Організація та технології продажу: Алкогольні напої: горілка, коньяк, ром, віскі. Взуттєві товари

Сучасна організація  роздрібної торгівлі вимагає ретельної  підготовки торговельного персоналу, постійного вдосконалення діяльності торговельних працівників на всіх етапах обслуговування покупців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Технологічна частина

3.1. Торговельне  обладнання та інвентар

В сучасних умовах особливу увагу приділяють упровадженню на підприємствах торгівлі нового торговельно-технологічного обладнання, що дає змогу підвищити економічну ефективність, продуктивність праці торговельних робітників та рівень культури обслуговування.

До торговельно-технологічного обладнання відносяться:

I. Немеханічне  обладнання:

- меблі для  підприємств торгівлі та громадського  харчування.

II. Механічне  обладнання:

- ваговимірювальне  обладнання;

- контрольно-касові апарати;

- пристрої для  обліку грошових квитків;

- фасувально-пакувальне  обладнання;

- обладнання  для приготування та продажу  напоїв;

- машини для  обробки та подрібнення овочів  та інших продуктів;

- машини для  обробки м'яса та риби;

- машини для приготування тіста та кондитерських сумішей;

- машини для  нарізання гастрономічних товарів;

- машини для  миття столового та кухонного  посуду;

- підйомно-транспортне  обладнання, що застосовується на  підприємствах торгівлі та громадського  харчування.

III. Теплове  обладнання:

- обладнання  з вогневим обігрівом;

- обладнання  з газовим обігрівом;

- обладнання  на паровому обігріві;

- обладнання  з електричним обігрівом.

IV. Холодильне  обладнання:

- компресійне  холодильне обладнання;

- абсорбційне  холодильне обладнання;

- прилади автоматизації  холодильного обладнання;

- торговельне  холодильне обладнання.

V. Торгові  автомати:

- автомати для  продажу рідких товарів;

- автомати для  продажу штучних товарів;

- розмінні автомати  та допоміжне обладнання.

Одним із основних видів обладнання підприємств торгівлі є немеханічне обладнання, яке необхідне для прийому, зберігання, підготування товарів до продажу та їх продажу. Правильно підібраний набір меблів дозволяє раціонально організувати торговельно-технологічний процес, механізувати трудомісткі операції, розширити асортимент товарів, максимально використати площу та об'єм торговельних та складських приміщень, скоротити товарні втрати, впровадити прогресивні форми та методи продажу товарів, підвищити рівень економічної ефективності та культуру торгівлі, а також покращити естетичне оформлення торговельних приміщень.

До немеханічного  обладнання відносяться: гірки, стенди, тара-обладнання, вітрини, прилавки, стелажі, касові кабіни, столи, барні стояки із сидіннями.

Класифікують обладнання за:

• місцем використання – це обладнання для торговельних залів, підсобних приміщень, тара-обладнання;
• способом установки – пристінне, острівне, кутове, вбудоване (у стінках), при вітринне;
• товарним профілем – спеціалізоване (для хліба, овочів) і універсальне (для різних груп товарів);
• призначенням – для зберігання товарів (підтоварники, піддони);  для підготовки товарів до продажу (столи для фасування); для приймання товарів (столи для бракеражу – визначення якості товарів); для показу товарів (вітрини); для розміщення, викладки та продажу (прилавки, вітрини, гірки); для розрахунку з покупцями (касові кабіни); для транспортування і продажу товарів (контейнери);
• матеріалом виготовлення – дерев’яне, металеве, комбіноване;
• способом з’єднання деталей – нерозбірне, збірно-розбірне, універсально-збірне ( можна складати обладнання різного призначення й розмірів);
• характером виготовлення – експериментальне, серійне, масове.

Вимоги, які  ставляться до немеханічного торговельного  обладнання, можна поділити на кілька груп: функціональні, ергономічні, економічні, санітарно – гігієнічні, естетичні.

Торговельний  інвентар – це різні пристрої, інструменти та прилади, які використовують у торговельному процесі. Залежно від призначення торговельний інвентар поділяють на кілька груп:

• для підготовки до продажу (совки, ножі, діжечки, струни, дошки для нарізування);
• для відпускання товарів (щипці, виделки, ножі, корзини і візки для відбору покупцями товарів та ін..);
• для зберігання товарів (лотки, корзини);
• для відкриття тари (молотки, цвяховиймачі, серпоподібні ножі, ножиці з потупленим кінцем, консерворозкривачі, інструмент для відкривання бочок);
• для підрахунків (мікрокалькулятор, тарілки для монет);
• протипожежний інвентар (вогнегасники, щити з інструментами для гасіння пожежі, ящики з піском);
• санітарно – гігієнічний інвентар (віники, швабри, сміттєзбірники, щітки, вікно мийки).

