Сутність поняття безпеки туристської діяльності

Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну (див. табл. 2.5).

 

Таблиця 2.5. - Функції страхування в туризмі

 

Функції страхування в туризмі	Характеристика
Ризикова	полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головною, бо страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню міжнародних втрат потерпілим.
Попереджувальна	полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику.
Ощадна	сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.
Контрольна	полягає в перевірці цільового формування та використання коштів страхового фонду.

 

Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередньо страхування туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.

Одним із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги стаціонарного лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку смерті за кордоном - траспортування тіла на батьківщину.

Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування.

Стаття 17 Закону України "Про туризм" передбачає, що "Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності".

Суб'єкт туристської діяльності, який надає туристські послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і його копія додається до договору про надання туристичних послуг. У другому – договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку. 
Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.

Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.

Об'єктом страхування відповідальності власників автотранспорту є їх громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. Завдані матеріальні збитки та витрати, зумовлені нанесенням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам, підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхування виплачуються матеріальні збитки, пов'язані з відновленням транспортних засобів та іншого майна, проводиться оплата витрат на лікування потерпілих громадян, протезування, перекваліфікацію, відшкодовуються втрати сімейного бюджету у зв'язку із тілесними пошкодженнями або смертю потерпілого тощо. 
В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності власників автотранспорту відоме під назвою "зелена картка". "Зелена картка" - це система міжнародних угод про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу. Система "зелена картка" створена в 1949 році і гарантує вільне пересування транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.

Обсяг відповідальності у зв'язку із заподіяною шкодою регулюється, як правило, діючим в цій країні законом про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласників. Практично у всіх європейських країнах страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів обов'язкове. Такі країни об'єднались у систему "Зелена картка", де тісно співпрацюють уряди, національні бюро "Зеленої картки" і страхові ринки.

В даний час страхова галузь в сфері туризму надає більше десятка видів послуг страхування. Турист, який відвідує іншу місцевість або країну, більше місцевих жителів чутливий до впливу несприятливих факторів ризику. Насамперед, страхується здоров'я туриста (різні види медичного страхування і допомоги, від нещасного випадку з покриттям В«медичних витрат, страхування життя) і потім його майно. Розглядаються й інші несприятливі фактори ризику. У середньому звичайна туристська страховка коштує туристу до 1,5 USD на день. А якщо врахувати, що туристів налічується у світі більше півмільярда при середній тривалості подорожі 5-7 днів, то можна оцінити обсяг коштів, що звертаються в сфері страхування туризму. Створено спеціальні служби екстреного реагування, в які в разі статись випадку турист повинен зателефонувати, повідомити свій ідентифікаційний номер і йому буде надана належна допомога, лікування та ін.

У середньому за статистикою туризму страховий випадок трапляється з кожним 100-м туристом. Слід відзначити, що далеко не всі приключилися обставини визнаються страхової компанією для віднесення даного випадку до страхового і оплачуються.

Багато факторів ризику типізовані, і туристам пропонується застрахуватися від таких випадків. У страхових випадках їм надається допомога і покриваються повністю або частково непередбачені витрати. У цивілізованих країнах жителі застраховані практично на всі випадки життя. Наприклад, у Росії всі громадяни мають медичну страховку. І, принаймні, теоретично будь-який громадянин отримає безкоштовно на території Росії необхідна і достатня медичне обслуговування. Але це поширюється на громадян своєї країни, що стосується іноземних громадян, то вони повинні мати належну страховку. В Україні медичне страхування не обов`язкове.

Зокрема, поширене медичне страхування виїжджаючих за кордон. Перш за все це страхування з покриттям медичних витрат при раптовому захворюванні (оперативна швидка допомога, амбулаторна чи госпіталізація), страхування від нещасного випадку з покриттям медичних витрат, страхування життя.

Також пропонується страхування депозиту, невиїзду в подорож по певних поважних причин, відмови у видачі візи, втрати і псування багажу, крадіжки особистих грошей і кредитних карт, відставання від групи і багато іншого. Для турів з підвищеним ризиком, наприклад гірськолижних, сафарі, водних, передбачаються спеціальні види страхування.

В цілому виділяються 14-16 типових ризиків для мандрівників і відповідні види страховок. Страхування туризму є добровільним, якщо інше не встановлено законом. Якщо законами та нормами місця призначення (туристського центру, країни) встановлено обов'язкове страхування, наприклад медичне осіб, що виїжджають за кордон, автоцивільної страхування відповідальності власників транспортних засобів та інше, то таке страхування обов'язково. Так, деякі країни (Франція, Німеччина, США і інші) встановлюють обов'язковість медичного страхування туристів з досить високим лімітом покриття витрат за страховими випадками (до 30 тис. USD). За наявності страхового полісу та ідентифікаційної картки туристу в обставинах, які дозволяють визначити випадок як страховий, буде надана необхідна допомога з відшкодуванням на місці (у загальному випадку) понесених витрат. Для допомоги туристам та іншим застрахованим особам створені спеціальні міжнародні служби екстреного реагування emergency services. Особа, з якою трапився страховий випадок, повинна по телефону звернутися в цю службу, а оператор (тепер уже, як правило, говорить і російською мовою) дає вказівки, куди звернутися за допомогою, або сам через свого аварійного комісара на місці організовує належну допомогу та супровід потерпілого.

