Гра як психологічний розвиток молодших школярів

М.В. Дьомін розглядає гру з погляду  діяльності . Аналізуючи її, він вказує на суперечність, яка виникає при  співвідношенні гри, навчання і праці  як етапів діяльності і розвитку людини. Учений стверджує, що гра не обмежується початковим періодом у житті людини, а є необхідною і суттєвою складовою діяльності у всі без винятку періоди її життя. Тому гра, навчання і праця є не етапами діяльності і розвитку людини, а її видами.

Отже, результатами розробки теорії гри  стали: психологічні аспекти її виникнення, визначення природи і змісту гри.

Отже, гра – випробуваний і ефективний засіб навчання в початковій школі, але ні в якому разі не універсальний. Ще К.Ушинський застерігав проти «забавляючої педагогіки», підкреслюючи, що засобами гри значно легше навчити дитину читати й писати, але серйозна навчальна праця потребує від дитини такої ж серйозної, кропіткої і зосередженої роботи. Тому питання раціонального, виправданого застосування гри у навчальному процесі першокласників певний час було предметом найширших досліджень сучасних педагогів. Таку, у працях Н.Бібік, Н.Підгорної, Н.Скрипченко відзначалось, що місце гри в навчальному процесі змінюється: чим менше розвинений вольовий компонент діяльності у дітей, тим частіше використовуються ігрові форми.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий  всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до Вчителя.[8]

Яскравим прикладом ігрової  позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: “Є ще один важливий метод – гра… Треба  зазначити, що між грою і роботою  немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній…”[10]

 

Розділ 2. Використання ігрових методик та сучасних ігрових технологій.

 

2.1 Використання ігрових методик та сучасних ігрових технологій.

Сучасний напрям досліджень визначений розширенням сфери використання ігрової форми навчання і вдосконалення  методу імітаційного моделювання. Зумовлено це тим, що тривалий час форма уроку як відносно одноманітна не привертала уваги педагогічної науки.

Методика гри “Мозкова атака  ” запозичена з телевізійної вікторини “Що? Де? Коли?”. Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине рішення.

На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять  працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто  легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим  особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

У навчальних іграх немає тих, хто  програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому  етапі уроку. Це дасть змогу виявити  знання учня і вміння користуватися  ними.

Де брати навчальний час, який можна  використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.

Як оцінювати результати дидактичних  ігор? Якщо після гри вміння й  навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.

Проте існують і обмеження для  проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну  гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри  на заліках і іспитах, якщо  вони не використовувалися в  ході навчання.

3. Не слід застосовувати ігри  з тих предметів і програмних  тем, де вони не можуть дати  позитивного ефекту.

Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людяних взаємин. Більшість вчителів використовує гру як засіб цілеутворення педагогічної діяльності та інтерпретації її в особистості дії учня. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.

Від уроку до уроку повинні змінюватися  сюжети, ігрові ситуації. Поступово  цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну працю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Особистісне формування молодших школярів в ігровій діяльності.

 

Одним із основних завдань, окреслених Концепцією шкільного виховання  в Україні та різними нормативними документами, є формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості, культивування знань, пробудження інтересу й прагнення до навчання та іншої праці, розвиток розумових здібностей і підготовка до успішного навчання в школі.

Слід визнати, що в початкових ланках освіти розвиткові емоційної сфери приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак з точки зору гармонійності у розвитку дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості.

Головною метою педагога є формування у цей період у дітей в доступних  видах роботи перших вмінь планувати  свої дії, передбачати їх результат. Вчитель повинен привчити дитину до здійснення задуманого. Вчити самостійно дотримуватись певних правил поведінки в суспільстві.

Збагачувати уяву дітей про оточуюче середовище: вчити спостерігати, розвивати, вміння виділяти характерні ознаки в  предметах і явищах, порівнювати їх за цими ознаками, об'єднувати предмети за групою ознак, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між явищами. Взаємодія дітей з дорослими й іншими дітьми ускладнюється, збагачується зміст і форми дитячої діяльності. Це, а також різні випадки суспільного життя знаходять відображення в іграх дітей.

