Можливості арттерапії в корекції страхів в роботі практичного психолога

Ці дані свідчать про  те, що дівчата переживають значно більшу кількість страхів, ніж хлопчики. Це можна пояснити особливостями  емоційної сфери обох статей. Так, дівчата вирізняються більшою емоційністю  та вразливістю, тоді як хлопчики більш  раціональні. Окрім того, на це може впливати специфіка виховання. Так, в сім’ях, де виховують хлопчиків, батьки блокують прояв їх емоцій, оскільки вважають їх психологічною слабкістю. Це проявляється у заборонах плакати, підкреслюючи тим самим, що хлопчики не повинні проявляти свою слабкість.

Отже, можна стверджувати, що приналежність до певної статі  впливає на рівень наявних страхів, і в першу чергу, на бажання  відкритися та поділитися своїми страхами з іншими.

 

Рис. 2.1 Розподіл респондентів за рівнем наявних страхів до застосування корекційно-розвивальної програми

 

На підставі отриманих  даних можна зробити висновок, що великий відсоток дітей переживають таку кількість страхів, яка значно перевищує норму. До того ж, можна помітити, що саме серед дівчат великий відсоток тих, хто має значну кількість страхів. Серед хлопчиків приблизно однакова кількість дітей мають як норму, так і вище норми.

Тому в даному випадку, слід обов’язково проводити корекційно-розвивальні  заняття, щоб зменшити кількість наявних страхів у дітей молодшого шкільного віку.

В таблиці 2.2 представлено найбільш поширені страхи серед хлопчиків та дівчат.

 

Таблиця 2.2

Розподіл найбільш поширених страхів серед хлопчиків  та дівчат

Наявний страх	Дівчата	Хлопчики
Страх крові	52,94%	35,29%
Страх чужих людей	41,18%	11,76%
Страх перед казковими героями	52,94%	29,41%
Страх болю	29,41%	58,82%
Покарань батьків	35,29%	52,94%
Страх страшних снів	23,52%	41,18%
Страх смерті	76,47%	82,35%
Страх смерті батьків	76,47%	88,24%
Страх пожежі	94,12%	94,12%
Страх війни	82,35%	76,47%

 

На підставі узагальнення отриманих даних можна відмітити, що спільним для хлопчиків та дівчат є страхи смерті своєї та батьків, пожежі та війни (див. додаток Б).

Найпоширенішими серед  дівчат є страх крові, чужих людей  та страх перед казковими героями; серед хлопчиків: страх болю, покарань батьків та страх страшних снів. Це свідчить про використання батьками жорстких методів в процесі виховання.

Бесіда, яка була проведена  на початку дослідження показала, що дуже часто діти, особливо хлопчики, говорять нібито нічого не бояться, проте, як показали результати, отримані за методикою «Страхи в будинках», в таких дітей є певні страхи, про які вони не згадували під час бесіди.

Отже, отримані дані свідчать, що необхідно включити в навчально-виховний процес корекційно-розвивальну програму, яка б сприяла зниженню рівня наявних страхів в учнів молодшого віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  ІІ

Для діагностики дитячих  страхів існує невелика кількість  методів та методик дослідження. Це свідчить про те, практична сторона проблеми проблема вивчена недостатньо.

В ході експериментального дослідження було встановлено, що серед дітей молодшого шкільного віку немає жодної дитини, яка б не переживала почуття страху. Окрім того, більшість дітей молодшого шкільного віку характеризуються високим рівнем наявних страхів, що перевищують вікову норму. Результати дослідження свідчать, що для молодших школярів характерно боятися смерті, осуду з боку дорослих, запізнитися до школи, зробити помилку. Було виявлено зв'язок між рівнем наявних страхів та статтю. До того ж існують і гендерні особливості страхів: у дівчат переважають страх крові, чужих людей та казкових героїв, тоді як у хлопчиків – страх болю, покарань батьків та страшних снів.

