Гра як психологічний розвиток молодших школярів

Створення умов для сюжетно-рольової гри або моделювання відсутніх предметів під час сюжету, який вже розгорнувся, допомагає чіткіше позначити ігрову ситуацію, цікавіше здійснити ігрові дії, точніше узгодити задум гри між її учасниками. Звичайно, для цієї мети використовується готовий матеріал, іграшки. При цьому важливо пам'ятати, що обставини, умови та оточення повинні бути не тільки зручними для гри, але і схожими на справжні, тому що не всі діти відразу можуть сприймати чисто символічну, удавану ситуацію (особливо це стосується групових ігор, де для всіх учасників важливо позначити ситуацію гри й предмети).

Дидактичні розвивальні ігри

З допомогою дидактичних ігор діти вчаться порівнювати та групувати  предмети як за зовнішніми ознаками, так  і за їхнім призначенням; вирішувати завдання.

Такі ігри  рекомендовано  включати як додаткові розвивальні вправи під час уроку: фіз.-хвилинки, хвилинки релаксації тощо. Подібні ігри сприяють розвитку психічних процесів дитини, розвивають зосередженість, увагу, наполегливість, пізнавальні здібності, пам'ять та інтелект. У свою чергу, добре розвинені психічні процеси сприятимуть розвитку пізнавальної зацікавленості й мобілізації навчання.

Психотехнічні гри

Психологія та психотехніка... Ці два  слова мають загальний грецький корінь – «психо», тобто душа, психіка. Але перша дисципліна присвячена вивченню, дослідженню механізмів і законів душевного життя («логос» – навчання, наука), а друга – активному перетворенню, зміні й управлінню ним («техне» – мистецтво, техніка).'

Психологія та психотехніка тісно взаємодіють. Психотехніку часто називають практичного психологією, підкреслюючи тим самим її зв'язок з наукою та прикладну спрямованість. Усе знайдене і відкрите психологією – закони розвитку та формування психічних процесів, мотиваційні й особистісні структури, динаміка груп і феномени підсвідомості – може бути успішно застосовано в найрізноманітніших сферах діяльності. Педагог сьогодення не може обійтися без знання практичної психології. Неуважність до «людського фактора» у школі згубно впливає на будь-яку високоспеціалізовану діяльність. Якщо педагог не розбирається в навчальній мотивації учня, він дарма витрачає свій і навчальний час. Неможливо підготуватися, не можна заздалегідь навчитися, немає єдино правильного рішення – завжди слід шукати своє, і щоразу – заново. Участь в іграх дає учню, досвід розкутості та спонтанності, привчає його до мистецтва «відповідати без підготовки», дозволяє пережити ралісті творчого успіху.

Творчий зміст психотехнічних ігор поєднується з колективною  формою їх проведення, і в руках досвідченого педагога або психолога ці ігри можуть стати дієвим засобом зміцнення класного колективу. Вправи побудовані так, що для їх  успішного  виконання необхідно робота всього колективу. Спільно вирішуючи конкретне завдання, учасники психотехнічної гри постійно прагнуть до взаєморозуміння й  узгодження дій, виробивши принципи об'єднання зусиль,– починають щось створювати, придумувати. Жива та повноцінна участь у колективній творчості завжди пов'язана з радісними переживаннями: вона зближує і розкріпачує, надає психологічного комфорту та свободи спілкування. Захоплені грою, учасники психотехнічної групи повніше розкривають себе і більше дізнаються одне про одного; більш глибокою стає взаємодовіра, більш живим – взаємний інтерес. Крім того, участь в іграх збагачує загальну психологічну культуру учасників групи, дозволяє їм розвинути деякі цінні якості та здібності. Робота з психотехнічними вправами добре стимулює включення невикористаних психічних резервів учнів, вона дає додатковий поштовх особистісному розвиткові. Заняття полегшують обмін досвідом,дозволяють по-новому поглянути на багато проблем, допомагають побачити свою діяльність у більш широкому, культурному контексті. Однак,з іншого боку проведення психотехнічних занять потребує витрачання сил і часу: ігри вимагають солідної підготовки педагога та психолога, іноді навіть деякої переорієнтації їхньої роботи для узгодження з ідеями психотехніки.

Також ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання повних явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетність ігри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.

Виробничі ігри у свою чергу, поділяються  на імітаційні, рольові, ділові. Останні  є синтезом двох попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш складні. Для проведення ділових ігор потрібні певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших видів.

Щодо рольових відношень у сюжетних іграх, то їх прийнято ділити на симетричні й асиметричні. При симетричних рольових відносинах комуніканти (учасники гри) виступають носіями однієї соціальної ролі, наприклад: брат – сестра, учень – учень, вчитель – вчитель. Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь будувати взаємовідносини, обговорювати і вирішувати проблеми в межах загального соціального контексту.

