Створення умов формування адекватної самооцінки дітей та підлітків у процесі позашкільної діяльності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО  ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

 

 

 

 

Тракнова  Марина Віталіївна

 

 

МАГІСТЕРСЬКА  РОБОТА

 

На  тему «Створення умов формування адекватної самооцінки дітей та підлітків у процесі позашкільної діяльності»

 

 

 

 

Шифр групи 5мСРППз

Спеціальність_______

 

 

Науковий керівник:

Юрас І. І.,

__________________

 

 

Київ – 2011

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП__________________________________________________________		3
Розділ I Психологічні особливості формування самооцінки дітей та підлітків під час позашкільної діяльності_________________________________________________		8
	1.1. Особливості адекватної самооцінки дітей та підлітків_________	8
	1.2. Самооцінка у структурі самосвідомості особистості__________	22
	1.3 Позашкільна  діяльність як умова формування  самооцінки дітей та підлітків________________________________________________	42
Висновки  до першого розділу___________________________________		52
РоЗДИЛ іі еКСПЕРЕМЕНТ ВИВЧЕННЯ САМООЦІНКИ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ		58
	2.1 Хід та результати констатувального експерименту з вивчення самооцінки дітей та підлітків у процесі позанавчальньої діяльності	58
	2.2. Форми та  методи формування самооцінки  дітей та підлітків у процесі позашкільної діяльності	74
	2.3. Результати  формувального експеременту
Висновки  до другого розділу
Загальні  висновки
Використана література

 

 

ВСТУП

Аналіз становлення  і розвитку позашкільної роботи з  дітьми та учнівською молоддю в Україні свідчить про наявність прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особистості і формування позитивної самооцінки. Динамічне сьогодення ставить дуже високі вимоги до особистісного розвитку підростаючого покоління. Перехід від дитинства до дорослості дуже складний. Колізії особистісного становлення у підлітковому віці нелегкі, а іноді надзвичайно болісні для самого підлітка: вони породжують труднощі не лише сприйняття підлітком самого себе, а й дисгармонію у взаєминах з оточуючими, дискомфортне емоційне самопочуття під час спілкування з дорослими і ровесниками.

У становленні  особистості самооцінка займає далеко не останнє місце. Педагог повинен  допомогти, направити в потрібне русло процес формування і становлення  самооцінки. Самооцінка повинна стати додатковим стимулом у прагненні підлітка до самовдосконалення. Ось чому цієї проблеми в останні роки приділяється підвищена увагу дослідників (AM Ахмеджанов, Р. В. Бернс, А. В. Захарова, І.С Кон, А. А. Реан, А. Г. Спіркін та ін.) [13].

На думку  визначних психологів Р. Бернса, І. Кона та інших, позитивне самоставлення, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації. Формування ж заниженої самоповаги може призводити до розвитку почуття неповноцінності, нестійкості “образу Я” та самооцінки. Діти та підлітки, з високим рівнем самоповаги, позитивним само ставленням, вважають себе не гіршими за інших, вірять у свої сили.

Актуальність теми визначається перш за все тим, що у підлітків домінує інтерес до себе, свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. Зверненість підлітка на себе, усвідомлення себе як особистості, включеної в різноманітні людські взаємини, висуває на перший план спілкування з оточуючими. найбільш актуальне і значне завдання сучасних суспільних інститутів - це формування адекватної самооцінки у дітей підліткового віку, оскільки саме в цей період формується і закріплюється оцінка особистістю самої себе, своїх якостей і місця серед інших людей..

Згідно з  І. Чесноковою (1977 р.), єдина цілісна  самооцінка формується на основі самооцінок окремих сторін психічного світу  особистості. Кожний з компонентів  самооцінки, що відображає ступінь  знання особистістю її особливостей і ставлення до них, має власну лінію розвитку. Процес формування єдиної самооцінки, синтезованої з багатьох парціальних, нерівномірно розподілений в часі, що ускладнює становлення загальної самооцінки. Складність пов’язана з різними рівнями усвідомленості, адекватності, стійкості та формами взаємодії часткових самооцінок, адже повинні об’єднатись змістовно і генетично різні самооцінки, які часто суперечать одна одній. Під час становлення загальної самооцінки провідна роль належить раціональному компонентові. Саме на основі самоаналізу ніби „проявляються” недостатньо чіткі характеристики самооцінки, відбувається їх „введення” у сферу свідомого. Далі, через раціональний компонент самооцінки, здійснюється узагальнення найважливіших для особи часткових самооцінок, їх синтез та виникнення цілісної самооцінки[1, С. 89].

Підліток є  активним суб'єктом соціалізації, його соціальна активність спрямована на засвоєння нових зразків поведінки  та перетворення себе. Тому найбільш успішно  підліток розвивається в умовах соціально значущої та цікавої для нього діяльності (В.А.Аверін, І.Ю.Кулагіна, К.М.Лаврова, Х.Ремшмідт, В.І.Семеренський)[13]. Заняття підлітків позашкільною діяльністю надають широкі можливості для вияву їх самостійності, задоволення потреб в самопізнанні, самовдосконаленні, самоствердженні, спілкуванні з однолітками. Але заняття підлітка певним видом позашкільної діяльності можуть по-різному впливати на особливості його соціалізації, формування самооцінки, та взаємини з однолітками і дорослими.

На основі теоретичного аналізу (В.А.Аверін, К.М.Лаврова, О.І.Баришева, В.І.Семеренський, Г.Б.Горська, О.Назарук) [13] визначено основні чинники позитивного впливу позашкільної діяльності на розвиток особистісної ідентичності підлітків. Заняття підлітка організованою позашкільною діяльністю: 1) прискорюють розвиток загального уявлення про себе через різнобічне самопізнання своїх відмінностей від інших; 2) активізують розвиток суб’єктності та соціальної дорослості через стимуляцію самостійності, цілеспрямованості, активності; 3) сприяють засвоєнню позитивного соціального досвіду, характерного для певної діяльності, що є передумовою розвитку життєво важливих якостей; 4) організують вільний час та сферу спілкування підлітків, відволікають їх від «вулиці» та реалізують потреби у самоствердженні, прояві індивідуальності соціально схвалюваними способами.

Проблема формування самооцінки знайшла відображення в  роботах Л.І. Божович, Н.Ю. Бочарової, Є.Ю. Кирилової, Ю.В. Кулюткіна, В.Г. Маралова, нд Мерліна, В.М. Мясищева, А.В. Петровського, В.Ф. Сафіна і ін.[43-57]. Вивчено психологічна основа цього феномена, розкриті функції самооцінки у цілісній структурі особистості, описані види самооцінки з точки зору її адекватності. Також поняття «самооцінки» розглядається Б.Г. Ананьєва, І.С. Коном, С.Л. Рубінштейном[13-15], головним чином, у зв'язку з проблемою розвитку і формування самосвідомості.

Усі дослідники підкреслюють важливу роль самооцінки як особистісного утворення в  процесі формування особистості  та її діяльності. Проте до теперішнього часу ще недостатньо вирішена в теоретичному та практичному плані проблема формування адекватної самооцінки підлітка. Необхідно враховувати зміни його самооцінки в період статевого дозрівання, як найбільш гострого перехідного моменту становлення особистості, і вміло впливати на ці зміни в позитивному напрямку. У такий момент важливо сформувати саме адекватну самооцінку у підлітка.

Результати  досліджень дають підставу припустити, що одним з важливих механізмів рефлексивних процесів у самосвідомості особистості підлітка є такий компонент, як творчість, де підліток розкриває можливості свого «Я». Тому необхідно з'ясувати: як позашкільна діяльність допомагає у формуванні адекватної самооцінки.

Отже, проблема формування адекватної самооцінки дітей  та підлітків у різних видах позашкільної залишається недостатньо вивченою

Об’єкт  дослідження: суттєві особливості адекватної самооцінки дітей та підлітків.

Предмет дослідження: формування адекватної самооцінки дітей та підлітків у різних видах позашкільної діяльності

Мета: теоретично обґрунтувати та експертно перевірити особливості формування адекватної самооцінки дітей та підлітків у залежності від різних видів позашкільної діяльності

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що підвищення ефективності формування адекватної самооцінки дітей та підлітків у процесі позашкільної діяльності можливе за умови, якщо діяльність організована як динамічний та цілісний процес.

Завдання:

виявити особливості формування адекватної самооцінки у дітей та підлітків у процесі позашкільної діяльності;

зробити аналіз психологічної літератури з проблеми;

провести експериментальне дослідження, для з'ясування ефективності умов формування адекватної самооцінки підлітків у процесі позанавчальної діяльності.;

зробити аналіз та інтерпретацію отриманих результатів за допомогою методик;

розробити програму роботи з підлітками з метою формування адекватної самооцінки;

на підставі проведеного дослідження розробити  практичні рекомендації з формування адекватної самооцінки підлітків у процесі позашкільної діяльності.