Результати констатувального експерименту свідчать про те, що існує необхідність проведення в подальшому корекційно-розвивальної роботи, яка б спрямовувалась на зниження рівня наявних страхів у дітей молодшого шкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. КОРЕКЦІЯ СТРАХІВ ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ

 

 

3.1 Можливості арттерапії в корекції страхів в роботі практичного психолога

 

Корекція є особливою  формою психолого-педагогічної діяльності, яка спрямована на створення найбільш сприятливих умов для оптимізації  психічного розвитку особистості дитини, надання їй спеціальної психологічної допомоги.

Важливе місце в корекційній  роботі відводиться художній діяльності.

Термін «арттерапія» ввів Адріан Хілл (1938) при описі своєї  праці з хворими на туберкульоз  в санаторіях. Це словосполучення  використовувалося по відношенню до всіх видів занять мистецтвом. Це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на мистецтві, в першу чергу образотворчій та творчій діяльності. Спочатку арттерапія виникла в контексті теоретичних ідей З. Фрейда і К.Г. Юнга, а в подальшому набула більш широку концептуальну базу, яка включала в собі гуманістичні моделі розвитку особистості К. Роджерса (1951) і А. Маслоу (1956) [22;125].

Основна мета арттерапії полягає у гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності  самовираження та самопізнанні.  З точки зору представника класичного психоаналізу, основним механізмом колекційного впливу в арттерапії є механізм сублімації. На думку К. Юнга, мистецтво, особливо легенди та міфи і арттерапія в значній мірі полегшують процес індивідуалізації саморозвитку особистості на основі становлення зрілого балансу між несвідомим та свідомим «Я». Арттерапія може бути використана як у вигляді основного методу, так і в якості одного із допоміжних методів. Виділяють два основних механізми психологічного корекційного впливу, характерних для методу арттерапії.

Перший механізм полягає  в тому, що мистецтво дозволяє в  особливій символічній формі  реконструювати конфліктну травмуючу  ситуацію та знайти її розв’язання  через переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей суб’єкта.

Другий механізм пов'язаний з природою естетичної реакції, яка  дозволяє змінити дію «ефекту  від того, що нас мучить, до того, що приносить насолоду».

Мета арттерапії:

1. Дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним емоціям.
2. Полегшити процес лікування.
3. Отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних висновків.
4. Вивчити думки та почуття, які клієнт звик пригнічувати.
5. Налагодити відносини між психологом і клієнтом.
6. Розвинути почуття внутрішнього контролю.
7. Сконцентрувати увагу на відчуттях та почуттях.
8. Розвинути художні здібності та підвищити самооцінку.

Арттерапія сприяє розвитку пізнавальних та творчих здібностей, може сприяти покращенню відносин з  партнерами та підвищенню самооцінки. Недоліком арттерапії може бути те, що глибоко особистісний характер виконуваної клієнтом роботи може спричинити розвитку у нього нарцисизму, тобто не відбудеться процес саморозкриття та встановлення контактів з іншими людьми. Існує дві форми арттерапії: пасивна та активна.

При пасивній формі клієнт «сприймає» художні твори, які створені іншими людьми: розглядає картини, читає книги, прослуховує музичні твори.

При активній формі арттерапії клієнт самостійно створює продукти мистецтва: малюнки, скульптури і т.д.

Малювання – це творчий  акт, який дозволяє дитині відчути і зрозуміти самого себе, виразити вільно свої почуття і думки, звільнитися від конфліктів і сильних переживань, розвинути емпатією, бути самим собою, вільно виражати свої мрії та надії. Це не тільки відображення у свідомості дітей оточуючої та соціальної дійсності, але і її моделювання, вираження відношення до неї.  Тому через малюнки можна краще зрозуміти інтереси дітей, їхні глибокі переживання, та врахувати це при доланні страхів.  Деякі вчені схильні розглядати малювання як один із шляхів виконання програми вдосконалення організму.

