Лекции по "Патопсихологія"

ж) вивчення емоцій. Відіграє велику роль у виявленні причин поведінки дитини, дає змогу визначити її ставлення до світу. Бажано знати такі особливості емоцій, як: переважаючий емоційний фон, наявність різних коливань емоцій, феномени страхів, тривожності взагалі та шкільної особливо, наявність схильності до концентрації негативних емоцій;

з) дослідження особистісних особливостей. Має включати такі параметри, як головна мотивація діяльності, самооцінка та ставлення до оточуючих, рівень домагань та його динаміка в разі успіху та невдачі, наявність внутрішньоособистісних конфліктів та механізмів компенсації, реакції в стані фрустрації. В деяких ситуаціях може бути бажаним з'ясування параметрів екстраверсії, нейротизму, особливостей темпераменту тощо.

На основі отриманих даних психолог може дійти таких висновків:

чи є взагалі в даної дитини порушення психічної діяльності або її проблеми пов'язані тільки з недоліками мікросоціальної ситуації розвитку;

якщо є, то який тип порушень переважає в даному випадку, які механізми привели до його формування (структура первинного та вторинного дефектів, явище ретардації, асинхронії тощо);

чи потребують виявлені як психологічний діагноз феномени втручання чи ні (є соціальна дезадаптація, формується вторинний дефект, стан погіршення і Т. Д.);

яка зона найближчого розвитку дитини, ким та на якому рівні може бути проведена корекція порушень розвитку (достатньо зміни виховного підходу; бажано змінити місце та форми навчання; необхідна консультація спеціаліста іншого профілю: лікаря, логопеда;

необхідні та можливі психокорекційні та психотренінгові заходи).

Патопсихологічне обстеження підлітків має певні особливості. Крім звичайного обстеження, у підлітків бажано визначити наявність та тип акцентуації характеру, приділити особливу увагу мотиваційній структурі особистості, спрямованості, самооцінці. Існує ряд специфічно підліткових проблем та психічних станів, Що вимагають діагностики та корекції. До цієї групи належать реакції адаптації, порушення у формуванні потягів, особистісні кризи.

В показаній вище схемі окреслено коло питань, які має з'ясувати психолог під час обстеження дитини. Схема проведення дослідження побудована за функціональною ознакою, однак нагадаємо, що її не слід сприймати як певний стандарт, якого треба додержувати по пунктах та в заданій послідовності. На наш погляд, обстеження має виходити насамперед з особливостей дитини. Тому викладення конкретних методик у другому та третьому розділах буде відповідати не функціональному, а віковому принципу.

Відзначимо ще декілька умов, що відображають специфіку патопсихологічного обстеження дітей.

Велике значення має встановлення гарного контакту з дитиною. Якщо при обстеженні дорослого позиція психолога може бути нейтральною, то спілкування з дитиною потребує від експериментатора активності. Слід створити не просто доброзичливу атмосферу, а вміти зацікавити дитину (особливо маленьку) завданнями, задати позитивно насичений емоційний тон, щоб дитині хотілося продовжувати виконання експериментальних завдань. Тому з дітьми дошкільного віку патопсихологічне обстеження проводиться у вигляді гри. Для школярів більш прийнятна ситуація, яка відображає навчальний процес, коли дитина немов демонструє дорослому свої знання, вміння та здібності. Однак якщо психолог бачить, що в молодшого школяра ще не сформувалася навчальна мотивація (що вже саме по собі дає підставу припустити психічний недорозвиток), то обстеження слід перевести в ігрову форму.

Обстежуючи дітей середнього шкільного віку, дуже важливо обміркувати стиль спілкування з підлітком, а також те, як пояснити йому мету обстеження. Враховуючи важливість цих питань, ми розглянемо їх докладніше в наступних розділах. Не менш докладно ми проаналізуємо надалі й застосування методу спостереження за поведінкою дитини під час обстежень, за її реакцією на успішність виконання завдань.

Для правильної організації патопсихологічного обстеження дитини необхідно мати окреме приміщення, куди б не заходили під час експерименту сторонні, де б не було яскравих предметів, що відвертатимуть увагу; бажано, щоб якомога менше проникав шум.

Патопсихологічне обстеження, звичайно, проводиться суворо індивідуально. Якщо дитині менше за 6 років, то допускається присутність матері (або особи, що її замінює). Не слід проводити обстеження, якщо дитина перевтомлена або, навпаки, сильно збуджена, якщо вона голодна чи тільки-но поїла, якщо вона нездужає, відчуває біль або інші види дискомфорту. За необхідності повторних обстежень бажано проводити їх в один і той самий час.

Патопсихологічне обстеження дітей проводиться у формі навчаючого експерименту. Якщо в дитини виникають труднощі, їй треба допомагати. Це можна зробити у вигляді загальної стимуляції (підбадьорювання, похвала), організації діяльності, навідних запитань, прямої підказки, показу або навчання на матеріалі аналогічного завдання з наступним контролем за перенесенням способу дії. Під час аналізу отриманих результатів слід ураховувати, який вид допомоги та якою мірою був наданий дитині і наскільки ця допомога сприяла виконанню завдання.

