Експериментальна реалізація використання інтерактивних технологій на уроках історії у старшій школі

Для учнів так важливо, щоб учитель звертався до них за іменами, а не прізвищами.

Враховувати ж емоційний стан — і свій, і учнів — вчитель повинен постійно.

На ефективність навчальної діяльності впливають різні чинники, у тому числі і емоційне благополуччя учнів та педагога.

На заняттях найчастіше не прийнято говорити про свої переживання, відчуття, емоції, хоча і педагог, і учні постійно їх фіксують. Учитель обговорює свої переживання з колегами, рідними, учні розповідають один одному і домашнім про ті емоції та відчуття, які викликали в них зміст заняття, дії учителя тощо. Відбувається це найчастіше після уроку, коли змінити ситуацію і вплинути на його результати неможливо.

Діагностика емоційного стану учнів допоможе вчителю виявити проблеми і труднощі в соціально-психологічному аспекті, вибудувати свою діяльність з урахуванням її результатів. Педагог може використовувати методи діагностики до заняття, попросити учнів (якщо вимагає ситуація) розповісти про свої відчуття, переживання, емоційний стан після застосування тієї чи іншої технології. Знаючи, які емоції, відчуття  переважають у учнів, педагог вибудовує свою діяльність. Можна значно поліпшити психологічну атмосферу в аудиторії, поговоривши з учнями і налаштувавши їх на виконання завдання.

Іноді погане емоційне самопочуття учнів пов'язане з побоюваннями, які вони можуть отримати від майбутніх занять. Тому важливо перед початком заняття попросити їх розповісти про свої очікування, що дозволить учителю краще розуміти свої дії.

Успішність досягнення мети заняття багато в чому залежать від ступеня реалізації очікувань і не підтвердження побоювань учнів та вчителя. У традиційній освітній практиці, на жаль, відсутні методи роботи з очікуваннями й побоюваннями учнів і педагога.

Фіксація побоювань від майбутніх занять дозволить педагогу зробити певні кроки, щоб зняти напруженість і дискомфорт у соціально-психологічному аспекті.

Для виявлення очікувань і побоювань учнів можна використовувати різні прийоми, спеціально присвятивши цьому час на першому уроці з предмета.

Для того щоб виявити очікування і побоювання учнів, учитель може розпочати урок з того, що учні й він сам знаходяться на початку важливого шляху, і щоб шлях був успішним, треба визначити, чого очікують від роботи на цьому занятті присутні.

Потрібно відзначити, що виявлення очікувань і побоювань є тільки початком роботи вчителя зі страхами і бажаннями учнів. Важливо постійно повертатися у своїй діяльності до даних, одержаних у ході виявлення очікувань, аналізуючи хід освітнього процесу і зачіпаючи такі моменти, як:

чи відповідають стиль викладу та зміст того матеріалу, що вивчається, очікуванням і потребам учнів;

чи відповідає зміст заняття на питання, задані учнями на початку заняття;

чи не сприяють дії вчителя на занятті виникненню в учнів відчуття страху і недовіри.

Тому пропонуємо розглянути ще одну умову, як педагог може створювати цей простір, використовуючи матеріально-технічне забезпечення кабінету, навчального закладу.

Це обладнання навчальної аудиторії і різноманітні матеріали, які педагог та учні можуть використовувати під час занять.

Щоб краще пояснити значення «матеріального аспекту», звернемось до давно вже реалізованої в середній школі ідеї створення кабінетів з різних навчальних предметів. Ідея організації навчальних кабінетів за предметами мала на меті не тільки полегшити працю педагога, але і створити певні умови для організації навчального простору, який дозволяє педагогу й учням використовувати різноманітні можливості у виборі форм і методів діяльності. Дидактичні матеріали, експонати, репродукції, прилади й устаткування, карти, наочні посібники, саме приміщення, результати творчої праці учнів, матеріали занять допомагають створенню цього навчального простору.

Цей простір можуть конструювати як педагоги, так і учні, використовуючи різні засоби, які забезпечують освітню діяльність або є її результатами (плакати з програмою з предмета; листи з результатами групової роботи або мозковою штурму; навчальні матеріали, зроблені педагогом; різні речі, предмети, листівки, виготовлені учнями, колір стін). Коли учні потрапляють до аудиторії, в якій багато створених ними на попередніх заняттях матеріалів, вони мов би «занурюються» у цей простір, поступово включаються у навчальну діяльність.

