Організація та технології продажу: Алкогольні напої: горілка, коньяк, ром, віскі. Взуттєві товари

 

 

 

 

 

5. Розрахункова  частина

5.1. Оформлення  звітної документації матеріально-відповідальними особами

На підприємства торгівлі товари надходять від постачальників згідно з договорами постачання або  купівлі-продажу. Договір постачання ( купівлі-продажу ) є основним правовим документом, який визначає права та обов’язки постачальників та покупців. Основними реквізитами договору є: найменування сторін, ціна, строки поставки, порядок розрахунків. Під час відвантаження товарів покупцеві постачальник виписує супроводжувальні документи.

До супроводжувальних  документів належать: рахунок-фактура, накладна, товарно-транспортна накладна. На підставі супроводжуваних документів здійснюється приймання товару за кількістю та якістю.

Рахунок-фактура  – це документ, який виписується  постачальником як підстава для сплати за кожну партію товарів, відвантажених або таких, що належать до відвантаження. У рахунку-фактурі зазначаються найменування, адреси, розрахункові рахунки повчальника та платника, найменування, кількість, ціна та загальна сума, яка належить сплаті за товарно-матеріальні цінності. Рахунок-фактура виписується у двох примірниках. Перший примірник залишається у постачальника, другий видається або залишається покупцеві (мал.1).

Накладна –  первинний документ, який випускається при відвантаженні товарно-матеріальних цінностей. Накладна на відпускання ТМЦ є бланком суворої звітності (мал..2).

Накладна на відпускання товарно-матеріальних цінностей випускається постачальником у трьох примірниках на підставі договору та підписується особою, яка  видала дозвіл на відпускання ТМЦ, та головним бухгалтером. Перший примірник видається підприємству – одержувачу ТМЦ як супроводжувальний документ та як підстава для оприбутковування, другий залишається у постачальника та є підставою для списання відпущених ТМЦ, третій передається до пропускного пункту для контролю за вивезенням ТМЦ за межі підприємства. У накладній вказується дата виписування, найменування постачальника та одержувача, номер документа, який становить підставу для видачі ТМЦ, номер та дата видачі довіреності. Крім того, вказуються найменування, одиниця виміру, кількість, ціна, кожного виду ТМЦ, загальна вартість всіх відпущених ТМЦ, підписи матеріально-відповідальні особи, яка своїм підписом завірила відпускання, та особи, котра одержала ТМЦ.

Товарно-транспортна  накладна – це документ, який є підставою для списання  товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського та бухгалтерського обліку. Товарно-транспортна накладна є бланком суворої звітності та оформлюється вантажовідправником у чотирьох примірниках.

Перший залишається  у вантажовідправника та є підставою  для списання товарно-матеріальних цінностей, 2-й, 3-й, 4-й примірники з  підписами та печатками передають  водієві. Водій віддає другий примірник  вантажоодержувачі, третій – перевізникові. Третій примірник, що є підставою для розрахунків за виконані транспортні послуги, перевізник надсилає замовникові автотранспортну для сплати за перевезення. Четвертий додається до дорожнього листа та є підставою для обліку роботи по перевезенню та нарахуванню заробітної плати водієві.

При заповненні товарно-транспортної накладної слід знати, що вона складається з двох розділів вказуються найменування з  двох розділів: товарного та транспортного.

У товарному  розділі вказуються найменування, адреси, реквізити постачальника та покупця. У цьому ж розділі вказуються найменування товару, кількість, ціна, вага, кількість місць, вид упаковки, загальна вартість товару, підпис особи, котра дозволила відпускання товару, та особи, яка здійснила відпускання та приймання товару.

У транспортному  розділі накладної вказують пункти призначення, завантаження, розвантаження  автомобіля, відомості про вантаж, час перебування під завантаженням  та вивантаженням, час простою.

У товарно-транспортній накладній записується номер дорожнього листа, до якого додається товарно-транспортна накладна, найменування організації, що виконує перевезення вантажу, прізвище та ініціали водія, марка та державні номери автомобіля та причепів.

Разом з товарами та іншими матеріальними цінностями на підприємства надходить і тара.

