Особливості йоги, види йоги, вправи та застосування

Що ж таке, по суті, йога?

Слово «йога» в перекладі з санскриту буквально означає «з’єднання», але в ширшому тлумаченні – «те, що відповідає», «те, що послідовно і неухильно застосовується». Йога в першу чергу – релігійно-філософська система, і основна увага в ній приділяється тим засобам і технічним прийомам, які сприяють досягненню кінцевої мети вчення. Я думаю, що слід пам’ятати – йога включає і мету, і засіб досягнення цієї мети.

Суть світогляду йогів полягає в з’єднанні індивідуальної душі людини зі світовим духом, з абсолютною душею або Богом. На думку йогів, в цьому – мета життя. «Очищення» і «вдосконалення» – ці два поняття лежать в основі вчення йогів, яке крім того, передбачає виконання комплексу фізичних вправ, контроль над диханням, дотримання гігієни харчування, а також відповідних норм етики. Ю. А. Мерзляків (1994) рахує, що йога – це спосіб життя, що веде до фізичного здоров’я, психічної урівноваженості, спокійного і доброго погляду на навколишній світ. Йога – це не застигле вчення, воно динамічне і у своїй сучасній іпостасі все більше відходить від релігійно-містичних тлумачень і наближається до чисто практичних цілей. Вона не призначена для якогось вузького кола осіб, практичні знання йогів не означають, що людина повинна стати відлюдником і жити відокремлено в горах. Це найзвичайніша людина, що живе нормальним життям. Для занять йогою не має значення соціальний статус [6].

Будь-яка наука по суті нескінченна, вона має свої ази, засадничі принципи. Це відноситься і до йоги. Охочий досягти вершин цього вчення повинен знати про стан свого здоров’я, проконсультуватися у лікарів і навчатися під керівництвом досвідчених учителів йоги – гуру. Займатися треба систематично.

У праці Патанджали «Йогасутра» викладена йога, що ділиться на 8 східців, що становить «вісімковий шлях» йоги:

– Яма – міжособові взаємини.

– Ніяма – внутрішньоособова самодисципліна.

– Асана – пози.

– Пранаяма – система дихальних вправ.

– Пратьяхара – відхід від чуттєвого сприйняття.

– Дхарана – концентрація думки.

– Дхяна – медитація (процес вникання в суть об’єкту зосередження).

– Самадхі – самореалізація (стан повного вникання в суть цього об’єкту) [7].

Причому слід врахувати, що «вісімковий шлях» йоги ділиться на нижчий ступінь – хатха-йога, і вищу – раджа-йога (необмежена влада над своїми думками і вчинками), ставлячу мету – опанувати психічні процеси. У хатха-йогу входять чотири ступені: Яма, Ніяма, асани і Пранаяма. Раджа-йога включає також чотири ступені – Пратьяхару, Дхарану, Дхьяну і Самадхі. У цій роботі я, в основному, розглядатиму хатха-йогу (фізичну йогу).

 

1.3. Фізіологічні основи йоги

Згідно з вченням йогів наше тіло живе за рахунок «позитивних» і «негативних» струмів, і коли вони знаходяться в повній рівновазі, то можна говорити про відмінне здоров’я (йдеться, мабуть, про рівновагу процесів асиміляції і дисиміляції в обміні речовин). На мові древньої символіки «позитивний» струм позначався словом «ха» (Сонце), а «негативний» – словом «тха» (Місяць). Злиттям цих двох слів і отримано слово «хатха», сенс якого символізує єдність протилежностей. Як вважає В. Евтимов (1986), за допомогою тривалих і цілеспрямованих вправ йоги домагаються можливості регулювати вегетативні функції. Кожна вправа хатха-йоги характеризується певною позитивною дією на різні органи і системи людини. Що досягаються при цьому висока життєздатність і спритність тіла при регулярних заняттях за системою йогів може зберігатися до кінця життя.

Видатний фахівець в області фізіології спорту доктор біологічних наук В.С. Фарфель констатує: «..моє знайомство з гімнастичними вправами дозволяє стверджувати, що асани – статичні вправи йогів – хороший засіб для розвитку суглобової гнучкості і почуття рівноваги при невеликій витраті фізичної енергії». У хатха-йоге, як і в будь-якій системі фізичної культури, підкреслюється, що з турботи про тіло починається розвиток і вдосконалення головного – духу («треноване тіло сприяє тренуванню розуму») [7].