Специфіка роботи з дітьми ускладнює протоколювання ходу експерименту. Безумовно, фіксація висловів та емоційно-рухових проявів дитини необхідна. Однак чисто технічно це реалізувати важко. Нижче ми дамо опис деяких прийомів фіксації спостережень, однак усе ж інформацію треба здебільшого запам'ятовувати, а потім, зразу після закінчення експерименту, занотовувати. Це зумовлено тим, що спілкування психолога з дитиною має бути жвавим, безпосереднім, і не слід відволікатися під час обстеження на тривалі записи.

4. Роль даних  про порушення розвитку дитини в оптимізації навчально-виховного процесу

Незалежно від того, хто був ініціатором патопсихологічного обстеження дитини (лікар, педагог, представники правоохоронних установ, родичі тощо), про його результати слід повідомити батьків (або осіб, що їх замінюють). Коли батьки дізнаються про те, що їхні син або дочка мають відхилення у психічному розвитку, вони поводяться по-різному. Одні пригнічені та розгублені, вважають, що їхня дитина приречена, другі обурюються і протестують, бажають приховати цю інформацію, всіляко намагаючися влаштувати дитину в масову школу, треті починають сприймати дитину як хвору, звільняючи її від будь-яких зусиль (навіть від самообслуговування) та потураючи всім її примхам.

Тимчасом позиція батьків, їх ставлення до дитини та до особливостей й психіки відіграють вирішальну роль у тому, чи буде порушення компенсованим чи, навпаки, ускладниться. Тому завданням психолога є надання батькам повної інформації про дитину: про її можливості та обмеження, сильні та слабкі сторони, перспективи подальшого розвитку. Бажано пояснити батькам причини порушень психічної діяльності, їхню структуру (наприклад, які труднощі в навчанні пов'язані з органічною недостатністю нервової системи, тобто є первинним дефектом, а які мають вторинний характер та спричинені педагогічною занедбаністю) та запропонувати шляхи корекції.

Повідомити батьків про наявність порушень у розвитку психіки дитини слід коректно. Почати бесіду краще з того, що є позитивного в характері дитини, в яких видах діяльності вона досягла найбільших успіхів. Обов'язково треба разом з батьками намітити подальшу програму дій, пояснити, що й для чого треба робити, як працювати з дитиною, як будувати стосунки з нею, на що звернути увагу. При цьому завжди враховуються умови життя конкретної сім'ї, її склад (особливо наявність ще дітей та стан їхнього здоров'я), культурний рівень, матеріальні та побутові умови, щоб поради психолога не здавалися батькам надмірними, не викликали почуття безпорадності та безнадійності.

Інакше треба підходити до відбору інформації при повідомленні результатів патопсихологічного обстеження дитини її педагогам. Психолог, що працює в системі освіти, значно частіше обстежує дитину на прохання вчителів, ніж батьків. Проте це не означає, що вчитель має отримати більше відомостей про дитину, ніж батьки. Навпаки, саме з батьками треба вирішити, що та як повідомити класному керівникові. Приховати результати обстеження не можна, оскільки (якщо дитина залишається вчитися в тій самій школі) саме на основі висновків психолога та його рекомендацій учитель зможе правильно організувати навчально-виховний процес у класі, де навчається дитина. Якщо педагог не знає, у чому полягає справжня причина аномальної поведінки учня, він часто тлумачить його дії неадекватно. Це призводить до посилення соціальної дезадаптації дитини.

Проте далеко не завжди можна надати вчителю інформацію про дитину в повному обсязі. Особливо це стосується термінів, назви діагнозу. Враховуючи рівень психологічної культури нашого населення (в тому числі й педагогів), ми не рекомендуємо говорити з учителем, використовуючи вузькоспеціальні терміни, оскільки вони іноді (наприклад, шизоїдна акцентуація характеру, розвиток особи за епілептоідним типом) перетворюються на образливі прізвиська учнів. Тому, даючи рекомендації вчителю щодо учнів з відхиленнями у психічному розвитку, краще користуватися виразами типу: збільшена втомлюваність (замість церебрастенія), запальний характер (замість збудливий психопат), досить скромні здібності (замість психічний недорозвиток), надто дитяче сприйняття світу (замість дисгармонійний психічний інфантилізм) і т. д. Даючи рекомендації педагогу, слід ураховувати й те, як він ставиться до учня, його батьків та, за необхідності, починати корекційну роботу з нормалізації цих відносин.

Оскільки патопсихологічне обстеження завжди включає навчаючий експеримент, його результати вже самі по собі можуть мати коригуючий вплив. Нагадаємо про психотерапевтичний ефект, якого може досягти психолог при оцінці результатів. Для цього треба, незалежно від того, які результати отримала дитина, похвалити її, підбадьорити, підкреслити її успіхи та сильні сторони, настроїти на оптимістичну перспективу.

