Лекции по "Патопсихологія"

2. Консультація якого фахівця  обов'язкова?

3. У дошкільному закладі якого типу дитина має навчатися?

 

 

НЕВРОЗИ І ПСИХОПАТІЇ

План

1. Залежність дисгармонійного  розвитку від порушень емоційної  регуляції

    2. Психологічна  сутність психопатій

    3. Психологічні  особливості та внутрішньоособистісний  конфлікт при неврозах

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бютнер К. Жить с агрессивньїми детьми.—М., 1991.

Ганнушкш П. Б. Избранньїе трудьі. —М., 1964.

Гройсман А. Л. Акцентуации характера й невроза у школь-ников // Психол. журн.— 1984. —№ 5.—С. 127.—136.

Гурьева В. А., Гиндикин В. Я. Юношеские психопатии й алкоголизм.—М., 1980.

Диагностика й лечение истерического невроза й невроза навязчивьгх состояний у детей й подростков: Метод, рекомен-дации. —X., 1977.

Захаров А. Й. Неврозьі у детей й подростков.—Л., 1983.

Карвасарский Б. Д. Неврозьі.—Л., 1980.

Змоциональньїе нарушения в детском возрасте й их кор-рекция.—М., 1990.

 

 

1. Залежність дисгармонійного  розвитку від порушень емоційної  регуляції

Дисгармонійний психічний розвиток — це така форма порушень розвитку, для якої характерна недостатність розвитку емоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості при відносній збереженості інших структур.

До дисгармонійного психічного розвитку можна віднести такі варіанти розвитку особистості, як психопатії та невротичний розвиток. Нерідко ці стани проявляються в стійких поведінкових порушеннях. Поєднання динамічних розладів емоційної сфери: підвищеної збудливості, лабільності, інертності, в'язкості афекту й переважаючої негативної модальності емоцій  (жаху, гніву, суму і т. ін.),—породжує багатоманітність конкретних варіантів дисгармонійного розвитку особистості.

Психопатії - це аномалії розвитку емоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості. В патопсихології визначаються такі критерії, що визначають психопатію: тотальність патологічних рис характеру, відносна стабільність їхніх виявів протягом життя та соціальна дезадаптація.

Походження психопатій може бути пов'язане або з генетичними, спадковими факторами, або з дією зовнішніх ушкоджуючих факторів у ранньому дитинстві (пологові травми, тяжкі інфекційні захворювання). Причиною психопатій може бути також тривалий несприятливий соціальний вплив, наприклад, неправильні виховні дії батьків, що створюють неадекватні стереотипи емоційного реагування.

При психопатіях відбувається посилення або послаблення функціонування одного з рівнів базальної системи емоційної регуляції. Базальна система емоційної регуляції визначає й інтенсивність, і спрямованість підсвідомої оцінки впливу навколишнього середовища (наскільки який-небудь подразник сприймається як сильний чи слабкий, приємний чи неприємний, викликає прагнення до уникнення або наближення, або агресію). Надалі, залежно від цього базального емоційного тонусу, відбувається побудова мотиваційних структур особистості та вольової регуляції (яка забезпечує можливості реалізації мотиву, досягнення мети). Нерівномірність, дисгармонійність розвитку емоційної регуляції з вираженим посиленням чи послабленням функцій одного з рівнів базальної системи при недостатності компенсаційних можливостей з боку решти рівнів призводить до формування психопатії.

Розглянемо класифікацію психопатій залежно від посилення чи послаблення функцій та рівнів емоційної регуляції. Базальні рівні емоційної регуляції (див. розробки В. Лебединського, О. Нікольської, Є. Баєнської, М. Лібінич, 1990 р.) виникли внаслідок необхідності активного контакту людини із середовищем і в нормі забезпечують їй успішне уникнення небезпек і досягнення цілей, задоволення потреб. Виділяють 4 рівні базальної емоційної регуляції, кожен з яких розв'язує відповідне йому завдання адаптації.

Перший рівень (польової реактивності) пов'язаний з попередньою оцінкою можливості контакту з об'єктом зовнішнього світу. Афективне орієнтування на цьому рівні відбувається поза активним вибірковим контактом з оточенням, як цілісне сприйняття інтенсивності й притягування — відштовхування з боку об'єкта.

Другий рівень (стереотипів) регулює процеси задоволення тілесних потреб. Завдання — відпрацювання емоційних стереотипів сенсорного контакту зі світом. Відбувається оцінка якості враження: відповідність — невідповідність потребам організму. Емоційно забарвлюються відчуття усіх модальностей: смакові, нюхові, зорові, дотичні та ін. Найбільша чутливість до ритмічних, повторюваних дій. Затримка виконання бажання викликає різке невдоволення.

