Сутність поняття безпеки туристської діяльності

Під туристськими формальностями прийнято розуміти процедури, пов'язані з дотриманням туристами, особами, які перетинають державний кордон, визначених умов, правил і вимог, встановлених державними органами країни в'їзду та перебування.

Гаазька декларація з туризму 1989 р. визначила, що державам і туристської індустрії слід вжити ефективних заходів щодо спрощення туристських формальностей і митних процедур щодо паспортів, віз, медичного і валютного контролю при проведення подорожей, поїздок і перебувань (принцип VI). Туристські формальності повинні бути спрямовані на усунення перешкод при здійсненні подорожі, полегшення умов відвідування туристами інших країн і регіонів.

Туристські формальності поділяються на кілька великих розділів і включають: закордонні паспорти, візи, митні правила, валютний контроль і порядок обміну валюти, санітарні правила, режим в'їзду-виїзду, особливості перебування та пересування іноземних туристів у країні, імміграційні правила і деякі інші процедури.

У міжнародному туризмі прийнято розрізняти поліцейські і санітарні формальності. При цьому під поліцейськими формальностями розуміються процедури, пов'язані з перевіркою дотримання особами, які перетинають державний кордон, встановленого паспортно-візового режиму. Здійснення цього виду контролю покладено на відповідні служби в аеропортах, на залізничних і шосейних дорогах, морських і річкових вокзалах (в Україні даний контроль здійснюється Державною прикордонною службою).

Під санітарними (медичними) формальностями розуміються процедури, пов'язані з перевіркою дотримання особами, які перетинають державний кордон, і їх тваринами (якщо такі є) встановлених вимог про вакцинацію (щеплення). Контроль дотримання формальностей здійснюється спеціальними санітарними службами в прикордонних пунктах, використовуваних для виїзду і в'їзду з країни, і складається зазвичай у перевірці у туристів і мандрівників міжнародного сертифікату про вакцинації. У необхідних випадках санітарні формальності перед...бачають вакцинацію туристів і мандрівників на місці або їх тимчасову ізоляцію в карантині, якщо є вірогідність перенесення інфекційних захворювань. Для перевозяться туристами і мандрівниками тварин потрібні відповідні ветеринарні сертифікати.

Митниця є державним органом, що здійснює відповідно до національного законодавства контроль за проходженням через державний кордон вантажів, багажу, пасажирів, поштових відправлень, грошових коштів і коштовностей, справляння встановлених зборів та інших зборів, а також затримання вантажів, які не відповідають встановленим законодавством умовам.

Митні формальності представляють процедуру, пов'язану з перевіркою дотримання особами, які перетинають державний кордон, правил і умов ввезення та вивезення речей, товарів та валютних коштів. Здійснення митних формальностей покладається на митну службу в прикордонних пунктах, використовуваних для в'їзду і виїзду з країни (аеропорти, залізничні, морські та річкові вокзали, пункти перетину кордону на автодорогах).

Митні формальності для туристів і мандрівників звичайно складаються з письмового чи усного декларування переліку та кількості перевезених речей, товарів і грошей (валюти), дозволених до перевезення. При цьому заповнюється митна декларація за формою Т-6.

Державний митний комітет України встановив порядок застосування і оформлення митної декларації єдиної форми, затвердженої Радою керівників митних служб держав-учасниць СНД. Митна декларація єдиної форми діє з 1 січня 1998р. Митна декларація застосовується при митному контролі за товарами та предметами, належними фізичним особам. Заповнення декларації передбачено для осіб, досягли 16-річного віку. При тимчасовому в'їзді завірена співробітником митна декларація залишається на руках власника і при втраті не поновлюється. При необхідності багаж і валютні кошти можуть бути впорядковано митниками. Провезення речей і товарів понад встановленої норми обкладається спеціальним податком.

Таким чином, митні формальності пов'язані з виконанням встановлених державою митних правил і сплатою туристом податків, мит, зборів та інших нарахувань. Як видається, основною проблемою при цьому є великий розкид у дозволах різних країн на безмитне ввезення та вивезення речей і товарів: те, що пропущено на законних підставах у країні виїзду, може бути заборонено митницею в країні перебування.

Оскільки валютні формальності змінюються досить часто, турфірми зобов'язані інформувати про це туристів, що відправляються в закордонну поїздку.

