Дія кримінального закону в часі, просторі та по колу осіб

Умисне вбивство ч. 4 ст. 152 не охоплюється. Дії особи, яка в процесі зґвалтування чи замаху на цей злочин або відразу  після нього вчинила умисне вбивство потерпілої особи, кваліфікуються за п. 10 ч. 2 ст. 115 (вбивство, поєднане зі зґвалтуванням) і, відповідно, ст. 15 і ч. 1 ст. 152 або  ч. 1 ст. 152 (за відсутності кваліфікуючих  ознак зґвалтування). У цьому разі смерть потерпілої особи не може розглядатись як прояв особливо тяжких наслідків  зґвалтування, оскільки у протилежному випадку умисне спричинення смерті потерпілому буде двічі інкриміноване  винному. Крім цього, злочин, передбачений ч. 4 ст. 152, немає підстав вважати  різновидом умисного вбивства.

Якщо з метою приховати зґвалтування чи замах на цей злочин було вчинено  умисне вбивство потерпілої особи через  деякий час після вчинення зазначеного  злочину (за наявності розриву в  часі), дії винного слід кваліфікувати  за відповідною частиною ст. 152 або  статтями 15 і 152 та за п. 9 ч. 2 ст. 115 (вбивство з метою приховати інший злочин).

Примушування особи до зайняття проституцією із застосуванням насильства, яке набуло вигляду зґвалтування або насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом, потребує кваліфікації за відповідними частинами статей 303, 152, 153.

* * *

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (ст. 27).

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу  статевих станів у бюро судово-медичної експертизи. Затверджені наказом  Міністерства охорони здоров'я України N 6 від 17 січня 1995 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 7 лютого 2003 р. "Про  судову практику у справах про  злочини проти життя та здоров'я  особи" (пункти 14, 26).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 5 від 30 травня 2008 р. "Про  судову практику у справах про  злочини проти статевої свободи  та статевої недоторканості особи".

Ухвала колегії суддів Судової  палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 липня 2007 р. у справі Ф. і С.

 

 

 

 Стаття 153. Насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним  способом

1. Задоволення статевої пристрасті  неприродним способом із застосуванням  фізичного насильства, погрози його  застосування або з використанням  безпорадного стану потерпілої  особи -

карається позбавленням волі на строк  до п'яти років.

2. Те саме діяння, вчинене повторно  або групою осіб, або особою, яка  раніше вчинила будь-який із  злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також  вчинене щодо неповнолітньої  чи неповнолітнього, -

карається позбавленням волі на строк  від трьох до семи років.

3. Те саме діяння, вчинене щодо  малолітньої чи малолітнього, або  якщо воно спричинило особливо  тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк  від десяти до п'ятнадцяти років. { Стаття 153 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2276-IV ( 2276-15 ) від 21.12.2004, N 2295-VI ( 2295-17 ) від 01.06.2010 }

 

 Стаття 154. Примушування до вступу  в статевий зв'язок

1. Примушування жінки чи чоловіка  до вступу в статевий зв'язок  природним або неприродним способом  особою, від якої жінка чи чоловік  матеріально або службово залежні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або  арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, поєднані з  погрозою знищення, пошкодження  або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких  родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких  родичів, -

караються арештом на строк до шести  місяців або обмеженням волі на строк  до трьох років.

 

 Стаття 155. Статеві зносини з  особою, яка не досягла статевої  зрілості

1. Статеві зносини з особою, яка  не досягла статевої зрілості, -

караються обмеженням волі на строк  до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. { Абзац  другий частини першої статті 155 в  редакції Закону N 600-VI ( 600-17 ) від 25.09.2008 }

2. Ті самі дії, вчинені батьком,  матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном  чи піклувальником, особою, на яку  покладено обов'язки щодо виховання  потерпілого або піклування про  нього, або якщо вони спричинили  безплідність чи інші тяжкі  наслідки, -

караються позбавленням волі на строк  від п'яти до восьми років з  позбавленням права обіймати певні  посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або  без такого. { Частина друга статті 155 в редакції Закону N 600-VI ( 600-17 ) від 25.09.2008 }

 

 Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

1. Вчинення розпусних дій щодо  особи, яка не досягла шістнадцятирічного  віку, -