Залежно від результатів патопсихологічного обстеження дитини психолог пропонує різні способи корекції її розвитку шляхом відповідної організації навчально-виховного процесу.

Зміна соціальної ситуації розвитку

Відомо, що навіть за відсутності первинного дефекту, викликаного хворобливим процесом, психічний розвиток дитини може бути порушений під впливом негативних факторів мікросоціального оточення. Несприятлива сімейна атмосфера, психічна депривація призводять до психопатичного та невротичного розвитку, неврозів, затримки психічного розвитку й т. ін. Тому корекція сімейних стосунків, формування правильного ставлення батьків до дитини є обов'язковою умовою оптимізації виховного процесу.

За наявності первинного дефекту навіть благополучна сімейна обстановка автоматично не гарантує сприятливої соціальної ситуації розвитку дитини, особливо у шкільному віці. Усвідомлення дитиною своєї неспроможності в навчальній діяльності (а те, що вона не може так само легко та швидко виконати завдання, як її однокласники, дитина розуміє швидко) вже саме по собі є психотравмуючим фактором. Якщо ж учитель починає сварити та соромити дитину за погану успішність, а батьки карати, то така соціальна ситуація розвитку призводить до формування вторинного дефекту, появи негативних особистісних якостей, психогенної шкільної дезадаптації тощо. Тому корекція цієї ситуації в даному випадку полягає або в зміні ставлення до учня (якщо це можливо), або в переведенні дитини в інший клас, або (якщо порушення психічного розвитку значно ускладнюють навчання) у відповідну спеціальну школу: логопедичну, допоміжну для дітей із затримками психічного розвитку й т. д.

Корекція виявлених порушень психічної діяльності дитини

Безумовно, при всіх видах порушень психічного розвитку бажане звернення до спеціаліста. Інша справа, що далеко не завжди батьки погоджуються з тим, що дитину необхідно обстежити у психіатра. Крім того, при мінімальних мозкових дисфункціях, акцентуаціях характеру, гармонійному інфантилізмі тощо явні відхилення не очевидні, поведінка в цілому адекватна; до того ж важко однозначно визначити, який вид медичної допомоги потрібен. Тут більш необхідна психолого-педагогічна корекція. Якщо ж у дитини виявлені відхилення в мовному розвитку або затримка психічного розвитку, слід проконсультуватися в логопеда, дефектолога. Обов'язково направляються на консультацію до психіатра діти, в яких виявлені ознаки порушеного та спотвореного розвитку, а також у всіх випадках прогресуючого погіршення будь-якого стану.

Психотренінгові (розвиткові) корекційні методи

Якщо на основі результатів патопсихологічного обстеження в дитини констатовано недорозвиток будь-якої функції, то слід організувати спеціальне навчання, спрямоване або на розвиток цієї функції, або на формування компенсаційних механізмів. Для цього організовують спеціальні психотренінгові заходи, тобто такі, де під час гри, змагань або в іншій цікавій для дитини формі діяльності розвиваються пам'ять, увага й т. д. Проводити заняття із психотренінгу може шкільний психолог, а також учитель, якщо вони оволоділи відповідною методикою.

Психотерапевтичні корекційні методи

 Психотерапевтичні методи спрямовані на корекцію порушень у формуванні особистості. Діти з відхиленням в особистісному розвитку потребують складної роботи психолога щодо подолання негативних стереотипів їхньої поведінки та вироблення адекватних навичок реагування, особливо в ситуаціях утруднення задоволення актуальних соціальних потреб. Психотерапевтичні методи застосовуються при наданні психологічної допомоги сім'ї, в якій виховується дитина з відхиленням у психічному розвитку, а також з метою поліпшення психологічної обстановки в конфліктних сім'ях. Досить ефективне застосування психотерапевтичних методів у випадку необхідності надання екстреної допомоги при кризових ситуаціях у підлітків.

Застосовувати психотерапевтичні методи має право лише фахівець високої кваліфікації. Тому шкільний психолог може проводити тільки психокорекційні заходи, і тільки тоді, коли має відповідну підготовку.

Залежно від результатів патопсихологічного дослідження після консультації з психіатром (або якщо дитина вже поставлена на облік у даного спеціаліста) психолог підбирає для дитини ті чи інші з перелічених вище заходів. Вони можуть застосовуватися послідовно або одночасно, частково або в повному обсязі, а також у різних сполученнях. Наприклад, при затримці психічного розвитку рекомендується такий шлях корекції: направлення дитини до лікаря-психіатра з метою вирішення питання про місце навчання; після цього можливе переведення учня в клас підвищеної педагогічної уваги та включення до групи для психотренінгових занять із розвитку довільної саморегуляції. Більш детально питання корекції порушень у психічному розвитку дітей висвітлюватимуться у відповідних розділах.