3.2. Постачання  товарів до роздрібної мережі

На сучасному етапі  розвитку важливою умовою успішного  рішення задач є істотне поліпшення постачання роздрібної торгової мережі. Від нього в значній мірі залежать повнота задоволення попиту, скорочення часу покупців на придбання товарів, рівень культури обслуговування. Практика показує, що чітка і злагоджена організація постачання торгової мережі товарами сприяє розвитку і закріпленню тривких ділових зв'язків з постачальниками, вчасному усуненню недоліків в їхній роботі, забезпеченню цілості матеріальних цінностей, відвертанню втрат.

Особливу актуальність набуває проблема підвищення ефективності системи товаропостачання, що припускає впровадження прогресивної технології доставки товарів в контейнерах і на піддонам. Контейнерний завіз товарів в крамниці широко впроваджується в торгівлю, і ефективність його застосування очевидна. Використання контейнерів (тари-обладнання) дозволяє не тільки комплексно механізувати найбільш трудомісткі операції, але і розмістити водночас в торговому залі крамниці самообслуговування в 3-4 разу більше товарів, збільшивши завдяки цьому товарооборот на 1 м² торговій площі.

Перехід на прогресивну  технологію доставки товарів припускає  глибоку перебудову багатьох технологічних  процесів як в промисловості і  торгівлі, так і на автомобільному транспорті. Складником цієї перебудови повинно стати всіляке розширення виробництва спеціальних контейнерів, пристосованих до перевезення різноманітних продовольчих і непродовольчих товарів.

Таким чином, при рішенні  питань організації товаропостачання необхідно виходити з економічних  інтересів, що забезпечують збереження якості товарів і мінімум їхніх втрат при транспортуванні, перевезення вантажів в мінімально короткий термін і з найменшими витратами. Задача істотного поліпшення системи товаропостачання нерозривно зв'язана з безперервним зростанням промислового і сільськогосподарського виробництва, постійним розширенням мережі роздрібних торгових підприємств, підвищенням добробуту і культури людей. Розширення асортименту товарів, а отже, збільшення обсягів перевезень теж зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення технології товаропостачання як умова поліпшення всієї системи забезпечення населення товарами.

В сучасній економічній  літературі товаропостачання часто  ототожнюють з процесом переміщення  товарів з сфери виробництва  в сферу споживання. Між тим  цей процес, як категорія економічна, в більшому ступені відповідає поняттю руху товару, що охоплює комплекс взаємозв'язаних комерційних і технологічних операцій по забезпеченню наскрізного ланцюга руху товарних мас. Товаропостачання ж слід розглядати як складник руху товару на заключному етапі цього процесу, воно закликане забезпечити безперебійне постачання товарами роздрібної торгової мережі, здійснюване місцевими постачальниками (підприємствами промисловості, базами оптової торгівлі, складами роздрібних організацій), при мінімальних народногосподарських витратах. Тому постачання крамниць товарами слідує розглядати в тісному зв'язку з такими технологічними операціями, як приймання, зберігання, підготовка товарів до відпустки і продажу.

В процес товаропостачання звичайно втягнуті промисловість, транспорт, оптова і роздрібна торгівля. Технологічне пов'язання між ними — одне з основних умов підвищення ефективності всієї системи забезпечення населення товарами. Промисловість зобов'язана підготувати і доставити товари не тільки на оптові бази, але і безпосередньо в роздрібну торгову мережу. Транспорт повинен забезпечити безперебійне перевезення торгових вантажів по найбільш раціональним графікам і маршрутам, широко застосовуючи спеціалізовані транспортні засобу і тару-обладнання. Оптова торгівля відповідальна за формування торгового асортименту, створення необхідних товарних запасів і організацію централізованої доставки товарів в підприємства роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля, як кінцевий пункт руху товарів, забезпечує їхнє приймання, цілість і продаж населенню.

