Особливості навчання обдарованих дітей

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницька гуманітарно-педагогічна  академія

Кафедра шкільної педагогіки, психології

 

 

 

 

 

МОРМОЛЮК НАТАЛЯ МИКОЛАЇВНА

 

 

 

Особливості навчання обдарованих дітей

 

 

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Технологія  навчального процесу»

на здобуття ІІ освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

за спеціальністю 6.010102 «  Початкова освіта та філологія»

 

 

 

 

 

Науковий керівник:

Чайковська Альона Павлівна

викладач кафедри

 

 

Хмельницький - 2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………...

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА………………………………………………………………………..

1. Поняття «обдарованість», її вили та типи………………………………….
2. Виявлення обдарованих  дітей у 1-4 класах……………………………….
3. Аналіз роботи вчителів  з обдарованими  дітьми………………………….

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ……....................................................................................

2.1.     Технологія  індивідуалізованого навчання……………………………….

2.2.     Технологія  диференційованого навчання………………………………..

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………

Додаток А…………………………………………………………………………...

Додаток Б……………………………………………………………………………

Додаток В…………………………………………………………………………...

Додаток Д…………………………………………………………………………..

Додаток Е…………………………………………………………………………..

Додаток Ж…………………………………………………………………………..

Додаток З……………………………………………………………………………

Додаток К…………………………………………………………………………...

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Проблема обдарованості  в наш час стає все більш  актуальною. Це насамперед пов'язано  з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих  і талановитих дітей є одним  із головних завдань удосконалення  системи освіти.

Не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є  найціннішим ресурсом духовного  поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно  використати.

У зарубіжній психолого-педагогічній літературі можна знайти два основні  визначення природи обдарованості: вроджена і набута. Англійський психолог Ф. Гальтон у ХІХ столітті намагався обґрунтувати спадковість таланту, аналізуючи біографічні дані видатних людей. Його праця про спадковість таланту стала поштовхом для багатьох експериментальних досліджень.

Новітні вчення про обдарованість  з‘являються у 50-60-і роки, що було зумовлено високим рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Зокрема, під впливом ідей Дж. Гілфорда (1967) запроваджується концепція структури  інтелекту. Модель Б. Блума (1956) під назвою: «Таксономія цілей навчання» визначається складовою щодо складання вчителями навчального плану для роботи зі здібними дітьми. Концепція Дж. Рензуллі «Елементи людського потенціалу» є універсальною схемою, прийнятою для розробки системи виховання та навчання обдарованих.

Підвалини вітчизняних теоретичних  досліджень обдарованості було закладено  Б. Тепловим, В. Ананьєвим, Н. Лейтесом, О. Ковальовим, В. Мясищевим та ін.

Г. Костюк (1989) визначив обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної окремої особистості. О. Ковальов та В. Мясищев в обдарованості бачили складну систему здібностей людини, яка забезпечує вміння продуктивно працювати в будь-якій галузі життєдіяльності.

В. Шадриков (1983) характеризує обдарованість як цілісне виявлення здібностей у діяльності, як загальну властивість інтегрованої в діяльності сукупності здібностей.

 Національна асоціація  по обдарованих дітях, створена  в 1966 році, ставила за мету звернення  уваги до проблеми обдарованості,  проведення відповідних теоретичних  і експериментальних досліджень, створення програм їх навчання, а також надання матеріальної  допомоги для цієї категорії  учнів. Про увагу до прогнозування  перспектив розвитку обдарованих  дітей свідчить проведена в  жовтні 1988 року перша Європейська  конференція з проблеми обдарованості.

Індивідуальний та диференційований підхід до учнів – це важлива складова частина методики навчально-виховної роботи вчителя. Нові орієнтації й цінності сучасної освіти обумовили необхідність розуміти учня як індивідуальну дійсність і як індивідуальну можливість.

Глибоке знання індивідуальних особливостей обдарованого учня необхідне  для вирішення двох завдань, взаємопов'язаних між собою:індивідуалізації - підтримки  і розвитку одиничного, особливого, своєрідного як потенціалу особистості та соціалізації - адаптації у соціальному середовищі і самореалізації особистості в ньому.

Питання індивідуалізації навчання в усі часи привертало увагу таких  видатних педагогів: Я. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Песталоцці та ін.

При організації навчально-виховного  процесу у школі вчитель повинен  здійснювати індивідуальний підхід до обдарованих дітей з метою  створення сприятливих умов для  розвитку їхніх здібностей і творчого потенціалу.

Безперечно, що в реальному  процесі навчання знання засвоюються  індивідуально кожним учнем і  процес засвоєння знань може бути не однаковий у дітей різних груп і класів. Тому організація диференційованого  навчання дітей забезпечує можливість розуміння навчального матеріалу кожним учнем.

Технологія диференційованого  освітнього процесу як не можна краще  сприяє здійсненню особистісного розвитку обдарованих учнів і підтверджує  сутність та цілі загальної середньої  освіти.

Можна сказати, що обдарованість  є наслідком поєднання таких  якостей: спадковості, впливу середовища, інтелектуальних здібностей, властивостей темпераменту, творчого підходу, наполегливості та щасливого випадку.

Об’єкт: процес навчання обдарованих дітей.

