Можливості арттерапії в корекції страхів в роботі практичного психолога

Програма реалізувалась  протягом жовтня 2009 – лютого 2010 років.

Програма корекційно-розвивальних занять складається з 15 занять і  розрахована на 15 тижнів з частотою одне заняття на тиждень. Організаційною формою програми став соціально-психологічний тренінг особистісної спрямованості. Тривалість тренінгових занять не перевищувала одного шкільного уроку (45 хвилин). Учасники програми були поділені на дві групи, в кожну з яких входило по 17 осіб. Участь в програмі брали діти, які потрапили в діагностичний етап емпіричного дослідження і за результатами мали показники вище норми. Заняття підібрані таким чином, щоб на протязі всього курсу зберігся інтерес у дітей.

Робота здійснювалася за допомогою ігрових методів, методу групової дискусії, арттерапії та елементів психогімнастики.

Умови проведення занять:

1. Прийняття дитини такої, яка вона є.
2. Не можна затримувати або прискорювати ігровий процес.
3. Враховувати принцип поетапного погруження та виходу з травмуючої ситуації.
4. Початок та кінець занять повинен носити ритуальний характер, щоб зберегти відчуття цілісності та завершеності занять.
5. Гра не коментується дорослими.
6. В будь-якій грі дитині надається можливість імпровізувати.

Всі заняття мають гнучку структуру. Під час занять діти сидять в колі. Коло – це, перш за все, можливість відкритого спілкування, яка надає відчуття цілісності, завершеності, полегшує взаєморозуміння.

До структури психокорекційного  заняття входять наступні етапи:

1. Ритуал привітання – 2 хвилини.
2. Розминка – 10 хвилин.
3. Корекційно-розвивальний етап – 20 хвилин.
4. Підведення підсумків – 6 хвилин.
5. Ритуал прощання – 2 хвилини.

Календарно-тематичне  планування

№	Тема заняття	Кількість годин
1	Знайомство	1 год
2	Моє ім'я	1 год
3	Настрій	1 год
4	Що таке страх?	1 год
5	Подорож до країни темного  лісу	1 год
6	Наші емоції	1 год
7	Карнавал масок	1 год
8	Страшилки	1 год
9	На галявині художників	1 год
10	Ліпимо свій страх	1 год
11	Відчуття впевненості	1 год
12	Двобій між страхом та впевненістю.	1 год
13	У країні казок	1 год
14	У світі емоцій	1 год
15	Я більше не боюсь	1 год

 

Запропоновані дітям  ігрові завдання та використання малювання допомогли їм зняти емоційне напруження, підвищити самооцінку, а найголовніше дали змогу подолати деякі їх страхи.

Головним завданням  дітей було навчитися самостійно, без допомоги дорослих малювати. Основна ж мета заключалась в подоланні наявних страхів через самостійну організацію дитиною власної діяльності, долаючи психологічний бар’єр. Завдяки малюванню дитина мала змогу виразити свої почуття та емоції, як позитивні, так і негативні, зокрема страх.

Наважитись малювати свій страх – це означає безпосередньо зустрітися з цим страхом, вольовим зусиллям утримувати його в пам’яті до тих пір, поки він не буде зображений на аркуші. В процесі малювання об’єкт страху вже не становить собою застигле психічне утворення, тому що свідомо піддається маніпуляції та творчо перевтілюється як художній образ. Інтерес, який з’являється під час малювання, поступово зменшує емоцію страху, замінює її вольовим зосередженням та задоволенням від виконаного завдання.

Велику підтримку чинить факт участі в цьому процесі психолога.

Одним із засобів, що використовували  для подолання дитячих страхів, була методика корекції страхів О.Л. Венгера «Знищення страху». Дана методика застосовувалась у присутності одного з батьків, який потім зможе нагадувати дитині про даний спосіб подолання страху.

Застосування методики включало п’ять етапів: попередню бесіду, створення образу, знищення зображення, раціональне пояснення дитині сенсу показаного прийому та релаксацію (останній етап підвищує ефективність методики, але не є обов’язковим).

І етап складала бесіда з дитиною про те, чи буває страшно дитині, якщо так, то чого саме вона боїться. Бесіда проводилась у спокійній, невимушеній обстановці. Якщо дитина не визнавала наявності у собі страхів, ми розповідали їй про те, що всі маленькі діти чогось побоюються та запитували: «А чого ти боявся, коли був маленьким?». Під час бесіди з дитиною ми пропонували: «закрити очі. Згадайте ситуацію, коли виник страх. Подивися, в якій частині тіла він знаходиться, чи має він форму, якого він кольору, розміру.» потім проводиться обговорення відчуттів дитини. Даний прийом сприяв усвідомленню дитиною шляхом найбільш значимого страху, який в неї існує, його візуалізації.

На ІІ етапі – проводилось обговорення відчуттів дитини, обговорення того, яким чином можна намалювати страх та процес створення такого малюнку. Для цього потрібні аркуш паперу формату А4 та набір кольорових олівців. На даному етапі виникали певні труднощі, пов’язані з тим, що дитина могла відмовитися виконувати завдання, стверджуючи при цьому, що не зможе намалювати  те, що потрібно. Для подолання таких труднощів дитині було пояснено, що неважливо малюнок гарний чи ні. Навпаки, страхи краще малювати погано, оскільки вони самі погані і тому не потрібно їх прикрашати.

Були випадки, коли дитина не називала конкретних страхів, тому не був зрозумілим предмет зображення. В такому випадку дитині пропонувався один з двох прийомів:

а) персоніфікація страху у вигляді дуже неприємної, страшної тварини або персонажу на вибір  дитини;

б) абстрактний малюнок, який виражав би емоційний стан.

 Потім дитина продовжувала малювати самостійно. Після завершення малюнка слідувало обговорення, під час якого дитині необхідно здійснити вибір: «Ти зможеш знищити свій страх (розірвати, розрізати) перемігши його, а зможеш потоваришувати з ним.» В залежності від того, який варіант обере дитина, в тому напрямі ми обирали шлях корекції.

ІІІ етап – знищення малюнку. Перш за все, необхідно було отримати від дитини зізнання того, що на малюнку зображений дійсно її страх, відповідно, тепер цей страх знаходиться не всередині (в голові чи в серці) дитини, а на поверхні. Це означає, що його легко прогнати, знищити: для цього достатньо розірвати малюнок. Дитині пропонувалося зробити це.

У той час, коли дитина рвала свій малюнок, ми проводили навіювання, емоційно коментуючи її дії: «Ось так, рви його на маленькі шматочки, щоб нічого не залишилось! Щоб страх зовсім зник і ніколи не повертався. Рви його дрібніше, щоб всі страхи тебе злякались та втекли!» і т.п. якщо дитина скута, тоді у розриванні малюнка брав участь психолог («Я допоможу тобі вигнати страх, щоб він пішов і ніколи не повертався!»).

Після того, як малюнок  розірваний, психолог збирав всі шматочки, підкреслюючи, що збирає їх всіх до єдиного, щоб нічого не залишилося. Зім’явши усі шматочки, він енергійним жестом викидав їх. Все це виконується досить серйозно та емоційно.

ІV етап – раціональне пояснення дитині сенсу побаченого прийому. Дитині пояснюють, що тепер вона знає, як проганяти страх. І тому, коли їй стане страшно знову, то вона не буде боятися, а просто намалює свій страх та прожене його.

V етап – релаксація, яка супроводжувалася навіюванням. Навіювання включає дві основні теми, які повторювались декілька разів з різним варіюванням: страх подоланий і він ніколи не повернеться. Тепер дитина нічого не буде боятися, буде спокійно спати. Дитина знає що робити, якщо їй знову стане страшно: вона зможе легко прогнати свій страх, намалювавши його та розірвавши. Обов’язково необхідно вказати, що страх може повернутися, оскільки перша поява цього відчуття зніме ефект колекційної роботи.

Якщо ж дитина обирала позитивний метод розв’язання проблеми та вирішувала подружитися з страхом, тоді їй пропонувалось намалювати образ свого страху зовсім нестрашним або навіть смішним [7;8].

На корекційних заняттях ми намагалися знайти індивідуальний підхід до кожної дитини. Саме тому, дітям можна було обирати, чим вона хотіла б займатися на заняттях – малюванням, складанням оповідання чи інсценуванням страху.

Проте, допомогти дитині без участі батьків може не принести таких результатів, на які розраховували. За стремління подолати страх, дитина обов’язково заслуговувала на похвалу, підтримку, нагороду.

Саме тоді, коли дитині важко, коли вона охоплена переживання, батьки можуть проявити свою любов, свою ніжність. Допомогти дитині подолати страхи - це означає пережити спільну радість від перемоги над самим собою [43;103].

Негативно впливають  на результати малювання страхів  неврози і захворювання внутрішніх органів на нервовому ґрунті в  батьків. Причина – відсутність  життєрадісності в родині, нескінченні  розмови про самопочуття, тривожно-недовірлива фіксація на хворобливому стані. У подібній атмосфері діти менше малюють і грають, на малюнках помітна перевага чорних і сірих кольорів.

У першу чергу, за допомогою  малювання вдається подолати страхи, породжені уявою, тобто те, що ніколи не відбувалося, але може відбутися в уявленні дитини. Потім за ступенем успішності йдуть страхи, засновані на реальних травмуючих подіях, але які відбулися досить давно й залишили не дуже виражений до дійсного часу емоційний слід у пам'яті дитини.

Недостатній ефект від малювання страхів спостерігається, коли та чи інша подія, що лякає, наприклад, застрягання в ліфті, укус собаки, побиття, пожежа і т.п., була недавно. По етичних розуміннях не можна просити дитину відобразити страх смерті батьків.

Не потрібно боятися деякого пожвавлення страхів, що відбувається в процесі малювання, оскільки це одна з умов повного їхнього подолання. Набагато гірше, якщо вони залишаться “тліти” в психіці, готові “спалахнути” в будь-який момент.

Як зазначають Е. Фромм, Т. Гордон, для того, щоб допомогти дитині подолати свій страх, батькам необхідно зрозуміти, що ховається за страхом дитини. Зняття страху, коли він з’являється, в більшій мірі залежить від того, наскільки нам вдається заспокоїти дитину, провернути їй душевну рівновагу. Необхідно створити таку обстановку в сім'ї, щоб діти знали, що вони можуть розповісти про все що їх налякало. І вони зроблять це лише в тому випадку, коли будуть відчувати, що ми їх не осуджуємо, а розуміємо.

 

 

 

 

 

3.3 Результативніть корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку

 

Для того, щоб переконатись в ефективності використання корекційно-розвивальних занять нами було проведено повторний діагностичний зріз, результати якого порівнювались з результатами первинної діагностики.

Загальний показник класу «норма» становив 52,31%, у той час як у 47,69% дітей рівень переживань страхів перевищував норму. За статевою ознакою досліджувані розподілилися таким чином, хлопчики – 33,4%, у яких кількість страхів не перевищила норму та 16,6%, у яких кількість страхів перевищила норму; дівчата – 18,91% у яких кількість страхів не перевищила норму та 31,09%, у яких кількість страхів перевищила норму (див. таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Розподіл респондентів за рівнями наявних страхів після формувального експерименту

	Рівень
	Норма	Вище норми
Хлопчики	35,29%	14,71%
Дівчата	17,65%	32,35%

 

Отримані результати дослідження наочно представлені на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Розподіл дітей молодшого шкільного віку за рівнем наявних страхів після формувального експерименту

 

Після цього порівнювалися результати, отримані на початку експериментального дослідження та після проведення формувального експерименту. Основним показником ефективності запропонованих корекційно-розвивальних занять стало збільшення як хлопчиків, так і дівчат з кількістю страхів, що не перевищували норму та зменшення кількості хлопчиків та дівчат у яких кількість страхів перевищувало нормові показники.

Таблиця 3.2

Розподіл дітей  молодшого шкільного віку за рівнем наявних страхів на різних етапах емпіричного дослідження

 

Етапи дослідження	Рівні
	Норма	Вище норми
До реалізації програми	44,12%	55,88%
По завершенню програми	52,94%	47,06%

 

Дані подані в таблиці 3.2 дозволяють зробити таке узагальнення: кількість осіб з рівнем страхів  у нормі збільшилась за рахунок їх переходу з групи осіб із показником вище норми. Відповідно, кількість осіб, які мали дуже високий показник наявних страхів, що відповідав рівню «вище норми» суттєво знизився.

Аналізуючи дані цієї таблиці, можна констатувати, що по завершенню реалізації запропонованої психокорекційної програми в учнів кількість страхів дещо зменшилась. У хлопчиків переживання кількості страхів у межах норми збільшилася на 4,67%, а у дівчат – збільшилась на 5,01%. Отримані дані наочно представлені на рис. 3.2.