Технологія сододких сиркових мас з продуктами бджільництва

5

Одним із факторів, що визначають харчову цінність пилку, є вміст в ньому амінокислот, які за масою складають 40-50% від загального вмісту білка.

У хребетних тварин джерелом енергетичних ресурсів є жири та вуглеводи, а амінокислоти витрачаються на енергетичні потреби лише при умові голодування. У комах амінокислоти можуть служити джерелом енергії, що легко використовується.

Використання амінокислот бджолами специфічне, а їх засвоєння в різні періоди життя визначає потребу в поживних речовинах та енергії протягом активного періоду розвитку.

За даними ряду авторів для розвитку личинок медоносних бджіл в їх кормі повинні бути присутні як замінні, так і незамінні амінокислоти. Личинки та дорослі бджоли задовольняють потребу у незамінних незамінних амінокислотах шляхом їх надходження з пергою.

Відомо, що амінокислоти є проміжними продуктами азотного обміну і являють собою форму азоту, яка найкраще засвоюється тваринами. В пилку різних рослин виявлені всі 22 основних амінокислоти, що входять до складу рослинних білків. Встановлено, що пилок сосни бідний на триптофан, значні коливання вмісту проліну, лізину, гліцину та фенілаланіну спостерігаються в пилку інших рослин.

Бджолине обніжжя, зібране з рослин родини складноцвітих, містить в переважній кількості лізин, аргінін, серин, пролін, оксипролін, метіонін, аміномасляну кислоту, норвалін, аланін, глютамінову кислоту; у жовтецевих – фенілаланін, аміномасляну кислоту, аланін, гліцин, глютамін, лізин, лейцин, валін, пролін, оксипролін; оситнякових – метіонін, триптофан, треонін, серин, аргінін, цистин, лейцин та пролін [1, 10, 11, 15].

Пилок рослин містить в середньому аргініну 4,4-6,4%, гістидину – 2-3,5, ізолейцину – 4,5-5,8, лейцину – 6,7-7,5, метіоніну – 1,7-2,4, фенілаланіну – 3,7-4,4, треоніну – 2,3-4,0, триптофану – 1,2-1,6 та валіну – 5,5-6,0%.

Вміст амінокислот в пилку рослин змінюється протягом сезону. Так, сума восьми незамінних амінокислот протягом травня – першої половини червня складала 188-254 мг/г, а після 15 червня зменшилась до 86-136 мг/г. В окремих випадках вміст амінокислот у пилку змінюється під час його зберігання.

Кількість амінокислот в обніжжі відрізняється від пилку з якого воно сформоване. Така різниця дає підставу припускати вплив бджіл на вміст в обніжжі вільних амінокислот, а також дії протеолітичних речовин. Це підтверджується, зокрема, фактом, що пилок дуба, зібраний вручну, містить 2,02% вільних амінокислот, а зібраний бджолами – майже 5%. Збільшується вміст амінокислот у бджолиному обніжжі протягом першого місяця зберігання [15, 24, 30].

Таблиця 1.3

Уміст амінокислот у бджолиному обніжжі, %

Вміст амінокислот в пилку помітно зменшується під час проростання пилкового зерна, що співпадає із зниженням льотно-запилювальної діяльності бджіл на завершальному етапі квітування рослин. Білок обніжжя багатий незамінними амінокислотами, тобто тими, які повинні поступати в організм людини з їжею, оскільки він позбавлений здатності їх синтезувати. До них відносяться: метіонін, лізин, треонін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, валін, фенілаланін, триптофан (табл. 1.3).

Біологічна цінність білків визначається саме вмістом цих амінокислот. Білки, багаті незамінними амінокислотами, називаються повноцінними. До них відносяться білки м’яса, риби, молока, молочних і інших продуктів тваринного походження. Білки рослин, за невеликим винятком, бідні незамінними амінокислотами. По своїй біологічній цінності наближаються до тваринних лише білки бобових культур.

Усі білки побудовані з амінокислот, вони входять до складу ферментів, гормонів і інших біологічно активних речовин. У пилку, окрім амінокислот, що входять до складу білка, містяться також значні кількості вільних амінокислот. Румунські дослідники вказують, що по кількості лейцину, ізолейцину, метіоніну, треоніну, лізину, триптофану і деяких інших амінокислот пилок перевершує яловичину в 5-6 разів, а білок пилку кукурудзи володіє вищою біологічною цінністю, ніж яєчний.

