це можуть бути бажання спонукати  зазначених у ст. 147 КК осіб, установу, підприємство, організацію до вчинення чи утримання від вчинення певних дій, помста за невиконання висунутих  вимог, прагнення приховати захоплення чи тримання заручника або інший  злочин, вчинений під час їх здійснення, тощо).

Дії особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 147 КК, і умисно вбила заручника, мають кваліфікуватися за ч. 2 цієї статті за ознакою спричинення тяжких наслідків і за п. 3 ч. 2 ст. 115 КК.

8. Умисне вбивство визнається  вчиненим з особливою жорстокістю  (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо винний, позбавляючи  потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості  тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням  вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних  речовин, отрути, яка завдає нестерпного  болю, тощо), психічних чи моральних  (шляхом зганьблення честі, приниження  гідності, заподіяння тяжких душевних  переживань, глумління тощо) страждань,  а також, якщо воно було поєднане  із глумлінням над трупом або  вчинювалося в присутності близьких  потерпілому осіб і винний  усвідомлював, що такими діями  завдає останнім особливих психічних  чи моральних страждань.

Не можна кваліфікувати умисне вбивство за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на тій підставі, що винна особа в подальшому з  метою приховання цього злочину  знищила або розчленувала труп.

Умисне вбивство, вчинене у стані  сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), або матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), або при перевищенні  меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для  затримання злочинця (ст. 118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості.

9. Як учинене способом, небезпечним  для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), умисне вбивство кваліфікується  за умови, що винний, здійснюючи  умисел на позбавлення життя  певної особи, усвідомлював, що  застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя  не тільки цієї особи, а й  інших людей. При цьому небезпека  для життя інших людей має  бути реальною.

У разі, коли винний, позбавляючи життя  певну особу, помилково вважав, то робить це таким способом, який є  небезпечним для життя потерпілого  та інших людей, у той час як той фактично небезпечним не був, вчинене належить кваліфікувати  як замах на вчинення злочину, передбаченого  п. 5 ч. 2 ст. 115 КК.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому  небезпечним для життя багатьох осіб способом, позбавлено життя й  іншу особу (інших осіб), злочин кваліфікується за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст. 115 КК, а якщо заподіяно шкоду її (їх) здоров'ю, - за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК та відповідними статтями цього Кодексу, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень.

10. За п. 6 ч. 2 ст. 115 КК як учинене  з корисливих мотивів умисне  вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя  потерпілого, бажав одержати у  зв'язку з цим матеріальні блага  для себе або інших осіб (заволодіти  грошима, коштовностями, цінними  паперами, майном тощо), одержати  чи зберегти певні майнові  права, уникнути матеріальних  витрат чи обов'язків (одержати  спадщину, позбавитися боргу, звільнитися  від платежу тощо) або досягти  іншої матеріальної вигоди. При  цьому не має значення, чи одержав  винний ту вигоду, яку бажав  одержати внаслідок убивства, а  також коли виник корисливий  мотив - до початку чи під  час вчинення цього злочину.

Як учинене з корисливих мотивів  слід кваліфікувати й умисне вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини в певних корисливих цілях (для трансплантації, незаконної торгівлі тощо).

У разі вчинення умисного вбивства під  час розбійного нападу, вимагання, незаконного  заволодіння транспортним засобом, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачена  відповідальність за злочинне заволодіння  майном (ч. 4 ст. 187, 4 ст. 189, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 289 КК).

Якщо умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з них мотивів, кваліфікація його дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК виключається.

11. Як умисне вбивство з хуліганських  мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дії  винного кваліфікуються, коли він  позбавляє іншу особу життя  внаслідок явної неповаги до  суспільства, нехтування загальнолюдськими  правилами співжиття і нормами  моралі, а так само без будь-якої  причини з використанням малозначного  приводу.

Якщо крім убивства з хуліганських мотивів винний вчинив ще й інші хуліганські дії, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене кваліфікується за п. 7 ч. 2 ст. 115 і за відповідною частиною ст. 296 КК.

Не можна кваліфікувати як вчинене  з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з  ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

12. Відповідальність за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК за умисне вбивство особи  чи її близького родича у  зв'язку з виконанням цією особою  службового або громадського  обов'язку настає, якщо злочин  вчинено з метою не допустити  чи перепинити правомірну діяльність  потерпілого у зв'язку з виконанням  ним зазначеного обов'язку, змінити  характер останньої, а так само  з мотивів помсти за неї  незалежно від часу, що минув  з моменту виконання потерпілим  своїх обов'язків до вбивства.