Предмет: використання сучасних технологій навчання в роботі з обдарованими дітьми молодшого шкільного віку

Мета роботи: визначити та розкрити проблему використання сучасних технологій навчання обдарованих дітей в роботі з обдарованими дітьми молодшого шкільного віку

Завдання:

• дослідити сутність поняття «обдарованість», види та типи обдарованості;
• розкрити специфіку виявлення обдарованих дітей у 1– 4 класах;
• праналізувати роботу вчителів початкової школи з обдарованими дітьми;
• обґрунтувати використання сучасних технологій навчання в роботі з обдарованими дітьми молодшого шкільного віку.

Методи дослідження: теоретичні – порівняння, аналіз та синтез науково-методичної літератури, спостереження, бесіди.

Структура та обсяг  роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (64 найменування) і додатків. Повний обсяг роботи – 73 сторінок, з них 73 сторінки основного тексту.

 

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ВПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1.Поняття «обдарованість»,  її види та типи

На рубежі XX-XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів [28, с. 231].

Обдаровані діти – це золотий запас нації, її інтелектуальна еліта [11, с. 46]. Вивчення обдарованості має довгу історію. Традиційно початок вивчення обдарованості пов’язують з ім’ям Ф. Гальтона, який   акцентував свою увагу на дослідженнях психологічної спадковості та індивідуальних відмінностях особистості. На початку ХХ сторіччя під впливом робіт А.Біне поняття обдарованості стало вбирати в себе не лише інтелектуальні здібності, а й фактори середовища, в яких особистість зростала та які  сприяли розкриттю тих її інтелектуальних можливостей, якими вона була наділена від природи.

Протягом тривалого часу обдарованість ототожнювали лише з  високим 

рівнем розвитку інтелектуальних здібностей, які виявляли за існуючими на той час тестами їх діагностики.

Якісно новим «стрибком» у вивченні обдарованості були ідеї Дж. Гілфорда про існування самостійних  і відмінних форм інтелектуальної  активності конвергентного і дивергентного мислення. Дивергентне мислення розглядається як особлива творча здібність – креативність, що стала другим після інтелекту, фактором у визначенні обдарованості [26, с.3].

Термін «обдарований»  був вперше вжитий А. Треєм у 1839 р. у розумінні слова «геній». Cтосовно обдарованості існує дві протилежності точки зору. Перша - соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К. А. Гельвецій), і обдарованість - поширене явище (В. П. Ефроїмсон). Друга - генетична: обдарованість - вроджене, досить рідкісне явище, що успадковується від батьків  навіть через покоління

(Ф. Гальтон, Р. Стернберг) [29, с. 30].

Слід згадати і теорію загальної обдарованості, засновники якої Е. Клаперед та В. Штерн розглядали обдарованість як інтелектуальну особистісну характеристику. Однак дуже скоро загальна обдарованість стала цілком ототожнюватися з інтелектуальною обдарованістю. Очевидно, таке ототожнення виникло через необґрунтоване звуження поняття «обдарованість», яке було зумовлене нагальною необхідністю її діагностувати та виявляти у потенційному стані, до чого наука була не готова.

Історично так склалося, що у вітчизняній психології поняття обдарованості переважно розглядалося у рамках проблеми здібностей. З другої половини ХХ сторіччя в психології  здібностей вирізняється психофізіологічний  підхід, у рамках якого розроблялася проблема співвідношення основних властивостей нервової системи і загальних психічних здібностей людини з метою наукової характеристики індивідуальних відмінностей. У працях В. М. Русалова та С. І. Дудіна вирішувалась проблема визначення впливу темпераменту на інші структури індивідуальності людини. Було виявлено закономірності взаємодії темпераменту із загальним інтелектом і творчими здібностями та встановлено, що темперамент, який є фізіологічною властивістю людини, органічно включений в обдарованість як фактор розвитку, що відбиває і трансформує соціальні впливи на людину та вберігає організм від надмірно великої чи надмірної малої енергії.

У 90-ті роки Рензулі запропонував означення обдарованості, виходячи з особливостей, які психологи  зауважують у дорослої людини, здатної  досягати нестандартних результатів. З огляду на це, можна сказати, що обдарованість є наслідком поєднання трьох якостей: інтелектуальних здібностей, творчого підходу та наполегливості [6, с.12].

Сьогодні психологи дають  таке визначення поняттю «обдарованість»  – це системна якість психіки, що розвивається впродовж життя й визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів  в одному або кількох видах  діяльності порівняно з іншими людьми [25, с.21].

Концепція становлення мережі закладів освіти для розвитку творчої  обдарованості визначає поняття  «обдарованість» як специфічне поєднання  здібностей високого рівня, а також  інтересів, потреб, яке дозволяє виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінного від умов середнього рівня [37].

У найновішому словнику української  мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто має великі здібності; дар (талант) – це видатні природні здібності, хист, обдарування.                                                                                               

Обдарована дитина – унікальне  явище в суспільному середовищі. Вона зразу проявляє себе в неординарному  мисленні, має свою думку, чинить опір шаблону. Дотепна, оригінальна, імпульсивна, поривчаста. У неї велике коло уподобань, інтересів. Наділена філософським мисленням, пошуком нового, цікавого. Їй притаманні завзяття й наполегливість, вона не відступає перед труднощами.

Обдаровані діти дуже різні, не схожі одне на одного. Утім, це показово для всіх дітей. Та обдаровану дитину не можна не помітити, вона завжди привертає увагу,відрізняється від інших своїми особливими нахилами і можливостями в будь-якому полі діяльності [5, с. 7].