Асиметричні відношення спостерігаються  тоді, коли учасники спілкування різняться  між собою соціальними ознаками. Наприклад: учень – учитель, учень  – учень (якщо вони належать до різних вікових груп) та ін. Асиметричні відношення впливають і на повну поведінку відносно до ролі та статусу партнера.

Рольові відношення між учасниками гри є основними параметрами, що визначають характер емоцій. Залежно  від конкретної дидактичної мети нестандартного уроку, індивідуальних вікових і психологічних особливостей дітей, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або з цілим класом.[9]

Рольова гра. Головна мета її –  розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Вікторина. Її ще називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати  кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має  дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.

Серед різноманіття ігор для дошкільнят особливе місце належить дидактичним іграм. Дидактичні ігри – це різновид ігор із правилами, спеціально створюваних педагогікою в цілях виховання й навчання дітей. Ці ігри направлені на вирішення конкретних завдань навчання дітей, але в той же час у них проявляється виховний й розвивальний вплив ігрової діяльності. Дидактичні ігри різноманітні за своїм змістом, ігровим матеріалом, ігровими діям, пізнавальній діяльності.

В останні роки різко  зросла увага до проблеми дидактичної  гри, позначилася потреба в більш  глибокому й різнобічному вивченні окремих питань даного виду ігрової діяльності. Це пов'язане з пошуком найбільш раціональних і ефективних шляхів освіти дітей, із введенням ігрових прийомів до практики навчання й виховання молодших школярів, застосуванням нових видів ігрової діяльності й т. д.

1.2 Ігрова діяльність, ігрові ситуації та ігрові методики в роботі з молодшими школярами.

Навчання та виховання юних громадян будь-якої країни світу неможливо уявити без упровадження гри та ігрових технологій. Дослідження переконують: гра використовується з навчально-пізнавальною, розвивальною і розважальною метою. Вона – один із найефективніших методів  навчання,  що максимально активізує інтелектуально-практичні та творчі можливості індивіда. Стимуляція творчих потенцій дитини, пошуки "потаємного", оптимізують інтелектуальні, практичні й фізичні здібності, виховують риси творчої особистості, відкривають в собі нове, а отже, є могутнім стимулятором до самовдосконалення. Будь-яке вдосконалення можливе лише за умов сформованості сучасних й ефективних загально навчальних умінь і навичок та психологічних механізмів, серед яких: орієнтація у сенсі діяльності й співвідношень частин до цілого, вміння узагальнювати й конкретизувати, уявляти та ідентифікувати тощо.

Розумова праця вихованців – дзеркало розумової праці педагога. Дай дитині справу і отримаєш діяльну, мислячу людину. Знання не засвоюються, якщо педагог прагне полегшити розумову працю своїх вихованців. Знання засвоюються там, де вони стають для дитини чимось своїм, що зачіпає власні думки, почуття, спонукають до пошуків, які породжені власними потребами. Адже засвоєння – це активне думання, міркування над фактами, дослідницький підхід до речей, предметів, фактів, явищ. А активне мислення починається там, де вихованець користується поняттями, судженнями, висновками, і застосовує їх.

Гра, а точніше вміння грати умовні ролі в умовних ситуаціях, умовними предметами, уявними конструкціями, стимулюють розвиток у дітей символічної функції та уяви і творчого мислення. Без них процес навчання неможливий, бо воно спрямоване, зокрема, на оволодіння абстракціями та узагальненнями.

Зважаючи на різноманітність  ігрової діяльності, а також на те, що вона - фундаментальний засіб пізнання світу для дітей, переконані: найефективнішим знаряддям активізації навчально-пізнавальної діяльності старших дошкільників та молодших школярів є інтелектуальні ігри, в яких поєднані дидактична, розвивальна та пізнавальна мета.

Інтелектуальні ігри розвивають розумові здібності, логічне мислення, спостережливість, сприяють розширенню світогляду, тренують пам'ять, у процесі інтелектуальних ігор формуються такі якості, як кмітливість, винахідливість, ерудованість, стійкість характеру, дух суперництва, яскрава емоційність, що приносить дитині радість і насолоду.

Характерні риси таких Ігор (за С. А. Шмаковим):

– вільна розвивальна діяльність, що приймається за бажанням дитини, заради отримання задоволення від  самого процесу гри, а не лише від  результату;

– творчий, значною мірою  імпровізований та дуже активний характер ігрової діяльності (мається на увазі, що гра є "полем творчості");

– емоційне піднесення діяльності, суперництво, змагання, конкуренція;

– наявність правил, що відображають зміст гри, логіку та послідовність її розвитку.

Суттєві компоненти інтелектуальних  ігор, що можуть бути використані на будь-якому уроці чи занятті:

– збір потрібної інформації;

– пошук невідомого елементу, знань  чи алгоритму досягнення мети;

– прийняття рішення (логічний вибір  одного шляху з низки можливих);

– подолання перешкод на шляху до встановленої чи обраної мети.