Матеріально відповідальні  особи повинні вести облік  тари у натурально-вартісному вираженні. Якщо рух тари відображається безпосередньо  у товарному звіті, то товарну  книгу або картку аналогічного обліку тари не ведуть.

Для оформлення надходження тари застосовуються ті ж документи, якими оформлюється надходження товарів, що складаються  як постачальниками, так і покупцями. Контроль за тарою обумовлений додержанням  правил її приймання, документальним оформленням та точним обліком операцій, пов’язаних з оприбуткуванням тари та розрахунками по ній.

Інвентаризація  тари здійснюється разом з інвентаризацією  товарів. На наявну фактично тару складається  окрема інвентарна відомість. За виявленні  недостачі відповідальність несуть матеріально-відповідальні особи.

У чітко встановленні графіком строки матеріально-відповідальні  особи повинні разом з товарними  звітами здати до бухгалтерії  всі прибуткові та видаткові документи. Строки надання у бухгалтерію  звітів встановлюють керівники та головні бухгалтери підприємств, і вони залежать від обсягу документації, спеціалізації підприємства та інших умов. Звіти можуть представлятися щоденно або на 3, 5, 7 днів.

Видаткова накладна оформлюється при поверненні товарів  і тари постачальника.

Прибуткова  накладна оформлюється при отриманні  товарів.

Інвентаризація  – первинне, періодичне документальне  спостереження, яке доповнює поточне  відображення господарських операцій. Інвентаризація має велике значення як спосіб контролю за збереженням власності, дозволяє спів ставити дані обліку про залишки товарів з реальною наявністю товарів, виявити невраховані товари або допущенні втрати, розкрадання.

Інвентаризація  може бути плановою та позаплановою, повною або частковою.

Вона проводиться відповідно до Інструкції про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних актів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69.

Проведення  інвентаризації є обов’язковим:

• перед складання річної бухгалтерської звітності не раніше 1 жовтня звітного року;
• під час зміни матеріально-відповідальних осіб на день приймання-передачі справ;
• під час встановлення фактів пропажі або зловживань, а також псування цінностей;
• у випадку пожежі, стихійного лиха;
• у випадку ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Інвентаризаційний опис складається у трьох примірниках. У ньому вказують: порядковий номер, найменування товару, сорт, артикул, одиницю виміру, кількість,  ціну та вартість. Для того, щоб в опису неможливо було зробити зміни, у кінці кожної сторінки записуються перший та останній порядкові номери прописом, вказують загальний підсумок кількості всіх цінностей  у натуральному вираженні, незалежно від того, в яких одиницях виміру вони враховані. Кожна сторінка підписується всіма членами комісії. Окремо інвентаризаційні описи складаються на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у дорозі та на складі інших підприємств, на не оплачені у строк покупцями відвантаженні товари та цінності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Охорона  праці, техніка безпеки

6.1. Дотримання  правил техніки безпеки в торгівлі, особистої гігієни і санітарних  норм при продажі товарів

Робоче місце  має бути організовуватися таким  чином щоб запобігти нещасного випадку. Робоче місце має бути зручним, добре освітленим достатнім для розміщення допоміжного обладнання. Підлога робочих місць влаштовується дерев’яним настилом за вишки 50 – 60мм від підлоги з відстанями між планками 25 – 30мм.підлога за прилавком у торгівельному залі має бути рівною і неслизькою не струмопровідною з низькою теплопровідністю. Продавці повинні забезпечуватись справним інструментом і засобами механізації спецодягу. Повинні мати відповідні інструкції охорони праці та техніки безпеки у торгівельній секції. Мають бути журнали інструктажів та оперативні журнали з охорони праці. Продавці допускаються до виконання робіт тільки після проведення інструктажів з охорони праці та навчання безпечним способом праці. Столи для обробки харчових продуктів повинні бути гігієнічні. Поверхні столів мають бути рівними без тріщин із закругленими кутами. Під час користування ножем його лезо направляють від себе. Під час роботи з машинами та механізмами може виникнути небезпека випадкового потрапляння частин одягу ураження током тощо. Щоб запобігти нещасним випадкам працювати необхідно тільки на справному обладнані. Перед початком роботи потрібно перевірити санітарний стан переконатись у наявності захисного заземлення у справності електропроводки. Залишати на робочому місці працюючі машини та нагрівальні прилади без догляду забороняється.