Третій рівень (експансії) забезпечує активну адаптацію до нестабільної ситуації. Відбувається розв'язання завдань досягнення значущої мети та подолання перешкод. Визначаються не тільки об'єкти бажання, а й бар'єри. Для цього рівня характерними є стенічні та астенічні переживання. Висока чутливість до переживань контрастних емоцій, ситуацій боротьби, ризику, досягнень.

Четвертий рівень (емоційного контролю) відповідає за організацію емоційної взаємодії з іншими людьми. Оцінка оточуючого починає залежати від оцінок іншої людини або групи. Значущим стимулом стають похвала, відзнака та ін. Важливою є емоційна переконаність у силі та значущості інших людей.

Посилення або послаблення функції кожного рівня змінює сприйняття суб'єктом самого себе й навколишнього світу. На базі цього сприйняття формуються провідні мотиви діяльності. Надалі, під впливом виховання, навчання, набуття досвіду виникають індивідуальні засоби реалізації своїх головних потреб. Конкретна поведінка, спрямована на реалізацію потреб, може тією чи іншою мірою відхилятися від загальноприйнятих норм. Успішне функціонування відносно більш збережених рівнів емоційної регуляції надає можливість успішної компенсації та соціальної адаптації особистості. Посилення неузгодженості рівнів емоційної регуляції спричинює тотальність змін емоційно-мотиваційної сфери особистості, стабільність цих змін та соціальну дезадаптацію — формується псхопатія (див. табл. 2 в кінці розділу).

2. Психологічна  сутність психопатій

Деякі форми психопатій залежать не тільки від порушень емоційної та мотиваційної регуляції, а й від динамічних характеристик вищої нервової діяльності:

сили — слабкості, рухливості — ригідності, темпу психічних процесів. Так, формування епілептоїдної психопатії та (значною мірою) параноїдної пов'язане з ригідністю психічних процесів. Переважання збудження чи гальмування, або лабільності психічних процесів утворює різноманітність форм психопатій при порушеннях другого та третього рівнів емоційної регуляції.

У різних класифікаціях психопатій (за Є. Крєпєліним, П. Ганнушкіним, Г. Сухарєвою, О. Кербіковим) виділяються різні види та групи психопатій. О. Кербі-ков (1971) поділяє психопатії за причинами їхнього виникнення на конституціональні, органічні та крайові. Як узагальнення основних видів психопатій та їх перехідних форм може бути використана схема, запропонована Б. Шостаковичем:

1 — Збудлива психопатія

2 — Істероїдна психопатія

3 — Паранойяльна психопатія

4 — Шизоїдна психопатія

5 — Астенічна психопатія

6 — Істеро-збудливі особистості

7 — Епілептоїдні особистості

8 — Експансивні особистості

9 — Психастенічні особистості

10 — Сенситивні особистості

 

Окрім перелічених, слід зазначити ще нестійку психопатію (за Г. Сухарєвою) та циклоїдну (за П. Ганнушкіним).

Головну групу психопати становлять так звані конституціональні психопатії — шизоїдні, епілептоїдні, циклоїдні, психастенічні та істероїдні психопатії, що залежать більшою мірою від генетичної схильності, ніж від особливостей виховання.

Шизоїдна психопатія може виявлятися ще в дошкільному та молодшому шкільному віці у вигляді порушень контакту з однолітками, незвичності інтересів.

Шизоїдна психопатія пов'язана з недостатнім розвитком першого рівня базальної регуляції. Дитина цього типу сприймає навколишній світ (і здебільшого своїх однолітків) як потенційну небезпеку, щось таке, що намагається проникнути в її внутрішній світ і змінити його. Внаслідок цього виникає прагнення до усамітнення, зменшення обсягу емоційно-значущої сенсорної інформації. В дитини цього типу змінюється сприйняття світу; звичайні подразники (гучні голоси рідних, ігри дітей, дотики) сприймаються як дуже сильні, ворожі. В результаті цього відбувається захисне гальмування, що призводить до мнимої черствості, неемоційності контактів з близькими, уникнення контактів зі сторонніми людьми. Незграбність моторики, яка є характерною для дітей цього типу, спричинює ще більший потік негативно емоційно забарвлених вражень від фізичного зіткнення з оточенням.

Для багатьох дітей із шизоїдною психопатією характерним є виражене прагнення до логічного, абстрактного пізнання оточуючого, рано виникають інтелектуальні інтереси до читання, фізики, математики. У дітей і підлітків із шизоїдною психопатією виникають своєрідні захоплення (малювання карт та схем, колекціонування, розведення комах і т. ін.). Починаючи з підліткового віку можливе приятелювання з підлітками чи дорослими на основі спільних захоплень.