Організація доставки товарів  по прогресивним технологічним схемам, механізація вантажно-розвантажувальних  робіт, застосування пакетованих і  контейнерних перевезень — неодмінна  умова раціоналізації всієї системи  товаропостачання. При Цьому більша роль відводиться оптовій торгівлі, шляхом якої реалізується основна частина товарної маси. Тому від рівня її розвитку, вдосконалення механізму господарських взаємовідносин з промисловістю і роздрібною торгівлею, зміцнення матеріально-технічної бази залежить рішення задач, що стосуються організації постачання крамниць товарами. Сьогодні все ще значна частина товарних запасів концентрується в роздрібній мережі. Крім того, частина вироблених товарів систематично знаходиться на складах промисловості або в шляху, що також виявляє вплив на рівень товарних запасів в оптовій торгівлі.

Правильна організація  товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і  усунення необхідності притягнення  робітників крамниць до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.

Планомірність припускає доставку товарів по твердим графікам при найбільш раціональній частоті завозу. Планомірна організація постачання забезпечує широкий і тривкий асортимент товарів, економічне використання праці, складських приміщень і транспортних засобів, сприяє нормалізації товарних запасів і виконанню плану роздрібного товарообороту кожним торговим підприємством.

Безперебійність постачання передбачає регулярну доставку необхідної кількості товарів в потрібному асортименті для забезпечення безперервного продажу.

Ритмічність припускає рівномірний і вчасний завіз, що гарантує безперебійну доставку товарів, дозволяє уникнути скупчення в крамницях наднормативних товарних запасів, створює нормальні умови для торгового обслуговування населення і виконання плану роздрібного товарообороту. Однак ритмічність не слідує ототожнювати з планомірністю, оскільки ритм постачань може змінюватися в залежності від кон'юнктурних вагань.

Економічність як принцип раціонального товаропостачання передбачає ощадливе витрачання засобів, зв'язане з доставкою, обробкою і зберіганням товарів. Це досягається шляхом ефективного використання транспорту, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, розробки єдиних технологічних рішень доставки, комплектування і упаковки товарів в тару-обладнання, в як після цього товари надходять в крамниці самообслуговування для роздрібного продажу.

При рішенні питання  про вибір найбільш економічних  схем товаропостачання слідує виходити з необхідності досягнення найбільших результатів при мінімальних  витратах. Для цього необхідно  забезпечити ритмічне і безперебійне постачання крамниць товарами, встановити нормативи товарних запасів в опті і роздрібі при мінімальних транспортних, експлуатаційних і інших видатках. Оскільки витрати на перевезення товарів в визначаються ефективним використанням транспорту, дуже важливо встановити раціональні засоби доставки, що б максимально виключали надмірно дальні, зустрічні, повторні і інші нераціональні перевезення, порожні пробіг, простої при вантажно-розвантажувальних роботах, дозволяли використати більш досконалі види транспорту і багатооборотної тари, а також сприяли розвитку централізованих доставок як самих ефективних і доцільних.

В роздрібну торгову  мережу товари можуть надходити з  складів виробничих підприємстві і  об'єднань; складів підприємств оптової  торгівлі; складів роздрібних торгових організацій; виробничих підприємств, фасувальних цехів і підсобних господарств торгових організацій; інших джерел (закупки ,що децентралізувалися, суспільні організації, художні промисел).

Промислові підприємства через свої відділи збуту поставляють товари як безпосередньо в крамниці (хлібозаводи, молокозаводи, пивзаводи, м'ясокомбінати, інколи швацькі і трикотажні фабрики і ін.), так і на склади роздрібних і оптових торгових організацій.

Оптові бази, одержуючи  товари від промислових підприємств, завозять їх, як правило, в торгову мережу, повз склади роздрібних торгових організацій. Слід відзначити, що склади оптових баз є основним джерелом постачання роздрібної мережі товарами, що надходять від іногородніх постачальників, вони постачають невеликі крамниці, які не можуть, отримувати товари безпосередньо від місцевих промислових підприємств.

По мірі розширення мережі баз оптової торгівлі дрібні склади роздрібних торгових організацій будуть постійно скорочуватися, а крамниці різноманітної відомчої підпорядкованості постачатися товарами безпосередньо через склади оптових підприємств.

В торгову мережу товари також надходять зі складів роздрібних торгових організацій. Особливо необхідні  такі склади в містах, де немає оптових  баз.