Систематичні дослідження вмісту амінокислот пилку деяких медоносних рослин (яблуня, малина, груша домашня, кульбаба лікарський, верба козяча, біла, ламка), дозволили встановити, що між пилком різних рослин є істотна різниця в наявності як вільних, так і зв’язаних в білках амінокислот З фізіологічної точки зору вміст біологічно активних речовин (БАР) у квітковому пику є важливим фактором, який впливає на швидкість і ефективність засвоєння бджолами поживних речовин раціону [25].

У таблиці 6 приведені дані кількості ліпідів і сирого протеїну основних пилконосів з ранньої весни до осені. Поряд з цим для поліфлорного обніжжя є характерним сезонні коливання вмісту поживних речовин.

У табл. 1.4 представлено вміст сирого протеїну у бджолиному обніжжі. Вміст сирого протеїну залежить від виду рослини. У досліджуваних зразках бджолиного обніжжя його вміст коливався від 13,75-до 25,84%. Найбільший вміст протеїну спостерігався у пилку верби – 25,84мг/ 100г сухої речовини, каштану – 23,57 і груші – 23,34 мг/100 г пилку. Обніжжя підбілу і гречки виявились найбіднішими на сирий протеїн де його кількість складала 13,75 мг/100 г пилку. Проте основна кількість дослідних зразків характеризувалася вмістом сирого протеїну на рівні 20-23 мг/100 г пилку. Встановлено, що кількість білкових речовин у поліфлорному обніжжі залишається однаковою в різні роки спостережень.

Дані літератури свідчать про те, що вміст загальних ліпідів у пилку залежить від ботанічних особливостей рослин та їх географічного походження. Ці показники є одним з основних чинників, які визначають надзвичайно велику різницю щодо вмісту ліпідів у пилку. Ліпіди пилку представлені жирами і жироподібними речовинами (фосфоліпідами, фітостеринами і ін.) [2, 4, 31].

Таблиця 1.4

Вміст загальних ліпідів і білка в пилку рослин, (Мm, n=5)

Примітка *-мг/100г сухої речовини.

Їх вміст може коливатися залежно від виду рослин в значних межах від 1 до 20%. Так з (табл. 6) видно, що найбільше ліпідів міститься у пилку груші, кульбаби, конюшини. Зокрема їх вміст складає відповідно 15,7, 14,97 і 10,3%. Обніжжя у таких видів рослин як алича і свиріпа відрізняються найменшим вмістом ліпідів 5,06 і 5,57%.

У ранньовесняних медоносів кількість ліпідів є найнижчою, і коливається в межах 5,06 до 6,39%. У травні місяці зацвітає основна кількість медоносних рослин. Великим резервом поживних речовин для бджолиного розплоду і дорослих особин є пилок яблуні, зібраний під час цвітіння садів. Уміст загальних ліпідів в ньому не перевищує 7 %, проте це він складає біля 30 % масової частки зібраного обніжжя в цей період. З пізньої весни до осені спостерігається тенденція до зниження вмісту ліпідів у обніжжі рослин. У літній період кількість ліпідів коливається від 5,57% у гречці, до 6,69% у осеті городньому. Однак потрібно зауважити, що бджоли, які готуються до зимівлі і будуть вирощуватися в основному на пилку зібраному в серпні і лише частково поповнять запаси за рахунок вересневих пилконосів, що характеризуються відносно низьким вмістом ліпідів.

Методами тонкошарової і газової хроматографії встановлена наявність нейтральних жирів, летких полярних ліпідів, жирних кислот: лауринової, міристинової, пальмітинової, стеаринової, арахінової, олеїнової, пальмітоолеінової, гептадекаенової, лінолевої, ліноленової і ін. Звертає на себе увагу високий вміст так званих незамінних (есенціальних) неграничних жирних кислот - лінолевої і ліноленової, загальна кількість яких в сумі даних сполук складає більше половини (табл. 1.5). Зокрема, у пилку деяких видів верб вміст незамінних жирних кислот складає 63,1–83,7% сумарної кількості цих з’єднань.

Багатий ними також пилок кульбаби лікарської, яблуні домашньої, вишні, малини, гречки посівної, конюшини лугової. Ці дані представляють безперечну цінність при визначенні доцільності застосування пилку медоносних рослин як препарату з ефективною противоатеросклеротичною дією.

Таблиця 1.5

Уміст загальних ліпідів і високомолекулярних жирних кислот у повітряно-сухій масі обніжжя, г/кг