Під час патопсихологічного обстеження дітей із шизоїдною психопатією привертає увагу ряд особливостей. При достатньому формальному контакті з дітьми цього типу спостерігається виражена негативна емоційна реакція на спробу скорочення дистанції, встановлення більш неформальних стосунків. Поза досліджуваного нерідко відбиває суперечність мотивації його поведінки. Наприклад, фраза «це цікаве завдання» вимовляється байдужим тоном і супроводжується відвертанням голови в протилежний бік від картки із завданням. У мові часто вживається конструкція «...так, але...», яка дає змогу без явного конфлікту зберегти власний погляд на світ, уникнути зміни своїх уявлень та переконань. Вкрай рідко в мові трапляються вирази, що відбивають чуттєву, наочно-образну сферу сприйняття: «яскравий», «гучний», «теплий» і т. ін. Нерідко звучать формулювання: «я зрозумів це..., я міркував над цим». Механічне і смислове запам'ятовування найчастіше перебувають у межах норми.

Під час виконання завдань на узагальнення й вилучення предметів в окремих випадках можлива орієнтація на слабкі ознаки предметів: «Вертоліт, вентилятор та шуруп мають вісь обертання, а оса — ні»,— але на прохання знайти інше рішення легко актуалізуються суттєві ознаки предметів. При виконанні завдань за методикою «піктограм» можливе виникнення суб'єктивно-значущих асоціацій. У ході визначення понять, незалежно від їхньої складності, багато втрачає емоційна насиченість поняття. Наприклад, дитина може правильно, на підставі суттєвих ознак, визначати складні абстрактно-логічні поняття, але стикатися зі значними труднощами при визначенні поняття «мати».

При описі картин ТАТ виникають деякі ускладнення в сприйнятті емоційних станів персонажів, що спричинює логічні пошуки пояснення їхньої поведінки, спираючися на якісь деталі зображення, або ж виникнення багатоваріантного оповідання. Через те, що досліджуваний недостатньо сприймає емоційний підтекст ситуації, він вагається в прогнозуванні її подальшого розвитку.

У ході виконання завдань за методикою «Неіснуюча тварина» для дітей із шизоїдною психопатією характерним є включення механічних деталей у тіло тварини.

Порівняльна оцінка результатів виконання вербальних і невербальних завдань дітьми цієї групи нерідко дає підстави для висновку про відносний недорозвиток правої півкулі мозку при дещо випереджаючому розвитку лівої.

Самооцінка суперечлива, однак стабільно виділяються риси замкненості, сором'язливості.

Коло інтересів може значно відрізнятися од вікової норми, відбиваючи особливості компенсаційних механізмів. Вольова регуляція діяльності також має своєрідний характер: дитина неохоче виконує нав'язані із зовні інструкції, але власної мети може досягати з великою наполегливістю, незважаючи на перешкоди й думку оточуючих.

Епілептоїдна психопатія може виявлятися з двох — трьох років (А. Ємельянов, 1992) у вигляді бурхливих і довготривалих негативно забарвлених емоційних реакцій. У подальшому відбуваються поступове нарощування в'язкості, напруженості емоцій, іноді сильних проявів люті. Виникнення цього виду психопатій пов'язане з порушенням третього і четвертого рівнів базальної емоційної регуляції в поєднанні з інертністю психічних процесів.

Інертність психічних процесів, що є характерною для дітей цієї групи, призводить до вираженого нагромадження негативних емоційних станів, розрядка ж цього напруження може спричинюватися навіть зовні незначним приводом.

Діти й підлітки, в яких формується епілептоїдна психопатія, відчувають себе добре й упевнено тільки за умови достатньо стабільного оточення, чіткого режиму дня та стійкого обсягу вимог. Зміни, які вносяться оточуючими, навіть якщо вони самі по собі приємні для дитини (свято, екскурсія), але вимагають швидкого переключення на інший вид діяльності, викликають начебто невмотивовану впертість. Прагнення дотримуватися своїх правил, нормативів та цінностей викликає в таких дітей потребу в лідерстві, володарюванні. Непідкорення інших дітей ставить епілептоїда в нові умови, перед необхідністю швидкого прийняття рішення, а неможливість цього породжує вибухи гніву, агресії. Можливий розвиток гіперкомпенсаційних механізмів: формування педантичності, підвищеної орієнтованості на соціальні норми та правила, іноді виражена тривожність з приводу свого здоров'я.

Під час патопсихологічного дослідження епілептоїдні діти та підлітки поступово входять у контакт прагнуть точно й правильно виконувати завдання однак потребують постійного схвалення їх діяльності. При невдачі у виконанні завдання намагаються виконати його ще кілька разів, не змінюючи способу дії після чого роздратовуються, обвинувачуючи в невдачі психолога («Що за дитячі кубики ви мені показуєте нехай їх у дитсадку складають»).

Обсяг уваги звичайно в межах низької норми утруднена переключуваність уваги. Тривалий період впрацьовуваності. Механічне запам'ятовування з повільним збільшенням кількості відтворюваних слів: ( 6, 7, 7, 8, 10. Якщо назва повторюється, відтворюються ті самі слова, що й раніше. Рівень «узагальнення» «вилучення» не знижений, але помилкові рішення практично не підлягають корекції. Під час виконання графічних проб спостерігається зайва деталізація