Рекомендації Всесвітньої туристської організації в галузі валютних операцій зводяться до наступного:

- дозволити ввезення валюти при внесенні її суми в митну декларацію;

- надавати повну інформацію  потенційним відвідувачам і туристам, щоб звести до мінімуму їх  незручності і фінансові труднощі  при перетині кордону;

- надавати туристам  можливості зворотного обміну валюти при виїзді;

- обмін валюти, що ввозиться  на національні гроші провадиться  за бажанням туриста;

- на КПП при в'їзді  повинні бути вивішені правила, що регулюють обмін валюти  і поточний курс обміну;

- при виїзді туристів  зі своєї країни дозволити  мати їм достатні суми грошей для зворотної поїздки по країні.

Паспортні і візові формальності полягають у наступному:

Паспорт є офіційним документом, що засвідчує особу громадянина. У ньому містяться відомості про стать, вік, місце народження і проживання, громадянство. Закордонний паспорт видається у низці держав, у тому числі і в Україні. Крім закордонних паспортів в окремих випадках можуть використовуватися: дипломатичні, службові, консульські паспорти; паспорт (посвідчення особи) іноземця або особи без громадянства, видають іноземному громадянинові, постійно яка живе у державі; сімейні паспорти чоловіка і дружину (з дітьми або без дітей); паспорт (посвідчення особи) дитини, паспорт моряка і ряд інших.

Відповідно державному закону «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» при втраті туристом за кордоном свого закордонного паспорта йому видається тимчасовий документ, що засвідчує особу і дає право туристу на повернення на батьківщину. Цей документ видається українським консульством в країні перебування. У багатьох країнах при проходженні паспортного контролю вимагається заповнення спеціальної картки прибуття. Це робиться з метою контролю за в'їздом-виїздом громадян, а також збору статистичних даних.

Як правило, в'їзд в країну перебування потребує отримання візи. Віза (лат visa, мн.ч. від visum-переглянуте)-це спеціальний дозвіл іноземного уряду на в'їзд-виїзд, проживання чи транзитний проїзд через її територію. Дозвіл може бути проставлено в паспорті або представляти собою окремий документ (наприклад, групова туристська віза). Підставою для видачі туристської візи є згоду приймаючої туристської фірми надати туристові обслуговування за узгодженим маршруту й у підтверджені терміни, а також виклики-запрошення для відвідування родичів і знайомих або поїздок з діловими цілями. Візи бувають: одноразові і багаторазові, індивідуальні та групові; студентські; в'їзні; транзитні; виїзні, шенгенські та ін Для отримання візи, як правило, заповнюються візові анкети (з фотографією) і сплачуються консульські збори. У деяких випадках (наприклад, при поїздці до Англії, США) заявник може бути запрошений до консульства на співбесіду.

Мінімальний термін звернення за візою залежить від міждержавних угод, сформованої практики, виду паспорта, цілей поїздки і її тривалості. Ряд туристських фірм має дозвіл (референс) на консульське обслуговування туристів. Однак наявність візи не дає гарантії здійснення поїздки. Ряд держав (США, Швеції та ін) вимагає від іноземних туристів мати при собі зворотний квиток і фінансові кошти, достатні для перебування в країні протягом зазначеного терміну. Відповідно до українського законодавства контроль за наявністю віз на в'їзд до іноземної держави покладається на транспортні компанії (компанії-перевізники).

У Європейських країнах з 26 березня 1995р. вступило в дію Шенгенську угоду, скасовуючі прикордонний контроль на внутрішніх кордонах Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Німеччини, Франції, Іспанії та Португалії. Згодом до Шенгенської угоди приєдналася Греція. Введено два типи віз:

- єдина шенгенська віза, видається на термін до трьох місяців і дає право безперешкодно пересуватися територією країн, які уклали Шенгенська угода;

- національна в'їзна  віза терміном вище трьох місяців, видача якої залишається прерогативою  держави, що входить в Шенгенську угоду.

Групових шенгенських віз немає. Для туристів з країн, що не входять до Європейського союзу, в тому числі і України, збережено візовий порядок в'їзду.

Турфірми при оформленні віз для своїх клієнтів стикаються з широким колом проблем, які умовно можна розділити на три групи. Перша пов'язана з організацією роботи зарубіжних консульств і їх співробітників, друга-з вимогами до процедури оформлення віз, встановлюваними міністерствами закордонних і внутрішніх справ відповідних країн і які є нормативами для консульств. До них в першу чергу відносяться список необхідних документів, порядок їх прийому і розгляду, терміни оформлення віз, порядок акредитації турфірм, види виданих віз і т.д. Третя група проблем - державне регулювання питань, пов'язаних з отриманням виїзних віз з української сторони.

Певні обмеження існують для ввезення та вивезення дрібних домашніх тварин, таких, як собаки, кішки. Особливо це відноситься до елітних домашніх тварин. Як правило, для ввезення-вивезення домашніх тварин потрібно мати документальне підтвердження про зроблені їм щеплення у вигляді ветеринарного сертифіката та довідок про щеплення проти сказу. Слід мати на увазі, що зазначені документи мають встановлений термін дії.

