Дія кримінального закону в часі, просторі та по колу осіб

Наявність розриву в часі при  реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для  кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 не має.

У разі умисного вбивства при вчиненні злочинів, в яких кваліфікуючою ознакою  є загибель людей (зокрема ч. 3 ст. 110, ч. 3 ст. 161, ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 260, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 378, ч. 3 ст. 399), дії  винного слід кваліфікувати за частинами 1 або 2 ст. 115 та за статтею КК, яка  передбачає відповідальність за злочин, де кваліфікуючою ознакою є загибель людей.

Умисне вбивство двох або більше осіб з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи утворює  склад геноциду і залежно від  обставин справи кваліфікується за ч. 1 ст. 442 або як замах на цей злочин.

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного  перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли смерть заподіюється дитині, якій на момент позбавлення  її життя не виповнилося 14 років, або  жінка завідомо для винного справді  перебувала у стані вагітності. Вбивство дитини, яку винний помилково вважав малолітньою, або вбивство жінки, яку  винний помилково вважав вагітною, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і п. 2 ч. 2 ст. 115 та, залежно від обставин справи, за відповідною частиною (пунктом  ч. 2) ст. 115.

Як умисне вбивство заручника (п. 3 ч. 2 ст. 115) належить кваліфікувати умисне вбивство особи, яка була захоплена  чи трималася з метою спонукати  її родичів, державу або іншу установу, підприємство чи організацію, фізичну  або службову особу до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення цієї особи. Як умисне вбивство заручника кваліфікуються такі дії винного незалежно від  того чи є він співучасником захоплення заручника (ст. 147), хоча мотив такого вбивства повинен мати зв'язок з  цим злочином. Наприклад, бажання  спонукати родичів затриманого, державну або іншу установу, підприємство чи організацію, фізичну або службову особу до вчинення або утримання  від вчинення будь-якої дії як умови  звільнення заручника, помста за невиконання  висунутих вимог, прагнення приховати  захоплення заручника тощо.

У разі вчинення винним захоплення заручника  і його умисного вбивства, вчинене  належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - ч. 2 ст. 147 і п. 3 ч. 2 ст. 115.

За п. 3 ч. 2 ст. 115 кваліфікується також  вбивство викраденої людини (про поняття  викрадення людини див. коментар до ст. 146).

При кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою  жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115) слід мати на увазі, що законом особлива жорстокість  пов'язується зі способом позбавлення  людини життя та іншими обставинами, які свідчать про виявлення винним особливої жорстокості.

Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, усвідомлював, що завдає йому особливих  фізичних страждань шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т. ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали  потерпілому особливих страждань.

Особлива жорстокість може виявлятися у завданні потерпілому, при умисному позбавленні його життя, психічних  чи моральних страждань - зганьблення  честі, приниження гідності, заподіяння душевних переживань, глумління тощо.

Умисне вбивство слід також вважати  вчиненим з особливою жорстокістю, якщо воно супроводжувалось глумлінням над трупом, а так само в присутності  близьких потерпілому осіб, і винний усвідомлював, що такими діями спричиняє  їм особливі страждання. Але знищення або розтин трупа з метою приховання вбивства не можуть вважатися вбивством  з особливою жорстокістю.

Умисне вбивство, вчинене в стані  сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, або матір'ю своєї новонародженої дитини, або при перевищенні меж  необхідної чи уявної оборони, або у  разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, хоча б  його було вчинено з ознаками особливої  жорстокості шляхом спричинення  великої кількості тілесних ушкоджень або в присутності близьких потерпілому осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за статтями 116, 117 або 118.

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли винний, здійснюючи умисел на позбавлення  життя певної особи, усвідомлював, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний  для життя не тільки однієї людини, а й інших людей. При цьому  небезпека для життя інших  людей має бути реальною. У випадку, коли при умисному вбивстві людини заподіяно тілесні ушкодження також  іншим особам, дії винного слід кваліфікувати за п. 5 ч. 2 ст. 115 та відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому  способом, небезпечним для життя  багатьох осіб, позбавлено життя й  іншу особу (інших осіб), вчинене  слід кваліфікувати за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст. 115.