Загальновідомо, що багато функцій нашого організму регулюються свідомістю. Ми ходимо, бігаємо, зупиняємося, сідаємо, беремо ложку, жуємо тверду їжу, проковтуємо рідку, відкриваємо і закриваємо очі і т. п. – усі ці дії можемо почати і перервати за власним бажанням. Але чи в змозі ми одним бач вольовим зусиллям прискорити або уповільнити биття серця? Чи здатні вплинути на роботу шлунку і перистальтику кишковика? Чи можемо ми управляти функціонуванням залоз внутрішньої секреції? Як вважає М. С. Тартаковський (1986), на ці питання відповісти слід позитивно. Невелике спеціальне тренування – і можна прискорювати або уповільнювати ритм серця. Згадаємо кислий смак лимона, вологу від соку поверхню розрізу – і у роті набігає слина. Не дуже складно викликати мимовільну реакцію у іншої людини, наприклад, змусити його почервоніти, т. е. спровокувати різке розширення найдрібніших кровоносних судин. При безпричинних або неадекватних страхах або безсонні, коли збуджена права, «емоційна» півкуля мозку, іноді буває досить проаналізувати розсудливо свої емоції, т. е. «підключити» ліву «логічну» півкулю, щоб заспокоїтися. Дратівливій людині можна порадити у момент емоційного сплеску дещо затримати дихання, причому на видиху. Надлишок вуглекислоти сосредотачивает роботу мозку на дихальному центрі і спалах гніву гасне [7].

Незначні витрати енергії різко відрізняють хатха-йогу від європейської атлетики. Розслабленню приділяється більше уваги, чим напрузі м’язів. Не випадково в деяких дослідженнях напівжартома відзначається, що «йога – це гімнастика для ледарів». Проте самі йоги ставлять це собі в заслугу. «..М’язовий розвиток зовсім не тотожний здоров’ю.. Усі рухи виконуються повільно і плавно.. Основна мета – в посиленні циркуляції крові і припливі кисню. Це досягається за посередництва рухів хребта і різних зчленувань, при глибокому диханні, але без інтенсивної роботи м’язів» (Косамби Д., 1968). Інша думка висловлена Е. А. Крапивиной (1991), яка вважає, що європейська фізична культура, що йде коренями в класичну Елладу, куди природніше і ближче до природи, ніж йога. Вправи на гнучкість тіла і силу окремих м’язів (а такі основні асани) широко практикуються в європейській атлетиці при відборі новачків в спортивні секції.

Давно помічено, що деякі досить дискомфортні положення тіла стимулюють внутрішні сили організму, викликають опірність у відповідь. Річ у тому, що при таких позах відбуваються «затиски» в організмі, спирає дихання, частково перекриваються найбільші кровоносні судини, а у ряді випадків і лімфотік. Цим «життєвим сокам» доводиться долати значні перешкоди на своєму шляху, і посудини при цьому як би вправляються. Регулюючі їх мініатюрні м’язи, здійснюючи додаткову активну роботу, вимагають більше кисню, поживних речовин. Своєрідна вправа без руху, в чомусь подібне до ізометричної гімнастики. Окремі ділянки тіла працюють при цьому в екстремальних умовах. Тиск крові в тих або інших місцях підвищується із-за «перетяжок». Вона прагнути розтектися по прилеглих дрібних посудинах, капілярах. Активніше включаються в роботу не лише головні лімфатичні русла, але і міжтканинні, міжклітинні проміжки. Звідси і відчуття тепла в цих зонах [8].

Обмежені умови сприяють і тренуванню дихальної системи. Для підтримки життєдіяльності наш організм безперервно витрачає енергію, яку отримує при розпаді складних високомолекулярних органічних сполук на з’єднання з простішою структурою і меншою молекулярною масою. Різні органічні сполуки, вступаючі в хімічну взаємодію з киснем повітря, згорають до простіших продуктів, і вивільняють енергію, необхідну для підтримки життєвих функцій організму. Кінцеві продукти цього згорання, найбільшу долю яких складає двоокис вуглецю, безперервно виділяються в довкілля.

Таким чином, протягом усього життя організм, постійно контактуючи з довкіллям, постійно поглинає кисень і виділяє двоокис вуглецю. Дихальний процес складається з трьох етапів: зовнішнього (легеневого) дихання, транспортування кисню з легенів до тканин через кисень і внутрішнього (тканинного) дихання. При зовнішньому диханні здійснюється обмін газами між кров’ю в легеневих капілярах і атмосферним повітрям (у альвеолах). Транспорт газів – перенесення через кров кисню з легенів до тканин і двоокису вуглецю від тканин в легені і внутрішнє дихання, що включає усі окислювальні процеси. При нормальному диханні діафрагма зміщується приблизно на 1 см. При диханні за системою йогів це зміщення досягає 7-13 см.

Порівняння звичайного дихання з дихальними вправами йогів показує, що:

1. Якщо звичайне дихання здійснюється  автоматично і регулюється дихальним  центром в довгастому мозку, то дихання йогів управляється свідомістю.

2. При звичайному диханні йогів  спостерігається певна тривалість  вдиху і видиху і їх строга  ритмічна послідовність.

3. Повне дихання йогів є комбінацією  трьох типів дихання: діафрагмального, грудного і ключичного.

4. Під час виконання дихальних  вправ свідомість сконцентрована  виключно на самому диханні [8].

Для правильного дихання за системою йогів істотне значення має хороша прохідність порожнини носа і відсутність патологічних змін на її слизовій оболонці. Метою йогів є надання за допомогою ритмічного дихання непрямої дії на тканинне дихання, щоб підвищити до максимуму біоенергетичну ефективність обміну речовин. Прямим наслідком цього є уповільнення дихання в результаті економічнішого і виборчого споживання кисню [9].

В цілому ж у фізіологічному аспекті хатха-йога дає наступні результати:

- розвиває м’язи і підвищує рухливість;

- масажує внутрішні органи, що  забезпечує їх хорошу роботу;

- усуває фізичну напругу і  розумові стреси, що автоматично  призводить до розслаблення м’язів і зняття стресів і таким чином забезпечує перший крок до зняття розумової напруги, оскільки фізичного розслаблення неможливо досягти, якщо людина знаходиться в стані розумової напруги.

 

1.4. Лікування словом і рецидив  словесного діалогу

Майже усі захворювання виникають внаслідок прямих або непрямих психологічних, психоемоціональних причин. Негативні емоції, стреси, шкідливі звички, нехороші і неправильні вчинки ведуть до захворювань тіла і порушень психіки. Захворювання можуть проявлятися навіть через багато місяців і роки після дії вказаних вище чинників.

Для боротьби з цим і рекомендується перший ступінь йоги – Яма. Згідно індійської міфології Яма – Бог смерті, звідси і позаимствовано назва, що символічно означає «смерть поганим звичкам». На першому ступені йоги учень повинен завдати смертельного удару своїм вадам, неправильній поведінці і мисленню. Цей ступінь включає п’ять основних розділів [10]:

1. Ахимса – не заподіювати оточенню шкоди в думках, словах і справах, викоренивши ненависть і зло, відноситися до інших людей так, як ми б хотіли, щоб інші відносилися до нас. Усі інші розділи логічно витікають з першого і розширюють його сенс.

2. Сатья – правдивість і щирість в думках, словах і справах, оскільки правда виражає істину, реальність. Якщо правда може завдати шкоди людині, обманювати його все ж не коштує, краще замість рад зробити йому конкретну підтримку в його турботах і труднощах. Дії краще відбивають властивості людини, ніж слова.

3. Астейя – не привласнення чужого в думках, на словах і в справах, позбавлення від всіляких спокус, які роблять людей низькими, підлими, ведуть до підривання довіри, нівечать їх свідомість.

4. Брахмачарья – стриманість, помірність в усьому, в думках, словах і справах [10].

Недотримання цих правил привносить хаос до стосунків між людьми і робить неможливим створення рівноваги, гармонії свідомості людини і усього суспільства. Як вважає ряд авторів, усі шкідливі звички і вчинки витікають з порушень цих правил.

На початку занять йогою треба займатися вивченням Ями і самоаналізом уранці і увечері в спокійній обстановці, не менше 15 хвилин і не більше години. Бажано концентрувати свою увагу на тих якостях, які ви б хотіли придбати, а не на тих, від яких хотіли б позбавитися. Займатися слід поступово, послідовно переходячи від менш важкого до складнішого, регулярно. Коли усі правила Ями будуть відпрацьовані, продовжуючи їх удосконалювати, можна перейти до наступного ступеня.

Тапас – самодисципліна, спрямована на створення позитивного характеру. Буває трьох видів [11]:

а) тапас розмови – говорити тільки правду, не вживати лайливих слів, не кривдити своєю мовою інших, не кричати на людей, словом, стежити за культурою мовлення, контролювати свою мову. У гігієнічних цілях йоги рекомендують не рідше за один день в місяць дотримувати абсолютне мовчання.

Оптимальний варіант – мовчати один день в тиждень (вихідний). Цього дня треба думати про піднесений, про природу, космос і т. п., і більше бувати на свіжому повітрі. Крім того, в мові треба прагнути бути коротким і конкретним і не говорити без необхідності. Тут буде доречно згадати прислів’я: «Слово – срібло, мовчання – золото».

б) тапас розуму – культивування спокою, урівноваженості, гарного настрою, позитивних думок, почуттів, емоцій.

в) тапас тіла – дотримання необхідних гігієнічних процедур, що наказують йогою, гартування, тренування.

4. Свадхья – регулярне читання, вивчення літератури за філософією, фізіологією, тій, що сприяє самопізнанню, розширенню кругозору і знань. «Неуцтво не має початку, але має кінець, у знання є початок, але немає кінця».

5. Ішвара-пранидхана – постійне перебування в гармонії з усім всесвітом, від мікро- до макросвіту.