Малювання надає можливість для розвитку уяви, гнучкості та пластичності мислення. Дійсно, діти, які  люблять малювати, відрізняються  великою фантазією, щирістю у  вираженні почуттів та гнучкістю  суджень. Вони легко можуть уявити себе на місці того чи іншого персонажа чи людини малюнка і виразити своє відношення до нього.

Малювання розвиває чуттєво-рухливу  координацію. Її достоїнство заключається в тому, що воно потребує узгодженої участі багатьох психічних функцій.

Малюючи, дитина дає вихід  своїм почуттям, бажанням, мріям, перебудовує  свої відносини в різних ситуаціях  і хворобливо стикається з деякими  лякаючи ми, неприємними, травмуючими  образами. Таким чином, малювання  виступає як спосіб досягнення своїх  можливостей і оточуючої дійсності, як спосіб моделювання взаємовідносин і вираження різного роду емоцій, в тому числі і негативних. Тому малювання широко використовують для зняття психічного напруження, стресових станів, при корекції неврозів, страхів. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживанням, бажанням та мріям, перебудовує своє відношення в різних ситуаціях.

Ототожнюючи себе з позитивними  та сильними, впевненими в собі героями, дитина бореться зі злом: відрубує голову дракону, захищає близьких, перемагає ворогів і т.д. Тут немає місця безсиллю, неможливості постояти за себе, а є відчуття сили, геройства, тобто можливості протистояти злу та насиллю. Малювання невідривне від емоцій задоволення, радості, захвату, захоплення, навіть гніву, але тільки не страху і печалі.

Малювання таким чином  виступає як спосіб досягнення своїх  можливостей і оточуючої дійсності, моделювання взаємовідносин і вираження  емоцій, в тому числі й негативних.

Проте це не означає, що активно  малюючи дитина нічого не боїться, просто у неї зменшується ймовірність проявів страхів, що саме по собі має немало важливе значення для її психічного розвитку. 

Тим не менш, кількість  страхів у дитини можна зменшити за допомогою:

• малювання;
• лялькового настільного театру;
• ігрової терапії;
• психологічних ігор;
• фізичних вправ;
• етюдів;
• читання художньої літератури.

Вкрай важливий вплив  художньої літератури, що допомагає  коригувати, усувати страхи дітей. Це веселі твори вітчизняних та зарубіжних класиків дитячої літератури. Наприклад: «Пригоди Буратіно», «Чиполіно», «Вінні-Пух», «Маля та Карлсон», «Старий Хотабич», а також твори Драгунського, Успенського, Носова, Маршака, Міхалкова та інших.

Проте, під час аналізу  наявних засобів арттерапії, які  можна використовувати для корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку ми зіткнулись з проблемою їх недостатньої розробки. Найбільш поширеними такими техніками є малювання свого страху та його знищення.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що використовуючи різні  види арттерапії під час корекції страхів можна значно знизити рівень їх прояву в дітей молодшого шкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Загальна характеристика змісту експериментальної системи вправ корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку

 

Головна заповідь психолога: не нашкодь. Тому, перш ніж розпочати корекційні заняття, необхідно до них ретельно приготуватися. Необхідно налагодити емоційний контакт з дітьми, підготувати всі потрібні матеріали, розробити комплекс занять, на яких дітям буде цікаво і де вони зможуть одночасно зняти напруження. Завдяки цьому ми зможемо досягнути бажаних результатів.

Метою корекційних занять було допомогти дітям позбутися  їх страхів, відчути себе впевненішими, розкутішими, активнішими, навчитися  сміливіше спілкуватися з ровесниками. Спочатку відчувалося, що діти переживають, бояться висловлювати свої думки, часто відводили свій погляд, але завдяки більш активним дітям та сприятливим умовам, які були створені під час роботи, такі учні ставали розкутішими, впевненішими, сміливішими.  На заняттях діти охоче гралися, малювали, розповідали про себе. Вчителька також помітила позитивні зміни в поведінці дітей.