Лекции по "Патопсихологія"

За умов відсутності лікування або при несприятливому перебігу епілепсії можливе виникнення епілептичного недоумства.

Можна виділити такі форми поведінки в дітей, що хворіють на епілепсію:

1) психічна  розгальмованість, непосидючість;

2) психічна  загальмованість, інертність психічних  процесів;

3) виражена  впертість і негативізм;

4) прояви  садистської поведінки та жорстокості;

5) поведінка  з агресивними та руйнівними  діями;

6) аутоагресивність (потяг до самоушкодження).

Під час психологічного обстеження дітей із психічною розгальмованістю виявляються перенасичуваність, виснажуваність за гіперстенічним типом, порушення довільної концентрації уваги. Механічне запам'ятовування утруднене. Інтелект у цілому дещо занизький: від неважких порушень критичності до олігофренії. В структурі інтелектуального дефекту можна виявити нерівномірність ураження. При докладному нейропсихологічному дослідженні фіксуються локальні ураження.

Самооцінка завищена. Виражена висока інтенсивність потягів, потреб, неможливість стримувати свої емоції. Простежуються егоцентризм, нездатність до співпереживання, бажання заподіяти біль оточуючим. Трапляються випадки садизму й жорстокості до тварин, молодших дітей.

При психічній загальмованості спостерігається виражена інертність психічних процесів. Темп сенсомо-торики уповільнений. Обсяг уваги недостатній, переключання дуже утруднене. Механічне запам'ятовування за типом «плато» з постійним відтворенням тих самих слів.

Рівень інтелекту також коливається од відносної норми до олігофренії. Труднощі виникають під час виконання «класифікацій» та «аналогій», тобто завдань, що потребують творчого мислення, здатності до перенесення навичок.

При виконанні графічних проб трапляються зменшення розміру малюнка, надмірна деталізація зображень, стереотипність сюжетів. Самооцінка також завищена, виражена ригідність рівня домагань.

При епілептичних змінах особистості (а вони можуть простежуватися з 5— 6-річного віку) характерні впертість, нахил до накопичення емоційних станів, злопам'ятність, жорстокість. Емоції вирізняються напруженістю, високою інтенсивністю. Якщо трапляються невдачі, в дитини виникає роздратованість аж до приступів люті.

Діти з епілепсією важко переносять зміни звичного режиму, місця навчання, проживання. За умови пред'явлення стійких вимог діти з епі-змінами (насамперед загальмованої групи) успішно виконують їх.

Питання про місце й форму навчання дітей, що хворіють на епілепсію, вирішується індивідуально, залежно від рівня інтелекту й відмінностей особистості.

Діти з нормальним інтелектом мають навчатися в масовій школі. Завданням психолога в такому разі є щорічне патопсихологічне обстеження з метою виявлення таких особливостей психічних процесів, як інертність, порушення темпу сенсомоторики, зниження інтелекту, особистісні зміни.

При виявленні будь-якого з перелічених порушень бажано повідомити про це лікаря, який постійно спостерігає дитину. Епілепсія може призвести до суттєвого зниження інтелекту, тому, можливо, виникне необхідність вдруге вирішувати питання про місце й форму навчання.

Діти з епілепсією, у яких спостерігаються часті судомні приступи, приступоподібні перепади настрою (дисфорія), помітні зміни особистості, підлягають навчанню вдома за програмою, що відповідає рівню інтелекту.

У підлітковому віці в дітей з епілепсією часто посилюються зміни особистості: впертість, егоцентризм, напруженість емоційно-мотиваційної сфери, потяг до лідерства, жорстокість, педантичність.

При виборі професії слід ураховувати обмеження, зумовлені станом здоров'я, й проводити відповідну профорієнтацію: хворим заборонена робота, що пов'язана з транспортом і механізмами, які рухаються, перебуванням на висоті, робота з відкритим вогнем та водою.

Важливим моментом у роботі з дітьми-епілептиками є профілактика їх конфліктів з батьками та однолітками. Регулярне спостереження та корекція відхилень, своєчасне лікування можуть значною мірою зменшити ступінь особистісних розладів, загальмувати розвиток інтелектуального дефекту.

5. Аутичні розлади

Аутичні розлади належать до викривленого розвитку психіки. При викривленому розвитку спостерігається поєднання загального недорозвитку, затримки, ушкодження з прискоренням розвитку окремих функцій. На передній план висувається виражена асинхронія психічного розвитку. Викривлений розвиток трапляється при процесуальних, спадково зумовлених захворюваннях.

До викривленого психічного розвитку належить і ранній дитячий аутизм. Це нерівномірний розвиток психіки з порушенням переважно соціального міжосо-бистісного сприйняття і функції спілкування.