караються обмеженням волі на строк  до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. { Абзац  другий частини першої статті 156 в  редакції Закону N 600-VI ( 600-17 ) від 25.09.2008 }

2. Ті самі дії, вчинені щодо  малолітньої особи або батьком,  матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном  чи піклувальником, особою, на яку  покладено обов'язки щодо виховання  потерпілого або піклування про  нього, -

караються позбавленням волі на строк  від п'яти до восьми років з  позбавленням права обіймати певні  посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або  без такого. { Частина друга статті 156 в редакції Закону N 600-VI ( 600-17 ) від 25.09.2008 }

Доречно відмітити ключові моменти  судової практики, зокрема згідно Постанови Пленуму ВСУ Про  судову практику у справах про  злочини проти статевої свободи  та статевої недоторканості особи від 30 травня 2008 року N 5, а саме:

Узагальнення судової практики у справах про злочини проти  статевої свободи та статевої недоторканості особи свідчить, що при розгляді справ цієї категорії суди в основному  правильно застосовують чинне законодавство, проте ще мають місце й недоліки.

З метою однакового та правильного  застосування судами законодавства  про відповідальність за злочини  проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, запобігання  виникненню судових помилок при  розгляді таких справ Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам  такі роз'яснення:

1. За змістом статті 152 Кримінального  кодексу України (далі - КК) зґвалтуванням  слід розуміти природні статеві  зносини між особами різної  статі всупереч або з ігноруванням  волі потерпілої особи із застосуванням  фізичного насильства, погрози його  застосування або з використанням  безпорадного стану потерпілої  особи.

Перелік неправомірних дій, якими  обумовлюється факт зґвалтування, є  вичерпним. Тому дії особи, яка домоглася  згоди особи протилежної статі  на статеві зносини в інший  спосіб, наприклад, шляхом настирливих  пропозицій вступити у статеві зносини  або шляхом обману чи зловживання  довірою (освідчення у коханні, завідомо неправдива обіцянка укласти шлюб, сплатити за сексуальну послугу тощо) не можуть кваліфікуватись за статтею 152 КК.

Потерпілою особою від зґвалтування може бути особа як жіночої, так і  чоловічої статі, незалежно від  її поведінки до вчинення злочину, способу  життя, попередніх стосунків із суб'єктом  злочину, зокрема перебування з  ним у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім'єю тощо.

2. Насильницьке задоволення статевої  пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК) виключає природний  статевий акт і може полягати  у вчиненні акту мужолозтва, лесбійства, а також в інших діях сексуального  характеру, спрямованих на задоволення  статевої пристрасті суб'єкта  злочину (чоловіка або жінки)  неприродним способом, із застосуванням  фізичного насильства, погрозою  його застосування або з використанням  безпорадного стану потерпілої  особи.

Насильницьке уведення в отвори тіла потерпілої особи різних предметів (палиці, пляшки тощо) може кваліфікуватися  за відповідною частиною статті 153 КК тільки за умови, якщо умисел винної особи  був направлений на задоволення  у такий спосіб статевої пристрасті неприродним способом. У разі відсутності  такого умислу ці дії за наявності  передбачених кримінальним законом  ознак мають кваліфікуватися  за відповідними статтями КК, якими  передбачено відповідальність за злочини  проти життя та здоров'я особи, або ж як хуліганство тощо.

3. Фізичним насильством, передбаченим  диспозиціями статей 152, 153 КК, слід  вважати умисний зовнішній негативний  вплив на організм потерпілої  особи або на її фізичну  свободу, вчинений з метою подолання  чи попередження опору потерпілої  особи або приведення її у  безпорадний стан. Такий вплив  може виражатись у нанесенні  ударів, побоїв, заподіянні тілесних  ушкоджень, здавлюванні дихальних  шляхів, триманні рук або ніг,  обмеженні або позбавленні особистої волі, уведенні в організм потерпілої особи проти її волі наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин тощо.

Заподіяння потерпілій особі при  зґвалтуванні або насильницькому задоволенні  статевої пристрасті неприродним способом чи замаху на ці злочини умисного легкого  тілесного ушкодження охоплюється  відповідною частиною статті 152 або  статті 153 КК і додаткової кваліфікації за статтею 125 КК не потребує, оскільки заподіяння шкоди здоров'ю у таких  межах охоплюється диспозицією  закону про відповідальність за зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. У  разі поєднання насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом із заподіянням потерпілій особі  умисного середньої тяжкості тілесного  ушкодження дії винної особи необхідно  кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною статті 122 КК та відповідною частиною статті 152 або статті 153 КК.

