Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Декабря 2012 в 18:16, дипломная работа
Торгівля виявляє зміни в структурі споживання, отже, стимулює виробництво і задає йому конкретний напрям. Різноманітні зв'язку торгівлі з багатьма галузями господарства, за яких готові товари з одних галузей направляються в інші шляхом взаємовигідного обміну, допомагають зміцнювати і розвивати весь господарський комплекс.
В умовах ринкової економіки торгівля безпосередньо впливає на позиції галузей, що призводять споживчу продукцію. Вона сприяє розвитку конкуренції, що веде не тільки до розширення асортименту, але і до підвищення якості товарів і збільшенню обсягу їх виробництва.
Пояснювальна записка
Вступ
Конструктивна частина
Технологічна частина
Організація робочого місця
Розрахункова частина
Охорона праці, техніка безпеки
Організація й технологія продажу товарів
Список використаної літератури
Графічна частина
Практична частина
Продаж алкогольних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється. В разі виникнення сумніву щодо віку покупця продаж алкогольних напоїв здійснюється за умови пред'явлення документа, що засвідчує його вік.
Не дозволяється здійснювати продаж алкогольних напоїв працівниками суб'єкта господарської діяльності, яким не виповнилося 18 років.
Зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством. Порядок запровадження марок акцизного збору регулюється законодавством.
Пакування, маркування, транспортування, приймання, зберігання, продаж алкогольних напоїв здійснюються відповідно до вимог, передбачених законодавством та нормативними документами.
Алкогольні напої повинні бути марковані в доступній для споживача формі згідно із законодавством про мови. На лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) горілки та лікеро-горілчаних виробів зазначаються:
На видимій стороні етикетки або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код підприємства та номер ліцензії на виробництво.
На лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) продукції виноробства зазначаються:
Термін витримки марочних вин та позначення "Марочне", вік коньячних спиртів марочних коньяків і коньяків спеціальних назв повинні бути зазначені на кольєретці.
На пляшках з колекційними винами та коньяками повинні бути наклеєні додаткові ярлики із зазначенням "Колекційне (колекційний), додатково витримане (витриманий) в колекції років".
На шийку пляшки з колекційним вином повинна бути наклеєна кольєретка із зазначенням року урожаю винограду, з якого виготовлене вино.
На етикетках пляшок з вином контрольованих за походженням назв обов'язково повинен бути напис "Вино контрольованих за походженням назв", а на контретикетках - схематичне зображення території району, де виготовлене вино, із позначенням виноградних ділянок.
На пляшці з вермутом повинна бути контретикетка або додаткова етикетка, на якій зазначаються дані про основний склад напою і погоджені з Міністерством охорони здоров'я рекомендації щодо його вживання.
На пляшки з усіма видами продукції виноробства можуть бути наклеєні контретикетки, які містять додаткову інформацію про напої.
Етикетки на алкогольні напої, які реалізуються в підприємствах громадського харчування, повинні бути марковані штампом (печаткою) цього підприємства.
Не дозволяється продаж алкогольних напоїв у пляшках (іншій тарі) без етикеток або чіткого маркування, з наявними ознаками бою (тріщини, сколювання шийки, пошкодження закорковування тощо), у негерметично закоркованих пляшках, з наявністю сторонніх і завислих частинок або каламуті, осаду, з простроченим терміном придатності, якщо це не передбачено стандартом.
Продаж колекційних вин з осадами, що швидко осідають і не створюють муті, дозволяється, якщо це передбачено стандартом.
Продаж горілки та лікеро-горілчаних виробів здійснюється виключно у передбаченій діючими стандартами скляній тарі, бляшанках із харчового алюмінію, а також у сувенірних пляшках та художньо оформленому посуді із скла чи глазурованої кераміки місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,33 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Продаж виноробної продукції здійснюється виключно у передбаченій діючими стандартами скляній тарі, а також у сувенірних пляшках, художньо оформленому посуді із скла, глазурованої кераміки або дерева, упаковці типу "Tetra-Pak" місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше. Продаж вин виноградних натуральних сухих здійснюється також у тарі (посуді) місткістю від 100 до 500 л, виготовленій з матеріалів, дозволених для контакту з алкогольними напоями, і у такому випадку передбачені пунктом 14 вимоги щодо маркування виноробної продукції не застосовуються.
Установлені цим пунктом вимоги до місткості тари (посуду) не застосовуються до алкогольних напоїв імпортного виробництва.
Алкогольні напої зберігаються у спеціальних приміщеннях, відомості про місцезнаходження яких заносяться до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Приміщення для зберігання алкогольних напоїв повинні добре вентилюватися, не мати стороннього запаху, бути непроникними для прямих променів світла, обладнані охоронною сигналізацією. Алкогольні напої розміщуються в приміщеннях для зберігання за групами, видами, марками.
Закорковані пляшки з алкогольними напоями зберігають у горизонтальному положенні з метою запобігання висиханню корку, а пляшки з іншою укупоркою - у вертикальному положенні.
Алкогольні напої зберігають при температурі:
У торгівельному залі на відповідному торгівельному обладнанні повинні бути виставлені алкогольні напої у повному асортименті, наявному у суб'єкта господарської діяльності.
Алкогольні напої розміщують за групами, видами і марками на пристінних гірках, столах, прилавках.
Перед продажем алкогольних напоїв продавцем обов'язково перевіряється їх якість за зовнішнім виглядом (прозорість, колір, інші ознаки, які піддаються перевірці без відкупорювання одиниці пакування).
Суб'єкт господарської діяльності повинен забезпечити інформування споживача про роздрібні ціни на алкогольні напої за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках напоїв, що перебувають у продажу. На ціннику чітко зазначається назва напою, місткість, ціна за одиницю товару у грошовій одиниці України. На зворотному боці цінника повинен бути підпис особи, відповідальної за визначення ціни, і дата, скріплені печаткою або штампом суб'єкта господарської діяльності. Для підприємств системи споживчої кооперації, крім розташованих у містах, наявність печатки або штампа не є обов'язковою.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється в підприємствах громадського харчування і в спеціалізованих відділах підприємств (які мають статус підприємств громадського харчування) з універсальним асортиментом продовольчих чи/та непродовольчих товарів. Спеціалізованим підприємствам громадського харчування дозволяється здійснювати продаж вин виноградних натуральних сухих на розлив з тари (посуду) місткістю від 100 до 500 л, виготовленої з матеріалів, дозволених для контакту з алкогольними напоями.
Забороняється торгівля алкогольними напоями на розлив у підприємствах громадського харчування за відсутності належних санітарно-гігієнічних умов та обладнання (забезпеченість проточною питною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом тощо, наявність умов для миття посуду) та інших вимог, передбачених законодавством.
Забороняється
під час продажу алкогольних
напоїв на розлив для
7.2. Взуттєві товари
7.2.1.
Загальна характеристика
Група взуттєвих товарів включає взуття: шкіряне; гумову; валяне. До споживчими властивостями взуття всіх видів і призначення пред'являють наступні вимоги: ергономічність і гігієнічність, що забезпечують зручність та комфортність при носінні, легкість, гнучкість, тепло ізолювання, волого проникність, потопровідність.; міцність і ремонтопридатність; високі естетичні та техніко-економічні властивості.
Взуття складається з безлічі деталей, які кріпляться один до одного різними способами - зшиваються, склеюються, спаюються (метод гарячої вулканізації) і т.д. Всі деталі взуття за місцем розташування поділяються на дві групи: деталі верху і низу; зовнішні, внутрішні і проміжні деталі. Перший етап - проектування взуття, підбір матеріалів у виробництво партії. Другий етап - розкрій матеріалів, цьому етапу передує сортування матеріалів по однорідності і властивостями. Третій етап - пошиття взуття складається з наступних під етапів: обробка викроєних деталей взуття; збірка заготовок. Заготівля являє собою деталі верху взуття, скріплення нитками на швейних машинах або поєднані клейовими швами; формування верху здійснюється шляхом затягування зібраної заготовки верху на колодку; прикріплення підошви взуття до заготівлі; декоративне оздоблення верху взуття здійснюється тіньової забарвленням. Тіньова забарвлення нітрофарбами або апретування використовується для наголоси-кивання країв деталей і рядків. Якість кріплення заготовки до підошви багато в чому визначає зовнішній вигляд взуття, її міцність, зносостійкість, гнучкість, водостійкість, зручність в шкарпетці та інші важливі споживчі властивості взуття.
Для верху взуття натуральні шкіри діляться на юхтові, хромові і замшу. Юхтові шкіри виробляють з щільного і товстого шкіряної сировини в основному комбінованим дубленням. По виду сировини розрізняють юхта яловічную, кінську і свинячу. За призначенням юхтові шкіри діляться на юхта взуттєву (використовується для важкого взуття типу чобіт) і юхта сандального (використовується для легкого літнього взуття. Хромові шкіри використовуються для зовнішніх і внутрішніх деталей верху взуття). Хромові шкіри виробляють зі шкір великої рогатої худоби (опоек, виросток, напівшкірник, бичок, яловка, спилок, велюр, нубук, лакова і високоеластична шкіра); зі шкір коней (жеребок, виметка); зі шкір кіз (шевро, цапина хромова, лак шевро, велюр); зі шкір овець (Шеврет); зі шкір свиней (свинячі хромові шкіри). Замшу отримують з шкур оленів опойка, шкур кіз жировим дубленням і шліфуванням по лицьовій і бахтармяной поверхні. На відміну від велюру замша має ворс, який не міняє напрямок після згладжування. Шкіра м'яка, еластична, але міцність на розрив низька. У комбінації з лаковими шкірами замша використовується для модельного жіночого взуття.
7.2.2. Шкіряне взуття
Для виробництва шкіряного взуття використовуються натуральні шкіри, штучні і синтетичні взуттєві матеріали.
7.2.2.1. Натуральні шкіри
Натуральна шкіра - взуттєвої матеріал, виготовлений з шкіряної сировини в процесі підготовчих операцій, дублення і обробки. За своїм гігієнічним, естетичним, технологічним властивостям і надійності натуральна шкіра є основним матеріалом, застосовуваним у взуттєвому виробництві.
Сировиною для виробництва натуральних шкір є шкури великої рогатої худоби, свинячі, кінські, козині і овечі. Обмежено застосовують шкури буйволів, яків, верблюдів, морського звіра, рептилій та інших тварин.
Залежно від виду шкіряної сировини, віку тварини натуральні шкіри мають різні споживчі властивості. Це пояснюється різною будовою шкур. Так, у шкур великої рогатої худоби епідерміс (зовнішній шар) і шар підшкірно-жирової клітковини (нижній шар) мають невелику товщину. Сітчастий шар займає більше половини дерми (середній шар) і характеризується щільним переплетенням колагенових волокон. Шкіри, вироблені з цих шкур, щільні, міцні і водостійкі.
Будова свинячих шкір різко відрізняється від інших. Внаслідок глибокого залягання щетини свинячі шкіри мають наскрізні отвори. У дермі багато сальних залоз. У зв'язку з цим готові шкіри характеризуються великою водопроникністю, грубої лицьовою поверхнею (мірі).
Класифікація натуральних шкір.
Асортимент натуральних шкір, використовуваних для виробництва взуття, досить широкий.
Залежно від призначення натуральні шкіри поділяють на шкіри для низу, верху взуття, внутрішніх та проміжних деталей. Перші дві групи шкір поділяють на два типи: шкіри для взуття ниткової-клейових і гвинтовий-цвяхових методів кріплення. Шкіри для низу взуття ниткової-клейових методів кріплення і для мігрантів володіють достатньою щільністю на прорив швом, гнучкістю і еластичністю. Шкіри гвинтовий-цвяхових методів кріплення більш щільні і жорсткі, добре тримають закріплювачі в мокрому і сухому стані, мають невелику вологоємність, стійкі до впливу вологи і тепла.
Кожен тип шкіри підрозділяється по вихідному сировини, способу дублення, товщині, конфігурації, характеру і способу обробки і ін.
Основним способом дублення, застосовуваним для вироблення шкір для низу взуття ниткових і клейових методів кріплення, є таннідний в комбінаціях з основними солями хрому, синтетичними, алюмінієвими та іншими дубителем (хроморослине, хромотаннідне, цирконієве, хромоцірконій сінтановое, тітансінтано- ше дублення та ін.) Шкіри для низу взуття гвинтовий-цвяхових методів кріплення виробляють таннідним дубленням в комбінації з основними солями хрому, синтетичними дубителем і сульфіт-целюлозним екстрактом.