Особливості навчання обдарованих дітей

На сьогодні психологи  визнали, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої  дитини – це завжди результат складної взаємодії природних задатків і  соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Водночас не можна ігнорувати й роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що складають основу формування й реалізації індивідуального обдарування. Зважаючи на це, В. О. Моляко виокремлює такі складові обдарованості дитини:

• задатки, схильності, що виявляються в підвищеній чутливості, певнійвибірковості, уподобаннях, а також у динамічності психічних процесів;
• інтереси, їхня спрямованість, частота і систематичність їх прояву, домінування пізнавальних процесів;
• допитливість, прагнення створити нове, схильність до розв’язання й пошуку проблем;
• швидкість у засвоєнні нової інформації, утворенні асоціативних масивів;
• схильність до постійних порівнянь, зіставлень, формування еталонів для наступного відбору;
• прояв загального інтелекту – схоплювання, розуміння, швидкість оцінювання й вибору шляху розв’язання, адекватність дій;
• емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення,вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, уподобання;
• наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;
• креативність – уміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати;
• інтуїція – схильність до над швидкого оцінювання, рішень, прогнозів;
• порівняно більш швидке набуття вмінь, навичок,опанування прийомів, техніки праці;
• здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час розв’язання загальних і нових спеціальних проблем, завдань, пошук і розв’язання складних, нестандартних, екстремальних ситуацій [25,с. 21].

У роботах іноземних педагогів  та психологів визначено деякі особливості  обдарованої дитини:

• має значний обсяг знань;
• має великий словниковий запас;
• самостійно переносить засвоєне в нові умови;
• установлює причинно-наслідкові зв’язки;
• виявляє приховані залежності та зв’язки;
• уміє робити висновки;
• уміє інтегрувати та синтезувати інформацію;
• з власної ініціативи обирає для розв’язання складні завдання;
• здатна узагальнити та організувати наявну інформацію;
• чутлива до суперечностей;
• уміє міркувати;
• уміє створювати гіпотези;
• застосовує ідеї на практиці;
• має критичне мислення;
• має високу допитливість;
• здатна ризикувати;
• має розвинене дивергентне мислення;
• має високу швидкість мислення;
• має багату уяву;
• має високі естетичні смаки;
• має розвинену інтуїцію та ін [25, с.22].

     Інколи, у своїй роботі, вчителі припускаються хиби, ототожнюючи обдарованих дітей з відмінниками. Але це зовсім різні діти, які мають величезну кількість відмінностей та особливостей, притаманних лиш тій чи іншій категорії [13, с. 59] ( Додаток А).

Існує декілька типів обдарованості:

Інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів учителі називають «розумними», «кмітливими», «світлими головами» і «надією школи». Ці школярі, як правило мають глибокі знання, самостійно їх здобувають. Учні цього типу обдарованості точно і глибоко аналізують навчальний матеріал, нерідко схильні до його філософського осмислення. Високий інтелект, розвинутий розум дозволяє їм з легкістю засвоювати різні предмети, однак різне ставлення цих учнів до шкільних предметів і, відповідно, до вчителів призводить до того, що з одних предметів вони вчаться блискуче, а з інших – ні.

Академічний тип обдарованості. Для цього типу обдарованості теж характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цього типу обдарованості насамперед уміють добре засвоювати матеріал, тобто навчатися. Особливості їхньої пізнавальної сфери та деякі особливості мотивації роблять навчання легким і приємним. Медалісти, учні, яких називають гордістю школи, найчастіше належать саме до цього типу обдарованості.

Художній тип обдарованості. Цей тип обдарованості, як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музиці, танцях, живописі, скульптурі, сценічній діяльності.

Креативний тип обдарованості. Головна особливість цього типу обдарованості виявляється у нестандартності мислення, в особливому, часто не схожому на інші, погляді на світ. Цей тип дуже складно виявити у шкільній практиці, оскільки шкільні програми зазвичай не дають цим дітям можливості проявити себе. До того ж, учителі часто не розуміють, а іноді й недолюблюють цих учнів. Їхня підвищена незалежність у судженнях, зневага до умовностей та авторитетів створюють у роботі з такими учнями великі проблеми. Дуже часто учні цього типу обдарованості не надто добре вчаться через занижену мотивацію до засвоєння і свій іноді дуже вигадливий пізнавальний світ, у якому не завжди є місце для шкільних уроків.

Лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, налагоджувати з ними конструктивні взаємини, керувати ними. Лідерська обдарованість передбачає досить високий рівень інтелекту, однак поряд з цим необхідна й добре розвинена інтуїція, розуміння потреб і почутті інших людей, здатність до співпереживання, а також яскраве почуття гумору, яке допомагає подобатись іншим людям.

Психомоторна чи спортивна  обдарованість. Розповсюджена думка про занижені розумові здібності у спортсменів є необґрунтованою. Численні дослідження засвідчили, що інтелектуальні можливості видатних спортсменів значно вищі від середніх. Хоча учні зі спортивною обдарованістю рідко добре вчаться, це пов’язано, насамперед, із браком часу та належного бажання. Якщо у школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, настрій, вони можуть чудово навчатися [17, с. 12].

У педагогіці виділяють такі типи  обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхіднийдизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам, учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).

Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, спеціальну, спортивну) обдарованість. Кожен із типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачить як спеціальні здібності [29, с.33].

Виходячи з цього можна  сказати, що нема дітей не обдарованих  від природи. Кожна дитина обов’язково  може виявити себе в чомусь: танці, музика, малювання, математика, природничі науки, література. Але, на жаль, під впливом життєвих та інших обставин далеко не у всіх розкриваються їх здібності.

1.2. Виявлення обдарованих  дітей у 1-4 класах

Виявлення обдарованих дітей  – це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний [20,с. 5] (Додаток Б).

Інколи у житті трапляється  так, що вперше звернути увагу на ті чи інші здібності дитини допомагає шкільний вчитель. Батьки, обтяжені своїми справами та клопотами по збереженню у сім'ї повноцінного емоційного клімату, як на те, часом опиняються «позаду», коли доходить до спостереження за розвитком проявів індивідуальних здібностей своєї дитини, надто, коли дитина виховується у багатодітній родині [24, с. 55] (Додаток В).

Перш за все, для того, щоб виявити чи є дитина  обдарованою  психологу, вчителю, вихователю, батькам  потрібно знайти відповідь на важливі  питання про те, що таке обдарованість; чим вона обумовлена; які особливості  відрізняють обдаровану дитину від  звичайної; які проблеми виникають  у обдарованих дітей та як їх вирішувати; як впливає зміст шкільної освіти на розвиток дитячої обдарованості [21, с.56].

Мало знайдеться в психології проблем, які по кількості досліджень, що тим чи іншим чином її торкалися, можуть зрівнятися з проблемою інтелектуальної обдарованості. Левова частка всіх існуючих тестів присвячена визначенню рівня інтелектуального розвитку, а тому апріорі має справу з інтелектуальною обдарованістю. Водночас у сфері сутнісного визначення поняття справа є далеко неоднозначною. Багато в чому таке становище зумовлено тим, що тут зустрічаються кілька глобальних психологічних проблем, які до цього часу не мають навіть зближеного трактування в психології.

1. Який психологічний  зміст поняття "обдарованість".

2. Який психологічний  зміст поняття "інтелект".

3. Який психологічний  механізм інтелектуальної обдарованості.

4. Що таке психологічний  механізм взагалі.

Кожне із поставлених запитань потребує не просто окремого наукового  дослідження - таких досліджень сотні  й тисячі, а поєднання результатів  цих досліджень в якусь єдину  теорію, що могла б бути сприйнята  більшістю науковців, мала реальне  підґрунтя і могла бути застосована в практичній роботі, бо саме практика вимагає і вимагала від психології достатньо прогностичного інструментарію для раннього виявлення інтелектуально обдарованих особистостей. Для цього попередньо слід відповісти на кілька базових запитань:

По-перше, що взагалі означає  термін "обдарована особистість"? Який зміст у нього вкладається?

По-друге, що ми чекаємо від інтелектуально обдарованої особистості? Який психологічний зміст вкладаємо в це поняття? Які характерологічні риси притаманні саме інтелектуально обдарованій особистості? [15, с. 24]

Зараз практично маємо  гранично протилежні погляди на феномен  обдарованості.