Закон України  „ Про охорону праці ” вимагає: щоб усі працівники при прийомі  на роботу проходами інструктаж і  перевірку знань з охорони  праці. Після навчання про водиться перевірки знань оформлюється протокол і видається посвідчення. Особам які отримали незадовільні оцінки протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань. Якщо наступна перевірка також виявить незадовільний результат вирішується питання про працевлаштування працівника на інше робоче місце. Працівники які не працювали за спеціальністю понад один рік проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи. Допуск до самостійної роботи дозволяється тільки після вступного інструктажу. За характером і часом інструктажі охорони праці поділяють на вступні, первинні, повторні, позапланові і цільові.

Вступний  інструктаж з охорони праці проводить з всіма працівниками що приймаються на роботі належно від освіти і стажу роботи, з учнями слухачами студентами навчально-виховних закладах. Перед початком трудового і професійного навчання в магазині. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі, а також у документі про приймання працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з працівником, щойно прийнятим на підприємство з працівником який переводиться з одного цеху в інший з працівником який буде виконувати для нього нову роботу. Усі робітники після первинного інструктажу мають пройти стажування протягом 15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників.

Повторний інструктаж проводиться з усіма робітниками 1 раз які працюють на роботах з підвищеною небезпекою. 1 раз на квартал повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу повному обсязі.

Позаплановий  інструктаж проводиться уразі порушення працівника техніки безпеки наслідком чого можуть бути травми аварії чи отруєння. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначається залежно від причин, що спричинили їх необхідність.

Цільовий  інструктаж проводиться з працівниками під час організації походів спортивних знань, стихійного лиха. Цільовий інструктаж фіксується в документі що дозволяє проведення робіт наприклад нарядом – допуском.

Всі інструктажі  проводить керівник робіт. Ці інструктажі завершуються усним опитуванням, перевірку здійснює  людина яка проводила інструктажі. Результати перевірки заносять до відповідного журналу в якому розписуються при інструкторі.

Техніка безпеки  на ЕККА.

1. До роботи на ЕККА допускаються особи яким виповнилось 18 років і які пройшли інструктаж з техніки безпеки і охорони праці.
2. Уразі виявлення пошкодження ЕККА на блоку живлення забороняється вмикати його в електромережу.
3. Забороняється працювати на ЕККА в мокрому одязі та вологими руками.
4. Забороняється використовувати саморобні блоки живлення та блоки живлення від інших сторонніх предметів.
5. Уразі виявлення неполадок ЕККА забороняється самостійно їх усувати.
6. Живлення ЕККА здійснюється за напруги 220В, а без блоку живлення до 18В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Організація  й технологія продажу товарів

7.1. Алкогольні  напої: горілка, коньяк, ром, віскі

7.1.1. Історія виникнення алкогольних  напоїв

Викрадач розуму - так іменують алкоголь з давніх часів. Про оп'яняючі властивостях спиртних напоїв люди довідалися не менш чим за 8000 років до нашої ери - з появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучого винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Міклухо-Маклай  спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але   прийоми готування, що знала вже, хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його "аль коголь", що означає "одурманюючий". Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570--632). Ця заборона ввійшла згодом і в звід мусульманських законів - Коран (7 століття). З тих пір протягом  12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко карали.   

Але навіть у  країнах Азії, де споживання алкоголю заборонялося релігією (Кораном), культ  вина все таки  процвітав і  оспівувався у віршах.

У середньовіччі , в Західній Європі також навчилися  одержувати міцні спиртні напої  шляхом сублімації вина й інших  цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію зробив італійський чернець алхімік Валентиус. Випробувавши отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумного веселим.

З тих пір  міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед  за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевої  сировини (картоплі, відходів цукрового  виробництва і. т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично ні один художник,  письменник чи поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва ми бачимо на полотнах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: " Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка  вина".