Крім традиційної форми розташування меблів, є ще декілька варіантів їх розташування в класі.

На даний час у навчальних закладах домінує традиційна форма розташування меблів у кабінеті, назвемо її «Клас»: декілька рядів поставлених один за одним парт, перед якими знаходяться стіл педагога і дошка для записів. Ця форма дуже зручна для пануючих зараз методів навчання, але ми зупинимося детальніше на її обмеженнях.

Перш за все, через фізіологічні особливості увага педагога звернута в основному на середину аудиторії, а перші й останні парти частіше за все випадають з його поля зору. Така розстановка меблів дуже добре сприяє організації процесу «списування» на контрольних і самостійних роботах, розмов «по секрету» між учнями. Столи і парти обмежують активність учнів, перш за все рухову, створюють відчуття меж, бар'єрів.

Застосування технологій інтерактивного навчання припускає наявність різних способів розміщення меблів у класі. Педагог, готуючись до заняття, вибирає технологію, метод навчання і визначає форму розташування меблів. Перед початком заняття йому буде досить попросити учнів розставити столи і стільці відповідно до певної схеми (Додаток ).

Кожний з варіантів має свої специфічні особливості і припускає використання певних технологій. Наприклад, традиційна форма розстановки меблів зручна для перегляду кінофільму або організації роботи в парах і не підходить для проведення дискусії.

Також, велике значення має використання наочності під час лекції. Це збільшує запам’ятовування матеріалу. Коли ж до роботи залучаються слуховий і зоровий канали сприйняття інформації, є більше шансів задовольнити потреби різних учнів, чиї способи (стилі) навчання можуть суттєво відрізнятися. Проте, просто чути (слухати) дещо і бачити, це ще не є достатнім для того, щоб чогось навчитись.

Інформація, яка поступає до мозку, не просто записується, а й аналізується.

Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно задіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники.

Ще краще, якщо ми можемо щось «зробити» з інформацією, щоб отримати зворотній зв'язок, чи добре ми її зрозуміли, наприклад, з цією метою можливо: викласти інформацію своїми словами; навести свої приклади; показати певні подібні прояви, подібні ознаки в інших явищах і процесах; знайти зв'язок з іншими процесами або явищами, уже відомими раніше; передбачити деякі наслідки; знайти протилежності. Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Наш мозок повинен зв’язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо.

Що відбувається, коли викладачі тільки повідомляють учням власні думки або використовують переважно такі методи, як демонстрація і пояснення до неї? Таке навчання абсолютно не формує в учнів умінь і навичок. Сприйняття матеріалу може здійснювати безпосередній вплив на мозок, проте без механічної пам’яті така інформація не може зберігатись протягом тривалого часу. Зрозуміло, що навчання не можна звести до запам’ятовування. Тільки учні здатні поєднати те, що чують і бачать, у значуще ціле. Без можливості обговорювати, задавати питання, опрацьовувати і навіть навчати іншого реальне засвоєння не відбувається.

Сьогодні вже доведено, що учні по-різному сприймають навчання. Вони отримують інформацію за допомогою органів слуху, органів зору й органів почуттів. Досить часто один із способів одержання інформації домінує, і людина використовує його постійно.

Наприклад, учнів, в яких слух є основним способом сприйняття інформації, можна назвати аудіалами. Вони спираються на свою здатність запам’ятовувати почуте. Досить часто такі учні не ведуть конспектів. Під час заняття вони можуть багато розмовляти й читати письмові завдання вголос. Вони бажають навчатися, прослуховуючи лекції, беручи участь у дискусіях і сесіях з питаннями й відповідями.

Візуали сприймають інформацію за допомогою зору й запам’ятовують краще, коли вона подається за допомогою додаткових засобів, що демонструють сказане: малюнків, схем, наочного матеріалу, карт. Вони люблять вести конспекти, зазвичай вони мовчазні. Найбільш вдалими методами для них є показ відео, слайдів або безпосередня демонстрація сказаного.