Виконання службового обов'язку - це діяльність особи, яка входить до кола її повноважень, а громадського обов'язку - здійснення спеціально покладених на особу громадських  повноважень чи вчинення інших дій  в інтересах суспільства або  окремих громадян (наприклад, перепинення  правопорушення, повідомлення органів  влади про злочин або про готування  до нього).

Близькі родичі в розумінні п. 8 ч. 2 ст. 115 КК - це батьки, один із подружжя, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки (п. 11 ст. 32 Кримінально-процесуального кодексу України; далі - КПК).

Хуліганство й наступне вбивство особи, яка перепиняла ці дії, належить кваліфікувати  за відповідною частиною ст. 296 і  п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного  органу чи його близьких родичів, члена  громадського формування з охорони  громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів, захисника  чи представника особи або їх близьких родичів, начальника військової служби чи іншої особи, яка виконує обов'язки з військової служби, представника іноземної держави або іншої  особи, яка має міжнародний захист, за наявності відповідних підстав  належить кваліфікувати тільки за статтями 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК. Разом  з тим, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені  за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково  кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті.

13. За п. 9 ч. 2 ст. 115 КК настає відповідальність  за умисне вбивство з метою  приховати інший злочин або  полегшити його вчинення.

Для кваліфікації умисного вбивства як такого, що вчинене з метою  приховати інший злочин, не має  значення, чи був винний причетним  до злочину, який приховується. Якщо він  вчинив умисне вбивство з метою приховати  раніше вчинений ним злочин, його дії  кваліфікуються за тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за приховуваний злочин, та за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК.

Дії винного, який вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин іншої  особи, додатково кваліфікувати  ще й за ст. 396 КК не потрібно. Якщо вбивство з метою приховання злочину, вчиненого  іншою особою, було заздалегідь обіцяне, відповідальність настає за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і за пособництво в тому злочині, який приховувався.

Дії винного кваліфікуються як умисне вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину незалежно від  того, був цей злочин вчинений чи ні.

14. Умисне вбивство тягне відповідальність  за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК, якщо воно було  поєднане зі зґвалтуванням потерпілої  особи або насильницьким задоволенням  із нею статевої пристрасті  неприродним способом, тобто мало  місце в процесі вчинення зазначених  злочинів чи одразу ж після  нього. При цьому злочинні дії  кваліфікуються і за ч. 4 ст. 152 чи ч. 3 ст. 153 КК або ще й за  відповідною частиною ст. 15 КК.

Умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть із трупом також  тягне відповідальність за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК.

У випадках, коли особу було умисно вбито через певний час після  її зґвалтування чи насильницького задоволення  з нею статевої пристрасті неприродним  способом з метою їх приховання, дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 152 або ст. 153 та п. 9 ч. 2 ст. 115 КК.

15. Умисне вбивство, вчинене на  замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК), - це умисне  позбавлення життя потерпілого,  здійснене особою (виконавцем) за  дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму  наказу, розпорядження, а також  угоди, відповідно до якої виконавець  зобов'язується позбавити потерпілого  життя, а замовник - вчинити в  інтересах виконавця певні дії  матеріального чи нематеріального  характеру або ж не вчинювати  їх.

Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно  від того, коли були вчинені обіцяні  виконавцеві дії - до чи після вбивства, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні.

До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві  винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо. Під  діями нематеріального характеру  розуміються будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства.

У випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання  від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального  характеру (тобто з корисливих мотивів), дії виконавця кваліфікуються за пунктами 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Замовник умисного вбивства залежно  від конкретних обставин справи повинен  визнаватись або підбурювачем, або  організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною  частиною ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п. 6 - якщо виконавець позбавив особу  життя з метою одержання вигод  матеріального характеру, за п. 12 - коли вбивство було замовлено групі осіб). Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене  на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті.

Якщо замовник, який не є співвиконавцем убивства, керувався корисливими, а  виконавець - іншими мотивами, дії замовника  кваліфікуються за відповідною частиною ст. 27, пунктами 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК.