Можливості арттерапії в корекції страхів в роботі практичного психолога

 

ЗМІСТ:

 

ВСТУП………………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ І. СТАН ПРОБЛЕМИ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Страхи як компонент розвитку  емоційної сфери особистості…………..…7

1.2 Причини виникнення страхів та їх класифікація….………………….…...15

1.3 Особливості прояву страхів у дітей молодшого шкільного віку ..…….....28

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І……………………………………………………38

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ СТРАХІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Аналіз існуючих методів і методик дослідження страхів………………...39

2.2 Програма емпіричного дослідження страхів та її результати…………….45

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ………………………………………………...…51

РОЗДІЛ ІІІ. КОРЕКЦІЯ СТРАХІВ ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ

3.1 Можливості арттерапії  в корекції страхів в роботі  практичного психолога……………………………………………………………………...….51

3.2 Загальна характеристика змісту системи вправ спрямованих на корекцію страхів у дітей молодшого шкільного віку…………………………………….57

3.3 Результативність корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………………………………..64

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ…………………………………………………..68

ВИСНОВКИ……………………...……………………………………...............69

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........…………………………72

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….76

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. У ситуації соціальної нестабільності на сучасну дитину впливає безліч несприятливих факторів, які здатні не тільки пригальмовувати розвиток потенційних можливостей особистості, але і повертати процес її розвитку назад. На думку Л.І. Божович, В.С. Мухіної, дитина як найуразливіша частина соціуму підлягає різноманітнім негативним впливам. В останні роки, як свідчать спеціальні експериментальні дослідження О.І Захарова, О.Л. Венгера найбільш поширеними явищами стали прояви страхів та тривожності у дітей.

Кожна дитина в період свого життя переживає різні страхи, проте, якщо на деякі з них не звертати уваги, то вони можуть призвести до негативних наслідків, в першу чергу до формування такої негативної риси особистості як тривожність, що буде заважати психічному розвитку учня.

Зважаючи на те, що психіка дитини відрізняється вразливістю, нездатністю протистояти негативним впливам, в результаті довготривалих негативних переживань чи гострих психічних потрясінь, часто на фоні хворобливого перенапруження нервових процесів з’являються невротичні страхи. Саме вони вимагають особливої уваги психологів, педагогів і батьків, оскільки при наявності таких страхів дитина стає напруженою та скутою, її поведінка характеризується пасивністю, розвивається афективна замкнутість. В зв’язку з цим гостро постає питання ранньої діагностики невротичних страхів. В останній час питання діагностики та корекції страхів набули важливого значення, зважаючи на їх масове поширення серед дітей. В наслідок цього, постає необхідність комплексного підходу до розв’язання проблеми корекції дитячих страхів, з залученням до нього батьків. Ця робота може виражатися як в ознайомленні батьків з результатами дослідження в доступній формі, так і у направленні батьків на консультацію до спеціаліста з сімейних питань. Такий підхід може позитивно впливати не тільки на зовнішні сторони проявів страхів, але й дозволяє попередити можливі причини їх виникнення. Страхи як емоційні порушення піддаються корекції і без можливих наслідків долаються у дітей до десяти років. Тому надзвичайно важливо своєчасно виявляти та проводити їх корекцію.

Слід зазначити, що дана проблема досліджена більше теоретично, ніж практично. Визначенню наявних у дітей страхів присвячені роботи О.І Захарова та М.О. Панфілової. Саме завдяки даній методиці ми маємо змогу визначити, які страхи наявні у дитини. Певні практичні здобутки в розробці засобів корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку були зроблені такими вченими, як: О.Л. Венгер, К.С. Лебединська, А.М. Прихожан.

Об’єкт дослідження: емоційно-вольова сфера дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: особливості наявних страхів учнів молодшого шкільного віку.

Мета дослідження полягає у виявленні наявних страхів у дітей молодшого шкільного віку та розробка й апробація на цій підставі програми корекції страхів засобами арттерапії.

У дослідженні перевірялась така гіпотеза: використання арттерапії як засобу психокорекції спроможне знизити рівень наявних страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Для досягнення мети у відповідності з об’єктом та предметом дослідження були поставлені такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз наявних підходів до проблеми страхів та визначення психологічних причин їх формування в дитячому віці.
2. Виявити рівень наявних страхів у молодших школярів.
3. Дослідити залежність між рівнем переживання почуття страху в молодшому шкільному віці та статевою приналежністю.
4. Розробити систему корекційних занять, спрямованих на подолання страхів у молодшому шкільному віці та емпірично перевірити її ефективність.

Для перевірки висунутої  гіпотези та розв’язання поставлених завдань розроблено програму дослідження, що ґрунтується на застосуванні теоретичних та емпіричних методів.

