Організація та технології продажу: Алкогольні напої: горілка, коньяк, ром, віскі. Взуттєві товари

Управління  освіти і науки

Донецька обласна  адміністрація 

Маріупольський  професійний ліцей будівництва

 

 

 

 

Професія: «Продавець продовольчих товарів. Продавець непродовольчих товарів»

 

 

ДИПЛОМНА  РОБОТА

з предмету: «Спецтехнології»

на тему:

«Організація  та технології продажу:

Алкогольні  напої: горілка, коньяк, ром, віскі.

Взуттєві товари»

 

 

учениці гр. № 2 Шиян Олесі Сергіївни

 

Консультант: Ковальова  Г.В

 

Робота допущена до захисту з оцінкою _______________

 

 

 

 

м. Маріуполь

2011-2012 н.р.

План

1. Пояснювальна записка
1. Вступ
2. Конструктивна частина
3. Технологічна частина
4. Організація робочого місця
5. Розрахункова частина
6. Охорона праці, техніка безпеки
7. Організація й технологія продажу товарів
8. Список використаної літератури
2. Графічна частина
3. Практична частина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ
1. Історія  розвитку торгівлі та її значення

Торгівля, як процес обміну товарно-матеріальними цінностями, відома починаючи з кам'яного  століття. Як в той час, так і  зараз, суттю торгівлі є пропозиція до обміну, або до продажу товарно-матеріальних, а також нематеріальних цінностей з метою отримання вигоди з цього обміну. Торгівля виникла з появою поділу праці як обмін надлишками вироблених продуктів, виробів. Обмін спочатку носив натуральний характер; з виникненням грошей виникли передумови для встановлення товарно-грошових відносин.

Торгівля - система  організації масових продажів. Продаж товару - одиничний акт відплатного  обміну товарами та послугами. Торговий обмін звичайно проводиться за посередництвом грошей, але існує й безгрошова торгівля - бартер. Розрізняють оптову та роздрібну торгівлю і торгівлю через Інтернет. Торгівля між країнами (міжнародна торгівля) ділиться на імпорт і експорт.

Торгівля - це значний джерело податкових надходжень до бюджету країни або регіону.

Значення торгівлі в напрямку основної тенденції неможливо переоцінити. Торгівля є важливою галуззю народного господарства, основна функція якої - доведення товарів зі сфери виробництва до сфери споживання. Роль і значення торгівлі особливо зростають зараз, в умовах постійного розширення виробництва товарів народного споживання і підвищення добробуту трудящих.

Торгівля відіграє важливу роль у здійсненні міжгалузевого, міжрегіонального обміну, встановленні зв'язку між містом і селом. Між  промисловістю та сільським господарством  здійснюється широкий ринковий обмін засобами виробництва, сировиною та напівфабрикатами, в якому бере активну участь торгівля. Торгівля представлена в цій системі як організатор і регулятор споживчого ринку, що виконує функції доведення товарів від виробника до споживача.

Саме в процесі  реалізації товарів проявляється найбільш повна зв'язок між виробництвом і  споживанням, виявляється рівень розвитку виробництва. Вплив торгівлі на його розвиток в ринковій економіці дуже помітно. Торгівля забезпечує безперервність і підвищує ефективність кругообігу ресурсів.

Доводячи товари до споживача, вона реалізує інтереси всіх учасників товарного обміну. По каналах прямого зв'язку відбувається просування товару від виробництва  до споживача, а по каналах зворотного зв'язку відшкодовуються витрати виробнику за використовувані ресурси, виробник отримує прибуток, а суспільство - чистий дохід. Саме торгівля з допомогою споживача визначає місце і роль кожного конкретного товару, задовольняючи потреби в ньому.

Торгівля виявляє  зміни в структурі споживання, отже, стимулює виробництво і задає йому конкретний напрям.  Різноманітні зв'язку торгівлі з багатьма галузями господарства, за яких готові товари з одних галузей направляються в інші шляхом взаємовигідного обміну, допомагають зміцнювати і розвивати  весь господарський комплекс.  
В умовах ринкової економіки торгівля безпосередньо впливає на позиції галузей, що призводять споживчу продукцію. Вона сприяє розвитку конкуренції, що веде не тільки до розширення асортименту, але і до підвищення якості товарів і збільшенню обсягу їх виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Конструктивна  частина

2.1. Види  та типи  торгівлі

Торгівля належить до сфери обслуговування і здійснює зв'язок між виробництвом і споживанням, вона завершує процес руху товару, забезпечуючи перехід його у власність споживача.

На даному етапі  в Україні існують державна, кооперативна і комерційна форми торгівлі (схема 1.1).

Державна торгівля засновується на державній власності. Усі підприємства й організації  державної торгівлі, обладнання, інвентар, гроші є власністю держави. Державна торгівля здійснюється в робітничих селищах та містах. Сьогодні функції Міністерства торгівлі, яке було основою торгівельної системи і здійснювало організацію державної торгівлі, виконує Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України.

Кооперативна  торгівля базується на колективній  кооперативній власності. Здійснюється вона споживчою кооперацією, яка  має певну мережу організацій  і підприємств, що функціонують здебільшого  в сільський місцевості. Свою роботу споживча кооперація спрямовує на посилення економічної самостійності; забезпечення повного господарського розрахунку, створення і розвиток торгівельної мережі, закупівлю сільськогосподарської продукції, надання різноманітних послуг населенню побутового і виробничого характеру.

У зв’язку з  роздержавленням та приватизацією  з’явилася нова форма торгівлі –  комерційна, до якої належить недержавний  сектор торгівлі. Така форма торгівлі сьогодні охоплює 80% роздрібного товарообороту  України.

Торгівля, як процес обміну товарно-матеріальними цінностями, за місцем купівлі-продажу поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня торгівля, галузь народного господарства, що здійснює реалізацію товарної продукції різних галузей виробництва на внутрішньому ринку країни. Зовнішня торгівля - торгівля між країнами, що складається з вивозу (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг. Зовнішня торгівля здійснюється переважно через комерційні угоди, що оформляються зовнішньоторговельними контрактами.

За обсягами купівлі-продажу внутрішня торгівля поділяється на оптову та роздрібну.

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

схема 1.1

Оптова торгівля – сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення великих партій товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв’язки на умовах договорів купівлі-продажу та поставки між підприємствами – виробниками і споживачами, так і зв’язки між ними через торговельних посередників. Оптова торгівля є сполучною ланкою між підприємствами – виробниками і роздрібною торгівлею.

 Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи). Взаємні продажі серед організацій оптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності.

Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах: 
1) через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту); 
2)через незалежних оптових посередників

3) через залежних  оптових посередників.

При використанні прямих каналів збуту виробник виконує  усі функції у розподілі товарів  через свої збутові підрозділи. Основними  структурними одиницями прямих каналів  є збутові філії і збутові  контори підприємства. 
Збутові філії розміщують у містах, де зосереджені численні споживачі даної продукції. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а також систему сервісного обслуговування, якщо це зумовлене типом ринку і видом товару. Збутові контори підприємств фізичних операцій з товарами не виконують, як звичайно, мають лише їх взірці. Завданням цих підрозділів є встановлення контактів із споживачами, рекламна діяльність, збирання замовлень та їх розміщення, організація транзитної поставки товарів зі складу підприємства чи його збутових філій.

Реалізація  продукції через збутові підрозділи виробників більш характерна для  ринку товарів промислового призначення, хоча іноді здійснюється і на споживчому ринку. Їх використання може бути доцільне за таких умов:

• фінансові  можливості підприємства дають йому змогу створити й 
експлуатувати систему власних органів збуту;

• обсяги реалізації продукції достатні для покриття витрат на прямий маркетинг; 
• споживачі продукції сконцентровані географічно;

• ринок даного товару вертикальний, тобто товар реалізується представникам однієї чи двох галузей промисловості, які мають незначну кількість підприємств; 
• товар відвантажують великими партіями при максимальному заповненні транспортного засобу (залізничний вагон, автофургон тощо);

• товар технічно складний, потребує спеціального монтажу й налагодження.

До переваг  прямого каналу належить те, що збутовий персонал підприємства займається реалізацією  лише його виробів і чудово їх знає. Кваліфіковані фахівці фірми  можуть забезпечити експертну консультацію і технічну допомогу в опануванні складної техніки на дуже високому рівні. 
Загалом же прямі канали збуту для більшості товарів вважають менш ефективними, і фірми залучають посередників різних типів.

Незалежні оптові посередники. Незалежними називають  посередників, які перебирають на себе право власності на товар і відповідно ризик його подальшої реалізації. Це найпоширеніший у світовій практиці тип оптових посередників. 
Незалежні оптові посередники, яких ще називають „оптовиками-купцями», поділяються на дві групи:

• оптовики з  повним циклом обслуговування (дистриб'ютори, торгівці оптом); 
• оптовики з обмеженим циклом обслуговування (оптовики - комівояжери, оптовики-організатори тощо).

Комерційні  оптові організації з повним циклом обслуговування надають широке коло послуг:

• формують товарний асортимент;

• зберігають товарні  запаси;

• надають торговий кредит;

• забезпечують доставку продукції;

• допомагають  виробникам у проведенні маркетингових  досліджень, рекламній діяльності, плануванні тощо.

Торгівці оптом розрізняються між собою широтою асортиментного набору товарів. Вузькоспеціалізовані торгівці оптом працюють з однією асортиментною групою товарів при значній її насиченості (одяг, ліки). Оптовики змішаного асортименту займаються кількома асортиментними групами товарів.

Дистриб'ютори  торгують цілком від свого імені, укладають угоди як із продавцями, так і з покупцями, мають склади, займаються сервісом продукції і  виконують багато інших посередницьких функцій. Доволі часто виступають як генеральні посередники певного виробника.

Оптовики з  обмеженим циклом обслуговування виконують  значно менше функцій. Приміром, вони можуть не мати складських приміщень, не надавати кредит, не займатися доставкою  товарів, не брати участь у маркетингових  дослідженнях. Це різноманітні види посередників, серед яких, зокрема: 
— оптовики-комівояжери, що займаються здебільшого обмеженим асортиментом ходових товарів нетривалого зберігання (молоко, хліб), які продають за готівку, об'їжджаючи підприємства роздрібної торгівлі, лікарні, готелі тощо;

— оптовики-організатори, які працюють у галузях, що постачають сировину (вугілля, деревину) чи інші вантажі  без тари (приміром, громіздке устаткування). З моменту прийняття замовлення до моменту завершення поставки вони повністю перебирають на себе право власності на товар і весь пов'язаний з цим ризик. Складських приміщень такі оптовики не мають, а лише організовують поставку замовленого товару від виробника до споживача. 
Використання незалежних оптових посередників доцільне за таких умов: 
• збутова діяльність відбувається на горизонтальному ринку, де споживачі належать до різних сегментів, що потребує потужної збутової мережі, створення якої під силу лише великим виробникам;

• ринок розкидано  географічне, унаслідок чого прямі  контакти із споживачами нерентабельні; 
• споживачі, як звичайно, купують товари дрібними партіями, незручними для складського і транспортного оброблення; оптова фірма має можливість об'єднати окремі дрібні замовлення у партії комерційного розміру; 
• товар відповідає стандартним потребам і не потребує реалізації по прямих каналах збуту;