Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом використання української народної казки на уроках читання

 

Управління  освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації

Луцький педагогічний коледж

 

 

Циклова комісія  викладачів

  словесних  дисциплін

 

 

Розвиток  творчих здібностей молодших школярів

 шляхом  використання 

української народної казки 

на  уроках читання

 

 

Курсова робота

з методики викладання

української мови

студентки 4-Г курсу

відділення  початкового 

навчання

(спеціальність  5.010102

«Початкове  навчання»)

Губчик Вероніки Григорівни

 

Науковий керівник:

Викладач циклової комісії словесних дисциплін

Гончарук Олена  Миколаївна

 

 

Луцьк, 2011

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………… Розділ I. Українська народна казка як засіб реалізації культурознавчої змістовної лінії на уроках читання 1.1.Українська  народна казка як жанр усної  народної творчості. Класифікація українських народних казок. …………………………………… 1.2. Освітньо-виховне  значення роботи над казкою  у початковій ланці……. 1.3. Аналіз українських  народних казок як складової  сучасних підручників з читання.  Специфіка їх читання на уроках  рідної мови…………………… Розділ II. Реалізація творчого розвитку дитини під час опрацювання українських народних казок. 2.1. Прийоми   вивчення українських народних  казок на уроках класного і  позакласного читання……………………………………………………............ 2.2. Творча робота на  основі тексту казки. Шляхи навчання учнів складати казки……………………………………………………………………………. 2.3. Дослідження навчання  за параметрами опрацювання українських  народних казок та їх впливу  на розвиток творчих здібностей  школярів……. Висновки……………………………………………………………………… Додатки ………………………………………………………………………. Список  використаних джерел……………………………………………..

3           7   12     18           29     31     44   49   51   76

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Освіта –  основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави. Вона є визначальним чинником політики, економіки, культури і науки.

Рівень освіти і науки визначає місце і роль держави у світовій спільноті. Пріоритетом  розвитку освітньої галузі є формування творчої особистості.

Проблема розвитку творчої особистості у початковій ланці була і залишається актуальною. Державі потрібні не відмінні виконавці, а інтелектуально розвинені, творчо обдаровані особистості.

Відповідно до Державних  стандартів загальної середньої  освіти серед завдань уроків читання є розвивальні:

- формувати мовленнєві  вміння (читати і розмовляти відповідно до норм літературної мови);

- розвивати увагу, пам'ять,  спостережливість; аналітико-синтетичні  вміння порівнювати, узагальнювати,  доводити, проводити аналогію, встановлювати  причиново-наслідкові зв'язки; розвивати творчі здібності, самостійність та навички самоконтролю.

Новою для вчителів початкової школи є змістова лінія програми «Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного». Її завдання можна реалізувати, читаючи твори різних жанрів. Та найбільшою мірою, на нашу думку, для цього придатні українські народні казки. Цей жанр передбачає різні види творчих завдань, які стимулюють розвиток компонентів літературно-творчих і образотворчих здібностей учнів.

«Казка – животворне джерело  дитячого мислення. Багаторічний досвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів стимулюють потік думки, що пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками живі острівці мислення. Під впливом почуттів дитина мислить словами. В казкових образах перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем», - писав В.О.Сухомлинський. [  19;149  ].

Дослідження та практика педагогічної науки засвідчили, що безпосередньо розвитку творчих здібностей молодших школярів приділяється недостатньо уваги, хоча саме роки навчання в початковій школі є періодом активного творчого зростання.

Саме з метою дослідження методичних можливостей української народної казки як засобу творчого розвитку особистості дитини обрано таку тему курсового дослідження: «Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом використання української народної казки на уроках читання».

Актуальність  теми зумовлюється потребою виховувати гармонійно розвинену творчу особистість на уроках рідної мови, «здатну вільно висловлювати свої думки, підтримувати доброзичливі стосунки, вшановувати традиції української мови  та підтримувати і примножувати культуру української нації » [   1;229  ].

Різноманітні аспекти виховної та розвиваючої системи казок, їх педагогічна спрямованість знайшли глибоке осмислення у творчості таких українських письменників і педагогів як Г. Сковорода, І. Франко, С. Русова, Н. Забіла, О. Іваненко, В. Сухомлинський. І.Я.Франко висловив бажання, щоб на основі казок «наші діти в інтересі здорового і морального розвою якнайдовше витали фантазією в тім світі простих характерів і простих відносин, у світі, де все видно ясно і симпатії не потребують ділитися. Відси вони винесуть перші і міцні основи замилування до чесноти, правдомовності і справедливості, а надто любов до природи і охоту придивлятися близько її творам, прислухатися її таємній мові, чути себе близькими до неї, підглядати, а далі просліджувати її великі загадки» [ 21;4].

Об’єкт дослідження – процес розвитку творчих здібностей учнів на уроках читання в початковій школі та методичні можливості української народної казки як засобу творчого розвитку особистості дитини.