Можливості страхування досить великі. В даний час в Україні практично жоден турист за кордон не виїжджає без страхового поліса. У цивілізованих країнах страхування - звичайна норма життя.

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТУРИСТСЬКОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

 

3.1. Сучасний стан та проблеми  організації системи безпеки  туризму в Україні

 

Відповідно до чинного законодавства України особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов’язані забезпечувати виконання вимог з охорони довкілля та культурної спадщини, а також вживати заходів з мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати завдані при цьому збитки. Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України й гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які подорожують за кордон.

В Україні відпрацьовано механізм страхування туристів: медичне — від нещасного випадку, а також страхування цивільної відповідальності та транспортних засобів. Водночас не врегульовано питання фінансування заходів під час евакуації туристів з районів стихійного лиха, військових сутичок, терористичних актів. Такі заходи фінансують зазвичай з державного бюджету та за рахунок благодійної допомоги міжнародних організацій і приватних осіб.

Українські страхові компанії перебувають на стадії осмислення нинішніх світових тенденцій щодо ризиків у туризмі, які формуються за підвищеної політичної та соціальної напруженості в окремих регіонах, а також у період активізації природних катаклізмів та техногенних процесів. У такій ситуації доречна ініціатива саморегулювальних органів, наприклад, Ліги страхових організацій України, відповідних міністерств та відомств, які могли б розробити нормативні та законодавчі акти, а надалі забезпечити контроль за їх виконанням.

Україна, яка взяла курс на розвиток сфери туризму і активно інтегрується у світове співтовариство, має нагальну потребу в удосконаленні соціальних стандартів захисту населення загалом та мандрівників зокрема. Це питання є складовою іміджу нашої країни як держави безпечного туризму. Тому, актуальними є подальші наукові розвідки в напрямі розробки відповідних стандартів надання туристичних послуг, вивчення закордонного досвіду, формування відповідної статистичної бази з метою швидкого реагування на зміну тенденцій глобального масштабу.

Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання".

При проектуванні туру необхідно брати до уваги вибір сприятливої пори року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки, засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів про можливу небезпеку та ін.

В багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила поведінки і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність від груп на екскурсіях, відправляються в райони, не рекомендовані для відвідування туристів, беруть участь у ризикових заходах, купаються у заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін.

ВТО вважає, що "у більшості випадків багатьох проблем можна було б уникнути, якби урядові органи, туристські фірми і самі туристи заздалегідь робили необхідні заходи обережності. Туристів необхідно забезпечувати більш повною інформацією, щодо загальних правил поведінки в країні, специфіки обміну грошей, забезпечення збереження багажу, а також середніх цін на покупки.

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів повинні створювати пошуково-рятувальні служби або укладати угоди на обслуговування з відповідними службами. У свою чергу, пошуково-рятувальна служба, повинна мати повну взаємодію з органами охорони здоров'я, зв'язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби.

Проте є ще території, куди туристи можуть їздити лише з великою обережністю. Кількість країн, в яких зберігається складна політична обстановка, відбуваються військові або інші серйозні конфлікти залишається на колишньому рівні - щороку близько 30 держав відносяться до числа несприятливих для туризму.

З анонсів новин телебачення та інших ЗМІ такі країни у багатьох на слуху. Але оскільки динаміка змін постійна, а часом буває досить несподівана, урядові структури багатьох держав регулярно дають відповідні вказівки і офіційні рекомендації щодо поїздок своїх громадян по країнах світу.

У світовій практиці існують приклади, коли держава піклується про своїх туристів, які виїджають в інші країни, приймаючи привентивні заходи забезпечення безпеки туризму (див. табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1. - Привентивні державні заходи забезпечення безпеки туризму

 

Країна	Привентивні заходи
Держдепартамент США	Двічі на рік, проаналізувавши ситуацію в тій чи іншій країні або регіоні світу, робить заяви, в яких зазвичай присутні ввічливі фрази типу "громадяни США, які планують побувати там-то і там-то повинні знати, що дані регіони переживають етап глибоких політичних і економічних змін ... Злочини проти іноземних туристів - все посилюється проблема ... Особам із слабким здоров'ям настійно рекомендуємо не їздити, в тому числі через гостру нестачу самих звичайних медикаментів ... Максимум обережності потрібно дотримуватися при проходженні поїздом..."
МЗС Німеччини	З урахуванням традиційної німецької акуратності і скрупульозності там пішли далі простих рекомендацій. Починаючи з 1996 р., перед початком літніх відпусток туристам радять утримуватися від поїздок аж в 80 держав світу, якщо, звичайно, вони хочуть повернутися "цілими і здоровими". І майже по кожній країні наводяться конкретні відомості про все те, що може загрожувати життю, здоров'ю, безпеці та добробуту подорожуючих людей.
Державна Дума Росії, де створено підкомітет з захисту прав російських громадян, які перебувають за кордоном (з 2000 р.)	Депутати скрупульозно оцінюють обстановку і, обговоривши, озвучують список країн, куди краще росіянам не їздити. Крім уже названих держав у "чорному списку" значаться Гаїті, Колумбія, Гвінея-Бісау, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія, Центрально-Африканська Республіка, Коморські острови, Східний Тимор, Джафна (Шрі- Ланка), південь Філіппін, Соломонові острови та Фіджі