Теоретичні  методи: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з метою вивчення теоретичних засад проблеми, синтез та узагальнення результатів теоретичного аналізу.

Емпіричні методи: спостереження за поведінкою дітей молодшого шкільного віку; бесіда з учнями та вчителем; стандартизована методика діагностики наявних страхів О.І Захарова, М.О. Панфілової «Страхи в будиночках».

Теоретико-методологічною основою дослідження є теоретичні концепції провідних вітчизняних психологів В.С. Мухіної, Л.С. Виготського, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєва про закономірності розвитку дитячої психіки, розуміння молодшого шкільного віку як особливого періоду в становленні особистості; діагностика і корекція дитячих страхів відображена в роботах К.С Лебединської, І.В. Дубровіної, О.І. Захарова, А.М. Прихожан, Г. Еберлейна; науково-психологічні положення зарубіжних психологів З. Фрейда, К. Хорні, Е. Фрома, Дж. Уотсона про негативний вплив страхів на формування особистості дитини.

Експериментальна  база дослідження. Емпіричне дослідження проводилося у ЗНЗ №2 м. Чернігова. Вибірка дослідження складала 34 дитини молодшого шкільного віку (17 дівчаток та 17 хлопчиків).

Структура та обсяг дипломної роботи обумовлені логікою дослідження, поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури, що нараховує 51 назви та __ додатки. Основний зміст роботи викладено на __ сторінках друкованого тексту. Повний обсяг дипломної роботи ___ сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. СТАН ПРОБЛЕМИ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

1.1 Страхи як  компонент розвитку емоційної  сфери особистості

 

Вивчення емоційної  сфери людини взагалі та її емоційності зокрема є в наш час дуже актуальним. Удосконалювання технологій, засобів комунікації, інформаційних технологій, робить наше життя більш зручним та комфортним, в той самий час ускладнюючи процес взаємодії людини - суб'єкта з об'єктом, і не тільки на рівні мислення, пам'яті, уваги тощо, але й на емоційному рівні, який безпосередньо зв'язаний та відіграє важливу роль в регуляції психічних процесів людини. Багато людей не встигає адаптуватися до нових навколишніх умов, що тягне за собою ряд негативних наслідків як на міжособистісному рівні, так і на психологічному. Психічні розлади, депресії, стреси є наслідком емоційної дезадаптації людини в навколишньому світі, тому як в повсякденному житті, так і в професійної сфері не можна сьогодні не враховувати ці факти.

Емоції – особливий клас суб’єктивних психологічних станів, які відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів позитивного чи негативного відношення людини до світу та інших людей, а також процес та результат її практичної діяльності. Емоції оцінюють об’єктивну реальність і доводять свою оцінку до організму на мові переживань. У людини головна функція емоцій заключається в тому, що вони дозволяють краще розуміти один одного, не використовуючи мову, розмірковувати про внутрішні стани один одного. 

Життя без емоцій неможливе, так само як без відчуттів. Емоції, як стверджував Ч. Дарвін, виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб [20, с.437].

Перш за все, емоції людини пов’язані з її потребами. Вони відображають стан, процес та результат задоволення  потреб. Люди як особистості в емоційному сенсі відрізняються один від  одного за багатьма параметрами: емоційною  збудливістю, тривалістю та стійкістю переживань, які у них виникають домінуванням позитивних чи негативних емоцій. Проте, більше за все емоційна сфера особистостей відрізняється за силою та глибиною почуттів, а також за змістом та предметною приналежністю. Ця обставина використовується психологами при розробці тестів, які призначені для вивчення особистості.

Експериментальним шляхом було встановлено, що на емоції великий  вплив чинять не тільки вегетативні  реакції, які їх супроводжують, але  й навіювання – суб’єктивна інтерпретація ймовірних наслідків впливу на емоції певного стимулу [20, с.453].

На питання розвиваються емоції та почуття протягом життя  чи ні, існує дві точки зору. Відповідно до першої, емоції не можуть розвиватися, оскільки вони пов’язані з функціонуванням  організму та з такими його особливостями, які є вродженими. Інша точка зору виражає протилежну думку – те, що емоційна сфера людини, як і більшість властивих їй психологічних явищ, розвивається.

Насамперед, ці позиції  цілком сумісні одна з одною і  нерозв’язних суперечностей між ними немає. Елементарні емоції, які виступають як суб’єктивний прояв станів, дійсно змінюються мало. Не випадково емоційність відносять до числа вроджених та стійких особистісних характеристик людини.

Проте, у відношенні афектів  та почуттів таке твердження є хибним. Всі пов’язані з ними якості говорять про те, що ці емоції розвиваються, тобто  людина вчиться в деяких ситуаціях  стримувати свої емоції [20, с.457]. Вдосконалення вищих емоцій та почуттів означає особистісний розвиток її власника.