Медичні формальності відносяться до санітарних формальностей. Дотримання встановлених медичних правил у туристських поїздках безпосередньо пов`язані з безпекою життя і здоров'я туриста.

На десятій асамблеї Всесвітньої туристської організації в жовтні 1995р. було заявлено, що ВТО буде домагатися підтримки заходів, що стосуються охорони здоров'я туристів, безпеки поїздок, санітарного контролю за харчовими продуктами.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) розробила Вимоги до свідоцтва про щеплення при поїздці за кордон, які є практичним керівництвом для туристських організацій і самих туристів. ВООЗ випускає також «Епідеміологічний щорічник» і рекомендації, покликані зменшити можливість поширення небезпечних інфекцій, у тому числі через туризм. ВООЗ має робочі угоди з ВТО, відповідно до яких поточна інформація про формальності, пов'язаних з проходженням санітарного контролю, публікується в щорічному виданні ВТО «Зарубіжний туризм - прикордонні формальності». Міжнародні медико-санітарні правила Всесвітньої організації охорони здоров'я діють з 1951 р. До числа карантинних захворювань міжнародної значущості відносяться: чума, віспа, холера, жовта лихоманка. Публікуються списки країн, для поїздки в які необхідні щеплення, підтверджуються сертифікатами встановленого міжнародного зразка.

Існують певні медико-санітарні правила, що дозволяють уникнути небезпечних інфекційних захворювань при подорожі. Ці правила повинні в обов'язковому порядку доводитися турфірмами до клієнтів на початок поїздки у вигляді інформаційного листка, як цього вимагає відповідний украЇнський стандарт з туристично-екскурсійного обслуговування. У типовій формі туристської путівки повинно міститься нагадування про те, що турист зобов'язаний ознайомитися з інформацією про країні перебування та особливості поведінки в ній до оплати подорожі, що підтверджується його підписом.

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗРОБКИ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ В ТУРИЗМІ

 

2.1. Аналіз стану та  організації безпеки туризму  в різних країнах світу

 

Як свідчить міжнародна практика, подорожі за кордон стають дедалі ризикованішими. Кожний п’ятий турист, який виїжджає з країн Європи за кордон, або занедужує, або потрапляє в ситуацію, яка становить загрозу його життю та здоров’ю. За статистикою Угорщина, Польща, ПАР, Марокко, Гамбія, Ізраїль та Італія — найнесприятливіші з цих причин країни [7]. Деякі держави розробляють відповідні рекомендації з відвідування певних країн та регіонів світу.

Нині глобальною проблемою у світі є тероризм. Для мандрівників найризикованішим є перебування у небезпечному для життя та здоров’я місці у невизначений час. Адже жодна країна не захищена від тероризму та пов’язаних з ним катастроф, що може спричинити також значні втрати доходів від туризму.

Звернемо увагу на ті випадки, що нанесли дійсні збитки світовому туризму. За даними Всесвітньої туристської організації, після подій 11 вересня 2001 р. надходження від міжнародного туризму зменшилися на 1%. У подальшому на це впливала загроза нових терористичних актів та конфлікт в Іраку. Несприятливі умови призвели до зрушення в попиті в бік внутрішнього туризму, а також пасажирських перевезень наземними видами транспорту. Скорочення надходжень від туризму в США у 2002 р., порівняно з 2000 р., становило 20% [10]. Це лише один приклад впливу терористичних актів на сферу туризму окремої країни. Тут варто нагадати також про безпеку держави, суб’єктів господарювання та обсяг завданих їм збитків.

Щоб визначити ступінь впливу ризиків, пов’язаних з тероризмом, ВІЛ та війною в Іраку, на відношення до безпеки туризму консалтингова компанія «Harris Interactive» (США) провела Інтернет-опитування американського населення у травні 2013 р. Нею були одержані наступні дані (див. табл. 2.1.).

 

Таблиця 2.1. -  Результати Інтернет-опитування американського населення у травні 2013 р.

 

Відповіді на запитання	Кількість респондентів у %
ризики для американських туристів значно зросли	26%
відмовилися від подорожей за межі США через війну в Іраку та акти тероризму	17%
не подорожуватимуть до Європи	19%
не подорожуватимуть до інших частин світу	20%
планують відпочивати в США	16%
зменшать кількість мандрівок літаком у межах США	12%
витрачатимуть якомога менше часу на відпочинок далеко від постійного місця проживання	10%
не подорожуватимуть узагалі	7%