Культура українського ділового мовлення в системі освіти за умов білінгвізму

2.Переконаний, що знає  і вміє її робити краще від  усіх, тому усе намагається робити  сам. В основі цього – нерозуміння  двох найважливіших аксіом управління:

 · абсолютно нормальним є те що керівник щодня має вирішити набагато більше завдань, ніж він фізично здатний. Тому грамотний керівник розподіляє частину завдань серед своїх підлеглих, делегуючи їм так само і відповідні повноваження. Він просто змушений це робити і добре знає, як це робити правильно

 · абсолютно нормально, що багато працівників знають свою справу не гірше, а краще ніж шеф. Професійний керівник організовує людей на труд і знає, як робити це максимально ефективно.

3.Намагається заглиблюватися  в усі справи, тому практично  не має часу. Найчастіше пишається  своєю зайнятістю. Приймає відвідувачів, одночасно розмовляє по телефону, підписує наказ і дає усні  розпорядження підлеглим.

4.Завалює паперами письмовий  стіл. При цьому цілком незрозуміло,  які з них важливі, які термінові,  а які взагалі не потрібні. При такому «порядку» на робочому  столі керівник не тільки найчастіше  не може знайти потрібний йому  в даний момент папір, службовий  документ, але й демонструє співробітникам  своє невміння або небажання  організовувати свою працю, визначити  пріоритети у справах.

5.Працює з раннього  ранку і до пізнього вечора, часом навіть по ночах. У  цьому випадку керівник часто  робить вигляд людини, завантаженої  безмежно, яка не дає спуску  ні собі, ні підлеглим. Такий  керівник ігнорує деякі основні  заповіді ефективного управління:

 · кожна справа займає весь час, що відпущено для її виконання;

 · робота понад 8-годинний робочий день не продуктивна, і за неї платиться занадто висока ціна.

6.Його портфель «роздутий»  від паперів, що керівник носить  із роботи додому. Висновок такий  самий: керівник не вміє розподілити  свій робочий час.

7. Розв'язання будь-якого  питання намагається відкласти.  Він сподівається на те, що  питання або зникне саме, або  його вирішить хтось інший.  У решті цього вантаж невирішених  проблем починає усе більше  тиснути на нього, спричиняє  появу управлінських помилок.