Сутність поняття безпеки туристської діяльності

Отже, головні ризикоутворювальні чинники у сфері туризму такі:

• кризи у соціально-економічному та політичному становищі країн;
• епідемії;
• природні та техногенні катастрофи.

Для їх запобігання та мінімізації негативних наслідків необхідно розробити дієвий механізм взаємодії суб’єктів туристичної діяльності, державних органів, а також відповідного фінансування.

Безпека туристів та висока якість їх обслуговування неможливі без урахування громадських й інших національних інтересів, а також особливостей навколишнього середовища. Місцеві органи влади та управління визначають перелік правил та постанов, котрі мусять виконувати адміністративні органи, що працюють у сфері охорони здоров’я, правопорядку, транспорту, охорони довкілля тощо. Важлива роль тут належить і туристичним фірмам, які повинні виконувати вимоги правил безпеки, організуючи подорожі.

Над питаннями безпеки туризму працюють відповідні міжнародні організації: Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я, Організація Об’єднаних Націй, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація та ін. Всесвітня організація охорони здоров’я видає «Вимоги щодо щеплення при поїздці за кордон», «Епідеміологічний щорічник», вона розробила також «Міжнародні медико-санітарні правила», які діють з 1951 р.

Світове співтовариство дедалі більше уваги приділяє забезпеченню достатніх фінансових ресурсів для проведення превентивних заходів із запобігання ризиків у сфері туризму, а також для фінансування урегулювання збитків. У розвинутих країнах створюють відповідні страхові антитерористичні пули, фінансові резерви на випадок катастроф, діють також системи попередження надзвичайних ситуацій.

 

2.2. Методи підвищення безпеки

 

Для безпечного стану системи "людина-середовище" необхідне узгодження характеристик людини і елементів, складових середу. У тих випадках, коли такого погодження немає, можливі такі наслідки:

• зниження працездатності;
• розвиток загальних і професійних захворювань;
• аварії, пожежі, вибухи;
• травматизм і т.д.

Для забезпечення безпеки туристської діяльності велике значення мають психічні фактори, до яких відносять увагу, мислення, воля, емоції, пам'ять, уява та інші. Сукупність цих якостей визначає особистість. Особисті якості людини суттєво впливають на безпеку подорожі. Іноді кажуть про режим особистої безпеки. Конкретні форми обліку особистісних особливостей у силу їх виняткової складності поки недостатньо враховуються на практиці. Однак, виходячи з інтуїтивних міркувань, необхідно звернути увагу на значні профілактичні резерви, що ховаються в психології безпечної подорожі.

Турист порушує вимоги безпеки з наступних причин:

• через незнання цих вимог;
• по небажанню виконувати відомі йому вимоги безпеки;
• у зв'язку з невмінням виконувати вимоги;
• у зв'язку з неможливістю виконати вимоги (з причин, не залежних від туриста).

У психологічній класифікації причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків виділяють три функціональні частини. Порушення в будь-який з цих частин тягне за собою порушення дій в цілому. Відповідно з кожною групою причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків призначають групу профілактичних заходів в кожній частині (див. табл. 2.4).

 

Таблиця 2.4. - Функціональні частини  причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків

 

Функціональні частини порушення безпеки	Прояв	Профілактичні заходи
Порушення мотиваційної частини  дій	проявляється в небажанні виконувати певні дії. Порушення може бути відносно постійним (турист недооцінює небезпеку, схильний до ризику, негативно ставиться до регламентує правил тощо) і тимчасовим (турист у стані депресії, алкогольного сп'яніння)	пропаганда і виховання
Порушення орієнтовної частини дій	проявляється в незнанні правил експлуатації технічних систем і норм з безпеки праці та способів їх виконання	навчання, відпрацювання навичок
Порушення виконавчої частини дій	проявляється у невиконанні регламентованих правил (інструкцій, приписів, норм і т.д.) внаслідок невідповідності психічних і фізичних можливостей людини вимогам подорожі. Така невідповідність може бути постійною (недостатня координація, погана концентрація уваги, невідповідність зростання габаритами велосипеда або коні і т. д.) і тимчасовим (перевтома, зниження працездатності, погіршення стану здоров'я, стрес, алкогольне сп'яніння)	профпридатність, медичне обстеження та страхування

 

Також слід звернути увагу на деякі психологічні аспекти забезпечення безпеки. Знання національних і релігійних традицій країни відвідування дозволяє не тільки шанобливо ставитися до місцевих жителів, а й забезпечити свою фізичну і фінансову безпеку, виключити можливі контакти з правоохоронними органами. Крім країн Близького зарубіжжя, можна виділити Болгарію, Югославію і Словаччину в категорію держав, відвідування яких не вимагає для українських туристів додаткової підготовки.

Серед найбільш поширених туристських маршрутів для середньостатистичного жителя України можна виділити три основні напрямки: Західна і Північна Європа (екскурсійний туризм), країни Середземномор'я (курорти та екскурсійний туризм) і країни Близького і Середнього Сходу (курорти та екзотика).

Одним з головних психологічних аспектів забезпечення безпеки в туризмі вважається повагу звичаїв, звичок і антипатій місцевих жителів, а також знання англійської або місцевої мови, що дозволяє провести покупки, зробити замовлення в ресторані або знайти дорогу до готелю і розташувати до себе корінного жителя.