Обдарованість виявляється  в перші 10-15 років життя - обдарованість  можна визначити лише за реальними  результатами життєдіяльності особистості. Обдарованість є результатом  внутрішнього саморозвитку особистості  і реалізується незалежно від  впливу оточення - обдарованість це лише потенційна можливість, її реалізація прямо залежить від суспільної стимуляції.

Оскільки для підтвердження  правильності кожного із вищезазначених поглядів наводиться безліч достатньо  вагомих аргументів, слід розглянути можливість існування двох внутрішньо різних явищ – обдарованості-потенції та обдарованості-реалізації (обдарована людина пройшла своє життя, правильно використавши надані їй інтелектуальні можливості, та досягла високих результатів у тій діяльності, яка нею була обрана). Якщо з другою обдарованістю все зрозуміло, то перша обдарованість - обдарованість-потенція ставить перед дослідниками низку суттєвих запитань, і в першу чергу - як визначати обдарованих дітей, і що з ними робити. І тут на перший план виступає взагалі кардинальне для розуміння обдарованості питання, що вважати її ранніми ознаками. Назвемо ті з них, які виокремлюються більшістю дослідників.

1. Підвищена пізнавальна активність (О. М. Матюшкін, Н. С. Лейтес, Р. О. Семенова-Пономарьова, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон).

2. Здатність тривалий  час концентрувати увагу на проблемі та пошуках її розв'язання (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух, О. М. Матюшкін, Р. О. Семенова-Пономарьова).

3. Підвищений рівень розумового розвитку (Ю. З. Гільбух, Р. О. Семенова-Пономарьова).

4. Підвищена потреба в розумових навантаженнях, здатність отримувати задоволення від процесу пошуку розв’язання завдань (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух, Н. С. Лейтес).

5. Раннє усвідомлення  мети і цілей своєї діяльності  ( Ю. З. Гільбух, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон, Р. Екберт).

6. Раннє оволодіння знаннями  у вибраній спеціальності.

7. Виявлення високого  інтелекту, здатності мислити,  хороша пам'ять уже в ранньому дитинстві (Ю. З. Гільбух, Р. О. Семенова-Пономарьова, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон).

8. Яскраво виражена незалежність, надання переваги індивідуальній  роботі перед груповою, індивідуалізм  (Ю. З. Гільбух).

9. Почуття самоповаги, самоусвідомлення, творчої сили та вміння контролювати  себе (Ю. З. Гільбух).

10. Уже в ранньому дитинстві  намагання дружити та контактувати  з дорослими та дітьми значно  старшими за себе.

П. Емпатія, здатність розуміти почуття та потреби інших людей (О. М. Матюшкін, Е. Торранс, Л. Холл).

12. Висока сензетивність  до новизни стимулу (О. М.  Матюшкін).

13. Здатність до передбачення, глибинного прогнозування, розвинуті  фантазія, інтуїція, бажання побачити  проблему під незвичним кутом зору (О. М. Матюшкін, Л. І. Туктаєва).

14. Здатність до створення  ідеальних еталонів, що забезпечують  високі естетичні, моральні, інтелектуальні  оцінки (О. М. Матюшкін).

15. Здатність вийти за  рамки завдання (Д. Б. Богоявленська,  Л. І. Туктаєва).

Представлений далеко не повний список ознак обдарованості все  ж дає змогу виокремити кілька напрямків роботи з виявлення  психологічних механізмів, що визначають найефективнішу роботу обдарованих  дітей порівняно з їх менш успішними  однолітками. Найбільш визнані дослідниками ознаки явно вказують на наявність трьох груп чинників, вплив яких прослідковується в характеристиках більшості обдарованих особистостей. Це фізіологічні чинники обдарованості, психологічні та соціальні чинники. Внутрішній взаємозв'язок між ними продовжує залишатися недостатньо вивченим і потребує подальших досліджень [15, с. 25].

Побудова правильної стратегії  роботи з обдарованою дитиною  передбачає її всебічне вивчення. Однак, попри всю важливість цього завдання, головна увага дослідників звертається не на комплексне обстеження обдарованої дитини, а на виявлення самого феномена обдарованості. Не заперечуючи потребу в розробці методик, спрямованих на ранню діагностику дитячої обдарованості, слід відмітити, що така робота може бути лише першим етапом у комплексному вивченні особливої дитини.