Головний позитивний чинник гри  – спроможність стимулювати пізнавальну  активність і викликати потребу  вчитися, знати, довідуватися, досліджувати. Луї де Бройль наголошував, що саме ці якості гри уподібнюють її з  діяльністю вченого.

Для проведення інтелектуальних ігор не треба громіздких і складних реквізитів. Буває достатньо лише аркуша паперу й олівця.

Працюючи з дітьми, педагоги закладу  прагнуть не просто дати знання, а насамперед навчити їх логічно думати, розмірковувати, порівнювати, робити висновки, встановлювати зв'язки, бути здатними до розумової праці. Досягти поставленої мети допомагають різноманітні ігри, серед яких важливе місце належить іграм, що ґрунтуються на активному мисленні, пошуках різних способів виконанім певного завдання, тобто інтелектуальним іграм.

У навчальній грі організатори показують  такий рівень інтенсивного навчання, за якого учасникам гри за короткий період часу гарантується засвоєння  певних знань, умінь та навичок у  низці навчальних дисциплін. Такі знання стають концентрованими, а процес їх здобування – концентрованим навчанням. Причому така інтенсифікація бажана для аудиторії, бо здійснюється перенесення акценту з прагматичних цілей навчання на гуманістичні.

Для підтримання пізнавальної активності дітей, у групах зібрано багато ігрового матеріалу з різних розділів програми, доступного і цікавого для старших дошкільників та першокласників. Це ребуси, загадки, анаграми, віршовані задачі, кросворди на різні теми, шаради, матеріали для різних видів діяльності (малювання, ліплення, аплікації, ручної праці, експериментування, праці в природі, театральної діяльності та ін.), розвивальні ігри та іграшки, технічні іграшки, різні види конструкторів, трансформери; пізнавальна книга, ілюстрації з цікавим змістом, фотографії, технічні засоби, які розвивають у дітей уміння мислити, здійснювати аналіз, долати труднощі. Готуючи матеріал для роботи зі своїми вихованцями, дотримуємося принципу: "від простого до складного". Це дає змогу дитині рухатися вперед, виявляючи свої творчі й розумові здібності

Усі ігри умовно поділяють на групи:

• за видом діяльності – рухливі (фізичні), інтелектуальні (розумові), трудові, соціальні, психологічні;
• за характером педагогічного процесу – навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі; пізнавальні розвивальні; репродуктивні, продуктивні, творчі; комунікативні діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні тощо;
• за характером ігрової методики – предметні, сюжетно-рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації.

Крім цього, розрізняють ігри з використанням предметів та без  використання  предметів; настільні, кімнатні комп'ютерні; ігри, призначені для проведення на відкритому просторі, а також з використанням різноманітних засобів пересування.

Постійна підтримка, позитивна оцінка з боку дорослих проявів пізнавальної активності та самостійності дала змогу покращити емоційний клімат у дитячому колективі, а також певною мірою впливати на їхню самооцінку, статус кожної дитини у групі однолітків, пізнавальну сферу (особливо пам'ять, увагу та уяву). Це стало яскраво виявлятися під час занять дітей, їхніх ігор, інших видів діяльності. Як наслідок підвищення пізнавальної активності дітей у різних видах діяльності, розширення кола пізнавальних інтересів, вияв дітьми самостійності, ініціативи, власної думки.

Якою ж мірою  досягнення в розумовому розвитку, до яких приходить дитина завдяки  грі, готують її до шкільного навчання? Гра, з погляду освіти, – це "будь-яке  змагання або змагання між тими, хто грають, це дії, обмежені  певними  умовами (правилами) і спрямовані  на досягнення  певної мети (виграшу перемоги, призу)".

Шестирічний школяр у грі намагається бути сильнішим, прудкішим, помітнішим. Його вабить таємниче, незвичайне, пригодницьке, прекрасне. Він зацікавлений усім навкруги, його все інтригує, легко розкривається, невимушено та природно поєднує гру, навчання і працю. Причому приваблює у грі не стільки приз, скільки факт допомоги комусь, не стільки процес, як радість досягнення результату, гордість за те, що "ми" або "я" сьогодні кращі.

У грі розвиваються, як уже зазначалося вище, необхідні кожній дитині розумові здібності, рівень розвитку яких, безумовно, позначається в процесі шкільного навчання. Але одних здібностей, особливо на початковому етапі навчання, може бути недостатньо. Головною особливістю дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку є домінуюча допитливість, у цьому віці діти ставлять тисячі найрізноманітніших запитань, цікавлячись суттю, заглиблюються у зміст речей, понять, предметів (на відміну від молодших дошкільнят, які цікавляться лише зовнішнім поверховим ознайомленням з об'єктом).