Окремо слід виділити дотримання правил дорожнього руху. У країнах Центральної та Північної Європи пішохід має пріоритет перед транспортним засобом, але у великих містах цим зловживати не варто і переходити проїзну частину слід тільки в зоні пішохідного переходу і за дозволяючим сигналу світлофора. Наприклад, у Великобританії, Мальті та на Кіпрі рух автомобілів левостороннє, тому всі "рідні" правила переходу проїжджої частини повинні бути трансформовані на 180 градусів.

Особливу увагу слід приділяти політичній обстановці в країні перебування, щоб не стати жертвою якої провокації або не потрапити в центр розгляду між екстремістськи налаштованими елементами. У будь-якому випадку необхідно дотримуватися нейтралітету і не висловлювати свого ставлення до подій.

Не меншу загрозу безпеці туриста може викликати необдуманий показ прихильності до того чи іншого футбольному клубу ( демонстрація футбольної атрибутики, суперечки в барах і т.д.), особливо в таких "гарячих", з цієї точки зору, країнах, як Італія, Іспанія або Великобританія. Зокрема, в Лондоні продається спеціальна карта для туристів, де вказані райони проживання прихильників того чи іншого клубу.

При відвідуванні курортів країн Близького і Середнього Сходу необхідно пам'ятати, що більшість цих країн тривалий час знаходилося під колоніальним пануванням європейських держав, тому місцеві жителі вкрай негативно ставляться до відвертих проявом Західної культури і псевдокультури. Слід вивчити всі індивідуальні заборони, прийняті в країні подорожі. Так в Об'єднаних Арабських Еміратах забороняється фотографувати мечеті і мінарети блакитного кольору і військовослужбовців, а жінкам не дозволяється водити автомобіль без супроводу чоловіка.

Вирушаючи в туристичну або екскурсійну поїздку, на відпочинок або оздоровлення, на маршрут вихідного дня або у всесвітнє подорож, турист стикається з цілою низкою проблем, які при збігу обставин можуть призвести до негативних наслідків для його здоров'я і майна , погано вплинути на настрій та враження від поїздки.

Перебуваючи в незнайомому середовищі, яке відрізняється від місця проживання, активно відпочиваючи, турист постійно знаходиться під впливом ризикових обставин. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, побуту, не має імунітету від хвороб, поширених у даній місцевості, не пристосований до проживання та інтенсивних навантажень у гірських районах, в пустелі або на воді.

Серед інших виділяються головні фактори небезпеки: травматична небезпека, небезпечна дія навколишнього середовища, в тому числі виробничі джерела - шум, вібрація, пожежонебезпека, хімічні, радіоактивні, біологічні, психофізичні, природні, особиста безпека в умовах криміногенного стану, а також специфічні фактори ризику, властиві особливим видам туризму. Різні несприятливі для туризму фактори мають неоднакову вірогідність їх настання, неоднакову інтенсивність дії та наслідки.

Закон України "Про туризм" у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. Зокрема, у статті 26 сказано: "Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності. Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання".

Найбільш поширеним нещасним випадком серед туристів вважається травматизм. Ризик отримання травми може виникнути в різних умовах, але найбільша вірогідність події виникає при переміщенні механізмів, предметів і безпосередньо туристів, зі складним рельєфом місцевості, при зсувах, сходженні лавин та інших атмосферних і природних явищ. Важливими у запобіганні травматизму є справне туристичне та спортивне спорядження, одяг, взуття тощо.

З метою запобігання травматизму використовуються захисні пристрої, огорожі туристичних стежок і маршрутів, захисне обладнання канатних доріг, гірськолижних трас, підйомників, індивідуальні страхові мотузки, шлеми тощо.

Один з небезпечних етапів подорожі - етап перевезення ( проїзд до місця відпочинку і зворотний проїзд, транспортування під час подорожей та інші). Оскільки транспортні засоби є джерелами підвищеної небезпеки, питання безпеки туристів повинні бути центральними у всіх варіантах перевезень.

Значний вплив на життя і здоров'я туриста має навколишнє середовище. Основними факторами впливу навколишнього середовища є висока або низька температура повітря, вологість і рухливість повітряних мас, опади, перепади тиску, недостатність кисню та ін .

При проектуванні туру необхідно враховувати вибір сприятливої пори року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки, засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів про можливу небезпеку та ін.

Важливим фактором, згубно впливає на здоров'я туристів, є ультрафіолетове випромінювання, підвищений рівень радіоактивності. Можуть мати місце також хімічні фактори , що впливають на організм людини. Існує також велика загроза інфекційних захворювань, харчових отруєнь та інших біологічних факторів.

У багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила поведінки і потрапляють у складні ситуації , відстають через неуважність від груп на екскурсіях, відправляються в райони, які не рекомендовані для відвідування туристів, беруть участь у ризикованих заходах, купаються у заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін.

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами.

Пошуково-рятувальна служба повинна мати повну взаємодію з органами охорони здоров'я, зв'язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби.

 

2.3. Особливості страхування в туризмі, як методу захисту життя, здоров'я та майнових інтересів туристів

 

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.

Страхування здійснюється також господарюючими суб'єктами, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях економіки.

Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також, хто одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється тільки страховиками-резидентами України.