Створення умов формування адекватної самооцінки дітей та підлітків у процесі позашкільної діяльності

Основними критеріями при визначенні дієвості інтересу саме до творчої діяльності є:

- усвідомлення предмету інтересу, яке детермінує поведінку індивіда;

- чітко виражена потреба в занятті саме даною діяльністю;

- емоційна зацікавленість у процесі творчого пошуку розв'язання різних проблем.

Іншою важливою складовою, яка сприяє розвитку творчої  особистості, є наявність мотивації  щодо досягнення успіху у процесі  творчого розв'язання будь-яких проблем. Саме мотивація досягнень є однією з важливих складових, від якої залежить ефективність поведінки індивіда.

Таким чином, при  підготовці школярів до творчої діяльності, значну увагу слід зосередити на розвитку усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти вміннями та знаннями, котрі визначають творчий пошук, нестандартне мислення, оригінальність тощо.

Формування  адекватної самооцінки найкраще відбувається в умовах цілеспрямованого спілкування  з однолітками, а заняття певною позашкільною діяльністю спрямовує сферу спілкування підлітків у суспільно значимому напрямку, активізують розвиток їх комунікативних якостей, реалізують потреби у прояві своєї індивідуальності та самоствердженні соціально схвалюваними способами, а також вирішують проблему організованого проведення вільного часу в спільній діяльності з однолітками і під керівництвом дорослого, що відволікає підлітків від «вулиці» [61].

Важливо, щоб  дитина могла пояснити своє відношення до події, поставити себе в позицію  його учасника. Цьому допомагає розглядання з дітьми картинок, на яких зображені їхні однолітки в різних (часто конфліктних) життєвих ситуаціях. Дітям задають питання, як, на їхню думку, варто зроботи персонажам, читають літературні твори аналогічного змісту.

Формуючи навички  спілкування, треба піднімати авторитет новачка в очах дітей: наділяти таку дитину додатковою, невідомою дітям інформацією, щоб викликати в них інтерес до спілкування з новачком; учити його грати; допомагати при утрудненнях і поступово залучати до участі в колективних іграх.

Усі діти прагнуть до спілкування: підходять до однолітків, дивляться, як вони грають чи малюють, звертаються з проханням, подають  річ, яка впала або мовчки слухають, про що розмовляють. Але не завжди дитині, особливо малоактивній, вдається вступити в контакт із ким хочеться. Важко складаються взаємини з однолітками й у тих, хто прийшов у старшу групу з родини і не має навичок спілкування в колективі. Вони тримаються непевно, рідко беруть участь в іграх. Однолітки уникають контактів з ними («Він не вміє грати! Вона нічого не знає»). Такого роду ситуацій варто запобігати, тому що, не вміючи реалізувати прагнення до спілкування, дитина стає замкнутою, у нього формуються негативні риси характеру, знижується самооцінка [72, с. 6-7].

Виходячи  з того що позашкільна діяльність в широкому значенні охоплює всі види дозвілля дітей та підлітків, а відповідно гіпотези ми припускаємо, що створюються умови для формування саме адекватної самооцінки лише в умовах цілеспрямованого та динамічного процесу – мі маємо на увазі спеціальні заклади позашкільної освіти.

Особливість позашкільного  навчально-виховного процесу полягає  у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли  б якнайповніше допомогти дітям  зорієнтуватися і самореалізуватися  у складній багатогранній соціокультурній ситуації.

Позашкільна освіта та виховання здійснюється в закладах, які покликані сприяти соціальній адаптації особистості у реальному  житті, у відкритій системі соціалізації, і розглядається як найбільш демократичний  та гнучкий засіб залучення сім’ї до співпраці у вихованні і розвитку дітей і підлітків. Вона передбачає самостійний вибір і використання її суб’єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів навчально-виховного процесу: визначення форм і методик навчання і виховання, тематики наукових досліджень, навчально-виховних курсів та спецкурсів і послідовність їх опанування з урахуванням вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості.

Система позашкільної діяльності базується на історично обумовлених традиціях виховання особистості, створених представниками різних національних спільнот України: суспільних та родинних цінностях: ідеях, поглядах, переконаннях, ідеалах і реалізується позашкільними закладами освіти, іншими закладами освіти у позаурочний час, дитячими, молодіжними організаціями, творчими дитячими та молодіжними об’єднаннями та місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях і установах.

Висновки  до першого розділу

Здійснений  аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури з проблем адекватної самооцінки у підлітків в позашкільній діяльності, а також виховання морально-ціннісних орієнтацій підлітків засвідчив, що у працях сучасних учених приділено значну увагу означеному питанню, але не вироблено єдиного підходу до розуміння проблематики.

На основі вивченого  матеріалу визначено, що самооцінка є частиною самосвідомості, аформування  самооцінки супроводжує процес становлення  самосвідомості. Образ “Я”- не просто відображення (у формі уявлення або поняття) будь-яких об’єктивних даних і не залежних від ступеня свого усвідомлення властивостей, а соціальна установка, відношення особистості до самої себе, що вміщує в себе три взаємопов’язаних компоненти: пізнавальний ; емоційний;поведінковий

Самооцінка  – це певне ставлення до себе, до своїх якостей, можливостей, фізичних та духовних сил. Самооцінка відображає ступінь розвитку у людини почуття самоповаги, відчуття особистої цінності і позитивного ставлення до всього того, що входить у сферу особистого Я [37].

Саме в підлітковому віці процес індивідуалізації та закріплеллня самооцінкі супроводжується активним пошуком груп, де підліток буде прийнятий.

Формування  усвідомленого ставлення підлітка до своїх потребам і здібностям, до своїх суб'єктним можливостям  і якостям як майбутнього професіонала складає основу адекватної самооцінки і має велике значення у розвитку самосвідомості. Якщо суспільство хоче виростити гідних людей, хороших фахівців, корисних йому, то необхідно створювати сприятливі умови для формування адекватної самооцінки ще з самого раннього віку. Проте, з самого народження дитина більш схильний до впливу батьків, яким властиве упереджене ставлення до особистості дитини і лише, потрапляючи до школи, він стикається з іншим станом речей. Завдання педагога в даному випадку полягає в тому, щоб виправити «помилки» батьків і допомогти дитині тверезо оцінювати свої здібності, можливості і свою діяльність. Самооцінка повинна стати додатковим стимулом у прагненні підлітка до самовдосконалення, і педагог повинен допомогти йому, направити в потрібне русло процес формування його самооцінки.

Нами було визначено, що елементи самооцінки зароджуються у молодшому шкільному віці (приблизно  третього класу), а в підлітковому самооцінка вже сформована і лише коригується надалі.