Прояви РДА можуть бути помічені в дитини у віці до 1-го року: в неї пізно виникає «комплекс пожвавлення», вона не фіксує погляд на обличчях, звертаючи більшу увагу на предмети; можлива негативна реакція на позу під час годування. Моторний розвиток також вирізняється своєрідністю: дитина на руках у матері може бути або млявою, або занадто напруженою. Формування навичок ходіння затримується. Нерідко спостерігаються порушення ходи: ходіння на пальцях, розмахування руками, підстрибування. Подальший розвиток дитини залежить від характеру емоційного адаптування.

Причинами виникнення РДА може бути спадкова обтяженість: у багатьох випадках батьки або інші родичі дитини хворіють на шизофренію, мають невро тичні розлади. На думку Б. Беттельхейма, аутизм виникає як реакція на пригнічування дитини з боку матері, її емоційну холодність. В дослідженнях В. Кагана обговорюється можливість органічного ураження мозку (переважно лівої півкулі, зокрема мовних зон).

Психологічні механізми розвитку дитини з РДА відображені в працях спеціальної експериментальн групи, що діяла при НДІ дефектології АПН СРСР. результати досліджень, які провадилися В. Лебединським, О. Нікольською, Є. Баєнською, М. Лібінич та ін., були визначені чотири групи дітей з аутизмом залежно від інтенсивності ураження базальної афективної сфери.

Перша група РДА — найтяжчий ступінь ураження. Спостерігається польова поведінка: дитина переміщується в просторі кімнати, може залазити на меблі стрибати зі стільців. Емоційний контакт із дорослим відсутній, реакція на зовнішні та внутрішні подразники (навіть голод, холод, біль) слабка. Обличчя звичайно зберігає вираз глибокого спокою. Мовлення відсутнє, хоча розуміння мови оточуючих може й не бути порушене. Діти уникають навіть звичайних подразників (шуму, яскравого світла, гучної мови, дотиків), які можуть викликати в них переляк. Виражені явища перенасичуваності. Такий тип емоційної регуляції орієнтований на захист себе від впливу зовнішньої світу й прагнення емоційного комфорту.

Друга група РДА вирізняється більшою активністю. Дитина сильніше реагує на фізичні відчуття (голод, холод, біль). Діти активно вимагають збереження стабільності в навколишньому середовищі: однакової їжі, постійних маршрутів прогулянки, вони важко переживають перестановку меблів, зміну одягу. При цьому діти відмовляються від їжі, можуть позбутися навичок самообслуговування. Прояви такого стану помітні з 2 —3-х років.

Як правило, для дітей цієї групи характерні стереотипні дії, спрямовані на стимуляцію органів чуттів:

надавлювання на очні яблука, обертання предметів перед очима, шурхотіння папером, прослуховування одних і тих самих платівок. Вестибулярний апарат стимулюється стрибками, розгойдуванням униз головою і т. ін. Мова переважно складається з однотипних мовних штампів — команд, що адресуються будь-кому з присутніх. Можливе й виконання нескладних прохань матері. Характерним є надмірний зв'язок із матір'ю, неможливість відійти від неї навіть на нетривалий час. Іноді спостерігається поєднання байдужості, нечутливості до емоцій інших людей з підвищеною чутливістю до стану матері.

Третя група РДА характеризується наявністю мовлення у вигляді емоційно забарвленого монологу; дитина здатна до вияву своїх потреб. Спостерігається суперечливість спонукань: прагнення досягти мети при швидкій перенасичуваності; лякливість, тривожність і потреба пережити вдруге травмуюче враження. Часто трапляються агресивні дії. Дитина полюбляє страхітливі сюжети малюнків зображення пожеж, бандитів і т. ін.).

Четверта група РДА є найменш тяжким видом порушень. Діти здатні до спілкування, в них збережені інтелектуальні функції. Однак у їхній мові трапляються аграматизми, невідповідне вживання займенників. У дітей з РДА четвертої групи також дуже яскраво виражена потреба в захисті, підбадьоренні, емоційній підтримці з боку матері. Дитині цієї групи не вистачає гнучкості, різноманітності поведінки, часто виникають ритуальні форми поведінки як захист від страхів. Коло спілкування обмежене тільки близькими, добре знайомими людьми. В ході розвитку дитини можливе як поліпшення засвоєння навичок спілкування, поступова адаптація, так і регрес, втрата раніше набутих навичок.

•Діти з аутизмом потребують лікування, психолого-педагогічної корекції порушень, і насамперед правильної виховної роботи в сім'ї. Для дітей з РДА вкрай небажаним є розрив з матір'ю, звичним родинним оточенням. У зв'язку з цим рекомендується проведення обстеження в присутності матері, а в деяких випадках навіть удома в дитини. Категорично протипоказане направлення цих дітей у психіатричний стаціонар.

Під час патопсихологічного обстеження дітей з РДА бажано додержуватися таких рекомендацій:

надати можливість дитині обстежити приміщення, попередньо сховавши гострі предмети та предмети, що можуть розбитися;

уникати зорового й дотичного контакту з дитиною в перші хвилини обстеження;

протягом усього обстеження розмовляти тихим голосом, не робити рвучких рухів, не використовувати великих, яскравих, з різкими звуками іграшок;

пропонувати дитині не більш як 2—3 однотипних завдання й відразу припиняти діяльність, якщо настає перенасичення.

Діти першої й другої груп практично недосяжні для продуктивного контакту, нездатні до виконання завдань звичайних патопсихологічних методик. Під час обстеження дітей третьої — четвертої груп удається визначити рівень досягнень у навчальній діяльності, рівень розвитку інтелекту. В ході обстеження виявляються особливості мислення у вигляді різнорівневості, різноплановості суджень.

При виконанні графічних проб часто спостерігається збіднення малюнку, наявність стереотипів. У деяких випадках малюнки відбивають страхи, агресивні нахили. В багатьох дітей з РДА трапляються своєрідні творчі здібності до малювання, музики, літературної творчості.

Важливим завданням патопсихолога й лікаря є диференціювання РДА й інших порушень розвитку: олігофренії, алалії, шизофренії та ін. При цьому слід звернути увагу на наявність таких характерних ознак, як-от: відсутність жестикуляційного спілкування при аутизмі й наявність його при алалії; наявність емоційної відгукуваності при олігофренії й відсутність її при РДА. Діагностика РДА провадиться з 3—4-х років, хоча первинні ознаки помітні ще до року.

Реалізація розробленої В. Лебединським, О. Нікольською та іншими вченими програми поступової реабілітації, навчання й виховання дітей з аутизмом приводить до значного прогресу в їхньому розвитку, корекції страхів й агресивної поведінки. Становить інтерес і досвід Б. Кравцова, який застосовує активну арттерапію для розвитку дітей з РДА.

Одним із головних напрямів роботи психолога щодо подолання аутизму дитини є робота з батьками. Важливо навчити батьків такої дитини навичок спілкування з нею, розповісти про особливості сприйняття дитиною емоцій, мотивації при аутизмі. Основні зусилля батьків мають бути спрямовані на створення емоційного та психологічного комфорту, почуття впевненості та захищеності, а згодом на поступове обережне введення нових навичок, форм поведінки.

Під час ретельного спостереження й аналізу поведінки дитини можна виявити, які із зовнішніх стимулів є привабливими, а які відразливими. Якщо дитина поринає в гру-маніпуляцію з предметами, треба поступово прагнути до надання їй змісту (викладання рядів з кубиків—«будуємо потяг», розкидання шматочків паперу —«влаштували салют» і т. ін.).

При багаторазовому програванні або зображенні різноманітних сюжетів можливе навчання правильного сприйняття й вираження емоцій, розуміння власних почуттів і прагнень.

При своєчасному (у віці 3—5 років) початку цілеспрямованого навчання й медикаментозній корекції можливе значне зменшення проявів аутизму до 7-го року, аж до можливості навчання в масовій школі.

При аутизмі першої та другої групи, наявності агресії й порушень потягів, а також для дітей третьої групи бажане навчання вдома. Їм необхідна постійна психологічна корекція.

 

Задача 1

Вася А., 10 років. Звернулися мати і вчителька зі скаргою на низьку й нерівномірну успішність дитини. Із розмови з матір'ю стало відомо, що вагітність проходила із загрозою зриву, пологи були стрімкими, дитина народилася в асфіксії. Протягом першого року життя дитина перебувала на обліку в невропатолога, однак усі навички засвоювала своєчасно. Дитина відвідувала дитячий садок й успішно справлялася з програмою, до школи пішла підготовленою. Останнім часом Вася навчається в загальноосвітній школі й відвідує музичні заняття. "дома він нерідко скаржиться на головний біль, важко засинає. у школі успішність нерівномірна: іноді «забуває» добре відомі йому речі, а іноді успішно справляється зі складним завданням.

При патопсихологічному дослідженні хлопчик охоче йде на ^нтакт, прагне досягнень. Працездатність низька, виражена ^снажуваність за гіпостенічним типом.

Тип сенсомоторики повільний, утруднене формування динамічного стереотипу.

Обсяг уваги —низька норма, переключання і розподілення недостатні.

Механічне запам'ятовування — в межах норми, стереотипне відтворення недостатнє.

Рівень інтелекту відповідає віковій нормі, порушень мислення не виявлено.

При виконанні графічних проб спостерігаються недостатність точної координації рухів, утрата окремих деталей зображення, порушення пропорцій фігур.

Самооцінка адекватна. Відзначається виражена шкільна тривожність. Рівень домагань дещо занижений, але реакція на успіх і невдачу адекватна.

1. Який тип порушень має місце?

2. Необхідні заходи?

Задача 2

Оля П., 8 років. Звернулася вчителька зі скаргою на неуспішність та порушення поведінки на уроках. Дівчинка важко засвоює навички читання, писання, лічби, на уроках іноді підводиться з-за парти, вигукує, б'ється на перервах з дітьми.