Слід зазначити, що у  молодшому шкільному віці емоційне життя ускладнюється і диференціюється  – з’являються складні вищі почуття: моральні (почуття обов’язку, любов  до Батьківщини, товариськість, а також  гордість, ревнощі, співпереживання), інтелектуальні (допитливість, подив, сумнів, інтелектуальне задоволення, розчарування), естетичні (почуття прекрасного, почуття красивого і потворного, почуття гармонії), праксичні почуття (при виготовленні виробів, на заняттях фізкультурою чи танцями). У цілому психологи віковою нормою емоційного життя молодшого школяра вважають оптимістичний, бадьорий, радісний настрій. У цей час наростає індивідуальність у вираженні емоцій: виявляються емоційно афективні діти, діти з млявим вираженням почуттів. Виявлено, що емоційно стабільним дітям навчання дається легше і вони довше зберігають позитивне ставлення до нього. У дітей з високим рівнем тривожності, підвищеною емоційною чутливістю і моторно-розгальмованих часто спостерігається негативне ставлення до навчальної праці вчителя і його вимогам.

Емоційний світ особистості  – це не просто красивий образ. Наша психіка єдина та цілісна, вона пронизана  емоційними хвилюваннями. Можливо, саме хвилювання забезпечує гармонію та єдність  особистості в одних випадках, та її дисгармонійність – в інших.

Всі емоції та почуття  умовно можна поділити на дві групи: фундаментальні та вищі. До фундаментальних  емоцій відносяться: інтерес-хвилювання, радість, здивування, горе-страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором, провина.

Тепер перейдемо до такої  емоції як страх.

Переживання почуття  страху є невід’ємною частиною людського  життя. Постійно змінюючись, воно супроводжує  нас від народження до смерті. Історія  людства від минулого до сьогодення складається з спроб подолання, зменшення, пересилення страху.

Хоча страх невідступно  пронизує наше життя, це необов’язково  означає, що ми довгий час усвідомлюємо його. Це почуття може виникати у  свідомості лише на мить, і концентрується на внутрішніх чи зовнішніх переживаннях. Люди мають схильність за допомогою різноманітної розвиваючої техніки пом’якшувати, долати, заспокоювати, обманювати чи   заперечувати страх. Однак, як смерть не завершує своє існування, не дивлячись на те, що ми про неї не думаємо, так і не зникає страх.

Як зазначає О.І. Захаров, страх існує не залежно від культури та рівня розвитку народу чи його окремих представників. Єдине, що змінюється – це об’єкти страху, чи те, коли ми вважаємо, що змогли побороти страх, з’являється інший вид страху[8, с.115].

Саме страх являється  найбільш небезпечною із усіх емоцій. Це реакція на дійсну або уявну (але  люди переживають її як дійсну) небезпеку. Організм людини побудований таким  чином, що боротьба з страхом не може продовжуватися довгий час. На біологічному рівні страх – це виділення у кров великої кількості адреналіну, який викликає в організмі людини гормональний вибух. На психологічному рівні страх проявляється у побоювання ситуацій (предметів, людей, подій), які тягнуть за собою виділення даного гормону. Страх – це звичне почуття, яке ми переживаємо досить часто. Одного разу, переживши почуття страху в певній ситуації, людина будемо переживати схожі почуття кожного разу в аналогічних ситуаціях. Страх з’являється з досвідом. Нас лякає те, що хоча б один раз стривожило нашу душу та свідомість. Рідко хто боїться тих предметів і ситуацій, яких не бачив чи не читав про це, страхи з’являються  разом з пізнавальною діяльністю, коли дитина росте і починає пізнавати оточуючий світ. Він розвиває в соціумі, і провідну роль у вихованні виконують дорослі. Тому від того, наскільки грамотні будуть наші слова і поведінка, залежить психічне здоров’я малюка. Проте слід зазначити, що страх, як і інші негативні переживання, не є однозначно шкідливими. Будь-яка емоція виконує конкретну функцію і допомагає дитині чи дорослому орієнтуватися в навколишньому середовищі, захищає її від зайвого ризику, коли вона, наприклад, переходить вулицю, … тощо. Він регулює діяльність, поведінку, убезпечує людину від травматизму. Але цим, на жаль, їхній позитивний вплив обмежується.

Поняття страху розроблялося багатьма вченими і має різноманітні трактування. В сучасному словнику з психології під редакцією В.В. Юрчука, подане таке трактування: «страх – це афективно чуттєва емоція, яка виникає в обставинах превентивності – загрози – побоювання суб’єкта за свою соціальну чи біологічну екзистенцію» [42, с.342].