За наявності обставин, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, помилково вважав, що застосовує спосіб, який є небезпечним для життя  багатьох осіб, тоді

як цей спосіб фактично не був  таким, має місце замах на умисне вбивство, передбачене п. 5 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) має місце у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим  матеріальні блага для себе або  інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. Вилучення з корисливих мотивів  органа чи тканини людини шляхом примушування або обману, що завідомо для суб'єкта злочину заподіяло смерть потерпілому, слід кваліфікувати, залежно від  обставин справи, за відповідними частинами  ст. 143 та п. 6 ч. 2 ст. 115.

Для наявності даного складу умисного вбивства не має значення, чи досяг  винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув. Час виникнення корисливого  мотиву (до початку чи під час  позбавлення життя потерпілого) на кваліфікацію вчиненого як умисного вбивства з корисливих мотивів не впливає. У випадках, коли умисел на заволодіння майном виник у винного  після вбивства, вчиненого з інших  мотивів, його дії не можна кваліфікувати  за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, а, залежно від  обставин, слід кваліфікувати за відповідною  частиною ст. 115 та за ст. 185 чи 186. Сукупність злочинів матиме місце і в тому випадку, коли винний вчиняє умисне вбивство під час нападу або зразу ж  після нього з метою заволодіння  або утримання майна. За таких  обставин вчинене слід кваліфікувати  як умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) та розбій (ч. 4 ст. 187). Умисне вбивство, поєднане з вимаганням, належить кваліфікувати за п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 189. Так само за сукупністю злочинів кваліфікується вчинення умисного вбивства з метою заволодіння предметами, відповідальність за заволодіння якими  передбачена спеціальними нормами (зокрема, статтями 262, 308, 312, 313). Дії підбурювача  умисного вбивства з корисливих мотивів необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115 незалежно від того, чи були його особисті мотиви щодо позбавлення життя потерпілого корисливими. Незаконне заволодіння особою транспортним засобом, поєднане з позбавленням життя потерпілого, слід кваліфікувати залежно від спрямованості її умислу та мотивації дій. За наявності корисливих мотивів вчинене потребує кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 289.

Умисним вбивством з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115) є умисне вбивство, вчинене на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими  правилами співжиття і нормами  моралі, а так само умисне вбивство без будь-якої причини чи з використанням  малозначного приводу. За наявності  реальної сукупності умисного вбивства з хуліганських мотивів і хуліганства  вчинене слід кваліфікувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 та за відповідною частиною ст. 296. Коли під час хуліганства  заподіяно смерть потерпілого з  необережності, дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 та за ст. 119. Умисне вбивство в  сварці чи бійці, які розпочав сам  потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли  на ґрунті особистих відносин, хоча при цьому і було порушено громадський  порядок, не можна кваліфікувати  як вчинене з хуліганських мотивів.

Умисне вбивство особи чи її близького  родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115) має місце  тоді, коли позбавлення життя потерпілого  здійснюється з метою не допустити  чи припинити його правомірну діяльність у зв'язку з виконанням ним свого  службового або громадського обов'язку, змінити характер такої діяльності або із помсти за неї. Під виконанням службового обов'язку розуміють діяльність особи, що входить у коло її повноважень, а громадського обов'язку - здійснення спеціально покладених на особу громадських  повноважень чи інших дій в  інтересах суспільства або окремих  громадян (зокрема, припинення правопорушення, повідомлення органам влади про  вчинений злочин або готування до нього). Час, що пройшов з моменту  виконання потерпілим свого службового чи громадського обов'язку, не впливає  на кваліфікацію цього діяння за п. 8 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство громадянина, який вживав заходів щодо припинення хуліганства, слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115, і додаткової кваліфікації за п. 7 ч. 2 ст. 115 воно не потребує. Хуліганство  і наступне вбивство особи, яка вживала  заходів щодо припинення хуліганства, залежно від обставин справи, слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 і п. 8 ч. 2 ст. 115 або ст. 348.