Дослідно-експериментальною  базою стала школа-інтернат I-II ступенів №12, група учнів 3-9 класів. Дослідженням охоплено 40 учнів віком від 9 до 16 років.

Структура роботи___

 

РОЗДІЛ I ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ПІДЛІТКА ПІД ЧАС ПОЗАШКІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Особливості адекватної самооцінки дітей та підлітків

Вивчення і  формування адекватної самооцінки є  психолого-педагогічною умовою інтенсифікації процесу навчання. Для цього необхідно  використовувати можливості навчальної та позанавчальної діяльності школярів.

Підкреслюючи  необхідність цілеспрямованого формування адекватної самооцінки в навчальній та поза навчальній діяльності, А.І.Ліпкіна  і Л.А.Рибак [41] стверджують, що адекватна  самооцінка є важливим фактором розвитку в учнів критичності і самокритичності в навчальній діяльності, вона визначає формування вміння строго оцінювати роботу думки (як чужої, так і своєї). Відмічається, що неадекватна самооцінка (як завищена, так і занижена) ускладнює життя людини, впливає на її взаємини з оточуючими, може стати джерелом переживань і конфліктів [59]. Така оцінка заважає суб’єкту об’єктивно оцінювати себе в змінюваних умовах довкілля. Особливо негативно впливає на поведінку людини завищена самооцінка. Завищена самооцінка більше опирається перебудові, аніж занижена. Причиною цього є недостатня критичність суб’єкта при самооцінюванні. Більшу податливість заниженої самооцінки до перебудови можна пояснити висунутим А.В.Захаровою, Т.Ю.Андрущенко [60] припущенням про те, що адекватна і занижена самооцінки близькі за своєю психологічною природою.

Адекватна самооцінка – це правильна самооцінка, не завищена и на занижена оцінка своїх можливостей, своїх обмежень і свого місця  серед людей та свого місця  в житті[3, С. 400]. ступінь адекватності є одним із основних параметрів самооцінки.

Оскільки самооцінка складається під впливом оцінки навколишніх і, ставши стійкою, змінюється дуже важко, але можливо, змінивши ставлення навколишніх (однолітків, співробітників, викладачів, рідних). Тому формування оптимальної самооцінки сильно залежить від справедливості оцінки всіх цих людей. Особливо важливо допомогти людині “підняти” неадекватно занижену самооцінку, допомогти їй повірити в себе, у власні можливості, у свою цінність[2, С. 309].

Самооцінка  особистості – це та цінність, значущість, якої надає собі індивід загалом, та окремим сторонам своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка являється центральним компонентом «Я-концепції»[2, С. 308].

Адекватна самооцінка породжує потребу в самовихованні, впливає на ефективність роботи над собою. Максимально адекватне ставлення до себе свідчить про високий рівень самооцінки [55]. Але справа в тому, що “між уявленням людини про саму себе та її істинну сутність, іноді існує дистанція великого розміру. Власна версія людини про себе  далеко не завжди є найдостовірнішою” [48, с. 170].

Самооцінка  пов’язана з однією із центральних  потреб людини – потребою в самоствердженні, із прагненням людини знайти своє місце  в житті, cтвердити себе як члена суспільства в очах навколишніх і у своїх власних. Під впливом оцінки навколишніх в особистості поступово складається власне ставлення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.

Із самооцінкою також тісно пов'язаний рівень домагань, спрямованих на майбутню діяльність підлітків. Австрійський психолог Фрідріх Хоппе  започаткував бачення, згідно з яким рівень домагань зумовлений такими двома протилежними тенденціями: підтримання свого Я, своєї самооцінки на максимально високому рівні, прагнення досягти успіху; зниження своїх домагань, бажання уникнути невдачі, щоб не зашкодити самооцінці.

За результатами експериментальних досліджень, міра адекватності домагань щодо навчального статусу підлітка залежить від його успішності у навчанні. Чим краще він вчиться, тим адекватнішими є його домагання щодо місця в класі за успішністю. Адекватна самооцінка і рівень домагань, що ґрунтується на ній, дають підліткові змогу ставити перед собою завдання, брати на себе обов'язки, які за складністю відповідають його особистісним можливостям.