Тобто гра займає не останнє місце  в розвиту дитячих якостей  та здібностей.

Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом  з працею, навчанням, мистецтвом, спортом  вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Ігри викликають та закріплюють  вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей  духовний, гуманістичні та екологічні цінності, які нам так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви їх підказує саме життя, наприклад: “Врятуй ріки від забруднення ”, “Заспокой іншого ”, “Подивись радісно ”.

“Що посієш, те й пожнеш ” –  заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3   Дослідження

Мета:

Визначити рівень зацікавленості дітей  різними видами ігор. Дослідити динаміку розвитку ігрових мотивів у першокласників.

Етапи:

1. вибір методики дослідження;
2. підготовка анкет;
3. проведення дослідження;
4. аналіз дослідження;
5. обробка результатів;
6. аналіз результатів дослідження;
7. визначення методичних рекомендацій для вчителя першого класу по психокорекції ігрової мотивації першокласників.

Методика:

1. опитувач (напівзакрита анкета);
2. проведення педагогічних спостережень;
3. формуючий експеримент;

Протокол дослідження.

Результати  дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

Перебуваючи на безперервній педагогічній практиці в Донецькій спеціалізованій  фізико-математичній загально-середній школі № 35 І-ІІІ ступенів, ми провели дослід з учнями 1-А класу. Метою якого було визначення рівня зацікавленості дітей різноманітними видами ігор, та виявлення динаміку розвитку ігрових мотивів.

Серед різноманітності ігор  нами були обрані кілька провідних із них. Заняття якими мало особливе значення для учнів 1-А класу. Для проведення досліду в навчально-виховну діяльність учнів нами було включено такі ігри:

- сюжетно-рольові ігри: «Ми - пасажири»,  «Мисливець, заєць і ведмідь»;

- рухливі ігри: «У медведя во  бору…», «Вітер дує на тих, хто…»;

- конкурентні ігри (змагальні): вікторини,  конкурси;

- настільні ігри: «Шашки», «Монополія»;

- спортивні ігри: «Футбол», «Бадмінтон»;

- розвивальні ігри: «Знайди відмінності», «Ребуси», «Шаради»;

- творчі ігри: «Добавлянки»,  «Придумай…»,  «Домалюй…»;

- дидактичні ігри: «Так чи ні?»,  «Спіймай звук».

Навмисно не досліджували зацікавленість дітей комп’ютерними та відео  іграми, з якими учні 1-А класу  добре знайомі. Але в межах  нашого дослідження вони не аналізувалися.

Найбільш високу зацікавленість було виявлено такими видами ігор: дидактичні, рухливі, конкурентні. Це підтверджується результатами опитування, яке ми провели на початку лютого. Опитування проводилось за допомогою напівзакритої анкети.

 

 

 

 

 

 

 

Анкета

1. Чим ви займаєтесь у вільний від навчання час?

А) допомагаєте по дому;

Б) граєте;

В) відвідуєте гурток.

2) Як часто ви граєте  в ігри?

А) раз на день;

Б) декілька разів на день;

В) не кожного дня.

3) Чи граєте ви у  комп’ютерні ігри?

А) так;

Б) ні.

4) З ким цікавіше  гратися?

А) з дорослими;

Б) з однолітками;

В) одному.

5) Які ігри подобаються  найбільше?

А) ті що на уроках математики, письма(дидактичні);

Б) ті що на уроках фізичної культури(спортивні);

В) ті що на перервах(рухливі).

 

Ключ до анкети

	А	Б	В
1.	12	10	6
2.	8	10	6
3.	15	3	-
4.	9	14	10
5.	8	7	15

 

 

Під час дослідження ми з’ясували, що рівень зацікавленості  та активності дівчат 1-А класу зростав коли вони грали в сюжетно-рольові  та творчі ігри. Захоплення хлопчиків  викликали спортивні та настільні  ігри. Однаковий рівень зацікавленості та активності, як у хлопчиків, так і у дівчаток, викликали дидактичні та рухливі ігри.