Предмет дослідження – система вправ у роботі над українською народною казкою як засобу розвитку творчих здібностей учнів на уроках читання.

Мета  дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методичної системи роботи з українською народною казкою в аспекті розвитку творчих здібностей учнів на уроках читання в початковій школі.

Завдання:

- опрацювати  наукову і методичну літературу, а також фахові періодичні  видання з питання роботи над  українською народною казкою  як засобу розвитку творчих  здібностей учнів на уроках читання;

- вивчити досвід  вчителів-практиків щодо роботи  над українською народною казкою;

- визначити  методи і прийоми опрацювання  українських народних казок у  початкові ланці, які забезпечать  максимальний навчально-виховний  ефект у реалізації змістової  лінії програми «Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного».

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаниних джерел та додатків.

У першому розділі  розкрито зміст поняття «українська народна казка» як жанру усної народної творчості, подано класифікацію українських народних казок; висвітлено освітньо-виховне значення роботи над казкою у початковій ланці та проведено аналіз українських народних казок як складової сучасних підручників з читання та специфіку їх читання на уроках рідної мови.

У другому розділі висвітлено систему прийомів  вивчення українських народних казок на уроках класного і позакласного читання, розкрито специфіку творчої роботи на основі тексту казки та шляхи навчання учнів складати казки.

Список використаних джерел включає 21 найменування. Робота викладена на 77 сторінках друкованого тексту. Додатки займають 25 сторінок.

 

 

 

 

 

Розділ I. Українська народна казка як засіб реалізації культурознавчої змістовної лінії на уроках читання

1.1.Українська  народна казка як жанр усної  народної творчості. Класифікація  українських народних казок. 

Фолькло́р (англ. folklore), або Усна народна творчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. [   8;502 ].

Фольклор — створені народом та існуючі в народних масах словесність (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець.

Народна творчість, що зародилася в  далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості. [ 3; 272 ].

Казка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо; це один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку. Казка – один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, сюжетний художній твір усного походження. Вже в самому слові «казка» міститься стисла вказівка на певні ознаки цього жанру: казка – від слова «казати», це те, що «кажеться», тобто розповідається.

В основі казки — захоплива розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами — сказаннями, саґами, легендами, переказами, епічними піснями, — казки не пов'язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями. Для них характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням. Казка відзначається «замкнутим часом» і завершеністю, співвідносними з досягненнями героєм мети і перемогою добра над злом. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін. У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їх життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря). Тому казки, як правило, побутують у багатьох варіантах.

За змістом казки поділяються  на кілька різновидів. Казки про  тварин ґенетично найдавніші, зв'язані з тотемічними уявленнями. Головними їх героями виступають звірі. З часом казки втрачають міфологічний і магічний сенс і набувають повчально-виховного характеру. Один із різновидів казок про тварин — кумулятивні казки (твори для дітей, що розвивають логічне мислення, пам'ять, виховують моральні почуття тощо). Фантастичні казки первісно також мали магічне призначення, яке з часом утратилося; в них органічно поєднується міфічне, фантастичне і героїчне начала. Провідні мотиви: змієборство, добування і використання чудодійних предметів (цілюща вода, жар-птиця, меч-кладенець, шапка-невидимка, чоботи-самоходи) та ін. Герої фантастичних казок, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі випробування на шляху до мети. У побутових казках переважають мотиви з повсякденного життя. Героями їх виступають бідний селянин, кмітливий наймит чи солдат, бурлака, вередлива жінка тощо. Часто у цих казках зустрічаються персоніфіковані образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда. Казкові образи і мотиви широко використовуються у художній літературі, музиці, малярстві. [  8;330  ].

Українські народні  казки - популярний фольклорний жанр. В народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття. У казках також знайшли відображення важливі історичні події. Казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. Одні казки виховували любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і Батьківщини в цілому. Є також гумористичні і сатиричні твори, які не мають педагогічного характеру. Але незважаючи на те, що різні групи казок відрізняються темами і формою, ідеї у них подібні. Усі вони прославляють мудрих, хоробрих та кмітливих і засуджують зрадливих, ледачих і підступних.

Перші записи українських  народних казок були здійснені І. Срезневським у 1829 р., М. Костомаровим у 1843 році, І. Головацьким в альманасі «Вінок русинам на обжинки» у 1847 р. Дослідження цього жанру розпочав Й. Бодянський книгою «Наські українські казки» в 1835 році. Казки збирали, систематизовували, досліджували М. Максимович, П. Куліш, Д. Мордовець, К. Шейковський, М. Драгоманов, П. Чубинський та ін. У 1857 році П. Куліш видає «Записки о Южной Руси», казки є складовою частиною цієї книги. Відомий письменник І. Рудченко вважається першим видавцем збірника українських народних казок [  11;3].

Під назвою «Народні південно-руські казки» збірник був опублікований  у 1869–1870 роках. Чималу кількість народних казкових матеріалів друкував у 60-х роках ХІХ ст. журнал «Основа».