Юнестетики  навчаються за рахунок особистої участі в процесі. Вони досить імпульсивні й не проявляють достатнього терпіння. Під час занять можуть бути неспокійними і метушливими доти, поки вони не зможуть порухатись або самостійно щось зробити. Їхній підхід до навчання досить безсистемний. Найвдалішими методами для них є емпіричні вправи – ділові ігри та групові вправи.

Також, варто зазначити, що є учні, які мають орієнтацію не на вивчення теорії, а на практичні аспекти змісту. Це ще раз свідчить, що активний режим навчання є найбільш бажаним і виправданим для сучасних учнів.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії усіх учнів.

Ми повинні бути готовими до того, що деякі учні будуть скаржитися, що інтеракція – це зайва витрата часу, оскільки їм потрібна гарно організована, від структурована й ефективно подана вчителем порція інформації. Проте, якщо ви вводитимете інтеракцію поступово, учні звикатимуть і згодом зможуть оцінити переваги саме такого навчання. Однак, спроби застосувати великий обсяг інтерактивної діяльності в непідготовленій аудиторії завжди викликають значний опір тих, хто навчається.

Як тільки ви набуватимете навичок підготовки до інтерактивних уроків, ваш творчий потенціал буде весь час знаходитись у збудженому стані. Творчість, якої потребують підготовка і проведення інтерактивного заняття від учителя, стане для вас звичайним явищем. Ваше захоплення проведенням таких уроків буде зацікавлювати й активізувати ваших учнів. Це буде тоді, коли для вас інтерактивне навчання стане дійсно потрібним, коли, готуючись до викладання кожної теми, ви зможете відразу побачити, як можна зробити це навчання інтерактивним. Зрозуміло, що вам потрібний деякий час для того, щоб навчитись застосувати інтеракція при викладанні свого  предмета. Однак, інтеракція підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання. Чим скоріше ви станете активним користувачем даної інформації, у подумах накладаючи  її на різні навчальні ситуації, тим скоріше відбудеться ваше перетворення на інтерактивного вчителя.

Результати інтерактивного навчання можуть бути досягнутими тільки за умови проведення рефлексії як завершення будь-якої інтерактивної технології. Рефлексія як найважливіший принциповий момент інтерактивного навчання передбачає, що активні дії учнів уже завершені, й учень розмірковує про спосіб їхнього виконання, про результати діяльності, про можливість подальшого застосування набутих знань і навичок.

Висновки до ІІ розділу

Аналіз педагогічної літератури дає можливість стверджувати, що існує чітка система організації інтерактивного уроку, виокремлення інтерактивних технологій, які включають в себе певні методи роботи, а також психолого-педагогічні умови реалізації інтерактивного навчання. Але, наукового обгрунтування дані аспекти набули лише зараз, оскільки освіта змінила свої пріоритети.

Ми встановили, що інтерактивний урок має включати такі елементи:

Мотивація;

Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;

Надання необхідної інформації;

Інтерактивна вправа;

Підбиття підсумків.

Однак, ми переконались, що можливе варіювання: тобто вчителі можуть включити у план-конспект уроку якийсь із методів інтерактивної технології, а не обов'язково робити кожен урок інтерактивним.

Важливим компонентом використання інтерактивних технологій є психолого-педагогічні умови реалізації, які визначають успішність будь-якого заняття. Оскільки, якщо учень відчуває себе не комфортно, не зацікавлений у роботі, то така технологія є не перспективною.

РОЗДІЛ ІІІ. Експериментальна реалізація використання інтерактивних технологій на уроках історії у старшій школі.

Уроки історії України та історії Всесвітньої – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває розумові та творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності. Тому, важливим елементом таких уроків є встановлення контакту з класом, співробітництво вчителя та учнів. Тому, на нашу думку, щоб підвищити ефективність уроків історії необхідно звернути увагу саме на використання інтерактивних технологій.

Перевірка даної гіпотези відбувалася протягом двох місяців (25.01. – 22.03.) під час проходження педагогічної (стажувальної) практики з фаху історія та правознавство у 11 класі з загальною кількістю 30 учнів Ніжинської ЗОШ І-ІІІ ступеня №2.