Зґвалтування (стаття 152 КК) та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним  способом (стаття 153 КК) слід визнавати  вчиненим із застосуванням фізичного  насильства і тоді, коли таке насильство застосовувалося не до самої потерпілої особи, а з метою подолання  чи попередження її опору до іншої  людини, доля якої їй не байдужа (родича, близької особи).

Заподіяння в ході зґвалтування або насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи тілесних ушкоджень її родичам чи близьким їй особам, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтею 152 або  статтею 153 КК та відповідними статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я особи, оскільки у такому разі умисел суб'єкта злочину направлений не тільки на вчинення зґвалтування потерпілої особи  або насильницького задоволення  щодо неї статевої пристрасті неприродним  способом, а й на заподіяння шкоди  здоров'ю іншій особі (іншим особам).

4. Погрозою застосування фізичного  насильства як способу подолання  чи попередження опору потерпілої  особи слід вважати залякування  її застосуванням такого насильства  до неї і (або) до іншої  людини, доля якої потерпілій  не байдужа (родича, близької особи), яке може полягати у висловлюваннях, жестах, демонструванні зброї або  предметів, що можуть бути використані  для нанесення тілесних ушкоджень,  предметів, що імітують зброю,  які потерпіла особа сприймає  за справжню зброю, чи інших  діях.

Погроза застосування фізичного насильства повинна сприйматися потерпілою особою як реальна, тобто у неї  має скластись враження, що у разі, якщо вона протидіятиме винній особі  або не виконає її вимог, цю погрозу  буде реалізовано. Судам слід мати на увазі, що така погроза може сприйматися  потерпілою особою як реальна, виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася (оточення групою осіб, глухе і безлюдне місце, нічний час, зухвале, грубе і  настирливе домагання вступити в  статеві зносини чи задовольнити статеву пристрасть неприродним  способом тощо).

Інші види погроз, зміст яких не передбачав застосування фізичного  насильства до потерпілої особи чи іншої людини (наприклад, погроза  знищити або пошкодити майно  потерпілої особи чи її родичів, розголосити  відомості, що ганьблять їх честь  і гідність), не дають підстав  розглядати вчинені з використанням  таких погроз статеві зносини  чи дії сексуального характеру як зґвалтування або насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним способом.

Погроза вчинити вбивство, висловлена з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні  статевої пристрасті неприродним способом охоплюється диспозиціями статей 152, 153 КК і не вимагає додаткової кваліфікації за статтею 129 КК.

Якщо погроза вбивством була висловлена після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним  способом, наприклад, з метою, щоб  потерпіла особа не повідомила про  вчинене щодо неї, дії винної особи  за умови, зазначеної у диспозиції частини  першої статті 129 КК, підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною цієї статті та відповідною частиною статті 152 або  статті 153 КК.

5. Стан потерпілої особи слід  визнавати безпорадним, коли вона  внаслідок малолітнього чи похилого  віку, фізичних вад, розладу психічної  діяльності, хворобливого або непритомного  стану, або з інших причин  не могла розуміти характеру  та значення вчинюваних з нею  дій або не могла чинити  опір. При цьому необхідно, щоб  винна особа, яка вчиняє зґвалтування  чи насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним  способом, усвідомлювала (достовірно  знала чи припускала), що потерпіла  особа перебуває саме у такому  стані.

Вирішуючи питання про те, чи є  стан потерпілої особи безпорадним  внаслідок алкогольного, наркотичного сп'яніння або дії на її організм отруйних, токсичних та інших сильнодіючих речовин, судам слід виходити з того, що безпорадним у цих випадках можна визнати лише такий стан, який позбавляв потерпілу особу  можливості розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій або чинити винній особі опір. При цьому не має значення, чи винна особа привела  потерпілу особу у такий стан (наприклад, дала наркотик, снодійне, напоїла  алкогольними напоями тощо), чи остання  перебувала у безпорадному стані  незалежно від дій винної особи. Якщо потерпілу особу доведено до безпорадного стану з метою зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом шляхом уведення проти її волі в її організм алкоголю, наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, слід вважати ці злочини вчиненими  із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи.