Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом використання української народної казки на уроках читання

На третьому році навчання увагу учнів можна  привернути до особливостей будови казки. Безперечно, кожна казка побудована по-своєму. Однак у казці як своєрідному жанрі є й певні закономірності, за якими ведеться виклад. На них треба вказати. Навіть учні 1 і 2 класів легко схоплюють, що зачин казки відкривається переважно словами: «Жив-був» чи «Жили-були», «Жив собі» або «Давно, давно це було». Нехай і діти саме так починають вигадані ними казки.

Шкільна практика показує, що учні без труднощів усвідомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок — повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх, автор казки досягає послідовного розгортання подій.

Не всі, звичайно, казки ґрунтуються саме на таких засадах розгортання подій. Але у переважній їх більшості повтор епізодів визначає структуру казки.

Неодмінною  частиною казки є її кінцівка. У ній — результат здійсненого казковими героями. На композиційну частину казки доречно особливо звернути увагу дітей. Зробити це можна по-різному. Таким чином, у початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання казок дітям розкриваються їх своєрідні риси: фантастичність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка. Під кінець навчання в початковій школі учні зможуть виділити казку як жанр з-поміж інших розглядуваних на уроках читання текстів. Для цього їм вистачить знання названих особливостей. Виділення трьох груп казок: про звірів, чарівні і побутові — не входить до програми початкових класів. Про цю літературознавчу класифікацію казок учні дізнаються у старших класах.

1.3. Аналіз українських народних казок як складової сучасних підручників з читання. Специфіка їх читання на уроках рідної мови

Сучасні підручники з читання володіють великою  кількістю різних за жанром казок. Зробимо короткий аналіз Читанок для 2,3,4 класів автора Савченко О.Я. та Букваря авторів Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. [ 2, 12, 13,14,15,16,17  ].

Українські  народні казки вміщені у таких  розділах:

Першим підручником, з яким ознайомлюються молодші школярі, є, безперечно, “Буквар”. Дитина прийшла у школу із “світу гри та казки”, тому саме гра і  казка повинні супроводжувати її у перші роки навчання, як найбільш знайомі і звичні їй речі.

У букварі казки є у досить значній кількості, як і ілюстрації до них. Не вміючи читати, дитина легко  за ілюстрацією впізнає казку, виконуючи  таке завдання охоче і без труднощів.

Аналізуючи ілюстрацію до казки, вчитель прочитує текст твору дітям, щоб активізувати їхню пам’ять, а декого, можливо, вперше з нею ознайомити.

Проаналізуємо виховну цінність казок, вміщених у букварі:

• “Вовк і семеро козенят” – для складання речень за поданою схемою;
• “Лисичка і Журавель” – читання початку казки і творче завдання – закінчити її;
• “Івасик-Телесик” – уривок з казки для читання і запитання для дітей з метою впізнати твір, а також творче завдання;

Ілюстрації до казок у букварі  естетичні, виконані яскравими кольорами, тому дуже подобаються дітям.

Читанка для 2 класу особливо перша  частина насичена народними казками. До неї входить цілий розділ під  назвою «Українські народні казки», в який ввійшли казки про тварин виховного та розвивального характеру: «Вовк та козенята», «Рукавичка», «Лисичка та їжак», «Лисичка та журавель», «Колосок», «Дрізд і голуб».

Аналогічно  побудований підручник для 3 класу. Перша частина насичена українськими народними казками чарівного  змісту («Кирило-Кожум’яка» (додаток 1), «Кривенька качечка» (додаток 2), «Кобиляча голова» (додаток 3)), у другій частині вміщено авторські казки.

У Читанці для 4 класу (частина перша): вміщено розділ «Усна народна  творчість», в якому розглядається  соціально-побутова казка «Мудра дівчина».

Загалом, практично  кожен підручник з читання (при аналізі робіт різних авторів) максимально насичений народними казками, адже, по-перше, вивчення їх змісту передбачене програмою, по-друге, у казковому фольклорі закладено чимало виховних та розвивальних ідей, які беруть на озброєння автори.

Зміст читання молодших школярів можна вважати літературним. Його визначено на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного, літературознавчого. Врахування перших двох принципів є визначальним для відбору текстів.

Тематично-жанровий принцип зумовлює відбір творів, які відповідають потребам, інтересам і пізнавальним можливостям дітей молодшого шкільного віку і водночас дозволяють ознайомити їх з різними жанровими формами. Наскрізною є тема розвитку дитячої літературної творчості, яка розкривається у таких напрямах: читання творів, написаних дітьми, залучення дітей до власної творчості.

Відбір творів до підручників здійснено з урахуванням їх художньо-естетичної цінності. Цей принцип зумовлює відбір творів, які відзначаються художньою досконалістю, а їх зміст утверджує морально-етичні і патріотичні цінності, сприяє естетичному і мовленнєвому розвитку учнів.

Найважливішою характеристикою нового змісту читання є широкий жанровий діапазон творів, який включає малі форми усної народної творчості, а саме українські народні казки.

Перша і друга частини «Читанки» для 2 класу загалом містять 10 розділів. Ключем до другого розділу «Українські народні казки» є літературознавчий блок, у якому в доступній для другокласників формі розповідається про жанрові особливості українських народних казок, зокрема казок про тварин. Діти читатимуть казки, зміст і форма яких добре ілюструють елементарні, але суттєві ознаки народної казки. Зокрема, це казки з чітким сюжетом і структурним повторенням подій («Вовк та козенята», «Рукавичка», «Лисиця та їжак», «Лисичка та журавель», «Колосок» (додаток 4), «Дрізд і голуб»), відомі більшості дітей змалечку. Саме це дозволяє вчителю акцентувати увагу учнів на казці як зразку усної народної творчості, опрацювати до кожної методичний апарат, який має не відтворювально-репродуктивний, а діяльнісний, творчий характер.

Неважко помітити, що найпопулярніші серед дітей українські народні казки зосереджені на кардинальних виховних ситуаціях, образному обігруванні визначальних для нашого соціуму моральних і поведінкових норм шляхом моделювання картин казкової та реальної дійсності, де вони втілюються у близьких і зрозумілих дітям з психологічного боку діях та вчинках. Неперевершеним зразком демонстрації якості народної мудрості, зверненої до дітей, і відповідної соціальної поведінки є, наприклад, одна з казок про тварин "Рукавичка". По суті, тут демонструються принципи товариської взаємодопомоги, приязного ставлення до ближнього, альтруїзму, яких часто бракує сучасному суспільству. Найповніший варіант цієї казки демонструє, як одним персонажам непросто доводиться поступатися власним комфортом заради благополуччя інших, але вони йдуть на це, що далеко не завжди відбувається у реальному житті. Діти симпатизують за це персонажам "Рукавички" і розігрують казку з великим емоційним піднесенням як рольову гру, охоче її інсценують.

Бути самим  собою, за будь-яких обставин зберігати власне обличчя, не втрачати почуття гідності своїм прикладом навчають персонажі більшості українських народних казок. Це, насамперед, ті твори, головні герої яких теж діти зі зрозумілими й близькими особливостями поведінки та психологією вчинків ("Телесик", "Три брати і кицька", "Про золоту гору", "Чабанець" тощо) та казки про тварин. Труднощі й перешкоди на життєвому шляху героїв казок починають сприйматися дітьми як обов'язковий атрибут життя, як бар'єр між їхніми прагненнями і вже досягнутими можливостями.

У 3 класі розділ «Усна народна творчість» охоплює кілька складових: чарівні казки, народні пісні, прислів'я і приказки, скоромовки, загадки. Зрозуміло, що питома вага кожної складової різна. У вступному слові діти читають про те, що казки, пісні, загадки, прислів'я складені народом дуже давно. Вони передавалися з вуст в уста. Тому їх об'єднують спільною назвою — усна народна творчість.(додаток 5) Далі у змісті розділу вони поступово ознайомлюються з кожною складовою таким чином: спочатку короткий літературознавчий блок, а потім тексти творів. У 3 класі діти читатимуть чарівні казки. У казках цього типу здійснюються дивовижні перетворення, діють герої незвичайної сили і здібностей. Три казки, що є у розділі належать до найбільш відомих. У них ознаки чарівності (дива, які чинять люди і тварини) переплітаються із звичними життєвими ситуаціями.

У 4 класі у розділі «Усна народна творчість» розширює, збагачує читацький досвід сприймання і осмислення малих фольклорних форм як уже відомих дітям (прислів'я, приказки, лічилки, загадки-скоромовки, усмішки, народні пісні), так і нових: соціально-побутові казки, легенди, притчі. Порівняно з попередніми класами тут акцентується увага на збереженні і збагаченні усної народної творчості. Завдяки письменникам, фольклористам (Олена Пчілка і Борис Грінченко) ми і сьогодні маємо це велике багатство.

Соціально-побутова казка представлена лише «Мудрою дівчиною», але, як відомо, цей твір є класичним прикладом казки цього виду. В ній, досить об'ємній, з чітким сюжетом, можна виділити такі суттєві ознаки: персонажі діють наче у звичайних умовах, однак виявляють незвичайні якості (дивовижний розум, надмірну жадібність, мстивість тощо), перемагає бідний, скривджений, розумний. Показуючи це, народ ніби говорить, як треба жити насправді, за що боротися, до чого прагнути. Казка добре проілюстрована: великі сюжетні малюнки відображають характерні риси дійових осіб, деталі побуту. Розгляд малюнків у зіставленні з відповідними епізодами тексту сприятиме кращому усвідомленню головної думки казки.

В опрацюванні українських народних казок особливого значення набуває словникова робота. Передусім вчитель має визначити, коли саме краще пояснити значення застарілих, маловживаних, діалектних або нових слів. Якщо дітям їх важко зрозуміти з контексту чи через синонімічний ряд, доцільним буде ознайомлення із тлумаченням слів до читання тексту. У процесі відповідей учнів за прочитаним слід заохочувати їх до вживання нових слів, образних висловів. Доцільною є актуалізація знань з цієї теми під час опрацювання творів інших розділів, наприклад, знайти прислів'я, що відповідає головній думці казки, зіставити народну й авторську казки тощо.

Реалізація  педагогічних можливостей казни  на уроках читання. У М.Горького є таке спостереження:«У світі немає нічого, що не може бути повчальним,— немає і казок, які не утримували б у собі матеріал «дидактичний», «повчання» .З цим не можна не погодитись. Справді, хто б у казці не діяв, його вчинки зрозумілі дорослим і дітям. У казці «Лисичка і Журавель», наприклад, діють звір і птах. Це незвично. Зате читачеві ясно, що приймають вони одне одного нечемно. Сюжет казки спрямований на викриття неуважності, корисливості, егоїзму. Методика рекомендує скористатися повчальністю казок.

Істотна особливість  казки полягає в тому, що у казці  повчальність виражена не нав'язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює  захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні характеристики. Не позбавлена дотепності українська казка «Лисиця та їжак», у якій їжак, не повіривши хижій, але улесливій лисиці, не дав себе обдурити запевненнями, буцімто вона (лисиця) «більше не їсть м'яса, а самі овочі».

Або ще один приклад. Ось українська казка «Нехайло». Скільки в ній такого, що здатне викликати цікавість у дітей, насамперед прізвище чоловіка — Нехайло. Це ж так у народі називають  недбайливих людей, ледарів. Вони діють  за правилом: «нехай потім, а не зараз». Далі: оцінку діям Нехайла дає лисиця. Знаючи його як ледаря, лисиця не тривожилась і тоді, як дізналась, що Нехайло обіцяв сапою виполоти бур'ян, і у випадку, коли він вирішив узяти косу для знищення бур'яну. І тільки тоді, як він сказав, що ніде за сірниками, щоб спалити бур'ян, вона серйозно сприйняла його намір. Не утруднюючи себе, нероба, безумовно, спроможеться підпалити бур'ян. Будучи переконаною в цьому, лисиця каже лисенятам: «Це він зробить!». Тому й пропонує тікати з виноградинка. Можна сподіватись, що будова казки захопить дітей, адже неробство персонажа розкривається не людиною, а лисицею. У казках міститься значний освітній і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдуже ставляться до загибелі вівці, кози і собаки в казці «Самому вовка не побороти». їм жаль невдачливих месників за смерть батька, брата, подруги. У цьому випадку слід не розвіювати співчуття дітей загиблим, а спрямувати їх на усвідомлення того, у чому помилка дій тих, хто не повернувся з лісу, де був вовк. [  4;43  ].

Не менш емоційно молодші школярі сприймають текст, у якому добро бере верх над  злом або знедолені і бідні  перемагають багатих і ситих. Педагогічна цінність казки полягає в тому, що в ній перемагає справедливість. Радість дітей слід всіляко підтримувати. Вияв радості — виховний момент. Учителеві залишається тільки підвести своїх підопічних до знаходження причин радості.