До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні  брати і сестри, дід, баба, онуки.

Умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча (у зв'язку з їх державною  чи громадською діяльністю), працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону  або військовослужбовця (у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку), судді, народного засідателя чи присяжного чи їхніх близьких родичів (у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя), захисника чи представника особи чи їхніх близьких родичів (у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги), представника іноземної держави (з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень) підлягає кваліфікації, відповідно, за статтями 112, 348, 379, 400, 443. Однак, коли умисне вбивство або замах на вбивство зазначених осіб вчинене за наявності інших обтяжуючих обставин, вказаних в ч. 2 ст. 115, вчинене кваліфікується ще й за відповідним пунктом цієї статті.

Умисне вбивство з метою приховати  інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115) має місце  за наявності в діях винної особи, спрямованих на позбавлення життя  іншої особи, зазначеної мети. При  цьому для наявності складу умисного вбивства з метою приховати інший  злочин не має значення, намагався  приховати винний закінчений злочин, готування до злочину чи замах  на злочин. Не має також значення, чи був винний причетним до злочину, який приховується. Потерпілим при  такому вбивстві може бути будь-яка  особа, яка володіє певною інформацією  про вчинений злочин і ця обставина  відома винному.

Якщо винний особисто вчинив інший  злочин та умисне вбивство з метою  його приховання, його дії слід кваліфікувати  за п. 9 ч. 2 ст. 115 та за статтею КК, яка  передбачає відповідальність за інший  вчинений ним злочин. При цьому  на кваліфікацію вчиненого не впливає  роль, яку виконував винний при  вчиненні іншого злочину,- був його організатором, підбурювачем чи пособником. Коли винний вчинив умисне вбивство з  метою приховати злочин, вчинений іншою особою, його дії слід кваліфікувати  тільки за п. 9 ч. 2 ст. 115 без додаткової кваліфікації за ст. 396. Якщо ж умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, було заздалегідь  обіцяно, то вчинене винним слід кваліфікувати  за п. 9 ч. 2 ст. 115 та як співучасть (пособництво) у вчиненні того злочину, який приховувався.

Умисне вбивство також кваліфікується за п. 9 ч. 2 ст. 115, якщо воно: а) вчинене  винним з метою полегшити вчинення іншого злочину особисто; б) вчинене  з метою полегшити вчинення злочину  іншою особою.

Потерпілим при умисному вбивстві з метою полегшити вчинення іншого злочину є будь-яка особа, яка  здатна у будь-якій формі перешкодити  винному вчинити злочин. При цьому  для кваліфікації вчиненого за п. 9 ч. 2 ст. 115 не має значення, чи здійснив винний свій умисел на вчинення такого іншого злочину. Коли він вчинив цей  інший злочин (злочини) або готування  до вчинення цього злочину чи замах  на його вчинення, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, залежно від  стадії вчинення іншого злочину (наприклад, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 14 і ч. 3 ст. 312). Якщо ж винний вчинить заздалегідь  обіцяне умисне вбивство з метою  полегшити вчинення якогось злочину  іншою особою, то він є співучасником (пособником) даного іншого злочину. Вчинене  у таких випадках кваліфікується також за сукупністю злочинів (наприклад, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27 і ч. 3 ст. 312).

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням  або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Про поняття зґвалтування див. ст. 152 і коментар до неї, а про  поняття насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом - коментар до ст. 153. Оскільки вбивство не є способом вчинення зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, то умисне вбивство в процесі зґвалтування або насильницького задоволення  статевої пристрасті неприродним способом або одразу ж після їх вчинення слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 152 або ч. 3 ст. 153. У випадках, коли умисне вбивство потерпілої особи з метою приховати  зґвалтування, насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним способом вчинено через деякий час після  вчинення названих злочинів, дії винного  слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною статей 152 або 153 та за п. 10 ч. 2 ст. 115. За п. 10 ч. 2 ст. 115 слід кваліфікувати також  і умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть з трупом людини.