Основні напрямки розвитку управлінської праці туристичної фірми «ФІНЭСКОРТ»

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На сьогодні туристичний бізнес стикається з рядом проблемних питань того чи іншого напрямів. Значна частина проблем стає вирішуваною лише завдяки якісному підвищенню рівня кваліфікації працівників сфери туристичного бізнесу та дотримання ними вимог документаційного забезпечення даного напряму економічної діяльності.

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом  індивідуального й колективного вдосконалення, отримання додаткових надходжень до бюджетів різних рівнів, рекреації та інших важливих соціально-політико-економічних функцій.

Будь-яка організація, в тому числі і туристичне підприємство, знаходиться і функціонує в рамках зовнішнього і внутрішнього середовищ. Вони зумовлюють успішність функціонування компанії, накладають певні обмеження  на операційні дії і в якійсь мірі, кожна дія компанії можливо тільки в тому випадку, якщо середовище допускає його здійснення. Зовнішнє середовище є джерелом, що організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні.

Будь-яке туристичне підприємство, засноване на праці великого числа  людей, потребує вдосконалення системи  управління персоналом. З кожним роком з'являється багато різних принципів і технологій управління співробітниками підприємства, але незмінним, завжди залишається той факт, що кожен працівник - це, перш за все людина зі своїми особистими соціальними, психологічними і фізіологічними особливостями і потребами.

Саме ці індивідуальні  особливості людини, а точніше  грамотний підхід до нього показують, як впливають соціально-психологічні методи управління на ефективність роботи всіх підрозділів підприємства.

У системі управління персоналом існують різні методи управління такі, як адміністративні, економічні, соціально-психологічні, які тісно переплітаються між собою і спрямовані на досягнення цілей організації.

Отже, актуальністю теми є ефективність функціонування будь-якої системи управлінської праці, необхідно врахувати всі чинники як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, які на неї впливають.

            Управлінська діяльність - один із  найважливіших факторів функціонування  й розвитку підприємств в умовах  ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється у відповідності до об'єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв'язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції.

Так як діяльність будь-якої організації є багатоплановою, то й аналіз у даному курсовому проекті ми будемо здійснювати, оцінюючи економічну, соціальну та організаційну ефективності динаміки кадрового планування.

При визначенні політики та стратегії будь-якого підприємства аналіз ефективності обов'язково передбачає співставлення останньої з рівнем використання інших чинників виробництва. Крім того, в процесі діяльності працівників дуже важливо й подбати про умови, в яких їм прийдеться перебувати, бо останні є надзвичайно важливими у відображенні майбутнього доходу.

Один з найважливіших  напрямків програми реформ у нашій  країні – перебудова систем управління підприємством. Особливе значення ця проблема набуває на рівні тих підприємств, місце яких у ринковій економіці повністю змінюється. Коли підприємство стає економічно самостійним об’єктом товарно-грошових відносин, що повністю відповідає за результати своєї господарської діяльності, воно повинно сформувати систему на управління (менеджменту), яка б забезпечила йому високу ефективність роботи, конкуретоздатність та стійкість положення на ринку. В нових умовах з’являються нові функції, які раніше були не потрібні. В ринковій економіці підприємство самостійно приймає рішення, розробляє стратегію свого розвитку, знаходить потрібні для їх реалізації засоби, наймає працівників, придбає обладнання та матеріали, вирішує багато структурних питань, в тому числі таких, як створення, злиття, ліквідація, розподіл, реорганізація виробничої та перебудова організаційної структури управління. Підприємства набувають рис самостійності, які характерні для умов ринкової економіки. Це вимагає значного розширення сфери управління, збільшення обсягу та ускладнення характеру робіт, що виконуються менеджерами. Також зростає відповідальність за якість та своєчасність прийняття тих чи інших рішень. Науково-технічний прогрес перетворюється на потужний засіб управлінських нововведень, направлених на створення умов для ефективної роботи. У зв’язку з цим, менеджмент на підприємстві, що працює у ринковому середовищі, ставить високі вимоги щодо професіоналізму управлінського персоналу, від якого залежить ефективність процесу управління, а отже й ефективність діяльності всього підприємства.

Оцінка управлінської  праці - це невід’ємна та одна з найважливіших частин в структурі управління роботою управлінського персоналу. Вона представляє собою певну систему, яка має досить складну структуру та дозволяє виконувати регулятивну функцію по відношенню до діяльності управлінських працівників та керівників, що оцінюються.

Мета курсової роботи – розробка рекомендацій з удосконалення  організації управлінської праці.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдання:

1) розглянути підходи  і концепції управлінської праці в системі управління праці підприємства;

2) визначити методи  формування управлінської праці  в системі управління праці фірми «ФінЭскорт»;

3) проаналізувати управлінську  працю в системі управління праці   «ФінЭскорт» як об’єкт управління;

4) розробити характеристику  стану діючої системи управління праці    в туристичній фірмі «ФінЭскорт»;

5) впровадити удосконалення  загальної системи  управління праці в туризмі;

6) розробити напрямки  вдосконалення сучасних методів управління праці в системі управління персоналом в туристичній фірмі «ФінЭскорт».

Об’єктом дослідження  є туристична фірма «ФінЭскорт» як складова  загальної системи управлінської праці в туризмі.

Предметом дослідження  є процес формування управлінської  праці в туризмі, як складової  системи управління персоналом підприємством .

Інформаційними джерелами дослідження стали праці вітчизняних та закордонних економістів, соціологів, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, а також інформаційно-аналітичні матеріали та офіційні сайти, фінансова і статистична звітність туристична фірма «ФінЭскорт».

 Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, рекомендацій, списку використаних джерел. Текст містить 17 таблиць та додатки. Загальний обсяг роботи становить 77 сторінок. Список використаних джерел містить 44 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І Теоретичні аспекти вивчення змісту та особливостей управлінської праці в туризмі

 

1. Сутність та зміст управлінської праці

 

 

Управлінська праця  — це особливий вид людської діяльності, в якій відображується реальна взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів суспільної діяльності людей.

Управлінська праця  є специфічним видом діяльності, який виділився в результаті поділу, спеціалізації та кооперації виробничої праці. Отже, вона є працею виробничою. Предметом управлінської праці є як людина, так і її діяльність.

Управлінська праця  безпосередньо не створює певних споживчих вартостей, а здійснює регульований вплив на процес виробництва  і цим забезпечує необхідні умови  для його розвитку.

Продуктом діяльності управлінської праці є рішення, і управлінських працівників правомірно віднести до найбільш активної частини трудового колективу, що бере участь у створенні матеріального продукту за рахунок впливу на матеріальні елементи виробництва і через інші колективи. Тому ефективність цієї праці може визначатися виробничими результатами. Проте слід враховувати, що, на відміну від фізичної, цілі управлінської праці, засоби їх досягнення, а також результати є менш визначеними. Управлінська праця здійснюється в широкому діапазоні умов, не має прямих вимірників, і це ускладнює оцінку її ефективності. При оцінці її якості не можна випускати з виду ту обставину, що результати цієї праці у великій мірі опосередковується її колективною діяльністю.

Сфера впливу на виробництво  управлінської праці значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо зайнятих у сфері виробництва. Тому не випадково недоліки і упущення діяльності менеджерів більше позначаються на результатах виробництва, ніж недоліки в роботі безпосередніх виконавців (машиністів, операторів та ін.). При недоліках у роботі апарату управління знижується індивідуальна продуктивність праці не тільки робітників, а й усього колективу. Тому раціональна організація праці у сфері менеджменту є важливою частиною проблеми планомірного підвищення продуктивності всієї суспільної праці.

Істотна особливість  управлінської праці полягає  в тому, що вона пов'язана з перетворенням  інформації як специфічного предмета праці, тоді як діяльність працівників  виробничих спеціальностей спрямована на численні предмети праці (сировина, пальне, запасні частини) і пов'язана з перетворенням предметів праці у продукти споживання. Управлінська праця характеризується іншими специфічними особливостями, зокрема складністю порівняння її затрат з результатами, визначення розміру корисного ефекту, а також переважанням у більшості трудових процесів елементів розумової діяльності, перенесенням центру ваги на психічні процеси сприйняття, запам'ятовування і мислення.

Праця в сфері менеджменту  потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Ступінь складності управлінської праці залежить від характеру функцій, що виконуються, та ієрархічного рівня менеджменту, чисельності підлеглих, їх кваліфікації, рівня розвитку і складності виробництва, напруженості планових завдань, ресурсної забезпеченості тощо. Потрібно раціонально розподіляти управлінські роботи за складністю відповідно до кваліфікації виконавців, щоб одна людина не займалася справою, яку може виконувати інший, менш кваліфікований працівник, що займає менш оплачувану посаду.

Управлінська праця  як різновид розумової праці характеризується слабкою фізичною енергоємністю  і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам'яті людини і  психічною напруженістю. Тому слід більше уваги приділяти умовам, за яких відбувається процес управлінської праці, механізувати й автоматизувати її процеси.

На відміну від фізичної, розумова праця часто триває і  в неробочий час, причому іноді  поза волею людини відбувається пошук  альтернатив розв'язання складних проблем і використовуються інші операції. Матеріали спостережень показують, що протягом 1-2 год. службові обов'язки продовжують виконувати вдома 40-45% керівників підприємств і 30-35% спеціалістів.

Особливістю праці менеджерів є її специфічно виражений творчий характер, пов'язаний з постійним пошуком і розв'язанням завдань, на які не завжди можна знайти відповіді, керуючись тільки досвідом.

До особливостей управлінської  праці треба віднести опосередкування  і дистанційність менеджменту об'єктами і процесами, необхідність одночасного керівництва відношеннями людей до засобів виробництва, і, нарешті, управління засобами виробництва.

Праці менеджерів властивий  імовірний характер: важко встановити не тільки строки виконання ними конкретних завдань, а й результати праці.

Праця в сфері менеджменту  не піддається механізації й автоматизації  у такій мірі, як праця безпосередньо  зайнятих продуктивною працею. Це одна з серйозних причин випереджаючого збільшення чисельності управлінських  працівників, на яких припадає дедалі зростаюча частина праці у виробництві.

Глибокі кількісні, якісні та структурні перетворення в економіці  країни зумовлюють диференціацію та інтеграцію окремих видів діяльності, підвищення ролі і збільшення обсягу робіт, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням виробництва. Тому ефективність господарювання підприємств і об'єднань стає функцією певного рівня організації апарату управління.

Під організацією управлінської  праці розуміють порядок, правила службової поведінки в апарату управління, які спрямовані на виконання поточних та перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи.

Організація праці в  апарату управління ґрунтується на розробці комплексу регламентів, які визначають місце і роль кожного структурного підрозділу в апараті управління та кожного працівника в системі управління: порядок взаємозв'язків між ними; норми взаємовідносин усередині апарату управління; форми впливу на діяльність об'єкта управління; способи контактів з навколишнім середовищем.